en.knutd.edu.ua KNUTD_2007_3.pdf · 2014. 8. 19. · Журнал «Вісник...

ISSN 1813-6796

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Обладнання та системи управління

The equipment and control systems

Хімія та хімічні технології The chemistry and chemical technologies Проблеми економіки організацій та управління The economy problems of a organizations and management

Легка промисловість

The light industry

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Збірник наукових праць

3

Київ – 2007

Засновник журналу «Вісник Київського національного університету технологій

та дизайну» – КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Співзасновники:

Закрите акціонерне товариство «Чинбар»

(м. Київ)

Київський економічний інститут менеджменту

(ЕКОМЕН, м.Київ)

Київський державний науково-дослідний

інститут текстильно-галантерейної

промисловості (КДНДІТГП)

Журнал «Вісник Київського національного університету технологій та дизайну»

засновано в грудні 1999 року, виходить 6 разів на рік,

свідоцтво про внесення до державного реєстру серія КВ №5907 від 04.03.2002 р.

Журнал «Вісник Київського національного університету технологій та дизайну»

є фаховим виданням з таких наукових напрямів: обладнання та системи управління,

хімічні технології, легка промисловість та проблеми економіки організацій та

управління. Наш журнал є одним з основних джерел інформації про наукові здобутки

колективу університету.

© Київський національний університет

технологій та дизайну, 2007

ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ СКЛАД РЕДАКЦІЙНОЇ РАДИ

Волков О.І. – к.т.н., професор, член-кореспондент АПН, заслужений працівник народної освіти,

голова ради, головний редактор, ректор Київського національного університету технологій та дизайну; Ліщук В.І. – к.т.н., професор, генеральний директор закритого акціонерного товариства

«Чинбар», заслужений працівник легкої промисловості України, заступник голови ради; Омельченко В.Д. – к.т.н., професор, директор Київського державного науково-дослідного

інституту текстильно-галантерейної промисловості, заступник голови ради; Рожок В.Д. – д.т.н., професор, ректор Київського економічного інституту менеджменту,

заступник голови ради; Ступа В.І. – д.т.н., професор, генеральний директор відкритого акціонерного товариства

«Хімтекстильмаш», м.Чернігів, заступник голови ради; Кострицький В.В. – д.т.н., професор, перший заступник головного редактора; Березненко М.П. – д.т.н., професор, заступник головного редактора; Орловський Б.В. – д.т.н., професор, заступник головного редактора; Крупа І.М. – відповідальний секретар редакційної ради.

Наукові редактори, відповідальні за наукове редагування та рецензування публікацій за

науковими напрямами Машини та апарати

д.т.н., професор Бурмістенков О.П. Хімічні технології д.х.н., професор Барсуков В.З.

Легка промисловість д.т.н., професор Панасюк І.В.

Економічні науки д.е.н., професор Денисенко М.П.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Легка та текстильна промисловість Коновал В.П., д.т.н., професор Березненко С.М., д.т.н., професор Мойсеєнко Ф.А., д.т.н., професор Нестеров В.П., д.т.н., професор Сарібєков Г.С., д.т.н., професор Щербань В.Ю., д.т.н., професор Васильченко В.М., д.т.н., професор Міліткі Юрій, д.т.н., професор

(Чеська Республіка, за згодою) Технічна естетика, дизайн та мистецтвознавство Сазонов К.О., д.т.н., професор Афанасьєв В.А., доктор мистецтвознавства Колесніков В.Г., засл. художник України Причепій Є.М., д.ф.н., професор Яковлєв М.І., д.т.н., професор Електроніка та обчислювальна техніка Щербань Ю.Ю., д.т.н., професор Артеменко М.Ю., д.т.н., професор Василенко В.В., д.т.н., професор Задерей П.В., д.т.н., професор Комаров М.С., д.т.н., професор Хімія та хімічні технології Барсуков В.З., д.х.н., професор Ірклей В.М., д.т.н, професор Пахаренко В.О., д.т.н., професор Цебренко М.В., д.х.н., професор Ліщук В.І.. к.т.н., професор Романкевич О.В., д.х.н., професор Метрологія, стандартизація та сертифікація Зенкін А.С., д.т.н., професор Водотовка В.І., д.т.н., професор Головко Д.Б., к.т.н., професор Ментковський Ю.Л., д.ф.-м.н., професор Петко І.В., д.т.н., професор

Проблеми економіки організацій та управління Чубукова О.Ю., д.е.н., професор Грищенко І.М., к.е.н., професор Веклич О.О., д.е.н, с.н.с. Єрмошенко М.М., д.е.н., професор Денисенко М.П., д.е.н., професор Столяров В.Ф., д.е.н., професор Нижник В.М., д.е.н., професор

Екологія та охорона довкілля Луцик Р.В., д.т.н., професор Глубіш П.А., д.т.н., професор Данилкович А.Г., д.т.н., професор Горбачов А.А., д.т.н., професор Павлова М.С., д.т.н., професор (Політехніка Радомська, Польща, за згодою)

Обладнання та системи управління Бурмістенков О.П., д.т.н., професор Піпа Б.Ф., д.т.н., професор Скрипник Ю.О., д.т.н., професор Хомяк О.М., д.т.н., професор Злотенко Б.М., д.т.н., професор Науково-методичні питання, літературна

коректура ( у т.ч. англійською мовою) Кулєшов Ю.Є., к.т.н., доцент Мадісон В.В., д.і.н., професор Морозова В.В., к.ф.н., доцент Обушний М.І., д.п.н., професор

Рольянова А.І. – редактор Наталушко Н.І. – технічний редактор Крупа І.М. – відповідальний секретар Назаревич Т.А. – відповідальна за

друкарські роботи

ВІСНИК КНУТД №3 2007 р.

Шановний колего !

Запрошуємо Вас стати дописувачем науково-фахового журналу «Вісник Київського національного університету технологій та дизайну», який є одним з основних джерел інформації про наукові здобутки колективу університету.

Журнал систематично публікує результати науково-дослідних робіт, виконуваних у вищих навчальних закладах України, а також робіт вчених близького і далекого зарубіжжя, що сприяє розширенню співробітництва між навчальними закладами. Видання відкриває нові можливості для молодих вчених, аспірантів, які мають можливість публікувати свої статті в нашому журналі і як гонорар за результати інтелектуальної праці одержати примірник журналу.

Нам приємно відзначити щорічне збільшення кількості опублікованих статей, що свідчить про зростаючу популярність нашого видання. Окрім того, на сторінках журналу ви зможете ознайомитися з інформацією рекламного характеру.

Правила оформлення наукових статей друкуються в кожному номері журналу.

Адреса та банківські реквізити для перерахування плати за публікацію статті

(15 грн. за одну сторінку тексту формату А4) : Київський національний університет технологій та дизайну 01011, м.Київ-11, вул. Немировича-Данченка, 2, корпус №8, к. 216, тел. 8(044) 256-29-86; тел./факс 8(044) 280-74-42

Р/р 35223006000176 в ВДК Печерського р-ну м.Києва МФО 820019, код ЄДРПОУ 02070890

Св. про реєстр. №37577817; ІПН № 020708926107

Електронна адреса КНУТД: [email protected]

Журнал «Вісник КНУТД» має міжнародний передплатний індекс ISSN та штрих код на друковану версію журналу, що дає можливість включати журнал до періодичної відомчої передплати по Україні.

Наш журнал можна передплатити через поштові відділення. Передплатний індекс журналу – 91443.

Проректор з наукової роботи Київського національного університету технологій та дизайну В.В. Кострицький

mailto:[email protected]


Зміст Обладнання та системи управління

1. Піпа Б.Ф., Федоров Ю.Д., Олійник О.Ю. Стабілізація зусилля накатування полотна круглов’язальної машини …………………………………………………………………….. 7

2. Піпа Б.Ф., Тарасенко А.І., Марченко А.І. Вплив конструкції привода круглов’язальної машини на довговічність опори голкового циліндра………………… 11

3. Горобець В.А., Манойленко О.П. Діаграми подачі верхньої нитки ПРИ утворенні стібків класу 400 з урахуванням її деформації. Повідомлення 2. 16

4. Демківська Т.І., Демківський Є.О. Побудова моделі часового ряду з детермінованим трендом............................................................................................................................................ 22

5. Хімічева Г.І., Білей-Рубан Н.В., Деміденко О.А., Хімич В.І. Кваліметрична оцінка нормативних складових процесно-оріентованої системи управління…………………… 29

6. Цеслів О.В. Оптимізація плану реалізації запасів продукції за умов ризику ………. 35 7. Місяць В.П., Бурмістенков О.П., Гладчук О.З. Моделювання процесів руйнування

полімерних матеріалів при подрібненні……………………………………………………… 40 8. Петко І.В., Павленко В.М. Розрахунок пружно-пластичних деформацій, визначаючих

якість з'єднань із гарантованим натягом…………………………………………………… 46 9. Защепкіна Н.М., Шандрівська Л.І., Бахур Я.О. Вплив технолого-конструктивних

параметрів при виготовленні холсту………………………………………………………… 54 10. Скрипник Ю.О., Шевченко К.Л. Оцінка метрологічних характеристик

радіометричних приладів……………………………………………………………………… 59

Хімія та хімічні технології 1. Мельник І.А., Цебренко М.В. Мікро- і макрореологічні властивості розплавів

сумішей поліпропілену і співполіаміду з бактерицидними добавками………………….. 64 2. Чурсін В.І. Полімеризація акриламіду при наявності рослинних екстрактів………….. 68

Проблеми економіки організацій та управління

1. Гавриш О.А., Гриценко В.В. Інтелектуальний потенціал як головний фактор підвищення конкурентоспроможності поліграфічних підприємств ……………………. 73

2. Буренков О.В. Економічна безпека підприємства: поняття, сутність та еволюція в сучасних умовах………………………………………………………………………………… 76

3. Крикун В.А. Ринок кав’ярень міста Києва……………………………………………….. 81 4. Шіковець К.О. Підвищення ефективності управління економічним розвитком

підприємств……………………………………………………………………………………... 84 5. Архіпов В.В. Загальні основи судово-товарознавчої експертизи при дослідженні

хутрово-хутряних товарів…………………………………………………………………….. 90 6. Ігнатьєва І.А. Методичні засади оцінювання конкурентних позицій підприємств

легкої промисловості………………………………………………………………………….. 98 7. Савва О.П. Роль інформації в досягненні конкурентоспроможності………………….. 103 8. Луцик Р.В. Панасюк І.В. Особливості використання системи екоменеджменту та

екоаудиту в країнах Європи…………………………………………………………………... 111

7


Легка промисловість 1. Мойсеєнко Ф.А., Бухонька Н.П. Аналіз факторів, що впливають на довжину нитки

в петлі кулірного трикотажу………………………………………………………………….

119 2. Винничук М.С., Сушан А.Т. До проблеми визначення характеру кривих для

ділянок пройми жіночого одягу ……………………………………………………………...

124 3. Гур’янова Л.С., Мруз І.І. Основні проблеми виробництва взуття для підлітків і

шляхи їх вирішення…………………………………………………………………………….

128 4. Пономарєва І.В., Мруз І.І. Аналіз функціональних можливостей САПР взуття і

шкіргалантерейних виробів…………………………………………………………………...

131

5. Білей-Рубан Н.В., Сідор О.В., Білоцька Л.Б. Підбір тканин медичного призначення на основі експертизи якості матеріалів……………………………………………………..

135

6 Поліщук С.О. Області використання геотекстильних матеріалів…………………….. 142

7 Каплієва О.А. Про необхідність розробки альтернативних способів кріплення на нозі взуття для дітей…………………………………………………………………………..

145

8. Гагаріна С.В. Сертифікаційні дослідження дитячого одягу з натурального хутра…… 146 9. Кулєшова А.А., Кулєшов А.А. Нові формати навчання художників-стилістів……….. 147 10. Ельман Е.І. До питання забезпечення споживчого ринку взуттям для людей

похилого віку……………………………………………………………………………………

148

11. Шестакова І.А. Потреба використання трикотажу у взутті…………………………….. 149 12. Мруз І.І. Комплексне дослідження аналізу руху в системі ортопедотравматологічної

допомоги…………………………………………………………………………………………

151 13. Омельченко В.Д., Скляр Н.М., Боброва С.Ю. Оптимізація проектування

еластичного в’язаного виробу реабілітаційного призначення…………………………..

154

Науково-методичні питання

1. Шевчук О.О., Панасюк І.В., Луцик Р.В. Використання інтерактивних методів навчання при вивченні дисципліни «Екологія»…………………………………………..

159

Анотації 162

Некролог 172

8


УДК 677.055

СТАБІЛІЗАЦІЯ ЗУСИЛЛЯ НАКАТУВАННЯ ПОЛОТНА

КРУГЛОВ’ЯЗАЛЬНОЇ МАШИНИ

Б.Ф.ПІПА, Ю.Д.ФЕДОРОВ, О.Ю.ОЛІЙНИК Київський національний університет технологій та дизайну

Представлено результати досліджень з удосконалення механізмів накатування полотна круглов’язальних машин з метою підвищення коефіцієнта стабільності зусилля накатування полотна в рулон. Запропоновано нову конструкцію механізму з приводом, що дозволяє значно підвищити коефіцієнт стабільності зусилля накатування полотна, та методику вибору його робочих параметрів. Наведено приклад вибору робочих параметрів приводу механізму при використанні його у складі круглов’язальної машини КО-2

Ефективність роботи круглов’язальних машин значною мірою залежить від вдосконалення їх

механізмів, накатування полотна в рулон, що безпосередньо впливає на якість трикотажного полотна.

Відомі механізми накатування полотна круглов’язальних машин [1–4] мають ряд недоліків, що не

дозволяють повною мірою забезпечити стабільність швидкості та зусилля накатування полотна –

основної вимоги одержання якісного трикотажного полотна. Так, механізми накатування полотна з

приводами, що містять лобові фрикційні варіатори [3,4], дозволяють стабілізувати швидкість

накатування полотна. Але зусилля накатування полотна, зумовлене зміною величини сили тертя в опорах

вала та в зоні взаємодії полотна з опорним валиком [5] (сила тертя забезпечується притиском товарного

валика з полотном, вага якого в процесі накатування змінюється, до накатного валика), залишається

змінним, що знижує якість полотна та довговічність роботи механізму накатування полотна.

Аналіз показує, що з метою підвищення ефективності роботи одного із перспективних видів

механізмів накатування полотна [3,4] необхідне подальше удосконалення їх конструкції та методики

проектування.

Об’єкт та методи дослідження

Об’єктом досліджень обрано механізм накатування полотна круглов’язальних машин типу КО та

основи теорії його проектування. При вирішенні завдань, поставлених у цій роботі, були використані

сучасні методи теоретичних досліджень, що базуються на теорії пружності та опору матеріалів.

Постановка завдання

Враховуючи доцільність підвищення ефективності роботи круглов’язальних машин шляхом

вдосконалення механізмів накатування полотна, статтю присвячено удосконаленню механізму

накатування полотна та розробці методики вибору його робочих параметрів.

Результати та їх обговорення

Враховуючи недоліки існуючих механізмів накатування полотна круглов’язальних машин [1–4],

автори запропонували нову більш ефективну конструкцію механізму, схема якого представлена на рис. 1.

Механізм містить товарний валик 1, на який накатується в рулон 2 полотно 3. Товарний валик 1

розташований в опорах-повзунах 4, встановлених в нерухомих вертикальних напрямних 5. Привід

механізму містить дві ланцюгові передачі 6, 7, подвійна ведуча зірочка 8 яких встановлена нерухомо, а

ведені зірочки 9, 10 жорстко закріплені на вертикальних валах 11, 12, розташованих в рамі механізму

накатування полотна (на рис. 1 не показана). Рулон 2 опирається на опорний валик 13, встановлений в

опорах 14 з можливістю обертання.

9


До складу приводу входять два лобові фрикційні варіатори з роликами 15, 16, жорстко

встановленими на вертикальних валах відповідно 11, 12, пружинами 17, 18 та дисками 19, 20. Привід

механізму накатування полотна містить також два нерухомо закріплені кулачки 21, 22, кожен з яких має

паз 23, де розташовано вал 24 товарного валика 1, та встановлений з можливістю взаємодії з пружиною

відповідного лобового фрикційного варіатора.

Рис.1. Кінематична схема механізму накатування полотна

Принцип роботи механізму накатування полотна. При вмиканні круглов’язальної машини

механізм починає обертатися. При цьому ланцюги ланцюгових передач 6 та 7 обертаються навколо

подвійної нерухомої ведучої зірочки 8, передаючи обертальний рух веденим зірочкам 9, 10 та

вертикальним валам 11, 12, на яких вони закріплені. Обертальний рух вертикальних валів 11, 12

передається роликам 15, 16. Сила тертя, що виникає в зоні притиску під дією пружин 17, 18 дисків 19, 20

до роликів 15, 16, приводить в обертальний рух диски 19, 20 та вал 24 товарного валика 1, на якому вони

встановлені (диски 19, 20 встановлено з можливістю осьового переміщення відносно вала 24). Обертання

товарного валика 1 зумовлює накатку на нього полотна 3 в рулон 2. Зі збільшенням діаметра рулону 2

товарний валик 1 разом з опорами–повзунами 4 піднімається в вертикальних напрямних 5 над опорним

валиком 13.

Б

109 8

1

1314

21

A

11

15

19

17

8

6

9 Б

10

7

16

В

12

20 18

22

32

В

3

2

13

5

4

A 24

23

10


При цьому диски 19, 20 також переміщуються відносно роликів 15, 16, змінюючи автоматично

передаточне число лобових фрикційних варіаторів, що призводить до зміни частоти обертання товарного

валика 1 з рулоном 2 – необхідної умови постійності лінійної швидкості накатування полотна.

Переміщення дисків 19, 20 призводить до збільшення тиску пружин 17, 18 на ролики 15, 16 (вал 24

товарного валика 1 переміщується в пазах 23 нерухомих кулачків 21, 22 вгору завдяки чому пружини 17,

18 стискаються) і таким чином до збільшення сили зчеплення дисків 19, 20 з роликами 15, 16.

Збільшення сили зчеплення дисків з роликами призводить до компенсації збільшення сил тертя в опорах

товарного 1 і опорного 13 валиків та тертя полотна в зоні взаємодії його з опорним валиком 13,

зумовленого збільшенням ваги рулону полотна. Таким чином, наявність в приводі механізму

накатування полотна двох кулачків, кожен з яких встановлено з можливістю взаємодії з пружиною

відповідного лобового фрикційного варіатора, дозволяє автоматично підтримувати сталість зусилля

накатки полотна 3 в рулон 2.

Для забезпечення працездатності механізму момент сил тертя лобових варіаторів повинен

задовольняти умові:

Т

21 ТТTT н +== , (1)

де – момент сили накатування полотна; – момент сил тертя в опорах опорного валика, нТ 1Т

2dQf

T ц1

1= , (2)

де – вага рулону полотна, Q

( )qdd4

Q Тр22 −=

δπ , (3)

де – діаметри відповідно рулону полотна та товарного валика; – погонна вага полотна; Тр d,d q δ –

товщина здвоєного полотна; – коефіцієнт тертя в опорах; – діаметр цапфи; – момент сил тертя

кочення в парі рулон - опорний валик,

1f цd 2Т

bQQkT2 λ== , (4)

де λ – коефіцієнт, що враховує пружні властивості пари накатний валик – полотно, λ = 0,25 [6];

b – ширина зони контакту накатного валика з полотном [6], – коефіцієнт тертя кочення; k

( )

( )ор

ор

dddd

EElEEQ

,b+

⋅+

=2

15221

21 , (5)

де Е1 , Е2 – модулі пружності матеріалів відповідно полотна та опорного валика; – ширина рулону

полотна; – діаметр опорного валика.

l

od

Як видно з наведеного, для забезпечення сталості зусилля накатування полотна необхідно в

процесі накатування рулону збільшувати момент сил тертя фрикційних варіаторів на величину ,

що і здійснюється додатковим стиском пружин кулачками. При цьому величина додаткового стиску

пружин повинна урівноважувати момент сил тертя ковзання в опорах опорного валика та кочення в парі

рулон полотна – опорний валик , що збільшуються в процесі накатування рулону полотна

(зумовлено збільшенням ваги рулону полотна). Враховуючи (2), (4), можемо записати:

1трT

2трT

11


2

dFТ

kdfQТТТ ртр1

трц1

тр ==+

=+= 1212 22

, (6)

де – додаткова сила тертя фрикційних варіаторів. тр1F

Очевидно

2fCXfFF i2пр1тр1 == , (7)

де – додатковий тиск пружин на диски варіаторів; – коефіцієнт тертя в парі диск-ролик варіатора;

С – жорсткість пружини; – додатковий стиск обох пружин, зумовлений профілем кулачків.

пр1F 2f

iX

Робочий профіль кожного кулачка (додатковий стиск однієї пружини), враховуючи (6), (7), являє

собою криву, що відповідає умові:

( )

рi2

iцiii d2Cf

b,dfQX,

5050 1 +

==Δ . (8)

Основний стиск пружин Х , необхідний для створення зусилля накатування полотна без

врахування його зміни зі збільшенням ваги рулону (початковий момент накатування рулону),

знаходиться із умови:

нF

2

н

CfF

X = . (9)

Очевидно, що коефіцієнт стабільності зусилля накатування полотна для запропонованого

механізму буде дорівнювати . В той час, коли для відомого механізму [4]:

сК

1=сК

( )

XX

CXff2-XC

FF

K ii

н

нc

Δ−=

Δ=

′=

2

2

2 , (10)

де – зусилля накатування полотна відповідно реальне та без урахування сил тертя в опорах

опорного валика та в парі рулон - опорний валик.

нн F,F ′

Проаналізуємо вплив конструкції запропонованого механізму (рис.1) на стабільність процесу

накатування полотна в рулон в разі використання його в круглов’язальній машині КО-2 з діаметром

голкового циліндра 450 мм при в’язанні трикотажного полотна з модулем пружності Е1 = 0,2875 МПа [5],

товщиною 281,=δ мм, погонною вагою 2,2q = Н/м та шириною рулону l = 610 мм (тип полотна –

кулірне покривне; заправка машини [7]: ґрунтова нитка – бавовна 18,5х1 текс, покривна нитка – віскоза

22,2 текс.). При цьому, виходячи із конструктивних особливостей механізму накатування полотна,

приймаємо: мм; Н [5]; 500=maxрd 7236,Fн = 15010 2 ,f;,f1 == ; 063,С = Н/мм (пружина 1-го класу 3-го

розряду № 2 ГОСТ 13768-68); мм; 50=0d 30=цd мм МПа. 52 102,1E ⋅=

Із рівняння (10), використовуючи вихідні дані, знаходимо 80=Х мм. Згідно з (3), (5):

Н; мм. Підставивши одержані результати та вихідні дані в рівняння (8),

знаходимо: мм. При цьому стабільність зусилля накатування полотна для відомого

механізму [4] буде становити (10): .

1334,Qmax = 14714,bmax =

337,maxi =Δ=Δ

8160,Кс =

Висновки

Аналізуючи результати досліджень, можемо зробити такі висновки:

12


– запропонований механізм дозволяє підвищити коефіцієнт стабільності зусилля

накатування круглого трикотажного полотна з 0,816 (прототип) до 1;

– використання запропонованого механізму накатування полотна у складі

круглов’язальної машини дозволяє підвищити надійність та довговічність роботи як самого

механізму, так і якість трикотажного полотна за рахунок підвищення стабільності зусилля

його накатування;

– запропонована конструкція механізму накатування полотна може бути використана не

тільки для круглов’язальних, а і для інших типів машин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гарбарук В.Н. Проектирование трикотажных машин. – Л.: Машиностроение, 1980. – 472 с.

2. Хомяк О.Н., Пипа Б.Ф. Повышение эффективности работы вязальных машин. – М.:

Легпромбытиздат, 1990. – 208 с.

3. Патент на корисну модель 14097 Україна. D04В 15/00. Механізм накатки полотна

круглов’язальної машини /Б.Ф. Піпа, О.М.Хомяк, Ю.Д.Федоров, О.Ю. Куніна

(Україна). –

№ А200505360; Заявл. 06.06.2005; Опубл. 15.05.2006, Бюл. № 5, 2006 р.

4. Патент на корисну модель 16534 Україна. D04В 15/00. Механізм накатування полотна

круглов’язальної машини /Б.Ф.Піпа, О.Ю.Олійник (Україна). - № U 200601449; Заявл.

13.02.2006; Опубл. 15.08.2006, Бюл. № 8, 2006 р.

5. Піпа Б.Ф., Куніна О.Ю., Тарасенко А.І. Вплив параметрів механізму накатки полотна

круглов’язальних машин з ведучим накатним валиком на стабільність процесу накатування

полотна в рулон //Вісник КНУТД. – 2005. – № 2 (22). – с.48–52.

6. Писаренко Г.С., Яковлев А.П., Матвеев В.В. Справочник по сопротивлению материалов. – К.:

Наукова думка, 1975. – 704 с.

7. Машины кругловязальные типа КО-2. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. –

Черновцы. 1992. – 86 с.

Надійшла 28.12.2006

УДК 677.055

ВПЛИВ КОНСТРУКЦІЇ ПРИВОДУ КРУГЛОВ’ЯЗАЛЬНОЇ МАШИНИ

НА ДОВГОВІЧНІСТЬ ОПОРИ ГОЛКОВОГО ЦИЛІНДРА Б.Ф. ПІПА, А.І. ТАРАСЕНКО, А.І. МАРЧЕНКО

Київський національний університет технологій та дизайну

Наведено результати досліджень з удосконалення приводів круглов’язальних машин з метою підвищення довговічності опори голкового циліндра, що зумовлює підвищення ефективності роботи круглов’язальної машини, зокрема якість трикотажного полотна, методику оцінки впливу радіального тиску в опорі голкового циліндра на довговічність її роботи

Одним із основних механізмів круглов’язальних машин, що впливають на ефективність їх

роботи, є привід. При цьому однією з відмов приводу є зношення опори голкового циліндра (пара тертя

зубчасте колесо голкового циліндра – вкладиш підшипника ковзання) [1,2], що знижує довговічність

роботи приводу та якість трикотажного полотна.

13


Аналіз показує, що з метою підвищення ефективності роботи приводу і круглов’язальної

машини в цілому доцільне подальше удосконалення конструкції приводу, спрямоване на підвищення

терміну служби опори голкового циліндра.

Об’єкт та методи дослідження

Об’єктом досліджень обрано привід круглов’язальних машин та теорію його проектування

(розробка методики оцінки впливу радіального тиску в опорі голкового циліндра на довговічність її

роботи). При вирішенні завдань, поставлених у цій роботі, були використані сучасні методи теоретичних

досліджень, що базуються на теорії тертя, пружності та опору матеріалів.


Враховуючи доцільність підвищення ефективності роботи круглов’язальних машин, у статті

приділено увагу удосконаленню конструкції приводу та розробці методики оцінки впливу радіального

тиску в опорі голкового циліндра на довговічність її роботи.


Недоліком відомих конструкцій приводів круглов’язальних машин є таке їх конструктивне

виконання, коли обертальний рух голковому циліндру передається шляхом зачеплення лише однієї

циліндричної шестерні з зубчастим колесом голкового циліндра [1–3]. При цьому на опору голкового

циліндра діє значний радіальний тиск, що призводить до її зношення та зміщення голкового циліндра і,

таким чином, до зниження якості трикотажного полотна.

Розглянемо процес зношення опори голкового циліндра круглов’язальної машини при такому

виконанні конструкції приводу.

Враховуючи роботу [4], рівняння інтенсивності зношення для опори циліндра (пружний

контакт) матиме вигляд:

yt

,tca

fKPPPKI ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛Δ=

−−

0

50211

221

121

2σ

α ννν , (1)

де I – інтенсивність зношення опори тертя; ν – параметр опорної кривої; – множник, що залежить

від геометричної конфігурації та розташування по висоті одиночних нерівностей поверхні тертя;

1K

α – коефіцієнт перекриття; – питомий тиск в опорі; – контурний тиск (без врахування впливу

шорсткості поверхні на деформацію),

aP cP

2040

8020 ,a

,

B

B,c P

RH

E,P ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛= , (2)

де E – модуль пружності матеріалу опори; B

B

RH – хвилястість поверхонь тертя; – фактичний тиск в

опорі,

2P

121

12122

2 50 +++ Δ= ννν

νν

cPE,P , (3)

де – шорсткість поверхонь тертя; – показник ступеня кривої фрикційної втоми матеріалів опори

тертя;

Δ t

K – коефіцієнт, що характеризує напружений стан в зоні контакту залежно від природи матеріалу

опори; – коефіцієнт тертя; f 0σ – параметр фрикційної втомленості; – показник кривої фрикційної

втомленості.

yt

14


Підставивши в рівняння (1) вирази (2), (3), одержуємо:

yyyy tttt

tfKEPKKI ⎟⎟

⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛Δ= +++

+

0

12122

121

2 σα ν

ννν

νν , (4)

де – множник, що залежить від параметрів і 2K yt ν ,

121

211

2 250 K,Kyt

νν ⋅=−−

; (5)

νtK – поправочний коефіцієнт, що враховує число циклів навантажень до початку

відокремлення часток зношення; P – нормальний тиск в зоні контакту.

Із наведених залежностей можна встановити вплив різних факторів на зношення опори. Як

видно, на інтенсивність зношення опори суттєво впливає модуль пружності її матеріалу. Збільшення

абсолютних величин параметрів 0σ , , що характеризують міцність матеріалу опори, завжди підвищує

зносостійкість опори. Чим більше

νt

0σ , тим міцніший матеріал при однократному розриві, і чим більше

, тим більша кількість циклів для відокремлення часток зношення опори [4]. νt

Вплив мікрогеометрії поверхні на зношення (шорсткість і хвилястість поверхні) досить значний.

Оскільки комплексний критерій шорсткості Δ може змінюватися в межах , а показник

ступеня при лежить у межах 0,8… 4 [4], то нехтування шорсткістю поверхні може призвести при

знаходженні інтенсивності зношення опори голкового циліндра до помилки в кілька порядків.

110 3 <Δ<−

Δ

Як відомо [5], зношення підшипника ковзання залежить від параметра ( – питомий тиск в

опорі; V – швидкість ковзання опори),

Vq q

lD

Fq = , (6)

де F – радіальний тиск в опорі, зумовлений зубчастим зачепленням шестерні з зубчастим колесом,

ç

t

cosF

Fα

= ; (7)

tF – колове зусилля в зубчастому зачепленні,

dTFt

2= ; (8)

де – діаметр опори; – довжина контакту опори; D l çα – кут зубчастого зачеплення, [5];

– крутний момент, що передає привід голковому циліндру,

020=çα

T

ωNT = , (9)

де – потужність приводу голкового циліндра; N ω – кутова швидкість голкового циліндра; – діаметр

ділильного кола зубчастого колеса.

d

Враховуючи, що D,V ω50= , та підставивши вирази (7)… (9) в формулу (6), знаходимо:

çcosld

NVqα

= . (10)

Використовуючи наведену вище методику, знайдемо інтенсивність зношення опори голкового

циліндра круглов’язальної машини КО-2.

15


За вихідні дані при цьому, враховуючи роботу [3] та рекомендації [4,6,7], приймаємо:

м (діаметр голкового циліндра); 450,Dö = 181,V = м/с = 4248 м/год (ö

ö DDVV = , м/с – лінійна

швидкість голкового циліндра);

90,Vö =

04,=ω с-1 ; 761,N = кВт ( äâN,N ⋅= 80 [8], кВт – потужність

електродвигуна приводу); м;

22,Näâ =

7140,d = 590,D = м; м; МПа (матеріал зубчастого

колеса та вкладиша підшипника – чавун); ;

31027 −⋅=l 5101,6E ⋅=

30 1066 ⋅= ,σ 154,t y = ; ; 21010 −⋅=Δ , 21,=ν ; 01,=α ;

; ; 090,f = 82,Kt =ν 05,K = ; . 201 ,K =

Використовуючи вихідні дані, із виразу (5) знаходимо: 0302 ,K = . Тоді, враховуючи, що

Н, із рівняння (4) знаходимо інтенсивність зношення опори тертя: . 810,qP == 121046 −⋅= ,I

Зношення опори голкового циліндра, враховуючи [4, 6], можна знайти з умови:

LIÎÏ ⋅=Δ , (11)

де – зношення опори голкового циліндра; ÎÏΔ

L – шлях тертя, tVL ⋅= ; (12)

t – час роботи опори голкового циліндра.

Прийнявши двозмінну роботу машини КО-2 при восьмигодинному робочому дні, шлях тертя

опори за місяць роботи машини (24 робочі дні) становитиме: м. Таким чином,

зношення опори голкового циліндра за місячний термін роботи машини становить:

м = мм.

ìL 610631 ⋅= ,Lì

ìΔ

6612 104310106311046 −− ⋅=⋅⋅⋅=⋅=Δ ,,,LI ìì 010,

Враховуючи, що допустиме зношення опори голкового циліндра становить =0,2 мм [1],

термін її служби і приводу в цілому буде дорівнювати:

[ ]Δ

[ ]=

⋅=

ΔΔ

=01012

2012 ,

,Tì

1,67 років.

Виконані розрахунки показують доцільність удосконалення конструкції приводів

круглов’язальних машин. При цьому доцільно замінити класичний підхід в проектуванні приводів з

передачею потужності механізму в’язання одним потоком на використання приводів з багатопоточною

передачею потужності, що дає можливість практично повністю ліквідувати радіальний тиск на опору

голкового циліндра.

Ряд конструкцій приводів круглов’язальних машин, що відповідають такому напряму

проектування, були запропоновані авторами цієї роботи [2] .

Одна із таких конструкцій приводів наведена на рис.1. Привід містить електродвигун 1,

кінематично за допомогою ланцюгової передачі 2 з ведучою 3 та веденою 4 зірочками зв’язаний з

вертикальним приводним валом 5, на верхньому кінці якого жорстко закріплена циліндрична шестерня 6,

а знизу – шестерня 7. Циліндрична шестерня 6 шляхом зубчастого зачеплення зв’язана з зубчастим

колесом 8, жорстко з’єднаним з голковим циліндром 9, встановленим в опорі 10. Шестерня 7

кінематично з’єднана з зубчастим колесом 11 механізму товароприйому 12.

16


Рис.1. Кінематична схема приводу круглов’язальної машини

До складу приводу входить також додатковий вертикальний привідний вал 13, на верхньому

кінці якого жорстко закріплена додаткова циліндрична шестерня 14, яка шляхом зубчастого зачеплення

також зв’язана з зубчастим колесом 8 голкового циліндра 9. На нижньому кінці додаткового приводного

вала 13 жорстко закріплена шестерня 15, яка кінематично зв’язана з зубчастим колесом 11 механізму

товароприйому 12. При цьому додатковий вертикальний привідний вал 13 розташовано діаметрально

протилежно вертикальному привідному валу 5.

Принцип роботи приводу такий. При вмиканні електродвигуна 1 обертальний рух його вала за

допомогою ланцюгової передачі 2, 3, 4 передається вертикальному приводному валу 5 з жорстко

закріпленими на ньому циліндричними шестернями 6, 7. Циліндрична шестерня 6 шляхом зубчастого

зачеплення приводить в обертальний рух зубчасте колесо 8 та голковий циліндр 9 механізму в’язання,

жорстко з ним з’єднаний та встановлений в опорі 10. Шестерня 7 шляхом зубчастого зачеплення

приводить в обертальний рух зубчасте колесо 11 та механізм товароприйому 12, жорстко з ним

з’єднаний, що необхідно для процесу в’язання трикотажного полотна. Обертальний рух зубчастих коліс

8, 11 передається відповідно додатковій циліндричній шестерні 14 та шестерні 15 додаткового

приводного вала 13, приводячи його в обертання. Таким чином, потік потужності передається голковому

циліндру 9 механізму в’язання двома потоками. Перший потік: електродвигун 1 – ланцюгова передача 2

– вертикальний приводний вал 5 – циліндрична шестерня 6 – зубчасте колесо 8 – голковий циліндр 9.

Другий потік: електродвигун 1 – ланцюгова передача 2 – шестерня 7 – зубчасте колесо 11 – шестерня 15

– додатковий приводний вал 13 – додаткова циліндрична шестерня 14 – зубчасте колесо 8 – голковий

циліндр 9.

Радіальні сили, що виникають в зубчастому зачеплені циліндричної шестерні 6 та додаткової

циліндричної шестерні 14 з зубчастим колесом 8, взаємно урівноважуються і таким чином повністю

розвантажують опору 10 голкового циліндра 9, завдяки чому підвищується довговічність роботи

приводу.

Висновки

Аналізуючи результати досліджень, зробимо такі висновки:

– запропонована методика оцінки впливу радіального тиску в опорі голкового циліндра на

довговічність її роботи може бути використана при проектуванні круглов’язальних машин;

17


– відомі конструкції приводів круглов’язальних машин з однопоточною передачею потужності

голковому циліндру не дають можливості досягти бажаної довговічності їх роботи;

– запропоновані авторами приводи з багатопоточною передачею потужності голковому циліндру

уможливлюють підвищення довговічності роботи приводу і круглов’язальної машини в цілому за

рахунок компенсації радіальних навантажень на опору голкового циліндра.


1. Гарбарук В.Н. Проектирование трикотажных машин. – Л.: Машиностроение,

1980. – 472с.

2. Хомяк О.Н., Пипа Б.Ф. Повышение эффективности работы вязальных машин. – М.:

Легпромбытиздат, 1990. – 208 с.

3. Машины кругловязальные типа КО-2. Техническое описание и инструкция по

эксплуатации. – Черновцы, 1992. – 86 с.

4. Крагельский И.В. Трение, изнашивание и смазка. Справочник. Т. 2. – М.:

Машиностроение, 1979. – 351 с.

5. Хомяк О.М., Піпа Б.Ф., Ловейкіна С.О. Вали, підшипники, муфти. – К.: КНУТД, 2005. –

100 с.

6. Крагельский И.В. Основы расчетов на трение и износ. – М.: Машиностроение, 1977. –

564 с.

7. А.с. 1664922 СССР, Пат. Российской Федерации 1818378 А1, 1818379 А1, Пат. 58954 А

України, Пат. України на корисну модель 8804, 9355, 13440, 14087, 14088, 14101, 15416.

8. Писаренко Г.С., Яковлев А.П., Матвеев В.В. Справочник по сопротивлению материалов.

– К.: Наукова думка, 1975. – 704 с.

9. Сердюк В.П. Расчет приводов машин легкой промышленности. – К.: Техніка, 1978, 232 с.


УДК 687.053.1

ДІАГРАМИ ПОДАЧІ ВЕРХНЬОЇ НИТКИ ПРИ УТВОРЕННІ СТІБКІВ

КЛАСУ 400 З УРАХУВАННЯМ ЇЇ ДЕФОРМАЦІЇ Повідомлення 2

В.А. ГОРОБЕЦЬ, О.П. МАНОЙЛЕНКО Київський національний університет технологій та дизайну

У роботі отримано значення функції необхідної та дійсної подачі верхньої нитки в швейній

машині 876 кл. Враховано максимально можливу величину пружної деформації кожної з ділянок контурів подачі та витрат нитки

Мета цієї роботи, як і роботи [1], полягає в визначенні аналітичних залежностей, необхідних для

отримання функцій дійсної та необхідної подачі нитки з урахуванням її деформації при утворенні стібків

кл. 400.

18



Для визначення миттєвих кутів охоплення в «контурі витрат» використані розрахункові схеми.

Значення кожного миттєвого кута )(i,i ϕα 1+ , між відповідними ділянками в межах інтервалів між

характерними моментами, зображеними на рис.1, визначаємо з відомих геометричних залежностей (кути

вертикальні, відповідні, з взаємно паралельними та взаємно перпендикулярними сторонами тощо), які

зрозумілі з рисунків. При цьому в деяких випадках один і той же кут може набувати в одному інтервалі

кілька значень залежно від умов взаємодії нитки з поверхнями робочих органів. Розглянемо ці умови.

1. За умови, що β1(φ)≥0 , нитка є дотичною до кромок вушка голки в точках A і R (рис.1, а), а

миттєве значення кута охоплення вушка голки дорівнює α12(φ). При невиконанні цієї умови (β1(φ)<0)

миттєвий кут охоплення набуває значення α΄12(φ), якому відповідає положення нитки лише на верхній

кромці вушка в т. А. В момент проколу матеріалу та подальшому русі голки в періоді φ2-φ4 (рис.1, в,г)

цей кут має значення 2α18=π.

2. У період утворення «петлі напуску» (φ4 – φ5) кут охоплення вушка голки дорівнює 2α18=0

(рис.1, д), при цьому відбувається релаксація нитки на величину деформації пропорційно величині

переміщення голки.

3. За умови, що β14(φ)≥0, нитка огинає верхню кромку вушка голки в момент захоплення «петлі

напуску» петельником (рис.1, е), а миттєві кути охоплення вушка голки та нижньої поверхні петельника

відповідно дорівнюють )(ϕα14 та )(ϕα 45′ . При невиконанні цієї умови (β14(φ)<0) та за умови α14(φ)≥β1

(рис.1, є) миттєві кути охоплення відповідно набувають значення )(ϕα14′ та )(ϕα 45′′ , а при α14(φ)<β1 їх

значення відповідно дорівнюють )(ϕα14′′ та )(ϕα 45′′′ (рис.1, ж).

4. За умови, що ( ) 09 ≥+ Bh)(l ϕ , нижня кромка вушка голки розміщена нижче нижньої поверхні

матеріалу (рис.1, ж) та за додаткової умови πϕψ ≤′′′ )( значення миттєвих кутів α14(φ) та α45(φ) те ж

саме, що й за попередньої умови (відповідно )(ϕα14′′ та )(ϕα 45′′′ ). За умови, що ( ) 09 <+ Bh)(l ϕ (рис.1, з,

и) та за додаткової умови πϕψ ≤′′′ )( їх значення відповідно дорівнюють )(ϕα14′′′ та )(IV ϕα45 , а

виконання умови πϕψ >′′′ )( (якій відповідає повне охоплення ниткою нижньої поверхні петельника

рис.1, и) призводить до появи кута α55=π та відрізка 5l , при цьому кут α45(φ) набуває значення )(V ϕα 45 ,

відповідно миттєвий кут охоплення вушка голки ниткою має значення )(ϕα14′′′ .

5. За умови, що β(φ)≥0 (рис.1, в) в інтервалі (φ8-φ2) – миттєвий кут охоплення нижньої поверхні

петельника дорівнює α57(φ), а при невиконанні цієї умови (β(φ)<0) та за додаткової умови πϕψ ≤′′′′ )(

значення цього кута в інтервалі (φ6-φ0) (рис.1, е-а) дорівнює α΄57(φ), при цьому нитка огинає верхню

кромку петельника. За умов, що β(φ)<0, πϕψ >′′′′ )( , значення миттєвого кута охоплення α57(φ) дорівнює

α΄΄57(φ)–інтервал (φ8-φ0) (рис.1, ї, а).

Значення миттєвих кутів охоплення )(i,i ϕα 1+ в кожному інтервалі процесу утворення стібка

наведені в табл. 1.

19


B

α32

'

0.5α33

α57(ϕ)

B

0.5α33

α32

α23

α82

''Aλ1(ϕ) l2(ϕ)

α23(ϕ)'

'Bα73(ϕ)''A-l9(ϕ

)

N

E

l1(ϕ)

α45(ϕ)v

'α73(ϕ)'l7(ϕ)

''Aβ1

A(ϕ7−ϕ8)

A

β1

0.5α33

l 7(ϕ)v l4(ϕ)

α'32l2

N

'α57(ϕ)

O P

α55Z(ϕ) і)

' l5

и) Z(ϕ)

'D0.5α33

α23

'β14(ϕ)' '

A

α23M

''B'

l3

B'

O

lΒ

β1

''β14(ϕ)

'W

α55Z(ϕ)

ї)

P

l5' N

α57(ϕ) E

α45(ϕ)

l5=l5

O P

α57(ϕ)

'

'

(ϕ6−ϕ7)

α73(ϕ)

vα45(ϕ)

Z(ϕ)' з)

N

l4(ϕ)' v

O P

l5'

-l9(ϕ

)

A' '

λ14(ϕ)β1 'A M

α32

''

l1(ϕ)

0.5α33

α57(ϕ)

lΒ

W

β1

β14(ϕ)''

'

λ14(ϕ)'

A'' M α23α32 'D

A

B''

hBl8(

ϕ)

α23(ϕ)

B'α

32 α34

(ϕ)

Bα23 'D

'' α73(ϕ)''

l3l2 '

A' K

'

α23M

0.5α33D

α23 '

B''

β1U

l2

B'α'32 l3

λ1(ϕ)

l1(ϕ)

S0

є) (ϕ8−ϕ0)

'A' β1

A

д)

(ϕ4−ϕ5)

α32

l1(ϕ)

'A'

A'

A

C

C'

B'A

'' BA

l7(ϕ)

l1(ϕ)α

23 D'

α73(ϕ)

Q

G

N α45(ϕ

)

'α32

е)(ϕ6−ϕ7)

l2

Aβ

14

A''

α14(ϕ)

β14(ϕ)

Z(ϕ)

l3

l4(ϕ)'

'

l9(ϕ)

T

0.5α33

l1(ϕ)

PO

'l5'

l9(ϕ)

FKα57(ϕ)'

'β1

λ14(ϕ)

JNα45(ϕ)

Z(ϕ)

l4(ϕ)'' ''

PO''A

' l5

Nα45(ϕ)'''

ж)

Z(ϕ)

l4(ϕ)' ''

W

lΒ

'β14(ϕ)O P

' l5

l7(ϕ)

FKα57(ϕ)'

'

M'

α32 α23 D

0.5α33'

B''

l9(ϕ)

'A'F

'

α32

Mα73(ϕ)' D'

α23

α18

Pa) A (ϕ5−ϕ6)α

57(ϕ)

α32'B

l2

' α73(ϕ)''B

'

l3

S0

'Aα

23M

'

α32

S0'D

0.5α33

''B

l2

B'α

32'

Z(ϕ)

α57(ϕ)

BD

α23(ϕ)

T(ϕ)T(ϕ) '

KD б)

'BN

l3

'

T(ϕ)N'

l5

α45(ϕ

)

P'E

'

l2 ' l3α32

в)

A(ϕ6−ϕ7)

S0 l2

'

г)

l7(ϕ)

Z(ϕ)

l4(ϕ)α18

T α18 α18

T

l8(ϕ)

A''

'D

dS(

ϕ)

l1(ϕ)

S0

L

β1

A

'α12(ϕ)

h

α34(ϕ

)

α32

l4(ϕ)

α45(ϕ)

l2(ϕ)'

λ1(ϕ)R

E

l5

β1(ϕ) β1

L

l7(ϕ)

CK 'D

l1(ϕ)

α73(ϕ)

(ϕ0−ϕ1)'B 'B'

l3l2'

α73(

ϕ)

B'Aα

23

l8(ϕ)

α82

α34(ϕ

)D'

''B

l2 α32' l3 l1(

ϕ)

'A B'l2

(ϕ2−ϕ4)

A

(ϕ1−ϕ2) A

''

''

β(ϕ)

β(ϕ)

α55

'

'

vl4(ϕ)'

vα45(ϕ)

l1(ϕ)

β1

l5

l5

l5

'

Рис.1. Розрахункова схема для визначення миттєвого кута охоплення )(i,i ϕα 1+ «контуру витрат»

20


Кути охоплення та їх миттєве значення Інтервали

α12(φ) α23(φ) α34(φ) α45(φ) α57(φ) α73(φ) α14(φ) Умова

)(ϕββ 11 + )(λ ϕ1 --- β1(φ)≥0 β(φ)≥0

φ 0-φ

1

⎟⎟⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜⎜⎜

⎝

⎛

′

′−

)(l

d)(Tarcsin

ϕ

ϕ

2

2 --- β1(φ)<0 β(φ)≥0

φ 1-φ

2

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛)(l

karccosϕ4

)(ϕψ ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ ++)(l

))(sin(abkarccosϕ

ϕψ

7

--- β(φ)≥0

φ 2-φ

5

α

--- --- --- --- ---

)(ϕψ ′ )(ϕβα 14+ β14(φ)≥0 )(ϕψ ′′ )(ϕψπ ′′− α14(φ)≥β1 )(ϕψ ′′′ ))(( ϕψ ′′′−β − π12 α14(φ)<β1

)(ϕψ ′′′ 09 ≥

))(( ϕψπβ ′′′−−12 + Bh)(l ϕ

πϕψ ≤′′′ )(

)(ϕψ ′′′′ ))(( ϕψπβ ′′′′−−12 09 <+ Bh)(l ϕ

πϕψ ≤′′′ )(

φ 5-φ

6-φ 7

09)(V ϕα 45 145 2βϕα +)(V <+ Bh)(l ϕπϕψ >′′′ )(

φ 7-φ

8

--- --- ---

)(ϕψ ′′′′

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛′ )(l

karccosϕ7

))(( ϕψπβ ′′′′−−12 β(φ)<0 πϕψ ≤′′′′ )(

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛′′ )(lkarccosϕ7

β(φ)<0 πϕψ >′′′′ )(

φ 8-φ

0

)(ϕββ 11 + )(ϕλ1 ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛)(l

kϕ4

arccos ---

β1(φ)>0 )(ϕψ ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ ++)(l

))(sin(abkarccosϕ

ϕψ

7

де d – діаметр стержня голки, мм, d΄, d΄΄– товщина голки відповідно в зоні верхньої та нижньої кромки

вушка, мм. Згідно з роботою [2] для голки №90 – d=0,9мм, d΄=d΄΄=0,4d, hB≈d, значення параметрів oS , t,

m, k, b, a, та значення функцій )(S ϕ , )(T ϕ , )(Z ϕ такі ж, як у роботі [3].

)()()( ϕλϕαπϕψ +−= ; ))()()(()( ϕτϕλϕδπϕψ +′+−=′2

3 ; ))()()(()( ϕτϕλϕδπϕψ ′+′′+′−=′′2

3 ;

))()()(()( ϕτϕλϕδπϕψ ′′+′′′+−=′′′ 223 ; ))()(()( ϕτϕδπϕψ ′′′+′′′−=′′′′

23 ; ⎟⎟

⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ϕ

+=ϕδ

)(arccos)(

MObk ;

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ϕ′

+=ϕδ′

)(arccos)(

OMbk

)()()( ϕδϕδϕδ 12 −=′′ ; ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛

ϕ′′′−ϕ++

=ϕδ ′′′)(

)(9arccos)(OM

Bhlbk;

( )⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛+ϕ′′

=ϕδBhl

d)(92

arctan)(1 ; ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ϕ′′

+=ϕδ

)(arccos)(2 OM

bk;

( ) ⎥⎥⎥

⎦

⎤

⎢⎢⎢

⎣

⎡

ϕ+ϕ++=ϕα

2)()(2)(arccos)(

ZTbk

a ;

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛

ϕ

−+ϕ=α

)()(9arccos45 AH

BhklV ; 2πα = , )()()( ϕλϕαϕβ −= ; )()( ϕλβϕβ 111 −= ; )()( ϕψπϕβ ′−=

214 ;

21


⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ ′′+′=β

Bhdd

2arctan1 ;

( ) ⎥⎥⎥

⎦

⎤

⎢⎢⎢

⎣

⎡

ϕ+ϕ++

+=ϕλ

2)()(2)(arcsin)(

ZTbk

bk ; ⎟⎟⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜⎜⎜

⎝

⎛

−ϕ

′′−ϕ

=ϕλBhl

dT

)(82

)(arctan)(1 ;

⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜

⎝

⎛

ϕ′′⋅ϕ⋅ϕ−ϕ′′+ϕ

=ϕλ′)()(2

2)(92)(2)(

arccos)(OAMO

lOAMO ; ⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜

⎝

⎛

ϕ′′′⋅ϕ′⋅ϕ−ϕ′′′+ϕ′

=ϕλ ′′)()(2

2)(92)(2)(

arccos)(OAOM

lOAOM ;

⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜

⎝

⎛

ϕ⋅ϕ′′⋅ϕ−ϕ+ϕ′′

=ϕλ ′′′)()(2

2)(2)(2)(arccos)(WOOM

MWWOOM ; ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ϕ′′

=ϕτ)(

arccos)(OAa ; ⎟⎟

⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ϕ′′′

=ϕτ′)(

arccos)(OAa ;

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ϕ

=ϕτ ′′)(

arccos)(WO

a ; ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ϕ′′′

=ϕτ ′′′)(

cosarс)(OMa ;

22

82 2⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ ′

++=′ d)(T)(l)(l ϕϕϕ ;

224 )a)(Z)(T(k)(l +++= ϕϕϕ ; m)(l)(l −= ϕϕ 89 , 2

2

2)bk(d)(Z)(MO ++⎟

⎠⎞

⎜⎝⎛ ′

+= ϕϕ ;

( ))(cos)(MO)(l)(MO)(l)(OA ϕδϕϕϕϕϕ ⋅⋅⋅−+=′′ 922

9 2 ; 22

2)bk(d)(Z)(OM ++⎟

⎠⎞

⎜⎝⎛ ′

−=′ ϕϕ ;

29

2

2)h)(lbk(d)(Z)(OM B−+++⎟

⎠⎞

⎜⎝⎛ ′′

+=′′′ ϕϕϕ ; ( )2

29 2

⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ ′′

++++−=da)(Zkh)(l)(AH B ϕϕϕ ;

( ))(cos)(OM)(l)(OM)(l)(OA ϕδϕϕϕϕϕ ′⋅′⋅⋅−′+=′′′ 922

9 2 ; oS)(S)(l −= ϕϕ8 ))(tan(a)(l ϕαϕ ⋅=7 ;

( )2

29 2

⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ ′′

++=dh)(l)(MW Bϕϕ ;

22

7 2⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ ′

+−+=′ da)(Zk)(l ϕϕ ; ( ) 22 )bk()(Z)(OM ++=′′ ϕϕ ;

22

7 2⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ ′

−−+−+=′′ d)(Zat)(Tk)(l ϕϕϕ ; ( ))(cos)(OM)(MW)(OM)(MW)(WO ϕδϕϕϕϕϕ ′′′′−′′+= 222 .

Отримані в цій роботі та в роботі [1] залежності були використані при побудові діаграм подачі

нитки в базовій швейній машині 876 кл. ПМЗ.

При цьому для визначення площі поперечного перерізу нитки застосуємо значення середнього

діаметра [4]:

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛+⋅⋅=

+γδ11

20375,0

2Tddd св

cp,

де dв – діаметр нитки у вільному стані (розрахунковий діаметр), мм; dс – діаметр нитки у стиснутому

стані (умовний діаметр), мм; δ – середня густина нитки, г/см3; γ – густина волокна, г/см3.

Значення густини ниток δ, густини волокон ниток (γ), частки пружної складової ∆пр в загальній

величині деформації нитки, модуль пружності нитки Е, відносне видовження нитки при розриві ∆роз,

номінальну товщину нитки (Т) для різних типів ниток беремо з робіт [4–9] та зводимо в табл. 2.

Параметри

Тип нитки δ,

г/см3

γ,

г/см3

Е,

МПа

Т,

текс ∆пр ∆роз

1. Бавовняна 0,8 1,52 1350 16,5 0,22 0,12

2. Віскозна 0,75 1,52 4140 17,0 0,11 0,21

3. Капронова елементарна 0,7 1,15 2550 16,0 0,71 0,28

4. Капронова комплексна 0,5 1,15 2600 16,6 0,76 0,30

5. Лавсанова 0,62 1,38 10000 17,0 0,29 0,25

22


Оскільки, як зазначалось в роботі [1], розрахунок проводився за умови, що нитка на кожній

ділянці перебуває в зоні пружних деформацій, тобто пррозii ll Δ⋅Δ⋅≤Δ )()( ϕϕ , то при невиконанні цієї

умови на будь-якій ділянці подальша деформація нитки не враховувалась.

За результатами проведених розрахунків були побудовані діаграми подачі верхньої нитки для

обох голок і всіх типів ниток, що вказані в табл. 2.

На рис. 2 наведена така діаграма лавсанової нитки для лівої голки, яка порівняно з іншими

типами ниток має більш виражений характер. Оскільки основна невідповідність графіків дійсної і

необхідної подачі нитки, а отже, і вплив на їх форму деформації для всіх типів ниток проявляється в

ділянці діаграми, обмеженої прямокутником А, то для решти випадків побудовані тільки ці ділянки

діаграми (рис.3).

III

V I

II

I

мм

3 3

2 7

2 1

1 5

9

3

3 6

3 0

2 4

1 8

1 2

6

гр ад .3 3 03 0 02 7 02 4 02 1 01 8 01 5 01 2 09 06 03 00

A

Рис.2. Діаграми подачі нитки лівої голки:

I – графік дійсної подачі ідеальної нитки; II – графік необхідної подачі ідеальної нитки;

III – графік дійсної подачі реальної нитки; IV – графік необхідної подачі реальної нитки

Бавовняна Віскозна Капронова елементарна

Капронова комплексна Лавсанова

Права

голка

I

II

VI

III

I

II

VI

III

II

VI

III

I

II

VI

III

I

VIIII

I

II

Ліва голка

III

VIIII

III

IIIVI

I

II

IIIVI

I

II

IIIVI

VIIII

III

Рис.3. Ділянки діаграм лівої та правої голок різних ниток

23


Висновки

Як видно з отриманих діаграм, величина пружної деформації загального контуру верхньої нитки

в процесі утворення стібків кл. 400 на машинах, що мають важільний нерозгалужений механізм подачі

нитки, не забезпечує для більшості типів ниток повної компенсації невідповідності функцій необхідної

та дійсної подачі нитки. Винятком є тільки типи ниток, що мають великий коефіцієнт видовження та

значну частку пружної деформації в загальній величині деформації (капронова комплексна та

елементарна). Тому при роботі машин, оснащених подібними механізмами, виникають залишкові

деформації нитки в стібку або відбувається додаткове змотування нитки при русі голки вниз. Для ниток з

малим коефіцієнтом видовження (бавовняної, віскозної, лавсанової) мають місце явища, які негативно

впливають на міцність та якість утягування стібка. З наведеного вище випливає висновок про

неможливість забезпечення в машинах з нерозгалуженими важільними механізмами подачі верхньої

нитки якісного перебігу процесу утворення стібка для більшості типів швейних ниток


1. Горобець В.А., Манойленко О.П. Діаграми подачі верхньої нитки при утворенні стібків класу

400 з урахуванням її деформації. Повідомлення 1 // Вісник КНУТД, 2007. – №2. – с.21–25.

2. Русаков С.И. Технология машинных стежков и наладка швейных машин.– М.: Гизлегпром,

1959.

3. Горобець В.А., Манойленко О.П. Аналіз процесу необхідної подачі верхньої нитки при

утворенні стібків класу 400 /Вісник ХНУП, 2005. – с.36–41.

4. Кукин Г.Н., Соловьев А.Н.Текстильное материаловедение.Часть 2.– М.: Легкая индустрия,

1964.

5. Кукин Г.Н., Соловьев А.Н. Текстильное материаловедение (волокна и нити): Учеб. для вузов.

– М.: Легпромбытиздат, 1989.

6. ГОСТ 14308-77. Нити вискозные.

7. ГОСТ 6309-87. Нити швейные хлопчатобумажные.

8. ГОСТ 7054-76. Нить капроновая в бобинах для трикотажной промышленности.

9. ГОСТ 11970.0-70 – ГОСТ 11970.5-70. Номинальные толщины пряжи и нитей.


УДК 681.51

ПОБУДОВА МОДЕЛІ ЧАСОВОГО РЯДУ З ДЕТЕРМІНОВАНИМ ТРЕНДОМ

Т.І. ДЕМКІВСЬКА, Є.О. ДЕМКІВСЬКИЙ


Наведено два підходи до моделювання та прогнозування нестаціонарних відносно тренда часових рядів. Запропоновано загальну схему моделювання та прогнозування нестаціонарних часових рядів. Розглянуто умови використання коефіцієнта Тейла для визначення придатності отриманих моделей для прогнозування

Практично будь-який реальний динамічний процес довільної природи можна описати

статистичною моделлю за умови наявності відповідних експериментальних даних. Застосування законів

24


статистики й теорії ймовірності до опису різних процесів на підприємстві – перспективний напрям у

сучасному керуванні якістю, прийнятті бізнесових рішень та керуванні технічними процесами.

За допомогою отриманих моделей описуються явища, у яких наявні статистичні фактори, що не

дають можливості пояснити явище суто детерміністськими термінами.

Типові приклади такого роду процесів становлять часові ряди, що мають тренд-циклічний

компонент і випадкову складову, викликану впливом сукупності різних факторів [1–3].

Нехай спостережувана величина представляється у вигляді суми тренда і випадкового

процесу , тобто . Випадковий процес некорельований і має нульове

математичне сподівання й скінченну постійну дисперсію .

)(ty )(tf

)(tu )()()( tutfty += )(tu

2σ

Якщо функція є поліномом ступеня , то говорять про

поліноміальний тренд. Для визначення коефіцієнтів полінома використовується метод

найменших квадратів (МНК). Поліноміальний тренд є зручним способом опису часового ряду.

)(tf qqtataatfq +++= L10)(:

qaaa ,,, 10 K

У багатьох випадках поліном заміняє іншу, набагато складнішу, але невідому функцію часу.

Підібраний поліном зазвичай може використовуватися для інтерполяції, але не для екстраполяції

значень.

Об’єкти та методи дослідження

Об’єктом дослідження є методи моделювання фінансово-економічних процесів.

Предметом дослідження є аналіз та математичне моделювання фінансових ризиків. Методами

дослідження є експериментальні дослідження з використанням сучасної електронно-обчислювальної

техніки і сучасного програмного забезпечення; математичні методи аналізу.


Розробити технологію побудови математичних моделей прогнозів з детермінованим і

стохастичним трендом, представлених часовим рядом Nkky ,,2,1)},({ K= при constkyE =)]([ . Тобто

побудувати лінійну модель виду piлikyfky ,,2,1)),(),(()( K=−= ε , де )(kε – випадів процес з

нульовим середнім і скінченною дисперсією.

Для роботи з рядами, що містять тренд, необхідно визначити:

– чи можливе моделювання та прогнозування ряду безпосередньо;

– чи потрібно попередньо описати та вилучити тренд і моделювати процес як дві окремі складові

(тренд та коливальна складова);

– які критерії потрібно застосовувати при визначенні можливості застосування того чи іншого

сценарію.


При моделюванні і прогнозуванні рядів з трендом пропонується алгоритм, наведений на рис. 1.

У загальному випадку існує два способи обробки рядів з трендом:

1 – моделювання тренду за допомогою вибраної функції;

2 – вилучення тренду за допомогою перших різниць вищих порядків.

25


При моделюванні та прогнозуванні тренду часових рядів пропонується застосовувати алгоритм,

наведений на рис.1.

Вибір методу

визначається, по-перше, кінцевою

метою моделювання, тобто

потрібно прогнозувати тренд чи

ні. Крім того, вибір методу

визначається характером тренду –

стохастичні або детерміновані

випадки.

Часовий ряд даних

Моделювання детермінованого тренду Обчислення різниць

Для опису часових рядів

розглянемо можливість

застосування рівняння

авторегресії з ковзним середнім

(АРКС). Як критерії адекватності

моделі та можливості її

застосування для прогнозування

будемо використовувати такі:

Моделювання залишків АРКС(p,q)

Моделювання залишків АРКС(p,q)

– коефіцієнт детермінації ;

–відношення дисперсії тієї

частини часового ряду основної

змінної, що описується

отриманим рівнянням, до

вибіркової дисперсії цієї змінної

( ); 12 →R

– сума квадратів похибок моделі

( ); min)(2 →∑ ke

– статистика Дарбіна-

Уотсона, що

обчислюється за

формулою: 222 →−= ρDW ,

де −ρ коефіцієнт кореляції між значеннями випадкової змінної )()( kek ≈ε , тобто цей параметр дає

підстави визначити ступінь корельованості похибок моделі ( ); DW

– середньоквадратична похибка (СеКП);

– середня абсолютна похибка (САП);

– середня абсолютна похибка в процентах (САПП);

– коефіцієнт Тейла, який свідчить про загальну придатність моделі для прогнозування (ідеальне

Прогнозування і виділення детермінованого тренду

Прогнозування і виділення стохастичного тренду

Порівняння і вибір кра-щого методу описання

тренду

Прогнозування тренду часового ряду

Рис. 1. Схема методу моделювання та прогнозування

тренду часових рядів

26


значення – нуль) та має такий вигляд:

∑∑

∑

==

=

+

−=

N

k

N

k

N

k

kyN

kyN

kykyN

U

1

2

1

2

1

2

)(ˆ1)(1

)](ˆ)([1

.

Розглянемо часовий ряд, що характеризує зміни ціни акцій компанії «УКРНАФТА», динаміка

якого наведена на рис. 2.

20

25

30

35

40

45

50

55

60

1 7 13 19 25 31 37 43 49 55 61 67 73 79 85 91 97 103 109 115 121 127 133 139 145 151 157 163 169 175

Ри

с.2. Динаміка ціни та тренду акцій компанії «УКРНАФТА»

Опишемо цей процес за допомогою моделі АР(5) (кількість та номери запізнень вибираємо на

основі значень парціального коефіцієнта кореляції). Модель має такий вигляд:

)()4(0962,0)2(2321,0)1(04,0)(6555,05628,0)1( kkykykykyky ε+−+−+−++−=+ .

Значення критеріїв якості моделі та придатності її для прогнозування наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Характеристики моделі Характеристики прогнозу Модель

2R ∑ )(2 ke DW САП САП САПП Коефіцієнт Тейла

AR(5) 0,9434 402,9998 2.0180 3,8352 3,2285 8,4128 0,0503

Наведені критерії свідчать про те, що ця модель може бути застосована для короткострокового

прогнозу. Результат прогнозування на п’ять кроків та порівняння його зі справжніми значеннями

вхідного ряду наведено на рис.3.

5354555657585960

1 2 3 4 5

Вхідний ряд Прогноз

Рис. 3. Прогноз ряду ціни акцій компанії «УКРНАФТА»

Результат оцінки якості прогнозу на п’ять кроків наведено в табл. 2.

27


Таблиця 2

Максимальне відхилення Мінімальне відхилення Метод прогнозування Абсолютне % Абсолютне %

Сума квадратів похибок

За моделлю 0,65 6,57 0,15 0,26 14,08

Дані, наведені в табл. 2, свідчать про те, що наведений ряд може бути спрогнозовано

безпосередньо, хоча на рис. 2 зображено, що ряд містить тренд.

Спробуємо отримати прогноз цього ж ряду за допомогою таких трьох кроків: 1 – опишемо та

вилучимо тренд і отримаємо його прогноз; 2 – змоделюємо та отримаємо прогноз залишків ряду після

вилучення тренду; 3 – на основі прогнозів, отриманих на кроках (1) і (2), спрогнозуємо поведінку

вхідного часового ряду та порівняємо його з прогнозом, оцінки якого наведено в табл. 2.

Тренд вхідного ряду, описаний як поліном шостого ступеню, має вигляд, наведений на рис. 2.

Поліном, що описує цей тренд:

3694,262272,0 0092,00003,0106372,3109179,1105167,3 234658611 +⋅+⋅−⋅+⋅⋅−⋅⋅+⋅⋅−= −−− xxxxxxy Залишки, отримані після вилучення тренду, мають вигляд, наведений на рис.4.

-6

-4

-2

0

2

4

6

8

10

12

1 7 13 19 25 31 37 43 49 55 61 67 73 79 85 91 97 103 109 115 121 127 133 139 145 151 157 163 169 175

Рис.4. Залишки ряду ціни акцій компанії «УКРНАФТА» після вилучення тренду

Згідно з аналізом автокореляційної функції побудована модель АР(3), яка описує ряд залишків,

має такий вигляд: )()2(1552,0)1(0183,0)(5025,00101,0)1( kkekekeke ε+−⋅−−⋅−⋅+−=+ .

Значення критеріїв якості моделі та придатності її для прогнозування наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Характеристики моделі Характеристики прогнозу

Модель 2R ∑ )(2 ke DW САП САП САПП Коефіцієнт

Тейла

AР(3) 0,3177 348,193 1,9996 1,7235 1,1163 99,145 0,963

Як видно з табл. 3, значення коефіцієнта Тейла значно відрізняється від нуля. Але, як

встановлено експериментальним шляхом, коефіцієнт Тейла для знакозмінних рядів не може бути

застосований. Для підтвердження цього факту наведемо приклад. Змоделюємо ряд авторегресії другого

порядку ( θ+−+=+ )1(40)(501 0 ky,-ky,a)y(k ) з початковими значеннями 1)1(,1)0( =−= yy та

28


більшим шумом θ , рівномірно розподіленим на інтервалі [-0,1;0,1]. Для цього модельного ряду візьмемо

три різні значення зсуву : а – мінус 5; б – 0; в – +5. Результати моделювання наведено на рис.6. 0a

-6

-4,5

-3

-1,5

0

1,5

3

4,5

6

1 21 41 61 81 101 121 141 161 181

-6

-4,5

-3

-1,5

0

1,5

3

4,5

6

1 21 41 61 81 101 121 141 161 181

-6

-4,5

-3

-1,5

0

1,5

3

4,5

6

1 21 41 61 81 101 121 141 161 181

а б в

Рис. 5. Модельні ряди із значеннями : 0a

а – мінус 5; б – 0; в – +5

Параметри моделей а, б і в наведено в табл. 4.

Характеристики моделі Характеристики прогнозу Модель 2R ∑ )(2 ke DW САП САП САПП Коефіцієнт

Тейла

а 0,9173 0,677 1,9132 0,083 0,0667 1,3348 0,0083

б 0,9173 0,677 1,9132 0,083 0,0667 126,7693 0,2205

в 0,9173 0,677 1,9132 0,083 0,0667 1,3404 0,0083

Прогноз, отриманий за трикроковою процедурою, має вигляд, наведений на рис. 6.

55

57

59

61

63

1 2 3 4 5

Вхідний ряд Прогноз

Рис. 6. Прогноз ряду ціни акцій компанії «УКРНАФТА»

Результат оцінки якості прогнозу на п’ять кроків наведено в табл. 5.

Таблиця 5

Максимальне відхилення Мінімальне відхилення Сума

квадратів похибок Метод

прогнозування

Абсолютне % Абсолютне %

За моделлю 5,87 10,59 0,42 0,42 40,47

29


Якщо порівняти значення, наведені в табл. 2 і табл. 5, то можна зробити висновок, що наведена

технологія роздільного прогнозування (окремо тренду та коливальної складової може бути успішно

застосована на практиці з метою отримання якісного багатокрокового прогнозу.

Для прийняття рішення щодо

визначення виду та способу

прогнозування часових рядів на основі

проведених досліджень пропонується

алгоритм, наведений на рис. 7.

Часовий ряд даних

Попередня

Висновки

Таким чином, у роботі

запропоновано підхід до побудови

математичних моделей процесів з

детермінованим і стохастичним трендом.

Показано, що вилучення тренду може

призводити до утворення знакозмінного

ряду і, відповідно, погіршення якості

моделі залишків. Модель завжди має

кращі характеристики у разі, якщо

значення ряду мають один знак.

У подальших роботах

досліджували якість моделей в умовах

двох видів нестаціонарності – наявність

тренду і гетероскедастичність. Це

складніший випадок, оскільки необхідно

описувати окремо рівень змінної, тренд і

дисперсію.


1. Бокс Дж., Дженкинс Г. Анализ временных рядов. Прогноз и управление. Вып. 1. – М.: Мир,

1974. – 408 с.

2. Доугерти К. Введение в эконометрику. – М.: Инфра-М, 2001. – 402 с.

3. Бідюк П.І., Савенков О.І, Баклан І.В. Часові ряди: моделювання та прогнозування. – К. ЕКМО,

2003. – 144 с.

4. Зайченко Ю.П. Нечіткий метод індуктивного моделювання в задачах прогнозування

макроекономічних показників //Системні дослідження і інформаційні технології, – 2003, № 3. –

с. 25 – 45.

5.Лукашин Ю.П. Прогнозирование временных рядов с помощью моделей авторегрессии –

скользящего среднего первого и второго порядка. – М.: ИМЭМО, 1983. – 107 с.


Тест на наявністьодиничного

Ряд стаціонарний Ряд

Моделювання та вилучення

Тест на гетероскедастичність

Моделювання гетероскедастичності

Прогнозування вхідного ряду

Рис. 8. Схема прийняття рішення, щодо визначення виду та способу прогнозування часових

30


УДК 006:536

КВАЛІМЕТРИЧНА ОЦІНКА НОРМАТИВНИХ СКЛАДОВИХ ПРОЦЕСНО-

ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

Г.І. ХІМІЧЕВА, Н.В. БІЛЕЙ-РУБАН, О.А. ДЕМІДЕНКО Київський національний університет технологій та дизайну

В.І.ХІМИЧ Мукачівський технологічний інститут

У статті розглядаються нормативні складові процесно-орієнтованих стандартів (ДСТУ

ІSO 9001, 14001; ДСТУ OHSAS 18001; SA 8001; ДСТУ 4161) і пропонуються механізми та інструменти для їх кваліметричної оцінки

В умовах жорсткої конкуренції стабільне функціонування підприємства (організації) досягається

за рахунок застосування методів і засобів стандартизації, сертифікації та управління якістю, зокрема,

шляхом розроблення і впровадження інтегрованої системи управління, яка максимально враховує

сучасні тенденції розвитку теорії TQM, принципів НАССР і вимоги процесно-орієнтованих стандартів

(ДСТУ ІSO 9001, ДСТУ ІSO 14001; ДСТУ OHSAS 18001, ДСТУ 4161 та ін.) [1]. При цьому аналіз

конкурентоздатності підприємства слід проводити комплексно, розглядаючи його діяльність у

триєдиному просторі під кутом зору виконання техніко-економічного, комерційного та нормативно-

правового аспекту.

Автори роботи [2] довели, що технічний аспект жорстко пов'язаний з комерційним, результати

діяльності якого регламентуються встановленими мірами корисності виробленої продукції (наданих

послуг) у конкретних умовах її застосування (експлуатації). Найбільш цікавим, на наш погляд, є

нормативний аспект, який є сполучною ланкою між першими двома.

Проведений порівняльний аналіз, результати якого викладені в роботах [3,4], уможливлює

висновок, що міжнародні стандарти серії: ІSO 9001, 14001; OHSAS 18001 мають загальний характер і не

орієнтовані на будь-яку конкретну галузь промисловості або сектор економіки. Вони являють собою

методичні рекомендації, у яких сконцентровано новітній міжнародний досвід, спрямований на

організацію техніко-економічних умов для ефективного функціонування підприємства. Позитивним

фактором наведених стандартів є те, що всі вони побудовані на ідеології TQM, мають в своїй основі

динамічний цикл Шухерта-Демінга, а також системно-процесний підхід до керування. Крім того, всі ці

стандарти зорієнтовані на приховані потреби споживача і суспільства.

Така методологічна основа уможливлює поєднання між собою нормативних складових

стандартів і формування з них мультиплікативним (або адитивним) методом конфігурації моделі

інтегрованої системи управління. При цьому, як доведено в роботі [5], адитивний метод передбачає

поетапне приєднання до базової моделі системи, наприклад, побудованої на вимогах ДСТУ ІSO 9001

додаткових модулів (підсистем), що базуються на вимогах інших процесно-орієнтованих стандартів.

Але, на жаль, у жорстких умовах ринку такий підхід не може забезпечити стійкий розвиток

організаційної структури підприємства і тому призводить до зниження його конкурентоздатності.

У зв’язку з цим виникає потреба розроблення спеціальних механізмів та інструментів, які

дозволяють з урахуванням ступеню ризику проводити кваліметричну оцінку нормативних складових і на

31


її основі обирати елементи і процедури, що забезпечують ефективну побудову інтегрованої системи

управління мультиплікативним методом.

В ідеалі така мультиплікативна модель інтегрованої системи управління є досить стійким

механізмом, що уможливлює адаптивно реагувати на зовнішні зміни, підтримувати на заданому рівні

якість продукції (послуг, процесів) і тим самим гарантувати стабільне існування підприємства

(організації). Однак, оскільки інтегрована система управління формується з великої кількості елементів і

процедур, що регламентовані нормативними складовими процесно-орієнтованих стандартів, то для

оптимального добору їх кількості необхідно проводити кваліметричну оцінку вагомості внеску кожного

керуючого (нормативного) впливу на підсумковий результат, а саме ефективність і результативність

функціонування інтегрованої системи управління в цілому.

Постановка завдання Метою роботи є створення механізмів та інструментів кваліметричної оцінки нормативних

складових інтегрованої системи управління, що ефективно працює в умовах жорсткої конкуренції і

швидкозмінних вимог споживача.


Для вирішення поставленого завдання було обрано метод аналізу ієрархії [6]. Перевага цього

методу полягає в тому, що при визначенні пріоритетів об’єктів (нормативних складових) є можливість

мінімізувати суперечності, що виникли, та максимально мобілізувати «людський фактор». До недоліків

методу слід віднести практично повну відсутність об’єктивних засобів щодо перевірки вірогідності

отриманих даних. Однак у нашому випадку, коли немає об’єктивних даних для оцінки побудови

конфігурації моделі інтегрованої системи управління, а провідними мотивами є переваги фахівців

(експертів), процедура визначення пріоритетів виділених характеристик шляхом використання парних

рівнянь є достатньо виправданою і достовірною. Процес проведення аналізу та отримання

кваліметричної оцінки складається з кількох етапів. Розглянемо докладніше кожен з них.

На першому етапі виділяються інноваційні керуючі характеристики (процесний підхід,

системний підхід, ступінь сприйняття, ступінь потреби), внесок впливу яких на вагомість нормативних

складових дозволяє шляхом поетапної ієрархічної декомпозиції визначити їхні пріоритети й

обґрунтувати рішення щодо формування моделі конфігурації інтегрованої системи управління. Виходячи

з принципу кваліметрії, номенклатура критеріїв, що використовуються для оцінки нормативних

складових інтегрованої системи, повинна бути досить обмеженою. Оскільки велика кількість показників

(критеріїв, характеристик) створює тільки уявність точного рішення і, як наслідок, призводить до

багаторазового збільшення складності розрахунків.

У нашому випадку завдання кваліметричної оцінки нормативних складових мультиплікативної

моделі інтегрованої системи управління можна уявити у вигляді трирівневої ієрархії, структурна схема

якої наведена на рис. 1.

Вершиною ієрархічної структури (перший рівень) є мета кваліметричної оцінки, другий рівень

становлять виділені керуючі характеристики, а третій – об’єкти, зокрема нормативні складові процесно-

орієнтованих стандартів.

32


Кваліметрична оцінка

Рис. 1. Ієрархічна структура кваліметричної оцінки інтегрованої системи управління

На другому етапі за допомогою оціночної шкали, що наведена в табл.1, проводиться попарне

порівняння характеристик.

Таблиця 1. Шкала відносної важливості

Інтенсивність відносної важливості

Визначення Пояснення

1 Рівнооднакова важливість Рівне вкладення двох видів діяльності (характеристик) в мету

3 Помірна перевага одного критерію над іншим

Досвід дає невелику перевагу одному виду діяльності над іншим

5 Значна перевага одного критерію над іншим

Досвід дає значну перевагу одному виду діяльності над іншим

7 Значна перевага Одному виду діяльності належить настільки істотна перевага, що він є значним

9 Дуже значна перевага Наявна перевага одного виду діяльності над іншим підтверджується дуже суттєво

2, 4, 6, 8 Проміжні рішення між двома сусідніми думками

Використовуються у компромісному випадку

При побудові численних переваг вирішуються такі два завдання. Перше: який з попарно

порівнюваних об’єктів є більш важливим. Друге: наскільки суттєва різниця у важливості досліджуваних

об'єктів (при використанні шкали) згідно з принципом Сааті [6].

Беручи це до уваги, для сукупності обраних об'єктів (А1, А2,...Аn) спочатку за допомогою методу

аналізу ієрархії проводять попарну (Аі, Aj) кількісну оцінку, а потім будують матрицю розмірністю nxn:

К=(аij), (i,j = 1,2,…n).. Елементи матриці {αij} підлягають таким правилам:

– якщо при порівнянні одного виду об'єкта з іншим отримано одну з наведених у табл.1 оцінок, то

при порівнянні іншого об'єкта з першим маємо зворотне значення оцінки, а саме: якщо

αij = а, то αji =1/а а, за умови а10;

– якщо судження такі, що об'єкти Аі й А1 мають однакову відносну важливість, то коефіцієнти

матриці суджень αij= 1 (діагональні елементи).

інтегрованої системи управління

Процесний підхід (А1)

ISO 9001

Системний підхід (А2)

Ступінь сприйняття (А3)

Ступінь потреби (А4)

ISO 14001

OHSAS 18001

SA 8001

І рівень

ІI рівень

ДСТУ 4161 ІII

рівень

33


Матрицю попарних порівнянь наведено на рис. 2.

А1 … Аn

А1 1 … K1/Kn

… … 1 Аn

Аn K1/Kn … 1

Рис. 2. Матриця попарних порівнянь

Кількісна оцінка об'єктів, що наведені на 2-му рівні ієрархії (див. рис.1), у чисельному виразі αij

зводиться до одержання вектора пріоритетів вагових коефіцієнтів. Ця кількісна оцінка для

досліджуваних нами об'єктів наведена в табл. 2.

Таблиця 2. Матриця попарних порівнянь об'єктів 2-го рівня

Критерії оцінки Задоволеність

Процесний підхід

Системний підхід

Ступінь сприйняття

Ступінь потреби

Вектор пріоритетів

Процесний підхід (А1)

1 3 2 1/5 X1= 0,244

Системний підхід (А2) 1/3 1 1/4 1/3 X2=0,089

Ступінь сприйняття (А3) 1/2 4 1 2 X3=0,307

Ступінь потреби (А4 ) 5 3 1/2 1 X4= 0,36

Значення векторів-пріоритетів Xі для кожного об'єкта розраховувалися за формулою

kаХ і

і = , (1)

де – кількісна оцінка вектора пріоритетів; k – сума порядкових чисельних рішень матриці. іХ

При цьому i = n a...aainnn +++ 21 , k = ∑

=

+++n

i

n na...aa1

21 .

На третьому етапі проводять побудову матриці попарних порівнянь 3-го рівня щодо об’єктів

2-го рівня. Дані результати векторів-пріоритетів наведені в табл. 3.

У подальшому пріоритети синтезуються за принципом множини локального пріоритету 3-го

рівня на пріоритет відповідного критерію на вищому рівні. Узагальнений пріоритет розраховувався за

формулою Ln = α1x1 + α2x2 + α3x3 +… + αnxn , (2)

де Ln – оцінка у вигляді пріоритету за обраними об'єктами (нормативні складові) для побудови

інтегрованої системи управління; n – порядковий номер об’єкта.

34


Таблиця 3. Матриця попарних порівнянь нормативних складових за обраними

характеристиками і їх кваліметрична оцінка

Найме-нування

ISO 9001

ISO 14001

OHSAS 18001

SA 8001

ДСТУ 4161

Вектор пріори-тетів А1


ISO 9001

ISO 14001

OHSAS 18001

SA 8001

ДСТУ 4161


ISO 9001 1 1/2 3 2 4 0,.308 ISO

9001 1 1/2 2 2 2 0,248

ISO 14001 2 1 1/3 1/4 1/2 0,114 ISO

14001 2 1 1/2 3 1/4 0,178

OHSAS 18001 1/3 3 1 2 1/3 0,173 OHSAS

18001 1/2 2 1 1/2 1/3 0,131

SA 8001 1/2 4 1/2 1 1/3 0,151 SA

8001 1/2 1/3 2 1 1/2 0,131

ДСТУ 4161 1/4 2 3 3 1 0,.254 ДСТУ

4161 1/2 4 3 2 1 0,310


ISO 9001

ISO 14001

OHSAS 18001

SA 8001

ДСТУ 4161



ISO 9001

ISO 14001

OHSAS 18001

SA 8001

ДСТУ 4161


ISO 9001 1 2 3 3 1/2 0,290 ISO

9001 1 2 3 2 2 0,347

ISO 14001 1/2 1 1/3 4 1/3 0,138 ISO

14001 1/2 1 2 3 1/4 0,174

OHSAS 18001 1/3 3 1 1/2 1/3 0,130 OHSAS

18001 1/3 1/2 1 1/4 2 0,112

SA 8001 1/3 1/4 2 1 2 0,150 SA

8001 1/2 1/3 4 1 1/2 0,136

ДСТУ 4161 2 3 3 1/2 1 0,290 ДСТУ

4161 1/2 4 1/2 3 1 0,23

Результати синтезу локальних пріоритетів, а також рівні їхньої кількісної оцінки наведено в табл. 4.

Таблиця 4. Синтез локальних пріоритетів та результати

узагальненого (глобального) пріоритету

Значення локальних пріоритетів

Узагальнені пріоритети і їхній

розподіл

Об’єкти 2-го

рівня

Об’єкти 3-го рівня

Процесний підхід

(X1= 0,244)

Системний підхід

(X2=0,089)

Ступінь сприйняття (X3=0,307)

Затребуваність (X4= 0,36) Ln

Рівні кількісної оцінки

ISO 9001 0,308 0,248 0,290 0,347 L1=0,31

1 І

ISO 14001 0,114 0,178 0,138 0,174 L2=0,15

3 ІІІ

OHSAS 18001 0,173 0,131 0,130 0,112 L3=0,13

4 V

SA 8001 0,151 0,131 0,150 0,136 L4=0,14

3 IV

ДСТУ 4161 0,254 0,310 0,290 0,230 L5=0,26

1 IІ

35


Отже, визначивши вектор пріоритетів, знаходимо головне власне значення матриці суджень

(λmax ), що використовується для оцінки погодженості.

Значення матриці суджень відбиває пропорційність переваг, тобто надає інформацію про ступінь

порушення погодженості. Якщо такі відхилення перевищують установлені межі, то судження в матриці

варто перевірити.

Таким чином, чим ближче λmax до розмірності матриці суджень (n), тим більш погодженим є

результат. Для такого роду матриць згідно з методом аналізу ієрархії повинні виконуватись

умови λmax ≥ n.

Відхилення від погодженості відображається значенням індексу погодженості (Ιc), що

визначається за формулою

( ) ( )1−−λ= nnI maxc . (3) Індекс погодженості, згенерований випадковим чином за шкалою важливості (від 1 до 9)

зворотносиметричної матриці з відповідними зворотними значеннями елементів, називається

випадковим індексом (Si). Середнє значення випадкового індексу визначають згідно з відповідними

таблицями, виходячи з розмірності матриці суджень.

У нашому випадку Si =1,12. Відношення погодженості Οs визначалося за формулою

Οs=Ιc /Si . (4)

Якщо Οs ≤ 0,1 0,2, то розраховане значення відносин погодженості вважається прийнятним для

отриманих результатів.

÷

Отже, розглянуті вище механізми і процедури уможливили сформувати матрицю суджень, за

допомогою якої була проведена кваліметрична оцінка нормативних складових інтегрованої системи

управління, а саме розраховано їхнє власне значення; вектор-пріоритети; індекс і відношення

погодженості. При цьому головне власне значення (λmax) становило 5,4261 (для ІSO 9001-0,311;

ІSO 14001–0,153; OHSAS-18001–0,134; SA 8001–0,143; ДСТУ 4161–0,261); індекс погодженості

Ιc дорівнює: 0,106; випадковий індекс (Si) – 1,12; відношення погодженості Οs – 0,095.

Висновки

Проведені дослідження й отримані результати розрахунків дозволили визначити пріоритети

нормативних складових інтегрованої системи управління.

Найбільшу кваліметричну оцінку здобув міжнародний стандарт ІSO 9001 (L=0,311), у якому

найкраще виражено системно-процесний підхід і тому його доцільно брати як базовий при побудові

моделі інтегрованої системи управління мультиплікативним методом, доповнюючи залежно від сфери

застосування системи вимогами інших процесно-орієнтованих стандартів, наприклад, для переробних

виробництв харчової промисловості нормативними складовими ДСТУ 4161, що забезпечують за рахунок

впровадження принципів НАССР безпеку продукції.

36



1. Хімічева Г.І., Віткін Л.М. Методичні підходи до створення інтегрованих систем управління //

Вісник КНУТД, 2004. – № 6(20). – с.21 – 29.

2. Хімічева Г.І. Економічні аспекти впровадження інтегрованих систем управління // Вісник

КНУТД, 2005. – № 1(21). – с.54 – 59.

3. Віткін Л.М., Хімічева Г.І. Інтеграція систем управління за окремими напрямами діяльності //

Стандартизація, сертифікація, якість, – 2005. №1. – с.53 – 58.

4. Хімічева Г.І. Формування системи нормативних вимог при побудові інтегрованого стандартові

// Вісник КНУТД, 2006. – № 5. – с.31 – 35.

5. Хімічева Г.І. Методологічні аспекти алгоритму побудови і впровадження інтегрованих систем

управління // Вісник КНУТД, – 2005. – № 2.– с. 25 – 32.

6. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий. – М.: Радио и связь, 1993. – 316 с.


УДК 330.46

ОПТИМІЗАЦІЯ ПЛАНУ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАПАСІВ

ПРОДУКЦІЇ ЗА УМОВ РИЗИКУ О.В. ЦЕСЛІВ

Київський національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

У цій роботі наведено результати дослідження математичних методів підтримки

прийняття рішень для визначення оптимального плану реалізації запасів продукції за умов недетермінованих цін на продукцію та виробничі ресурси

У виробництві періодично утворюються запаси продукції, яку буде реалізовано в майбутньому.

Уперше на управління запасами, як на математичну задачу звернув увагу ще у 1888 році Еджворт. У 30-х

роках минулого століття були виведені формули Уілстона. Методами оптимізації виробничих програм

підприємств займався Л.В.Канторович, який вважається засновником лінійного програмування.

У період переходу до ринкової економіки однією із основних проблем є підвищення

ефективності управління на всіх рівнях, вміння прогнозувати доходи і витрати, порівнювати варіанти

інвестиційних вкладень в усіх галузях економіки України. На нинішньому етапі розвитку економіки України необхідні подальші дослідження, присвячені

розробці науково обгрунтованих підходів до прийняття рішень з урахуванням впливу інвестиційних

ризиків. Це актуальна проблема, вирішення якої уможливить визначення стабільності роботи

підприємства в тих чи інших умовах господарювання.

Розробці наукових основ економічного ризику присвячені наукові праці В.В. Вітлінського,

М.Т. Корнійчука, І.К. Совтус, П.І.Верченка, О.І. Ястремського, В.Савчука. Серед зарубіжних дослідників

ризику слід виділити Ф.Фармера, який вперше інтерпретував ризик як вірогідність людських і

матеріальних збитків або пошкоджень [2].

В управлінні підприємницькою діяльністю необхідно активно використовувати економіко-

математичні моделі підтримки прийняття рішень.

37


У межах теорії прийняття рішень за умов ризику та невизначеності існують різні концепції

залежно від того, які поняття вважаються основними під час процесу прийняття рішень. Умовою

прийняття оптимального рішення є наявність функції цілі, яка б могла бути критерієм для обрання

рішень. За умов ринкової економіки цю функцію виконує прибуток [3,4].


Об’єктом дослідження є використання математичних методів підтримки прийняття

економічного рішення на прикладі оптимізації виробничої програми за умов недетермінованих цін на

продукцію та виробничі ресурси.


Потрібно, виходячи з особливостей технологічного процесу фірми та наявних виробничих

ресурсів, знайти таку програму, яка б забезпечувала максимальний прибуток від реалізації продукції. На

прикладі цієї задачі буде проілюстровано перехід від детермінованої моделі до такої, яка б підтримувала

прийняття рішень за умов ризику або невизначеності, щодо майбутніх ринкових цін на продукцію та

виробничі ресурси.


Методика, що пропонується, розрахована на випадки, якщо календарний план реалізації запасів

продукції складається за умов імовірнісного характеру майбутніх цін на продукцію. Припустимо

спочатку, що майбутні ціни відомі. Нехай a – обсяг наявних у власника запасів продукції, –

тривалість планового періоду. Тоді реалізація продукції визначатиметься розв’язуванням задачі

лінійного програмування:

T

(1) 1( ) ma

T

t t tt

z p c x=

= − →∑ x,

1

T

tt

x a=

=∑ ; (2)

0, 1, ,tx t T≥ =

де – ціна реалізації одиниці продукції в момент часу , – витрати, пов’язані із зберіганням одиниці

продукції,

pt t ct

tx – запаси продукції.

У детермінованому випадку загальний чистий дохід від реалізації продукції буде максимальний,

якщо різниця між ціною і витратами максимальна. Розглянемо приклад.

Таблиця 1. Визначення оптимального плану реалізації продукції

Плановий період Показник жовтень листопад грудень січень лютий

Очікувана ціна реалізації, грн. 200 250 300 350 400

Стандартне відхилення ціни реалізації 1т продукції від очікуваного значення, грн.

10 15 20 30 50

Вартість зберігання 1т продукції 20 30 40 80 100

38


Результати проведених в Excel розрахунків виявилися такими: максимальний прибуток

29973 тис. грн., при умові, що за п’ять місяців слід реалізувати =100000 т. продукції. Причому

найдоцільніше її реалізовувати в лютому. Але оскільки всю продукцію реалізувати в одному місяці не

реально, то відповідно до розподілу реалізації продукції по місяцях дохід зменшується. Слід зауважити,

що такий підхід обмежений припущенністю про детермінованість майбутніх цін.

a

В умовах ринкової економіки майбутні ціни слід вважати випадковими, визначеними лише до

певних статичних характеристик. Якщо ціни не детерміновані, то власник завжди має ризик отримати

дохід менший за очікуваний. Якщо власник несхильний до ризику, то план реалізації продукції

визначається двокритеріальною задачею:

1( ) ma

T

t t tt

z p c x=

= − →∑ x, (3)

(4) 2 2 2

1( ) min,

T

t tt

z xσ σ=

= →∑

1

T

tt

x a=

=∑

0, 1, ,tx t T≥ =

Дисперсія загального чистого доходу буде мінімальною за умови реалізації продукції в період з

найменшим стандартним відхиленням ціни реалізації від очікуваного значення, для цього випадку в

жовтні. При цьому дохід дорівнює 18 000 тис.грн.

Розглянемо конкретний приклад оптимізації календарного плану реалізації продукції.

Найефективніше спочатку отримати дані про межі варіації показників очікуваного загального доходу та

стандартне відхилення доходу на множині ефективних варіантів календарного плану. Далі серед усіх

ефективних варіантів обчислюється саме той, який найкраще відображає індивідуальні потреби

власника продукції.

Виправданий ризик – необхідний атрибут стратегії та тактики управління в реальних

економічних системах, яким властива невизначеність. У кожній ситуації, пов’язаній з ризиком, виникає

питання про проходження межі, що відділяє розумний ризик від нерозумного. Ступінь ризику являє

собою ймовірність реалізації ризику, а також розмір можливих втрат від нього. Імовірність настання

певної події може бути визначена об’єктивним та суб’єктивним методами.

Спочатку розраховуємо варіації показників очікуваного чистого доходу та стандартного

відхилення доходу на множині ефективних планів для даних наведеної таблиці. Обчислюємо найкращі

значення цих показників:

max max( ) 30000( . )ttz p c тис грн= − =

min

21

( ) 736,1( . )1T

t t

az тис грнσ

σ=

= =

∑

21

21

min1

20848,9( . )Ttt

Tt t

t t

p caz тис грнσ

σ=

=

−= ∑

∑=

39


max( ) 2000( . )tz a тис грнσ σ= =

Далі знаходимо припустимі рівні цих показників: min 0 maxz z z≤ ≤ , min 0 max( ) ( )z zσ σ σ≤ ≤ .

Визначаємо оптимальний календарний план реалізації запасів:

0 max1( ) (

T

t ttt

p c x z s z z=

− ≥ + −∑ 0)

),

;

2 2 2 2 20 0 min

1( ( )

T

t tt

x s zσ σ σ σ=

≤ − −∑ ;

1, 0, 1,

T

t tt

x a x t T=

= ≥ =∑ .

Найкращі значення критеріальних показників:

max (400 100)*100 30000( . )z тис грн= − = ;

min( ) 736,1zσ = min 20848( . ),z тис грн= max( ) 2000( . )z тис грнσ = .

Нехай припустимі рівні зазначено такі 0 24000( . ),z тис грн= 0 1200( . ).тис грнσ = Залежно від

величини s отримуємо такі результати.

Таблиця 2. Варіанти календарного плану реалізації продукції

Плановий обсяг реалізації, т

жовтень листопад грудень січень лютий Дохід,

тис.грн.

Стандартне

відхилення

tσ s

2,22 1,82 38,46 31,17 26,33 25 014,71 1789,22 -1

2,22 1,82 48,81 28,94 18,25 24 666 1592,64 -0,5

2,22 14,12 45,78 24,58 13,33 24 686,65 1368,05 0

5,63 32,81 35,46 17,67 8,45 23 350 1098,49 0,5

54,05 24,11 13,65 6,055 2,18 19 460 736,13 1

Отже, залежно від ставлення інвестора до ризику можна вибрати один із варіантів.

Варіант 3 дає можливість збільшити дохід порівняно з припустимим значенням доходу, але

стандартне відхилення більше 0σ . Варіант 4 зменшує дохід, але стандартне відхилення в межах

дозволеного.

Таким чином, все залежить від ставлення підприємця до ризику. Слід пам’ятати, що стосовно s

завжди виконується залежність max.s →

Залежність доходу від значення s при різних можливих комбінаціях стандартного відхилення та

вартості зберігання продукції показана на рисунку.

Оптимальне значення s показує, були чи ні обрані власником продукції припустимі рівні

критеріальних показників. Якщо , показники слід поліпшити, і навпаки . У нашому випадку

найкращий четвертий варіант.

0s ≤ 0s ≥

40


0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

-1,5 -1 -0,5 0 0,5 1 1,5

s

Дох

ід123

Залежність доходу від значення s:

1– ціни за зберігання продукції не змінюються; 2– ціни за зберігання змінюються згідно з

таблицею 1; 3– стандартне відхилення ціни реалізації 1т продукції від очікуваного значення

постійне протягом планового періоду, вартість зберігання збільшується

Нарешті розглянемо випадок, коли знаходження виробничої програми здійснюється за умов

невизначеності. Вважаємо, що майбутні ціни на продукцію та витрати на зберігання можна визначити

лише в певних діапазонах: min max min max1, ; , 1,j j j i i ip p p j n c c c i m≤ ≤ = ≤ ≤ = .

Таблиця 3. Застосування критерію Вальда

jp

ic 200 250 300 400 20 18000 23000 28000 38000 30 17000 22000 27000 37000 40 16000 21000 26000 36000 50 15000 20000 25000 35000

Застосовуємо критерій Вальда, який забезпечить найкращий результат при найгіршій ситуації:

maxminji

ijpc

z .

У цьому випадку z =15 000 (тис.грн.). Якщо певний ризик допустимий, тобто

підприємець готовий вкласти стільки коштів, щоб потім не шкодувати за можливими прибутками, слід

використовувати критерій Севіджа. Для цього конкретного випадку дохід за цим критерієм z=38 000

(тис.грн.). Тобто за умов невизначеності розв’язок є результатом застосування як кількісного, так і

суб’єктивного підходів.

В економічній літературі, присвяченій більш глибокому аналізу ризику, є думка, що дисперсія

не може досить повно відображати інвестиційний ризик через те, що переживання від збитків для

інвестора непорівняти з задоволенням від прибутку. Тому відхилення котирувань від очікуваних значень

в більший та менший бік нерівноцінні [5,6].

41


Висновки

У цій роботі наведена модель, що являє собою задачу лінійного програмування. Для

пошуку її розв’язання використовується пакет Excel. За умов ризику вибір економіко-

математичного інструментарію визначається типом ставлення до ризику конкретного підприємця.

Розглядаються такі варіанти: підприємець не схильний до ризику, підприємець схильний до ризику,

підприємець діє за умов невизначеності. Використання отриманої методики дає можливість

захистити власника від необміркованих втрат очікуваного максимального доходу.


1. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про нормативи

запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій і джерела їх по-

криття» від 19 квітня 1993 р. № 279.

2. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента.– М.: ГУ-ВШЭ, 2000.– 688 c.

3. Сакович И.А. Модели управления запасами.– Мн.: Наука и техника, 1986. – 319 с.

4. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику.– К.: Деміур, 1996.–

212 с.

5. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: Борисфен, 1996. – 336 с.

6. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз моделювання та управління економічним ризиком:

Навчально-методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2000.– 292 с.


УДК 678. 04.

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РУЙНУВАННЯ ПОЛІМЕРНИХ

МАТЕРІАЛІВ ПРИ ПОДРІБНЕННІ В.П. МІСЯЦЬ, О.П. БУРМІСТЕНКОВ, О.З. ГЛАДЧУК


Розглянуто теоретичний підхід до прогнозування міцності полімерних матеріалів і

відображення процесу їх множинного руйнування при механічному подрібненні. Запропоновано рівняння, що виражають граничний стан полімерів при крихкому, високоеластичному і пластичному механізмах руйнування. Завдяки отриманим рівнянням можна визначити приріст вільної поверхні в полімерному матеріалі при подрібненні в полі механічних сил

При розробці технологічних процесів механічного подрібнення полімерів важливо прогнозувати

механізм деформації і руйнування, оскільки від цього залежатиме якість кінцевого продукту і

енергетичні витрати. При деформуванні полімерних матеріалів можуть розвиватись три види

деформацій: пружна, високоеластична і пластична. Міра участі кожного виду деформацій в процесі

деформування полімерного матеріалу під дією зовнішнього поля механічних сил залежить від

технологічних умов процесу деформації. З фізики і механіки полімерів [1] відомо, що перебіг процесу

деформування залежить від температури матеріалу, швидкості деформації, способу докладення

зовнішніх сил і гідростатичного тиску. Врахування цих параметрів уможливить визначення механізму

деформації і руйнування. Залежно від поєднання значень зазначених вище параметрів полімерні

матеріали руйнуються по атермічному, крихкому термофлуктуаційному, крихкому термофлуктуаційно-

релаксаційному, релаксаційному, в’язкопружному механізмах і пластично.

42


Руйнування полімерів по атермічному механізму реалізується при температурах, близьких до

0оК, або при дуже великих швидкостях навантаження (близьких до швидкості звуку в засклованому

полімері). При цьому руйнування відбувається шляхом розриву хімічних зв'язків при дуже малих

значеннях відносної деформації і супроводжується тільки динамічними і поверхневими втратами. При

крихких механізмах руйнування полімерів також відбувається розрив хімічних зв'язків, але при цьому

руйнуванню передують деформаційні втрати.

При руйнуванні по механізму в’язкої течії відбувається відносний зсув макромолекул і їх груп,

якому перешкоджають сили міжмолекулярної взаємодії і внутрішнього тертя полімеру.

Найбільш складний характер деформування і руйнування полімерів у високоеластичному стані

маємо тоді, коли розвиваються різною мірою всі три види деформацій. При цьому в місцях концентрації

напружень розвиваються локальні в'язкі течії, які призводять до утворення мікротріщин (поверхня

руйнування сильно шорстка).


Під час роботи ми використали різні теорії деформації і руйнування полімерів.

Феноменологічний підхід до процесу деформування полімерів, термодинамічний підхід до процесу

руйнування, молекулярно-кінетична теорія, а також сучасні уявлення фізичної механіки суцільних

середовищ.

Феноменологічний підхід [2] передбачає розгляд можливих видів реологічних рівнянь ідеальних

тіл, що мають різноманітні поєднання фундаментальних властивостей і розробку експериментальних

методів визначення числових значень коефіцієнтів цих рівнянь для реальних матеріалів.

Термодинамічний підхід [1] до міцності матеріалів дає можливість визначити критерії руйнування і

кількісно описати процес нагромадження пошкоджень в матеріалі при його подрібненні. Молекулярно-

кінетична теорія [1] дає можливість встановлення закономірностей впливу технологічних чинників на

процеси деформування і руйнування полімерних матеріалів.


Метою розробки теоретичних положень прогнозування процесів деформування і руйнування

полімерів в полі дії механічних сил є встановлення залежності механізму розвитку деформацій і

руйнування від технологічних чинників, а саме температури матеріалу, швидкості і умов докладення

навантаження.

У взуттєвому виробництві використовують полімерні матеріали, спектр деформаційних

властивостей яких достатньо широкий. Кожен з матеріалів має свої особливості механічної поведінки і їх

залежність від технологічних умов переробки. Для можливості аналітичного відображення процесу

руйнування полімерів при досягненні критичних значень механічних навантажень необхідно в реологічні

моделі ввести додаткові елементи. Ці елементи повинні адекватно моделювати межу міцності матеріалу

за певних технологічних умов і процес утворення нових поверхонь в матеріалі за крихким,

високоеластичним і пластичним механізмами руйнування.


Для моделювання процесу крихкого руйнування застосуємо феноменологічний елемент, який

характеризується межею міцності [ ]кτ . Представимо елемент крихкого руйнування як сукупність

паралельно сполучених жорстких зв'язків у напрямку дії навантаження (рис.1, а).

43


Для відображення руйнування полімерів по механізму пластичного (в’язкого) деформування,

який має місце, наприклад, при різанні лінійних полімерів, використаємо елемент Сен-Венана [3],

надавши йому певних властивостей (рис. 1, б).

Для відображення процесу руйнування полімерів по високоеластичному механізму необхідно

розробити модель елемента високоеластичного руйнування. З фізики і механіки полімерів відомо, що

при деформуванні полімерів у високоеластичному стані відбувається нерівномірне навантаження і

подальший за цим розрив зв’язків [1]. Це зумовлено передусім за все нерівномірністю розподілу довжин

ланцюгів макромолекул полімеру і частоти поперечних зв’язків в еластомерах.

Виходячи з цього, представимо елемент високоеластичного руйнування у вигляді двох

паралельних площин, які сполучені між собою поперечними зв’язками (рис. 1, в). При деформуванні

такого елемента напруження, що виникає в поперечних зв’язках, буде обернено пропорційне їх довжині,

і в результаті руйнування відбуватиметься послідовно по лінійній характеристиці (рис. 1, в).

На відміну від елемента пластичного деформування Сен-Венана деформація елемента

високоеластичного руйнування призводить до утворення нової поверхні в об’ємі матеріалу. Приріст

поверхні руйнування пропорційний приросту деформації елемента.

Елемент крихкого руйнування має такі властивості. При досягненні напруження, яке діє в

ланцюзі елемента крихкого руйнування, значення [ ]кτ руйнується миттєво по атермічному механізму.

Тобто енергія витрачається тільки на динамічні і поверхневі втрати при розриві жорстких зв’язків. При

цьому при досягненні межі міцності приріст його деформації нескінченно малий ( 0→τγ

dd ) і елемент

має характеристику, наведену на рис. 1, а.

Згідно з термодинамічним підходом до міцності ця енергія може бути визначена як енергія

утворення вільної поверхні

[ ] PкSк Sw α= , (1)

де – площа поверхні руйнування; – коефіцієнт, що характеризує питому енергію утворення площі

вільної поверхні при крихкому руйнуванні.

PS кSα

За умови ізотропності і бездефектності матеріалу розрив зв'язків елемента відбудеться

одночасно при зрізі і розтягуванні або із швидкістю звуку в полімері при вигині.

Рис.1. Елемент руйнування та його механічні характеристики:

а – крихкого руйнування; б – пластичного руйнування; в – високоеластичного руйнування

44


Розглянемо поведінку елементів руйнування спільно з елементом пружної деформації (рис.2).

Рис.2. Ділянки моделей, що відповідають крихкому високоеластичному і пластичному

руйнуванню

При розвитку деформації в пружному елементі виникає напруження

dtd

Gdt

d GG 11

1 γτ= . (2)

Умова міцності [ ]кG ττ ≤1 лише якісно відображає початок процесу руйнування елемента. Для

кількісного відображення процесу руйнування використовуємо енергетичний критерій міцності Мізеса-

Губера-Генкі [1], згідно з яким руйнування матеріалу настає за умови досягнення питомої енергії

пружної деформації зміни форми деякого критичного значення, яке є сумою питомої роботи деформації

пружного елемента і питомої енергії питGA 1

деф

PкS

VSα , достатньої для утворення вільної поверхні в

частині об’єму матеріалу, що деформується :

PS

дефV

[ ]деф

PкSпит

Gк VSAw α

+= 1 . (3)

З урахуванням того, що питР

деф

P SVS

= , перепишемо формулу (3) у вигляді

[ ] питРS

питGк SAw α== 1 , (4)

де – питома площа передбачуваної поверхні руйнування. питРS

Слід зазначити наявність невизначеності в прогнозуванні площі передбачуваної поверхні

руйнування, оскільки в реальних матеріалах при крихкому руйнуванні утворення тріщин відбувається по

місцях ослабленої структури (від дефекту – до дефекту), у напрямку головного дотичного напруження

[2]. Для спрощення приймемо, що утворювана вільна поверхня є площиною, спрямованою в матеріалі

таким чином, що енергія

PS

[ ]кw мінімальна. При деформації пружного елемента приріст питомої роботи

пружної деформації зміни форми буде

111 GGпитG ddA γτ= . ( 5)

Тоді можна записати рівняння утворення вільної поверхні при пружному руйнуванні :

S

питGпит

PdA

dSα

1= . (6)

Розглянемо деформацію і руйнування високоеластичного елемента. Умова початку руйнування

[ ]ВВ ττ = , (8)

де Вτ – напруження в ланцюзі елемента високоеластичного руйнування.

45


Приріст питомої роботи високоеластичного руйнування елемента

[ ] ВВпитВ ddA γτ= , (9)

де Вγ – деформація елемента високоеластичного руйнування.

Умову початку високоеластичного руйнування відповідно до критерію Мізеса-Губера-Генкі

можна подати у вигляді

[ ] ВВSВ Sw α= , (10)

де – площа збільшення вільної поверхні; – коефіцієнт характеризує питому енергію утворення

площі вільної поверхні при високоеластичному руйнуванні. Якщо елемент високоеластичного

руйнування сполучений послідовно з пружним елементом, то руйнування почнеться за умови

ВS ВSα

[ ]деф

ВВSпит

GВ VS

Awα

== 2 , (11)

де – питома робота деформації пружного елемента; питGA 2

деф

ВВS

VSα – питома енергія, достатня для

утворення вільної поверхні при деформуванні об'єму матеріалу . Тоді рівняння утворення нової

поверхні при високоеластичному руйнуванні

ВS дефV

ВS

питGпит

ВdA

dSα

2= . (12)

Умова початку деформування пластичного елемента

[ ]ПП ττ = , (14)

де Пτ – напруження в ланцюзі елемента пластичної деформації.

Приріст питомої роботи пластичної деформації елемента

[ ] ППпитП ddA γτ= , (15)

де Пγ – деформація пластичного елемента.

При пластичній деформації також відбувається збільшення площі вільної поверхні матеріалу.

Тільки на відміну від крихкого і високоеластичного руйнування нова поверхня утворюється не всередині

об'єму, а шляхом збільшення площі бічної поверхні елемента, що деформується. Тому умову початку

пластичної деформації відповідно до критерію Мізеса-Губера-Генкі можна подати у вигляді

[ ] ППSП Sw α= , (16)

де – площа збільшення бічної поверхні; – коефіцієнт, що характеризує питому енергію

утворення площі вільної поверхні при пластичній течії.

ПS ПSα

Якщо матеріал поєднує пластичні і пружні властивості, то умова початку пластичного

деформування набуває вигляду:

[ ]деф

ППSпит

GП VS

Awα

== 3 , (17)

46


де – питома робота деформації пружного елемента; питGA 3

деф

ППS

VSα

– питома енергія, достатня для утворення вільної бічної поверхні при деформації об’єму

матеріалу . Тоді рівняння утворення вільної поверхні при пластичній деформації

ПS

дефV

ПS

питGпит

ПdA

dSα

3= . (18)

Розв’язок рівнянь (6), (12) і (18) можливий за відповідних їм початкових умов

[ ]0

1

PP

кпитG

SSwA

==

; [ ]

питВ

питВ

ВпитG

SSwA

0

2=

=;

[ ]питП

питП

ПпитG

SSwA

0

3=

=, (19)

де – площа руйнування в об’ємі матеріалу до деформування (за відсутності руйнування і

дефектів структури =0).

0PS дефV

0PS

Значення [ ]1G,кw може бути визначено експериментально при руйнуванні зрізом або

розтягуванням зразків матеріалу;

– площа вільної поверхні в матеріалі до деформації; питВS 0

– площа бічної поверхні матеріалу в зоні деформації (наприклад, при розтягуванні –

стисненні циліндра це площа його бічної поверхні).

питПS 0

Висновки

Таким чином, отримано теоретичні залежності, що відображають у загальному вигляді процеси

приросту нової поверхні полімерів для різних механізмів руйнування полімерних матеріалів при

подрібненні.

Математичне відображення процесу деформування і руйнування взуттєвих полімерних

матеріалів можна здійснити шляхом використання відомих реологічних моделей за умови доповнення їх

елементами крихкого, високоеластичного і пластичного руйнування.


1. Бартенев Г.М., Зеленев Ю.В. Физика и механика полимеров. Учебное пособие для студентов

втузов. – М.: Высшая школа, 1983. – 391 с. 2. Гольдман А.Я. Прогнозирование деформационно-прочностных свойств полимерных и

композиционных материалов. – Л.: Химия. – 1988 .

3. Гольберг И.И. Механическое поведение полимерных материалов. – М.: Химия. – 1970. –192 с.


47


УДК 621.71.08; 621.88

РОЗРАХУНОК ПРУЖНО-ПЛАСТИЧНИХ ДЕФОРМАЦІЙ, ЯКІ

ВИЗНАЧАЮТЬ ЯКІСТЬ З'ЄДНАНЬ ІЗ ГАРАНТОВАНИМ НАТЯГОМ І.В. ПЕТКО, В.М. ПАВЛЕНКО


Показана принципова можливість розрахунку несучої здатності з'єднання з натягом у пружнопластичній ділянці по запропонованому наближеному методу. Зазначено, що при розрахунках з’єднань з натягом необхідно враховувати пластичну складову деформацій, що особливо важливо для валу, де ці деформації приводять до зміни його геометричних розмірів і за межами з’єднання у випадках різних довжин вала та втулки

Серед нерухомих з’єднань деталей, що широко застосовуються в машинобудуванні, з’єднання з

натягом відрізняються простотою конструкції та технологічністю.

Однією із основних якісних характеристик з’єднань із натягом є несуча здатність з’єднань із

гарантованим натягом. Несуча здатність таких з’єднань, тобто опір деталей з'єднання взаємному зсуву

під впливом осьової сили або крутного моменту, а також при їхній одночасній дії, залежить від багатьох

факторів: стану шару контактуючих поверхонь деталей (чистоти контактної поверхні, характеру

попередньої механічної, термічної або термохімічної обробки), радіального тиску в зоні контакту

деталей, технологічного процесу формування з’єднання із гарантованим натягом (посадка під пресом, з

нагріванням або охолодженням, наявність змащення, швидкість запресовування). Одним з основних

факторів, що визначають несучу здатність з’єднання з натягом, є нормальний тиск на контактних

поверхнях деталей. Для заданих матеріалів, конструкції деталей і технології формування з’єднань з

натягом нормальний тиск залежить від обраного натягу. Розрахунок несучої здатності з’єднання з

натягом проводиться звичайно за формулами, заснованими на рішенні плаского осесиметричного

завдання теорії пружності. Ділянка розрахунку обмежується натягами, максимальне значення яких

теоретично відповідає появі пластичної деформації на контактуючих поверхнях вала і втулки.

Вважається, що при переході за межу текучості відбувається неминуче падіння міцності з’єднання з

натягом [1].


Однак, дослідження з’єднань з натягом показали, що й за межею текучості їх несуча здатність за

певних умов зростає. Пластичні деформації на контактних поверхнях деталей з'являються в результаті

формування з’єднань при натягах значно менших, ніж очікувані з розрахунків, проведених на основі

положень теорії пружності [2,3].

Несуча здатність з'єднання визначається складним процесом тертя в зоні контакту, обумовленим

характером не тільки пружних, а й пластичних деформацій як у пружній, так і в пружно-пластичній

ділянгках. Отже, у цих умовах не можна очікувати різкої зміни міцності з'єднання з натягом при переході

за умовну (розрахункову) межу текучості, і припущення про неминуче падіння несучої здатності

з’єднань при натягах, що перевищують величину натягу текучості, в багатьох випадках дослідами не

підтверджуються.

48



Складна природа тертя та напруженого стану деталей не дозволяє на сьогодні запропонувати

узагальнений метод визначення несучої здатності з'єднання з натягом: пластичною деформацією може

бути охоплена частина зони контакту на різних глибинах перерізу деталей. Дослідження, проведене

авторами над з'єднаннями з великими натягами, показало, що для сталевих деталей зі співвідношеннями

зовнішнього діаметра втулки до діаметра з’єднання 5,22 ÷=dD при натягах, при яких починається

текучість матеріалу в зоні контакту, збільшених в 1,7÷2 рази, розрахунок несучої здатності з'єднання

можна робити за наближеними формулами, спираючись на положення теорії пластичності [4].


Визначення теоретичного натягу текучості

Граничне значення натягу, при якому на контактуючих поверхнях деталей досягається межа

текучості, може бути визначене по існуючих теоріях міцності. Величина очікуваного натягу істотно

залежить від того, якою теорією міцності користуються при його визначенні:

7. За теорією найбільших нормальних напружень st σσ ≤ (1), де tσ – окружні нормальні

напруження; sσ – межа текучості при простому розтягуванні.

Скористаємося відомими залежностями між натягом , радіальним тиском р і нормальним

окружним напруженням (рис. 1)

N

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛+=

B

B

A

A

EC

ECpdN 1 ; (2)

11

2

2

−+

=A

At K

Kpσ , (3)

D

1d

Аd

Вd

tσ

rσ

drd r

r ⋅+σσ

2d

р

2N

2ВN

2AN

tσ

р

Рис. 1. До розрахунку натягу текучості

49


де AAKAK

AC μ+−

+=

1212

; BB

BB K

KC μ−−+

=11

2

2

; 1d

DK A = ; 2

1

ddKB = ; і – модулі нормальної

пружності матеріалів відповідно втулки та валу;

AE BE

Aμ і Bμ – відповідні коефіцієнти Пуассона.

Вирішуючи спільно рівняння (1), (2) і (3), одержимо формулу для визначення натягу текучості

: ISN

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛+

−+

=B

B

A

A

A

ASS E

CEC

KKdN

I 11

2

2

1σ . (4)

При = = і AE BE E Aμ = Bμ =0,3.

Для суцільного валу

12

2

21

+=

A

ASS K

KEdN

Iσ . (5)

Максимальний натяг текучості при досить великому значенні може бути приблизно

визначений за формулою:

AK

EdN SS I

1max

2)( σ≅ . (5а)

2. За теорією найбільших деформацій

ES

Stσεε =≤ , (6) або ( ) Srzt σσσμσ =+− , (7)

де tε – відносна окружна деформація; rσ і zσ – відповідно радіальні та осьові нормальні напруження.

Оскільки ( )rtz σσμσ += , pr −=σ , то скориставшись рівняннями (3) і (7), одержимо

( ) ( ) 222

2

2111

μμσ

−−++−

=AA

ASS KK

KpII

, (8)

де – радіальний тиск, що відповідає натягу текучості. IISp

Натяг текучості визначиться з рівнянь (3) і (8)

( ) ( ) 222

21

2112

μμσ

−−++=

AA

ASS KK

KEdN

II . (9)

Максимальне значення натягу текучості можна знайти, зневажаючи при великих значеннях

величиною

AK

( )221 μμ −−

( )E

dN SSII 3,12 1

maxσ≅ . (9а)

3. За теорією найбільших дотичних напружень

22maxSrt σσστ =

−= ; (10)

50


2

2

21

A

ASS K

KpIII

−= σ ; (11)

EdN SSIII

1σ= . (12)

4. Умова пластичності для втулки за IV теорією міцності має такий вигляд:

( ) ( ) ( ) 2222 2 Stzzrrt σσσσσσσ =−+−+− . (13)

Якщо осьова деформація 0=zε , то умова пластичності спрощується

32 S

rtσσσ ±=− . (14)

При 0=zσ умова пластичності набуде вигляду:

222Srrtt σσσσσ =+− . (15)

Значення величини радіальних тисків і натягів текучості будуть виражатися формулами:

( )2

2

0 31

A

ASS

KKp

zIV

−=

=σ

ε ; (16) ( )

EdN SS

zIV 32 1

0σ

ε=

= ; (17)

( )13

14

2

0 +

−=

=A

ASS

KKp

zIVσ

σ; (18) ( )

132

4

21

0 +=

=A

ASS

KK

EdN

zIVσ

σ . (19)

Дані наочно ілюструють важливість правильного вибору теорії міцності при визначенні натягу

текучості. При розрахунках з’єднань з натягом сталевих деталей, визначаючи натяг текучості, потрібно

користуватися третьою теорією міцності.

Визначення розрахункового натягу текучості

Дійсний або ефективний натяг відрізняється від натягу, визначеного в результаті

безпосереднього вимірювання деталей, призначених для складання з’єднання. Виміряний натяг

зменшується, як відомо, при складанні завдяки пластичним деформаціям і руйнуванню (зрізуванню)

мікронерівностей поверхонь контактуючих деталей. Величина згладжування поверхонь у процесі

складання залежить від мікрогеометрії контактуючих поверхонь, а також від технології складання

з’єднання з натягом (з використанням холоду, тепла, комбіноване). Крім того, вимірюванням

знаходиться тільки деякий середній макрогеометричний натяг, що не відображає неминучих об'ємних

похибок форми деталей: частина неврахованих похибок форми проявляється при складанні як

додатковий натяг.

Отже, для того щоб гарантувати необхідний для обраної посадки ефективний натяг, необхідно

врахувати вплив мікро- і макрогеометрії поверхонь контактуючих деталей і відповідно скоригувати

обчислений теоретичний натяг.

Скоригований теоретичний натяг текучості (він же є розрахунковим) може бути визначений за

такою формулою [5]:

( ) фшSSu NNNN −+= α2 , (20)

51


де – розрахунковий натяг текучості (виміряний); – теоретичний натяг текучості;

– натяг згладжування поверхонь;

( )SuN SN

шN2 α – коефіцієнт, що враховує технологію складання з’єднань з

натягом; – натяг, викликаний неврахованою похибкою форми. фN

Натяг згладжування поверхонь прийнято виражати через середнє квадратичне відхилення

нерівностей поверхонь і коефіцієнта заповнення К [6]

( ) ( )[ ]29,0

19,0 1188,322

21КHКHN cкcкш −+−⋅= , (21)

де і – середнє квадратичне відхилення нерівностей поверхонь вала й втулки відповідно; і

– коефіцієнти заповнення, що залежать від форми мікропрофілю поверхонь вала й втулки

відповідно.

1cкH2cкH 1К

2К

Тоді, користуючись рівністю (20), розрахунковий натяг текучості

( ) ( ) ( )[ ] фcкcкSSu NКHКHNN −−+−⋅+= 29,0

19,0 1188,32

21α . (22)

Р Порівнюючи натяги текучості з

натягами стандартних посадок, можна

бачити, що значна частина рекомендованих

натягів повинна викликати в деталях з'єднань

з натягом пластичні деформації. У практиці

машинобудування при використанні посадок

з натягом 5-го та 6-го квалітетів складають

деталі, контактуючі поверхні яких

піддаються не тільки пружним, а й

пластичним деформаціям.

з

Розрахунок з’єднань при великих

натягах

Існуючий розрахунок з'єднань з

натягом обмежений ділянкою пружних

деформацій і побудований на

схематизованому поданні про навантаження

деталей. При розрахунку несучої здатності

з'єднання з натягом в пружно-пластичній зоні

(ділянці) виникають певні труднощі, які

вимагають в дення ряду проще ь. Загальна

схема розподілу напружень і зусиль при

формуванні з’єднання з натягом методом

поздовжнього запресовування представлена

на рис. 2. Ця складна схема навантаження деталей дійсна тільки для з’єднань з натягом, складених за

допомогою пресу. При використанні термічних методів для з’єднання з натягом осьові зусилля на

ве с н

Рис.2. Загальна схема розподілу напружень і зусиль при запресовуванні:

1 – розподіл осьових напружень zσ

руж

по перетину

втулки й вала; 2 – осьові нап ення zσ тископорніків

радіальни

за довжиною вала; 3 – розподіл радіальних ів; 4 – торцеві сили тертя; 5 – тиск на й поверхні; 6 – розподіл радіальних тис по перетину втулки; 7 – розподіл х напружень tσ по перетину втулки; 8 – розподіл

радіальних ружень нап rσ уздовж радіуса

F х

1 2

6

х

3

F

4

5

8

7 tσ rσ

52


контактуючих поверхнях відсутні. Вирішуючи поставлене завдання в першому наближенні, придатному

для практичних розрахунків, приймемо схему навантаження, що відповідає посадкам, сформованим

термічними методами, і будемо виходити з таких основних припущень:

1) матеріал у пластичному стані не стискається, тобто 0=υε , де υυευ

d= – об’ємна відносна

деформація;

2) матеріал ідеально пластичний;

3) сумарне відносне подовження уздовж осі z: 0=zl .

Перше припущення загальноприйняте при вирішенні практичних завдань у пластичній ділянці й

справедливе з достатньою точністю для сталі [6].

Друге припущення прийнятне для з’єднань з натягом, тому що максимальні відносні подовження

становлять не більше 0,8%. У м’яких сталей при посадках з натягом деформації лежать у межах

площадки текучості. Сили тертя, що виникають на контактуючих поверхнях деталей у процесі термічної

посадки, перешкоджають вільному скороченню втулки уздовж осі z, наближаючи напружений її стан до

стану закріпленого по

торцях кільця. Якщо натяг

досить великий, то при

запресовуванні у втулці

утворяться пластична й

пружна зони.

DD ε+

Для розрахунку

несучої здатності з’єднання

з натягом необхідно

визначити радіус

пластичної зони, тиск на

контактуючі поверхні та

відповідний їм натяг.

Радіус зони пластичної

ділянки визначається: 0r

( )00

20

2rttн rK σσσ −= , (23)

де tнσ – окружні нормальні напруження при Rrx = ; 0tσ і 0rσ – окружні й радіальні нормальні

напруження на межі пружної зони . 0rrx =

Для пружної зони справедлива залежність ( ) constr rtx =−σσ2 :

000

rt

tнRrσσ

σ−

= . (24)

2d

зd2

0ε

2Вε

2Aε

rσ

tσ

D

d

reσteσ

1d0d

пластична зонапружна зона

Рис.3. До розрахунку пластичної зони з’єднання з натягом

53


При прийнятих припущеннях ( 0=zl , 0=υε ) рівняння пластичності (13) спрощується і для

межі пружної зони набуває вигляду:

32

00S

rtσσσ ±=− . (25)

При визначенні різниці 00 rt σσ − в пружній частині виходить трохи інший вираз

ϕσσσ соsSrt 3

200 ±=− , де ( ) 2

2211cos ⎟⎟

⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ −−=

S

iн

σμσϕ . Очевидно, що для пластичної ділянки при

5,0=μ , 1cos =ϕ , тому виходить вираз (25). ϕСos – характеризує зону переходу або пружно-пластичну

ділянку. Зневажаючи величиною ϕcos при розрахунках з’єднань із натягом, вносимо невелику похибку,

тому що ϕcos практично лежить в межах від 0,9728 до 0,9989.

Окружне нормальне напруження на зовнішній поверхні втулки

21 μεσ

−⋅=

ED

Dtн , (26)

де Dε – деформація зовнішнього діаметра втулки.

Тиск р , необхідний для утворення кільця пластичної зони радіусів r , і кільця пружної зони

,

0r

0r R , можна визначити із спільного рішення рівнянь рівноваги та пластичності. Рівняння рівноваги

(як і в пружній зоні) для елемента, виділеного в пластичній зоні на відстані від центра, має такий

вигляд:

хr

0=+− retex

rex dr

dr σσσ . (27)

Рівняння пластичності (25) справедливо й для виділеного елемента.

32 S

reteσσσ ±=− . (28)

З рівнянь (27) і (28) визначаємо постійну інтегрування для випадку, коли та rrx = pre −=σ на

внутрішній поверхні втулки й ; 0rrx = 0pre −=σ на межі пружної зони, знаходимо :

rrpp S 0

0 ln3

2σ+= . (29)

Тиск на межі пружної зони повинен в пружному кільці, обмеженому радіусами й 0p 0r R ,

викликати на внутрішній поверхні напруження, рівні межі текучості. Скориставшись рівнянням (25) і

відомою залежністю (3), знайдемо

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛−= 2

00

113 K

p Sσ , (30)

54


де 0

0 rKK = .

Натяг визначається як сума деформацій отвору Aε й вала Bε , викликаних тиском p на

контактуючих поверхнях.

Деформацію внутрішнього діаметра втулки можна виразити через напруження на границі

пружної зони. Для цього представимо умовно деформовану втулку, складену із двох кілець: пружного й

пластичного. Деформація внутрішнього діаметра пластичного кільця Aε викличе зміну зовнішнього

кільця (а значить і внутрішнього діаметра пружного кільця) на величину Bε .

Відносна деформація внутрішнього діаметра пружного кільця пов'язана з напруженнями на

границі пружної зони залежністю:

([ )0000

0 1zrtEd

σσμσ ]ε+−= .

(31)

Точки відносної деформації виражаються відношенням 00

0

εε−d

.

У свою чергу деформація Aε визначає величину 0ε . Цей зв'язок можна встановити, взявши до

уваги, що при незмінному об'ємі пластичного кільця сума відносних подовжень дорівнює нулю:

0=++ xxx

ldrdu

ru

Після інтегрування й визначення постійної при rrx = та 2А

ru ε= , якщо

, радіальні переміщення точки кільця в пластичній зоні знайдемо з такого виразу: 0=zl u

rru х

Aε=02 і отже, rru A

0002 εε == ; тоді після підстановки в рівняння (31) одержимо

([ 000

20

zrtA Ed σσμσε +−−= )] . (32)

В зв’язку з тим, що тиск в зоні контакту діє однаково на контактуючі поверхні валу та втулки,

величина пластичної деформації валу Bε матиме таке ж саме значення, хоча багатьма авторами

приймалося, що пластична деформація валу відсутня і розрахунки деформацій валу проводилися

,виходячи з теорії пружності.

Наведений нами розрахунок підтверджується результатами випробувань проведених при

з’єднанні деталей з натягами, які коливалися від 100 мкм до 210 мкм. При цьому виміряні пластичні

деформації вала становили від 7,5 до 20,5 мкм.

Отже, при значних натягах, коли на контактуючих поверхнях з’являються зони пластичних

деформацій, розрахунок деформацій вала необхідно проводити за запропонованою нами формулою:

([ 000

20

zrtВ Ed σσμσε +−−= )]. (32а)

Висновки

55


1. З’єднання з натягом можуть застосовуватись при натягах, що перевищують натяг текучості.

2. Розрахунок несучої здатності з’єднання з натягом у пружнопластичній зоні може проводитися

по запропонованому наближеному методу.

3. При розрахунках з’єднань з натягом необхідно враховувати пластичну складову деформацій,

що особливо важливо для валу, де ці деформації приводять до зміни його геометричних розмірів і за

межами з’єднання у випадках різних довжин вала та втулки.


1. Гречищев Е.С., Ильяшенко А.А. Соединения с натягом: Расчеты, проектирование,

изготовление. – М.: Машиностроение, 1981. – 247 с.

2. Ефремов В.В., Наумов В.А., Чурсин А.А. Теория и практические вопросы работоспособности

элементов машин, приборов и аппаратуры. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 220 с.

3. Моргунов А.П. Масягин В.Б. Исследование упругопластических деформаций втулки

профильного неподвижного соединения при сборке дорнованием. – Омск: ОмГТУ, 1995.

– 9 с. – Деп. в ВИНИТИ . 24.03.95. – № 802-В95.

4. Павленко В.М., Петко І.В., Головко Д.Б. Визначення впливу напружень та деформацій на

якість з’єднань із натягом./ Вісник КНУТД, 2007, №2. – с. 34–40.

5. Малинин Н.Н. Прикладная теория пластичности и ползучести: Учебник. 2-е изд., перераб. и

доп.– М.: Машиностроение, 1975. – 400 с.

6. Безухов Н.И. Основы теории упругости, пластичности и ползучести. – 2-е изд., перераб. и

доп.– М.: Машиностроение, 1975. – 400с.


УДК 677.053

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГО-КОНСТРУКТИВНИХ ПАРАМЕТРІВ ПРИ

ВИГОТОВЛЕННІ ПОЛОТНА Н.М. ЗАЩЕПКІНА, Л.І. ШАНДРІВСЬКА, Я.О. БАХУР


У статті розглянуто проблеми прогнозування властивостей полотна залежно від сировинного

складу та технолого-конструктивних параметрів устаткування. Результати експертних оцінок підтверджені експериментальними дослідженнями

Якість текстильних виробів та трикотажного полотна залежить, в основному, від властивостей

сировини та якості проходження виробничого процесу. Продукти текстильного виробництва – це пряжа та

тканина. Неможливо прогнозувати властивості тканин та трикотажу, не аналізуючи якість пряжі (ниток), з

якої їх виробляють.

Процес вироблення пряжі для ткацтва багатоступеневий і складається з таких основних

технологічних переходів: розпушення, тіпання, очищення; чесання, гребенечесання; утворення стрічки;

виготовлення рівниці; виготовлення пряжі та крутіння: перемотування, снування, шліхтування.

При виробленні трикотажного полотна деякі технологічні переходи пропускаються. Тому потрібно

зіставляти вимоги до якісних показників пряжі, щоб забезпечити не тільки досягнення необхідних

56


експлуатаційних властивостей тканин та трикотажу, що виготовляються, а й технологічність процесів ткацтва

та виготовлення трикотажу.

Актуальною в наш час є проблема прогнозування залежності якості виробленої пряжі від її

якісних показників. Вибір оптимального складу сировини (рецепту) суміші та технологічних параметрів

устаткування водночас є технологічним та економічним завданням.


Метою цієї роботи є вивчення залежності властивостей продукту до виготовлення стрічки від

якісних показників сировинного складу та технології отримання, що в свою чергу уможливить пошук

резервів підвищення якості вироблюваного продукту з заданими властивостями на подальших

технологічних переходах.

Об’єктом дослідження є волокниста маса, полотно, виготовлені з заданої сировини.


Для прогнозування залежності властивостей пряжі від властивостей її сировинного складу

було поставлено завдання щодо вивчення якісних показників напівпродукту для вироблення пряжі та

залежність якісних показників напівпродукту від технологічного процесу його отримання.


Було встановлено технологічні показники процесу отримання пряжі та конструктивні параметри

устаткування для її виготовлення.

Основні положення вибору номенклатури показників якості промислової продукції наведені в

нормативній документації [1]. Для текстильних матеріалів комплекс показників було намічено за

номенклатурою стандартів, а також проведено класифікацію параметрів та показників якості. Їх було

подано в порядку зменшення значущості, у дужках записували показники приблизно однакової

значущості.

Якісні показники пряжі: масова частка компонентів сировинного складу пряжі; номінальна

лінійна густина пряжі; відносне відхилення кондиційної лінійної густини від номінальної; коефіцієнт

варіації за лінійною густиною; питоме розривне навантаження; коефіцієнт варіації за розривним

навантаженням; подовження під час розриву; коефіцієнт крутіння; коефіцієнт варіації за крутінням;

ступінь стійкості пофарбування; нормована вологість; масова частка жиру; масова частка парафіну;

ступінь мерсеризації; питома в’язкість розчину целюлози; нерівноважність; питомий поверхневий

електричний опір; дефекти пряжі; масова частка костриці; пістрявість за кольором; відповідність

художньо-колористичного оформлення; довжина нитки одиниці продукції; маса одиниці продукції.

При завершальному відборі комплексу показників враховувалася їхня вагомість на основі

існуючого досвіду та літературних даних. До комплексу показників включено найбільш вагомі які

характеризують використання матеріалу за призначенням, так і показники (параметри), які визначають

нормальний процес переробки початкового матеріалу (табл.1). Після попереднього відбору показників

було оцінено їх вагомість (значущість), використовуючи стандартні методи [2], та включено в комплекс

тільки найбільш значущі показники в мінімально можливій кількості. Різні методи визначення

коефіцієнтів вагомості показників якості передбачено ГОСТ23554.1–79, ГОСТ 23554.2–81 та ГОСТ

24294–80. Для текстильних матеріалів переважно використовують простішу експертну оцінку вагомості

матеріалів [1].

57


Таблиця 1. Фактори, які впливають на показники якості процесів розпушування, змішування

№

п/п

Фактор Позначення фактору

1 Масова частка компонентів сировинного складу пряжі Х1

2 Номінальна лінійна густина пряжі Х2

3 Питоме розривне навантаження Х3

4 Коефіцієнт крутіння Х4

5 Подовження під час розриву Х5

6 Довжина волокна Х6

7 Тонина волокна Х7

8 Витяжка Х8

9 Засміченість Х9

10 Вплив швидкості робочих органів Х10

11 Вплив співвідношення швидкості робочих органів Х11

12 Вплив розведення між робочими органами Х12

13 Вплив гарнітури Х13

Для оцінки значущості параметрів було використано також відсіювальні експерименти та

багатофакторний експеримент, який дає можливість оцінити не тільки найбільш значущі вхідні фактори,

а й встановити їх оптимальні значення, які забезпечують кращі значення вихідних показників якості.

Для проведення експертної оцінки було визначено кількість експертів, які представляють

науково-дослідні інститути України, а саме Науково-дослідний інститут текстильної промисловості та

Науково-дослідний інститут штучних волокон, а також провідні спеціалісти з випускаючих кафедр

Київського національного університету технологій та дизайну, Херсонського національного

технологічного університету, підприємств текстильної промисловості України.

Після визначення складу та числа експертів було заготовлено m=12 анкет з урахуванням

показників згідно з ГОСТ 23554.1–79. Анкета містить в заголовку назву і призначення матеріалу та дві

графи. У першій графі перелічені всі n показники із попередньо намічених [1]. У другій – експерти

навпроти кожного показника ставлять рангову оцінку його вагомості. Найбільш вагомий на думку

експерта показник позначається рангом R=1, а найменш вагомий – R = n.

Якщо експерт вважає кілька показників однаково вагомими, то оцінює їх однаковими рангами

так, щоб сума рангів Ri показників залишалась сталою для кожного j-го експерта n∑i=1Rji=0,5n(n+1), (1)

де n – кількість показників; i – номер дослідження; j – номер експерта.

Отримані за всіма m анкетами рангові оцінки за всіма n показниками об’єднано в загальну, яку

використано для підрахунку згідності думок експертів та значення коефіцієнтів вагомості кожного

показника. Суми рангів по вертикалі підраховано для кожного показника. Значення Si характеризує

загальну думку всіх експертів про вагомість показників.

∑ . (2) =

+=n

ii nmnS

1)1(5,0

58


Перш ніж давати порівняльну оцінку вагомості показників було перевірено загальну

відповідність думок експертів по коефіцієнту конкордації. Для цього спочатку було знайдено середню

суму рангів для всіх показників:

)1(5,01

+== ∑=

nmnS

Sn

i

i , (3)

де S – середня сума рангів показників; Si – середня сума рангів кожного показника. Потім було

визначено значення )( SSi − і 2)( SSi − . За наявності в окремих експертів однакових рангових оцінок

для них визначають показники однаковості за формулою:

∑−

=u

jjj

ttT

1

3

12 , (4)

де – число оцінок із однаковими рангами у j–му рядку, рівне числу (складовим); – число однакових

рангів у кожній оцінці j-го рядка.Коефіцієнт конкордації експертів визначають за формулою:

u jt

⎥⎦

⎤⎢⎣

⎡−−−= ∑∑

==

m

jj

n

ii TmnnmSS

1

322

112/)(/)(ω , (5)

а його значущість перевіряють за критерієм

х2 = )1( −nmω ,

якщо х2 > х2 0,05 , то величинаω суттєво значуща.

Значення х2= 0,05 беремо з табл. 2 для f = n – 1 ступенів свободи.

Таблиця 2. Значення критерію для визначення коефіцієнта конкордації

f = n-1 1 2 3 4 5 6 2χ 0,05 3,8 6,0 7,8 9,5 11,1 12,6

f = n-1 7 8 9 10 11 12 2χ 0,05 14,1 15,5 16,9 18,3 19,7 21,0

f= n-1 13 14 15 16 17 18 2χ 0,05 22,4 23,7 25,0 26,3 27,6 28,9

При однакових рангових оцінках у всіх експертів і = 0 значення ∑=

m

jjT

1

ω =1, а при повній

невідповідності чи безвідповідальності усіх експертів величина ω = 0. При ω >0,5 розраховувався

коефіцієнт вагомості 1γ кожного показника для встановлення мінімального комплексу показників ix

∑=

=n

ikiki SS

11 )/100(/)/100(γ .

При визначенні величин iγ , які використовуються для підрахунку комплексних показників

якості, необхідно, щоб 6,0>ω . При 5,0<ω слід організовувати повторну експертизу чи виключити з

загальної таблиці сумнівні оцінки.

Для з’ясування, в яких експертів рангові оцінки більше всього відрізняються від сумарних

оцінок вагомості по , останні замінювали відповідними рангами, починаючи з , для

мінімального значення

iS 1)( 22 =SR

112 =S .

59


Потім для кожного експерта підраховували різницю по модулю )( ijiji SRRR −=Δ , їх суми

для всіх показників. Результати підрахунків наведено в табл.3. ∑=

Δn

ijiR

1

Таблиця 3. Розпушення, змішування, тіпання

Ранг показника якості jiR ix

Ном

ер

по

порядку

Величина

1x 2x 4x 11x 12x3x 5x 7x 8x 9x6x 10x 13x

Сум

а

1 J=1 13 13 10 - 10 7 4 - 12 8 6 8 - 91

2 J=2 12,5 13 10,5 - 10 8 3 - 12,5 8 5,5 8 - 91

3 J=3 12 13 11 - 9 8 4 - 12,5 8 5,5 8 - 91

4 J=4 13 12,5 10,5 - 10 7 4 - 12 8 6 8 - 91

5 J=5 13 13 10 - 10 7 4 - 12 8 6 8 - 91

6 J=6 12,5 13 10,5 - 10 8 3 - 12,5 8 5,5 8 - 91

7 J=7 12 13 11 - 9 8 4 - 12,5 8 5,5 8 - 91

8 J=8 13 12,5 10,5 - 10 7 4 - 12 8 6 8 - 91

9 J=9 13 13 10 - 10 7 4 - 12 8 6 8 - 91

10 J=10 12,5 13 10,5 - 10 8 3 - 12,5 8 5,5 8 - 91

11 J=11 12 13 11 - 9 8 4 - 12,5 8 5,5 8 - 91

12 J=12 13 13 10 - 10 7 4 - 12 8 6 8 - 91

151,5 155 125,5 - 117 90 45 - 147 96 69 96 - 1092 13 iS

14 67,5 71 41,5 -84 33 6 -39 -84 63 12 -15 12 -84 0 SSi −

)15 4556,3 5041 1722,2 7056 1089 36 1521 705

6

3969 144 225 144 705

6

3961

5,5 ( 2SSi −

12 13 10 1 9 6 4 1 11 7 5 7 1 16 )( iSR

1 0 0 -1 1 1 0 -2 1 1 1 0 -3 0 17 1RΔ

0,5 0 0,5 -1 1 2 -1 -2 1,5 1 0,5 0 -3 0 18 2RΔ

0 0 1 -1 0 2 0 -2 1,5 1 0,5 0 -3 0 19 3RΔ

1 -0,5 0,5 -1 1 1 0 -2 1 0 1 0 -3 -1 20 4RΔ

1 0 0 -1 1 1 0 -2 1 0 1 0 -3 -1 21 5RΔ

0,5 0 0,5 -1 1 2 -1 -2 1,5 0 0,5 0 -3 -1 22 6RΔ

0 0 1 -1 0 2 0 -2 1,5 0 0,5 0 23 7RΔ -3 -1

24 8RΔ 1 -0,5 0,5 -1 1 1 0 -2 1 0 1 0 -3 -1

25 9RΔ 1 0 0 -1 1 1 0 -2 1 0 1 0 -3 -1

60


Висновки

Згідно з експертною оцінкою було визначено параметри, які максимально впливають на

експлуатаційні показники полотна: масова частка компонентів сировинного складу пряжі, номінальна

лінійна густина пряжі, питоме розривне навантаження, довжина волокна, тонина волокна,

засмітченність, вплив швидкості робочих органів, вплив співвідношення швидкості робочих органів,

вплив розведення між робочими органами, вплив гарнітури.

Розроблені математичні моделі підтвердили залежність властивостей холсту від обраних

факторів. Для прогнозування заданих властивостей тканини, трикотажу або пряжі потрібно визначити

найбільш впливові фактори подальших переходів технологічного процесу та особливості устаткування

для вироблення таких текстильних напівпродуктів як стрічка, рівниця та пряжа. Визначивши на цьому

етапі фактори, які впливають на виготовлення полотна, отримали полотна із заданими властивостями

для забезпечення вироблення пряжі з заданими параметрами.


1. Соловьев А.Н., Кирюхин С.М. Оценка и прогнозирование качества текстильных материалов.

М.: – Легкая и пищевая пром-сть. 1984. – 216 с.

2. Соловьев О.Н., Кирюхин С.Н. Оценка качества и стандартизация текстильных материалов. М.:

– Легкая и пищевая пром-сть. 1974. – 208 с.


УДК 621.317

ОЦІНКА МЕТРОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК

РАДІОМЕТРИЧНИХ ПРИЛАДІВ Ю.О. СКРИПНИК, К.Л. ШЕВЧЕНКО


У статті запропоновано методику оцінки складових похибки радіометричних вимірювальних приладів без відключення вимірюваного сигналу. Врахування складових похибки дозволяє підвищити вірогідність результатів вимірювання високочутливих радіометричних приладів

Розвиток теорії і принципів побудови структур радіометричних вимірювальних приладів

забезпечив можливість вирішення комплексу питань аналізу складу і властивостей матеріалів та речовин,

пов’язаних із знаходженням і реєстрацією власного електромагнітного випромінювання в діапазонах

сантиметрових і міліметрових довжин хвиль. В сантиметровому діапазоні за інтенсивністю власного

випромінювання визначають внутрішню температуру контрольованих об’єктів [1], в міліметровому –

оцінюють структурні особливості матеріалів і речовин [2].


Головна перевага радіометричних приладів (РП) – можливість вимірювання електромагнітних

випромінювань, рівень яких набагато менший інтенсивності власних шумів і перешкод приймача РП.

Знаходження і вимірювання слабких сигналів, що приймаються антеною РП при відношенні

сигнал-шум, набагато менший одиниці, відкриває можливість дослідження просторової і спектральної

структури НВЧ-сигналів, що випромінюються діелектричними об’єктами, температура яких

61


відрізняється від абсолютного нуля. Це досягнуто шляхом зниження флуктуаційного порогу чутливості

РП до Вт/см2 для монохроматичних сигналів і до 10-21…10-22 Вт/Гц⋅см2 для широкосмугових

шумових сигналів [3]. Такий ефект отриманий за рахунок використання великого підсилення (до 80 дБ)

сигналу з антени, а також за рахунок симетрії комутаційно-модуляційного перетворення на вході

приймача радіометричного приладу з врахуванням еквівалента антени [4].

1413 1010 −− ...


В реальних РП через процеси електричного старіння і зносу елементів вимірювальної схеми з

часом, а також при відхиленні параметрів навколишнього середовища від нормальних (температури,

вологості, тиску та ін.) змінюється коефіцієнт підсилення активних елементів, що викликає зміну

чутливості РП. Зміна номіналу елементів порушує симетрію комутаційно-модуляційного перетворення,

що викликає зміщення нуля РП. Тому в процесі експлуатації РП виникають прогресуючі

мультиплікативна складова похибки (похибка чутливості) і адитивна складова похибки (похибка нуля).

Поява мультиплікативної і адитивної складових похибки призводять до неконтрольованої зміни нахилу

градуювальної характеристики РП і неконтрольованого зміщення її відносно номінальної статичної

характеристики. Не маючи інформації про поточні значення адитивної і мультиплікативної складових

похибки важко визначити час наступного калібрування для корекції цих похибок. Складність

обрахування похибок РП підтверджується також дослідженнями радіометричної апаратури [5]. Оскільки

калібрування РП для відновлення номінальної статичної характеристики пов’язане з великими

технічними труднощами і потребує багато часу, авторами розроблений алгоритм оцінки складових

похибки (мультиплікативної і адитивної) безпосередньо в процесі роботи РП з використанням

додаткових стандартних технічних засобів (атенюатора, еталонного генератора шуму,

надвисокочастотних ключів), який дозволяє оперативно вирішувати питання про можливість наступних

вимірювань без повторного калібрування.


Схема реалізації алгоритму оцінки складових похибки представлена на рис. 1 і включає антену 1,

атенюатор 2, хвилеводний суматор 3, радіометричний приймач 4 з індикатором 5, ключі 6, 7 та

еталонний генератор шуму 8. Рупор антени 1 спрямований на досліджуваний об’єкт 9.

000dB

G

1 2 3 4 5

6 7 8

9

РП

Рис. 1. Структура реалізації алгоритму оцінки складових похибки РП Для заданого динамічного діапазону (в координатах вхідна потужність сигналу, що приймається

антеною - вихідна напруга РП) радіометричний прилад теоретично має лінійну статичну характеристику.

Тому функцію вимірювального перетворення можна представити у вигляді пропорційної залежності

вихідної напруги від вимірюваної потужності (рис. 2, 1.) З урахуванням мультиплікативної і

адитивної складових похибки реальна функція вимірювання (рис. 2, 2) буде мати вигляд

1U XP

62


( ) ( )01 1 PPSU XSH Δ+⋅+= γ , (1)

де – номінальна крутизна перетворення потужності в постійну напругу ; HS XP 1U Sγ – відносна

мультиплікативна похибка ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ Δ=

HSSγ , обумовлена зміною чутливості РП; 0PΔ – абсолютна адитивна

похибка, викликана зміщенням нуля статичної характеристики.

0

0.2

0.4

0.6

0.8

1.0U, B

Т=25 С0

Т=45 С0

12

3

Рис. 2. Статичні характеристики перетворення РС мм-діапазону:

1 – номінальна; 2 – реальна при температурі 250С; 3 – реальна при температурі 450С Рівняння (1) реалізується при замкнутому ключі 6 та розімкненому ключі 7 ( рис. 1).

Після вимірювання і реєстрації вихідної напруги ключ 6 розмикають. Атенюатором 2,

включеним на виході антени, зменшують сигнал, що приймається, на 10-15%. Рівняння (1) набуває

вигляду:

1U

( ) ( 02 1 PPSU XSH Δ+⋅+= )αγ , (2)

де α – коефіцієнт передачі атенюатора у відносних одиницях (α = 0,9...0,85).

Зменшену напругу реєструють індикатором 5 і замиканням ключа 6 усувають ослаблення

сигналу атенюатором 2 (

2U

1=α ). Далі замикають ключ 7, при цьому до прийнятого сигналу з потужністю

через хвилеводний суматор 4, включений послідовно з атенюатором 2, додається сигнал відомої

потужності від еталонного генератора шуму 8. Додаткову потужність вибирають на рівні (0,1÷0,15)

. Вихідна напруга радіометричної системи пропорційна сумарній потужності сигналів, що

складаються, через некогерентність останніх буде мати вигляд:

XP

ЕТP

XP 3U

( ) ( 03 1 PPPSU EТXSH Δ++⋅+= )γ . (3)

Отриману збільшену вихідну напругу також реєструють. 3U

Далі з напруг (1) і (3) визначають значення мультиплікативної складової похибки:

113 −−

=ETH

S PSUU

γ . (4)

Якщо напругу (1) розділити на напругу (2), отримаємо співвідношення, яке не залежить від

мультиплікативної похибки Sγ :

63


0

0

2

1

PPPP

UU

X

X

Δ+Δ+

=α

. (5)

Замість потужності, що вимірюється , підставимо в вираз (15) її значення із (1) з урахуванням

похибок. Після математичних перетворень з врахуванням значення мультиплікативної похибки (4)

отримаємо значення адитивної похибки

XP

( )

( ) ( )αα

−⋅−−

=Δ113

120 UU

PUUP ET . (6)

Умовою відсутності мультиплікативної складової похибки ( 0=Sγ ) є рівність:

113 =−

ETH PSUU

, (7)

а умовою відсутності адитивної складової похибки ( 0=ΔP ) рівність:

12 UU α= . (8)

Із співвідношень (7) і (8) випливає, що компенсувати мультиплікативну похибку можна зміною

крутизни перетворення , тобто зміною коефіцієнта підсилення приймача РП, а адитивну похибку -

симетрією комутаційно-модуляційного перетворювача при

S

0=XP .

В реальних умовах експлуатації РП складові сумарної похибки не дорівнюють нулю ( 0≠Sγ ,

). Однак точний результат за потужністю можна отримати, якщо значення похибок (4) і (6)

підставити у рівняння (1). Після кількох математичних перетворень отримаємо:

00 ≠ΔP XP

α−⋅

−−

=′113

21 ETX

PUUUU

P . (9)

Із градуювальної (номінальної) характеристики (рис. 2, 1) випливає, що вимірювана потужність

визначається співвідношенням

H

X SUP 1=′′ . (10)

В дійсності результат вимірювання визначається не номінальною, а реальною статичною

характеристикою (рис. 2, 2), яка описується співвідношенням:

( ) 01

1P

SUP

SHX Δ−

+=′

γ. (11)

Оскільки дійсний (точний) результат визначається виразом (9), то сумарну абсолютну похибку

вимірювання можна оцінити із виразу: XPΔ

( )( ) ( )α−⋅−

−−=′−′′=Δ

113

211

UUPUU

SU

PPP ET

HXXX . (12)

Відносна сумарна похибка XPδ буде мати вигляд:

( ) ( )( ) %

PUUSUUU

%PP

PETHX

XX 1001

1100

21

131 ⋅⎥⎦

⎤⎢⎣

⎡−

−−⋅−

=⋅′

Δ=

αδ . (13)

Умовою відсутності або компенсації відносної сумарної похибки є вираз:

( ) ( )( ) 1

1

21

131 =−

−⋅−

ETH PUUSUUU α

. (14)

64


Умови відсутності сумарної похибки (14) і її складових (7) і (8) можуть бути використані при

проектуванні нових високочутливих РП, а також при початковому калібруванні РП на відповідність

статичної характеристики номінальній (відрізок 1 на рис.2).

Висновки

Із отриманих виразів (12) і (13) видно, що в процесі вимірювання потужності сигналу за

допомогою додаткових вимірювань можна визначати похибки вимірювання потужності і оцінювати тим

самим достовірність результатів вимірювань.

З рис. 2 видно, реальна статична характеристика при температурі 250С (крива 2) на лінійній

ділянці практично збігається з номінальною характеристикою (відносне значення адитивної складової

похибки на лінійній ділянці не перевищує 1%). При підвищенні температури до 450С (крива 3) статична

характеристика включає як адитивну, так і мультиплікативну складові похибки. Величина першої може

бути оцінена на рівні 15 %, другої – 25 %. Якщо похибка не перевищує допустиму, результат

вимірювання можна зчитувати безпосередньо зі шкали вихідного прилада, градуйованого в одиницях

електричної потужності. Якщо ж похибка перевищує допустиму, необхідно результат вираховувати за

формулою (9) з врахуванням додаткових вимірювань вихідної напруги, або проводити калібрування з

метою відновлення номінальної статичної характеристики.


1. Троицкий В.С., Густов А.В., Белов Н.Ф. и др. О возможности использования собственного

теплового СВЧ радиоизлучения для измерения температуры внутренних органов: результаты и

перспективы // УФН. – Т. 134. Вып. 1. – с. 155–158.

2. Скрипник Ю.А., Шевченко К.Л. Модуляционный радиометр // 14-я Международная

Крымская конференция «СВЧ техника и телекоммуникационные технологии», 13–17 сентября,

2004, Севастополь. – с. 747–750.

3. Скрипник Ю. О., Манойлов В. П., Яненко О. П. Модуляцiйнi радiометричнi пристрої та

системи НВЧ-дiапазону. – Житомир: ЖIТI. – 2001. – 374 с.

4. Скрипник Ю.О., Шевченко К.Л. Приймання і вимірювання випромінювань у системах

радіотеплового контролю // Вісник КНУТД, № 1(27), 2006. – с. 11–20.

5. Есепкина Н. А., Корольков Д. В., Парийский Ю. Н. Радиотелескопы и радиометры. – М.:

Наука. – 1972. – 416 с.


65


УДК 677.027.622

МІКРО- І МАКРОРЕОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ РОЗПЛАВІВ СУМІШЕЙ

ПОЛІПРОПІЛЕНУ І СПІВПОЛІАМІДУ З БАКТЕРИЦИДНИМИ ДОБАВКАМИ І. А. МЕЛЬНИК, М.В.ЦЕБРЕНКО


Досліджено вплив бактерицидних добавок на реологічні властивості, процеси

структуроутворення та на температурні характеристики процесів плавлення і кристалізації в сумішах поліпропілен/співполіамід. Показано модифікуючу дію даних добавок на мікроволокна і матеріали на їх основі

Модифікація волокон – один із найбільш простих и перспективних шляхів регулювання

властивостей волокон і виробів на їх основі [1,2]. Одним із актуальних напрямків є одержання хімічних

волокон та виробів з них з антимікробними, антивірусними та антисептичними властивостями [3]. При

цьому вирішується дві основні задачі: захист волокон від дії мікроорганізмів і захист від дії патогенної

мікрофлори об’єктів, що стикаються з волокнами й, зрозуміло, виробами з них. Антимікробні та

антивірусні речовини можуть закріплюватися на волокні хімічними зв’язками і за рахунок специфічних

взаємодій, що дозволяє, залежно від умов експлуатації, мати набір антимікробних волокон з

пролонгованою дією приєднаного препарату. Великий інтерес представляє модифікування ПП волокон в

напрямку надання їм бактерицидних властивостей. Це пов’язано з цінними властивостями ПП волокон,

доступністю і дешевизною сировини, перевагами технології виробництва. Трудність полягає в тому, що

ПП неполярний полімер, відсутні функціональні групи, за допомогою яких можна було б закріпити

потрібні препарати. Тому єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є введення бактерицидних добавок в

розплав ПП екструзійним способом. Поєднання унікальних властивостей ПП мікроволокон з їх

бактерицидною дією дасть можливість створити на їх основі нові полімерні матеріали медичного

призначення.


Об’єктами дослідження були суміші ПП/СПА складу 30/70 з добавками

полігексаметиленгуанідінхлориду (ПГГХ) і полігексаметиленгуанідінфосфату (ПГГФ) в кількості

0,5; 1; 3; 5 % від маси поліпропілену. Характеристики поліпропілену та співполіаміду наведені в

роботі [4]. Вказані добавки широко використовуються для знезараження води та при створенні мембран

спеціального призначення [5]. Вони являються олігомерними сполуками.

Виходячи з їх будови та полярності, можна розраховувати на біфільність по відношенню до ПП

та СПА. Аміногрупи та кислотні залишки забезпечують утворення специфічних зв’язків з

макромолекулами СПА, а наявність вуглеводневої частини макромолекули сприяє спорідненості до ПП.

Важливим є те, що дані добавки переходять у в’язкотекучий стан при температурі 1690С і являються

термостійкими в умовах переробки розплавів сумішей ПП/СПА.

[-NHCNH(CH2)6-]n і [-NHCNH(CH2)6-]n

|| ||

NH2 · CI NH2 · Н2PO4

66


Змішування полімерів, введення добавок проводилось за допомогою комбінованого черв’ячно-

дискового екструдера марки ЛГП-25, що дозволяло отримати однорідні за складом бі- та трикомпонентні

суміші.

Досліджували вплив добавок ПГГХ та ПГГФ на реологічні властивості (в’язкість (η),

еластичність та режим течії (n) розплавів) сумішей ПП/СПА. Непрямою характеристикою еластичності

розплавів була величина розбухання (В) екструдату. Режим течії оцінювали за значенням тангенса кута

нахилу дотичної до вісі абсцис в даній точці кривої течії. Так як в зоні фільєрної витяжки реалізується

поздовжнє деформування розплаву, визначали прядомість розплаву за величиною максимальноможливої

фільєрної витяжки (Фmax). Процеси структуроутворення при течії розплавів суміші вивчали методом

світлової мікроскопії, проводячи кількісний аналіз всіх типів структур в залишку після екстракції СПА

із екструдатів суміші ПП/СПА. Розраховували середній діаметр (đ) безперервних та коротких волокон і

дисперсію розподілу безперервних волокон за діаметрами (σ2). Дослідження впливу добавок на

температурні характеристики процесів плавлення та кристалізації, ступінь кристалічності здійснювали

методом диференційного термічного аналізу (ДТА).


Метою даної роботи було дослідження закономірностей течії та процесів структуроутворення в

розплавах сумішей ПП/СПА, що містять добавки бактерицидних речовин ПГГХ і ПГГМ.


З раніше виконаних досліджень [6] відомо, що в’язкість розплаву суміші полімерів визначається

двома факторами: специфічні взаємодії структурують розплав і збільшують його в’язкість; утворення

рідинних струменів (майбутніх мікроволокон) одного полімеру в масі іншого приводить до суттєвого

зниження в’язкості. Одержані результати (Табл.1) свідчать, що для сумішей ПП/СПА/ПГГХ переважає

структуруючий ефект, тобто підвищення в’язкості. При використанні в якості добавки ПГГФ

визначальним є волокноутворення полімеру дисперсної фази, і в’язкість розплаву суміші падає.

Збільшення концентрації добавки в межах 0,5-5 % майже не впливає на величину в’язкості розплавів.

Таблиця 1.Реологічні властивості розплавів сумішей ПП/СПА/добавка

Режим течії в межах похибки експерименту не змінюється від введення в суміш ПГГХ або

ПГГФ. Вперше був встановлений ефект зменшення величини розбухання екструдатів сумішей ПП/СПА з

бактерицидними добавками.Останнє пояснити утворенням сильних специфічних зв’язків між добавкою

та макромолекулами СПА, які не дають можливості повної релаксації накопичених при течії

високоеластичних деформацій. Для визначення величини розбухання одержували екструдати сумішей за

допомогою капілярного віскозиметра, коли час витримування в камері віскозиметра складав шість

Склад суміші η, Па*с при τ = 5,69*10-4 Па n B Фmax, %

ПП/СПА 30/70 240 1,7 5,5 5300 ПП/СПА/ПГМХ 30/70/0,5% 310 1,6 4,1 17900 ПП/СПА/ПГМХ 30/70/1 % 330 1,8 4,8 18200 ПП/СПА/ПГМХ 30/70/3 % 310 1,5 5,0 9000 ПП/СПА/ПГМХ 30/70/5 % 300 1,5 4,9 8200 ПП/СПА/ПГМФ 30/70/0,5% 160 1,7 5,1 6200 ПП/СПА/ПГМФ 30/70/1% 170 1,5 4,9 6610 ПП/СПА/ПГМФ 30/70/3 160 1,6 4,8 6230 ПП/СПА/ППМФ 30/70/5% 160 1,5 5,1 6770

67


хвилин. Упродовж цього часу мало місце утворення додаткові специфічні зв’язки між добавкою і

полярними групами макромолекул СПА. Для розплавів трикомпонентних сумішей з ПГГХ має місце

зростання прядомості розплаву, оціненої за величиною Фmax (табл.1). При використанні ПГГФ Фmax

збільшується в меншій степені, що може бути пов’язане з падінням в’язкості розплаву, а отже, і зі

зменшенням міцності струменю в полі поздовжньої деформації.

На основі кількісного аналізу процесів структуроутворення в бінарних та трикомпонентних

сумішах ПП/СПА, ПП/СПА/добавка можна зробити висновок про компатибілізуючу дію ПГГХ і ПГГФ

на суміш ПП/СПА, що проявляється в зменшенні діаметрів, збільшенні числового та масового відсотків

мікроволокон, значному зменшенні кількості плівок. Порівняння даних для ПГГХ та ПГГФ підтверджує

більшу ефективність другої добавки. Підвищення однорідності розподілу мікроволокон за діаметрами

при введенні ПГМФ підтверджується також значеннями дисперсії розподілу (табл.2).

Таблиця 2. Вплив добавки ПГГХ та ПГГФ на характеристики процесів структуроутворення

в екструдатах сумішей ПП/СПА

Безперервні волокна Короткі волокна Плівки Частинки

Склад суміші σ2, đ, đ, đ, %, %, %, %, %, %, %, %, мкм2 мкм чис мас мкм чис. мас. мкм чис. мас. чис мас

ПП/СПА 30/70 4,1 63,4 50,7 2,0 3,8 8,7 2,6 3,8 16,9 0,2 11 46,5 ПП/СПА/ПГГХ 30/70/0,5%

2,6 68,3 65,0 0,9 2,5 18,1 7,3 3,5 8,5 0,1 5,1 27,0

ПП/СПА/ПГГХ 30/70/3%

2,6 65,3 63,0 0,9 2,8 17,0 7,1 3,4 11,7 0,1 6,0 29,6

ПП/СПА/ПГГФ 30/70/0,5% 3,0 87,5 80,6 1,7 3,2 5,8 3,0 3,6 5,5 0,1 1,2 16,5

ПП/СПА/ПГГФ 30/70/1% 2,3 89,0 84,9 1,6 2,8 5,3 3,1 4,1 5,1 0,1 0,6 12,9

Процесс волокноутворення полімеру дисперсної фази визначається не тільки мікрореологічними

явищами, а й в значній мірі і фазовими переходами компонентів сумішей. Аналіз даних ДТА свідчить,

що процеси плавлення ПП і СПА в сумішах накладаються один на другий, тому простекжується один пік

плавлення, який має два плеча: при 1660С і 1800С. Друге плече, очевидно, зумовлене кристалічною

модифікацією СПА, яка визвана взаємодією на рівні водневих, йон-дипольних зв’язків макромолекул

СПА з молекулами ПГГХ. Підтвердженням цього є відсутність другого плеча на термогорамах

плавлення як вихідного СПА, так і вихідної суміші ПП/СПА.

ПП/СПА/ПГГФ 30/70/3% 2,5 80,9 78,1 1,7 3,0 12,3 10,1 4,1 6,9 0,2 0,9 12,6

Термогорами процесів кристалізації розділяються так: ПП кристалізується при температурі

1140С, СПА – при 1380С. Характерною особливістю процесів кристалізації в трикомпонентних сумішах є

поява двох або навіть трьох піків кристалізації. Так, наприклад, в сумішах ПП/СПА/ПГГХ складу

40/60/0,5 (Рис.) перший пік кристалізації ПП має місце при 1200С, в той час як вихідний ПП

кристалізується при 1140С. Підвищення температури кристалізації ПП пояснюється тим, що останній

кристалізується після того, як закристалізується ПП, тобто має місце сугубо гетерогенне

зародкоутвовення. Другий пік кристалізації (при 1120С) відноситься до ПП у вигляді більш тонких

мікроволокон, третій пік при 1080С можна віднести до тієї частини ПП, що знаходиться в перехідному

68


шарі і утворює надтонкі фібрили на поверхні мікроволокон. Таким чином, результати свідчать, що всі

особливості фазових переходів в

сумішах ПП/СПА пов’язані з дисперсним станом полімеру дисперснеої фази. Останній змінюється під

впливом добавки, ці змінюються процеси кристалізації.

Термограма кристалізації суміші ПП/СПА/ПГГХ складу 40/60/0,5

При визначенні бактерицидної дії мікроволокон та матеріалів на їх основі, важливим є показник

адсорбції бактерій з водних розчинів в порівнянні з їх адсорбцією з високодисперсним кремнеземом. Для

оцінки цього параметру були напрацьовані зразки фільтрувального матеріалу (ФМ) на основі суміші

ПП/СПА/ПГГХ. Результати показали, що адсорбційна здатність тонковолокнистого ПП модифікованого

ПГГХ матеріалу складає 99,1%. Для кремнезема А-300, цей показник становить 99,4%. Таким чином,

розробленні мофіковані ПП фільтрувальні матеріали мають адсорбційну здатність на рівні

нанорозмірного кремнезему.

Висновки

Наведені результати підтверджують, що добавки ПГГХ і ПГГФ проявляють модифікуючу дію на

ПП мікроволокна та матеріали на їх основі. Вони суттєво не змінюють реологічні характеристики

розплавів сумішей ПП/СПА в зсувовому полі та значно покращують здатність до переробки.

Компатибілізуюча дія ПГГХ і ПГГФ дає можливість покращити волокноутворення ПП в матриці СПА,

що проявляється в зменшенні діаметру мікроволокон, кількості плівок та різкому збільшенню масової

долі ПП мікроволокон. Дисперсний стан ПП в сумішах приводить до появи трьох піків кристалізації ПП.

Фільтрувальні матеріали на основі модифікованих ПП мікроволокон проявляють бактерицидні

властивості.


1. Перепелкин К.Е. Тенденция и изменения в мировом производстве химических волокон //

Хим. волокна.– 2003. – №4.– с.3–10.

2. Перепелкин К.Е. принципы и методы модифицирования волокон и волокнистых материалов //

Хим. Волокна. – 2005. – №2.– с. 37– 51.

3. Вольф Л.А., Меос А.И. Волокна специального назначения.– М.: Химия, 1971.– 224 с.

4. Цебренко М.В., Резанова Н.М., Цебренко І.А., Куваєва Є.П.Мікроволокна на основі сумішей

полімерів з наповнювачами в наностані // Вісник КНУТД.– 2005.– т.2. – №5.– с.110–113.

5. Побігай Г.А., Коновалова В.В., Бурбан А.Ф. та ін. Модифікація ацетатцелюлозних мембран

полігексаметиленгуанідінхлоридом та їх властивості // Наукові записки Києво – Могилянської

академії. – №42.– 2005.–с.8 –14.

6. Цебренко М.В., Резанова Н.М., Цебренко И.А. Ультратонкие полипропиленовые волокна из

расплавов смесей полимеров // Хим. волокна.– 2002.– №4.– с. 25–33.

69



УДК 675.042: 678.744

ПОЛИМЕРИЗАЦИЯ АКРИЛАМИДА В ПРИСУТСТВИИ

РАСТИТЕЛЬНЫХ ЭКСТРАКТОВ В.И.ЧУРСИН

Центральный научно-исследовательский институт кожевенно-обувной промышленности

Досліджено умови реакції співполімеризації акриламіду і рослинних екстрактів. показано вплив

видів рослинного компонента на шкіро-технологічні характеристики і властивості полімерних дубителів

В настоящее время в кожевенной промышленности все шире применяются химические

материалы с комплексом технологических свойств. Ранее в работах [1,2] было показано, что при

диспергировании водных растворов акриловых мономеров в растворах растительных экстрактов

образуются полимерные продукты, обладающие дубящей и наполняющей способностью. Оптимальные

условия для полимеризации акриламида (АА) в этих системах, согласно приведенным данным,

наблюдаются при наличии органических кислот и перекисных соединений. Показано, что свойства

полученных продуктов в значительной степени зависят от концентрации АА, природы растительного

экстракта и соотношения инициаторов. Эти результаты представляют большой интерес, поскольку

открывают возможности регулирования кожевенно-технологических свойств продуктов полимеризации.

Объекты и методы исследования

Данная работа посвящена исследованию процесса полимеризации акриламида (АА) при наличии

растительных экстрактов и свойств конечных продуктов. В качестве растительных экстрактов

использовали квебрахо, дуб, мимозу, технические лигносульфонаты (ЛГС). В зависимости от

растительного экстракта полученные дубители обозначены соответственно Синпол АК, Синпол АД,

Синпол АМ, Синпол АС. Процесс сополимеризации инициировали введением в реакционную смесь

пероксида водорода. Сополимеры получали по методике, описанной в работе [1]. Потенциометрические

и вискозиметрические измерения проводили по стандартным методикам [3].

Результаты и их обсуждение

Эксперименты проводили при начальной температуре 25оС. В процессе полимеризации

регистрировали изменение температуры реакционной смеси. После полимеризации полимер осаждали

ацетоном. Полученные сополимеры представляют собой вязкие окрашенные жидкости, неограниченно

разбавляемые водой.

Характеристическую вязкость продуктов полимеризации определяли вискозиметрическим

методом на вискозиметре ВПЖ (d=0,56) при 25 оС. Средневязкостную молекулярную массу рассчитывали

по формуле из работы [4]: η] = 6,8·10-4 Мη0,66 . Начальную скорость полимеризации (τ) АА в присутствии

ЛГС определяли по экспериментальным кинетическим температурным кривым реакционной смеси,

представленным на рис.1, а. Установлено, что при обычном режиме синтеза продуктов полимеризации

АА значение τ соответствует 0,62º С-1. Введение в реакционную систему удвоенного количества ЛГС

(Синпол АС2) приводит к уменьшению скорости полимеризации до значений 0,06–0,17º С-1. Наибольшее

влияние на кинетику реакции оказывает количество уксусной кислоты, причем, как следует из рис.1, а, в

70


первый момент после введения удвоенного количества кислоты наблюдается период покоя, а затем идет

бурное выделение тепла – в течение 10 с температура повышается до 54 0С. Значение скорости

начальной стадии сополимеризации в данном случае составило 3,07º С-1. Можно предположить, что

начальный период синтеза, проходящий без изменения температуры, связан с образованием ацетата

натрия при введении уксусной кислоты в реакционную смесь, содержащую нейтральный лигносульфонат

натрия. Отмеченное последующее увеличение температуры реакции является следствием участия

ацетата натрия в комплексообразовании с АА.

Как следует из работы [5], в результате комплексообразования изменяется энергия сопряжения и

полярность макрорадикала, что усиливает его реакционную способность в процессе роста цепи и

способствует наблюдаемому в эксперименте повышению температуры.

Несколько иной характер изменения температуры реакции наблюдается при введении удвоенного

количества пероксида водорода. В этом случае на температурной зависимости имеется два участка с ν1 –

0,93 и ν2 – 0,22 º С-1, первый из которых, вероятно, обусловлен преимущественно ростом цепи, а второй

нарастающей тенденцией обрыва полимерной цепи.

Рис. 1. Изменение температуры в процессе сополимеризации акриламида с растительными дубителями:

а – при исходном и удвоенном количестве ЛГС соответственно – 1 и 2, пероксида водорода – 3, уксусной кислоты – 4; б – ЛГС – 1, дуб – 2, мимоза – 3, квебрахо – 4

На рис. 1, б приведены кинетические зависимости изменения температуры в процессе синтеза

сополимеров АА в присутствии различных растительных экстрактов, из которых следует, что наиболее

интенсивно, т.е. с большим тепловыделением, полимеризация идет с участием ЛГС. В присутствии

квебрахового и дубового экстрактов сополимеризация протекает в значительно большем временном

интервале. Причиной этого явления может служить различное содержание в растительных экстрактах

таких функциональных групп, как SO3H и OH, которые могут взаимодействовать как с мономерной

формой АА, так и с растущими макрорадикалами.

Растительные экстракты имеют сложный химический состав и характеризуются наличием

большого количества различных функциональных групп. Основными элементами молекулы дубителей

являются многоядерные фенольные соединения на основе пирогаллола (дуб) и пирокатехина (квебрахо).

Подвижные атомы водорода в этих соединениях, вступая во взаимодействие с перекисными радикалами,

образуют активные центры, по которым осуществляется прививка ненасыщенных мономеров.

71


Спектральный анализ исходных продуктов, участвующих в синтезе, проводили методом Фурье

ИК-спектроскопии на подложках из кремния.

Как следует из данных табл.1., наиболее характерными полосами поглощения для дубового

экстракта и квебрахо являются полосы при 1630–1640 см-1 и 2135–2165 см-1, обусловленные колебаниями

связи С-Н в конденсированных фенолах.

В спектрах лигносульфонатов, являющихся продуктами химической модификации растительного

лигнина, присутствуют полосы поглощения в области 1110 см-1, 1040 см-1, 734 см-1 и 615 см-1. Известно, что

в процессе полимеризации АА свидетельством расходования двойных связей является снижение

интенсивности поглощения полосы при 960 см-1, отвечающей неплоским деформационным колебаниям

связи –С-Н в группе > С=С-(Н)- [6]. Характерные полосы поглощения отдельных компонентов и

сополимеров, приведенные в табл. 2, свидетельствуют, что спектры исходных компонентов существенно

отличаются от спектров полимерных дубителей.

В качестве общих признаков, присущих всем спектрам продуктов сополимеризации, следует

указать отсутствие полосы поглощения при 960 см-1, что свидетельствует о полной конверсии акриламида.

В той или иной степени на спектрах четко обнаруживаются полосы при 1680–1690 см-1 и 1435-1440 см-1,

относящиеся к колебаниям соответственно амидных групп и деформационным колебаниям связи С-Н.

Следует отметить, что эти полосы поглощения характерны и для полиакриламида [4]. Дополнительно в

спектрах Синпола АД появляются интенсивные полосы поглощения при 600 см-1, 990, 1940 и

2230 см-1. Две последние полосы, вероятно, являются следствием расщепления отдельной полосы при

2170см-1, характерной для дубового экстракта, что может служить доказательством присоединения

акриловых олигомеров по фенольным ядрам. Еще одним доказательством является упомянутая выше

полоса поглощения при 600 см-1, соответствующая деформационным колебаниям замещенных

многоядерных фенолов. Аналогичные изменения обнаруживаются и в спектрах поглощения продуктов

полимеризации АА в присутствии экстракта квебрахо и ЛГС. Некоторые различия в частотах поглощения

отдельных полос являются следствием особенностей строения фенольных структур, присутствующих в

том или ином растительном экстракте. Таким образом, наблюдаемое в процессе синтеза повышение

вязкости реакционной смеси является следствием процесса сополимеризации АА с растительными

экстрактами, в результате чего образуются сополимеры с различной молекулярной массой (табл. 2). В

Рис.2. Кривые турбидиметрического титрования растворов дубителей D (ед/мл):

1 –АК 2 –АС

Рис.3. Кривые потенциометрического титрования растворов дубителей рН (ед):

1 – АС 2 – АС2 3 – АК 4 – АД

72


этой связи представлялось целесообразным определить степень полидисперсности полученных

продуктов. Исследования выполняли методом турбидиметрического титрования, в качестве осадителя

использовали ацетон. Поскольку порог осаждения пропорционален молекулярной массе сополимера, а

оптическая плотность раствора соответствует массовой доле фракции с определенной молекулярной

массой, то кривые турбидиметрического титрования в первом приближении можно рассматривать как

кривые молекулярно-массового распределения.

Как следует из рис. 2, полученные сополимеры представляют собой достаточно однородные

продукты, состоящие преимущественно из макромолекул с близкими значениями молекулярной массы.

Таблица 1. ИК-спектры исходных компонентов и продуктов сополимеризации

Акриламид Дубовый экстракт Квебрахо Лигносульфонат

- - 598* - -* 616 -*

709 δ(С-Н) - - - - 734 679

- 783 - - 769 - -

960 δ(-С-Н) - 989 - - - -

- - - - - 1039 1048

1109 - - - - 1108 -

1283 - - - - - -

- - - - - - 1355 δ(С-Н)

- 1439 - 1450 - 1437 1435 δ(СН2)

- - - - - - 1590 δ (N-H)

- 1641 - 1630 - 1635 -

-- 1680 - 1690 - 1666 1687 ν(С=О)

- - 1939 - - - -

- - - 2135 - - -

- 2167 - - - - 2188

- - 2229 - - - -

• - Полосы поглощения продуктов сополимеризации

Таблица 2. Свойства сополимерных дубителей

Характеристика Растительный

компонент Сухой Доброкаче-

ственность,%

Растворимые,

% Танниды,

% Молекулярная

масса, тыс. остаток, %

Лигносульфонат 55,5 55,5 28,8 51,9 250

Лигносульфонат *

Экстракт дуба

Экстракт квебрахо

43,5 43,5 19,1 43,9 60

57,4 39,9 18,4 46,1 100

48,1 48,1 33.2 69,0 470

* Синтез проводился с удвоенным количеством лигносульфонатов

73


Из кривых потенциометрического титрования растворов дубителей следует (рис.3), что для

Синполов АД и АК наиболее существенные различия наблюдаются в пределах значений pH от 5 до 10,

где оттитровываются сульфогруппы, присутствующие в модифицированном сульфосоединениями

экстракте квебрахо, и фенольные гидроксилы.

Вид кривых потенциометрического титрования дубителей Синпол АС и АСС говорит о том, что

эти материалы очень близки по своему составу и отличаются лишь количеством функциональных групп.

Изоэлектрическая точка растворов синтетических дубителей расположена в слабо щелочной

области значений pH, что связано с примерно равным количеством амино и сульфогрупп в молекуле

дубителей.

Исключением является более низкое значение pH эквивалентной точки на кривой титрования

дубителя Синпол АД, что можно отнести к меньшему содержанию сульфогрупп в дубовом экстракте по

сравнению с сульфатированным квебрахо.

Полученные данные являются исходным материалом для оптимизации состава и свойств

наполняющих материалов нового поколения, аккумулирующих в себе положительные качества

полимеров и растительных дубителей.

Выводы

1. Установлено влияние концентрации компонентов реакционной системы на кинетику

сополимеризации акриламида, молекулярную массу и свойства новых полимеррастительных

дубителей.

2. Дубители Синпол являются привитыми сополимерами акриламида, состав и кожевенно-

технологические характеристики которых определяются химической природой

растительного компонента и условиями синтеза.

ЛИТЕРАТУРА

1. Трахтенберг С.И.,Савчук Е.А. Использование возможностей привитой сополимеризации для

модификации естественных дубителей // Изв. вузов. Технол. легкой пром-сти, 1980, № 1.

– с. 55–59.

2. Трахтенберг С.И., Савчук Е.А. Модификация естественных дубителей методом привитой

полимеризации // Изв. вузов. Технол. легкой пром-сти, –1978. № 3.– с. 87–91.

3. Руководство по практическим работам по коллоидной химии. Под ред. О.Н. Григорова.

–М.– Л.: Химия, 1964.– 332 с.

4. Куренков В.Ф., Антонович О.А. Радикальная полимеризация акриламида в водно-

диметилсульфидных растворах в присутствии ацетата натрия // Журнал прикладной химии, 2003, – т.76,

вып.2. – с. 289–292.

5. Казанцев О.А., Иголкин А.В., Ширшин К.В. Влияние строения метакриламидов на их

спонтанную полимеризацию в концентрированных водных растворах //Журнал прикладной химии, –

2003, т.76, вып.7. – с.1145 –1149.

6. Савостьянов В.С., Василец В.Н., Ермаков О.В. Получение и реакционная способность

металлсодержащих мономеров // Изв. АН. Химия, 1992, № 9. – с. 2073 – 2079.

Надійшла 07.02.2006.

74


УДК 655.41:658.152:338.45

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСНОВНИЙ ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЛІГРАФІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

О.А. ГАВРИШ, В.В. ГРИЦЕНКО Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

У роботі розглянуто основні показники впливу інтелектуального потенціалу на параметри

конкурентоспроможності поліграфічних підприємств На сучасному етапі розвитку промисловості зафіксовано бум поліграфічного виробництва. Виділяється

низка чинників, які зумовлюють підвищення ролі поліграфічного підприємництва в економічному зростанні

країни. Серед них слід зазначити такі:

1. Освіта, яка сприяє появі нових спеціальностей та професій. Заповнення ринку праці мільйонами

добре освічених працівників, що збіглося з демографічною хвилею, є однією з основних причин підприємницького

буму. Зростання кількості кваліфікованих і освічених кадрів призводить до зростання конкуренції між

спеціалістами.

2. Розквіт підприємців. Цей чинник розширює можливості підприємництва шляхом нагромадження

капіталу для створення підприємств в нових галузях, де підприємництво ще не спробувало себе реалізувати.

3. Ера технологій, що постійно оновлюються. Постійно змінювані технології дають можливість

поліграфічному виробництву ввійти зі своїми ідеями в нові швидко змінювані напрями, що значно складніше

зробити в старих напрямах.

4. Посилення захисту інтелектуальної власності.

5. Сприятлива економічна політика.

Проаналізувавши наведені вище причини, бачимо, що одним з важливих чинників, якщо не

найважливішим, який до того ж має суттєве практичне значення, є захист інтелектуальної власності,

тобто нова якість «інтелектуального потенціалу» в підприємницькому піднесенні і розвитку.


Об’єктом дослідження у цій роботі є аналіз впливу «людського чинника», передусім

інтелектуальних показників, на фактори підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Як методи дослідження використані матеріали статистичного аналізу впливу різних чинників на

досягнення кінцевої мети – отримання максимального економічного ефекту на сучасному етапі розвитку

поліграфічної галузі.


Мета роботи – проаналізувати вплив різних інтелектуальних чинників, передусім, показників

освіченості і ринку інтелектуальної власності.

Як відомо [1,2], сучасне управління організаційними змінами характеризується підвищеною

увагою до «людського чинника» в цьому процесі. Менеджмент все настирливіше шукає шляхи

підвищення перш за все їх інтелектуального потенціалу. Саме пошукова активність персоналу є базовим

джерелом успішного введення і управління змінами, оскільки більшість упроваджуваних управлінських

нововведень здійснюється під девізом «активізації інтелектуального потенціалу».

75



Цінність людського чинника, а саме інтелектуального потенціалу персоналу як стратегічного

фактора успіху організації зросла зі збільшенням швидкості змін.

Одне з останніх вивчень думок керівництва великих і середніх поліграфічних підприємств

отримало результати при відповіді на запитання, які фактори є основними для успіху організації (див.

таблицю).

Проаналізувавши ці дані, зазначимо, що людський чинник є ключовим. Підвищена увага до

нього полягає в тому, що люди розглядаються як конкурентне багатство організації, яке треба розвивати,

мотивувати, нагромаджувати, активізувати спільно з іншими ресурсами, щоб досягти стратегічних цілей

організації.

Аналіз-опитування факторів успіху підприємства

Номер по

порядку

Фактори успіху підприємства Відсоток

1 Розвиток людських ресурсів 86

2 Розвиток ринку збуту 73

3 Створення нового продукту і послуг 64

4 Зміцнення фінансової структури 60

5 Акцент на нові продукти 45

6 Нова технологія 44

7 Інтенсифікація НДОКР 43

8 Стабілізація трудових відносин 36

9 Підтримка інших (дружніх ) організацій 32

10 Спрощення організаційної структури 29

11 Просування на зовнішні ринки 19

В умовах переходу до нового типу економічного зростання нагромадження інтелектуального

потенціалу розглядається як ключовий чинник ефективності та економічної безпеки. Питання

вдосконалення професійної підготовки і розвитку персоналу організації безпосередньо пов'язані з новою

технікою і технологією, сучасними методиками та технологіями навчання і підвищення інтелектуального

потенціалу.

Швидке оновлення техніки, нагромадження інформації і нових знань припускають безперервне

навчання і підвищення кваліфікації персоналу. Прискорення науково-технічного прогресу, що зумовив

різке підвищення попиту на висококваліфікований персонал, зажадало перегляду традиційних підходів

менеджменту до змісту підготовки кадрів.

По-перше, тіснішими стають зв'язки підприємств з ВНЗ та іншими навчальними організаціями.

По-друге, значно зріс інтерес підприємств до організації неперервної освіти, підтримки заочного

навчання, модульної організації навчальних програм, проведення інтелект-тренінгів, розробка концепції

«відкритого навчання» та інших форм постійного оновлення знань персоналу.

76


По-третє, удосконалюються організаційні механізми внутрішньофірмового навчання, у тому

числі в робочих групах.

Підвищення інтелектуального потенціалу підприємства сприяє забезпеченню ефективності на

робочому місці, гнучкій та активній взаємодії персоналу між собою, а також виявленню і реалізації

організаційних змін.

Проблема перебудови системи конкурентоздатності підприємств характерна для всіх розвинутих

країн. На міжнародній конференції з питань ефективного використання «інтелектуального потенціалу» у

виробництві наводилися результати численних досліджень, що показали посилення уваги менеджменту

до проблем творчої діяльності, розвитку здібностей і до необхідності подолання «управлінського

дефіциту», щоб забезпечувати необхідні умови для ефективного функціонування підприємства.

На практиці трапляється більше прикладів того, як у виробництві традиційні форми управління

починають стримувати зростання виробітку і якості, швидке пристосування до змінюваних умов і

якнайповніше використання інтелектуального потенціалу, оскільки виникають суперечності з новими

вимогами до персоналу і технології. Неефективна діяльність багатьох підприємств нерідко розглядається

як кінцевий результат використання цих механістичних і ієрархічних методів.

Таким чином, розвиток в управлінні інтелектуальним потенціалом підприємства зумовив

глибоку перебудову менеджменту на основі найновіших інноваційних принципів.

Сьогодні достатньо очевидним є те, що підприємницькі успіхи не залежать від галузевої

специфіки і можуть виявлятися при модернізації старих галузей, у сфері послуг, на передових межах

наукоємних виробництв і на стиках різних напрямів знань, технологій, культур. Підприємницький успіх

може бути як при створенні ризикових підприємств, так і на стадії зрілості компаній.

Сьогодні економічна діяльність пов'язана зі зростаючою взаємозалежністю зовнішніх і

внутрішніх умов функціонування підприємства, з необхідністю взаємозв'язку її економічних, соціальних,

організаційних, політичних, культурних складових. Тим самим сучасне поліграфічне підприємство

інтегрує свій розвиток, використовуючи ресурси та інтелектуальний потенціал персоналу. Це стосується

створення мотивуючого бачення – узагальнюючої картини майбутнього підприємства. Також це

виявляється в розширенні комплексного використання засобів і методів управління: взаємозв'язку

інтересів споживачів ринку і стратегії фірми; формування науково-виробничого збутового циклу;

вирішення питань якості продукції і якості всієї роботи.

Нові умови економічного зростання характеризуються різким прискоренням науково-технічного

прогресу. Ключовим чинником ефективності розвитку підприємства стають зміни, які забезпечуються

новими ідеями. Цей процес формується за допомогою підтримки високої густини потоку нових ідей,

пропозицій, винаходів, прискорення ринкової реалізації нововведень, пошуку нових форм

господарювання, в підтримці атмосфери творчості та ініціативності.

Інша особливість сучасного зростання – підвищення ролі інтелектуалъного потеціалу в

економіці в цілому [3].

Висновки

1. Нині успішним підприємствам притаманне інноваційне управління, яке відрізняється від того,

що використовувалось раніше відповідно до технократичних принципів керівництва. В його основі –

77


акцент на підтримку інтенсивних горизонтальних взаємодій на підприємстві, на активізацію творчої

діяльності, на об'єднання зусиль різних груп персоналу.

2. Проведено всебічний аналіз впливу найбільш суттєвих факторів інтелектуального чинника на

сучасному етапі розвитку поліграфічної галузі.

3. Показано, що фактор освіченості персоналу на всіх ланках організаційного управління

підприємством – від майстра дільниці до керівних посад – є одним з найважливіших у підвищенні

конкурентоспроможності виробництва.

4. Показано, що вагомий вплив на параметри конкурентоспроможності мають фактори розвитку

людських ресурсів, ринку збуту та створення нового продукту та послуг.


1. Згуровський М.З. Україна у глобальних вимірах сталого розвитку // Дзеркало тижня. – 2006. –

№ 19 (598) . – с. 14.

2. Згуровський М.З. Шлях до суспільства, заснованого на знаннях // Дзеркало тижня. – 2006. –

№ 2 (581). – с. 1, 14.

3. Развитие интеллектуального потенциала организации. Учебное пособие для студентов

направления «Менеджмент организаций» / Под ред. Баулиной Т.В., Беднова В.А., Кухтик

Т.В. – К.: ДИТМ МНТУ, 2003. – с. 75– 86.


УДК 338.246.87 (477)

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ,

СУТНІСТЬ ТА ЕВОЛЮЦІЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ О.В. БУРЕНКОВ


У статті розглядаються актуальні питання і проблеми економічної безпеки підприємств в Україні в сучасних умовах, пропонується новітнє визначення поняття економічної безпеки підприємства

Постановка проблеми

У сучасній ринковій економіці України відбуваються суттєві зміни в діяльності підприємств:

формується і зміцнюється недержавний сектор, змінюється міра відповідальності держави за результати

діяльності підприємницьких структур. Сьогодні низка основних питань (визначення пріоритетів

діяльності, вибір видів продукції і ринків їх збуту, цінова політика і т.д., як і відповідальність за їх

вирішення), перейшла до прерогатив керівництва підприємствами.

У цій ситуації система управління підприємствами має відповідати умовам і вимогам ринкової

економіки, а також забезпечувати відповідність внутрішнього клімату підприємств стану зовнішнього

середовища, котре, по суті, є основним фактором для вибору стратегії і ділової політики підприємств.

В умовах державної планової економіки зовнішнє середовище підприємств практично повністю було

стабільне і прогнозоване, а функції контролю і регулювання діяльності підприємств закріплені за

відповідними органами державного управління (міністерствами).

78


Ринкові відносини характеризуються високим рівнем невизначеності і постійно змінюваним

зовнішнім середовищем. У зв’язку з цим внутрішнє середовище кожного підприємства формується під

впливом змінних чинників зовнішнього середовища, які безпосередньо впливають на організацію

управління і на всі процеси діяльності підприємства. Так, під впливом зовнішнього середовища

змінюється діяльності підприємства, його виробнича база, організація виробництва, праці і управління,

здійснюються інноваційні та інвестиційні процеси, формуються ринкові позиції підприємства. В цих

умовах підприємство можна розглядати як складну ієрархічну систему, відкриту до впливу зовнішнього

середовища. Ідея взаємозв’язків і взаємозалежностей елементів, підсистем і всієї системи управління

підприємством в цілому з зовнішнім середовищем давно визнана світовою управлінською наукою. Однак

використання результатів, які були отримані зарубіжними вченими в галузі управління, без відповідної

адаптації до умов української економіки може бути неефективним.

Об'єкти та методи дослідження

Об’єктом дослідження є поняття економічної безпеки підприємства. Деякі аспекти цієї безпеки

розглянуті в роботах Ковальова Т., Сухорукової Т., Раздина Є., Капустіна Н., Бєндікова М., Ламберта Д.,

Забродського В., Шликова В. та інших. Однак спільної думки щодо визначення поняття економічної

безпеки підприємства та ії сутності немає. Методами дослідження є порівняльний та

об’єктноорієнтований методи аналізу.


Метою статті є аналіз досліджень з питань економічної безпеки підприємства і визначення

поняття економічної безпеки підприємства та ії сутності з точки зору автора.


Організація управління сучасним підприємством має забезпечувати його адаптацію до впливу

зовнішнього середовища, наявність системи зворотного зв’язку і прогнозування.

Результати взаємозв’язків підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища є як

позитивними, так і негативними. Оскільки ці суб’єкти можуть негативно впливати на діяльність

підприємства, виникає проблема його безпеки. Розуміючи актуальність цієї проблеми, керівники

підприємств, особливо великих і середніх, створюють в організаційній структурі управління спеціальні

підрозділи, котрі мають забезпечити економічну безпеку підприємств.

Для досягнення більшої ефективності деякі автори рекомендують створення власної служби

безпеки і пропонують варіанти таких структур, інші пропонують використовувати міжоб’єктну систему

безпеки недержавних об’єктів економіки, аналогічну існуючій в США і описаній в роботі (1).

Однак, здебільшого випадків функції цих служб зводяться до фізичної охорони підприємства,

тому що вони не мають розробленої і ефективно функціонуючої наукової системи оцінки економічної

безпеки і її рівнів, теоретичної бази своєї роботи, що значно знижує їх результативність.

На нашу думку, в сучасній літературі поняття «безпека» трактується досить широко.

Традиційно виділяється три рівні безпеки: особиста, суспільства і держави. При цьому особливе місце

належить економічній безпеці держави в цілому. Економічна безпека підприємства часто залишається за

межами дослідницького інтересу.

До недавнього часу проблеми економічної безпеки підприємств були предметом досліджень

в основному західних спеціалістів. Українські дослідники розпочали досліджувати цю проблему

79


недавно. Цим можна пояснити невелику кількість наукових праць в цій галузі. Більш того, категорія

економічної безпеки є новою для української економіки.

Питанням забезпечення економічної безпеки держави як в цілому, так і окремих аспектів,

присвячена низка робіт [2–9]. У 2003 році Верховна Рада України прийняла закон «Про основи

національної безпеки України», в якому окреслені основні загрози національній безпеці в цілому і

економічній безпеці зокрема, розкрита їх сутність.

15 грудня 2004 року ВАК України затвердив Паспорт спеціальності 21.04.01 (протокол № 11-

10/11т) – економічна безпека держави (економічні науки), в якій вона характеризується як галузь науки,

що досліджує національні економічні інтереси та загрози економічній безпеці України, здатність

держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, а також

здатність національної економіки зберігати та поновлювати процес суспільного відтворення і достатній

оборонний потенціал у кризових ситуаціях.

Розглядаючи еволюцію поняття економічної безпеки підприємства, слід зазначити, що

спочатку воно визначалося як забезпечення умов збереження комерційної таємниці і інших секретів

підприємства. У публікаціях 90-х років минулого століття [3,10,11] це було не випадково, тому що на

перших етапах ринкових перетворень в економіці України питання збереження комерційної таємниці

набуло особливої ваги. Деякі підприємства, особливо середні і великі, намагалися захистити свої

комерційні таємниці, інтелектуальну власність і свою інформацію як цінний товар. Власне тому

забезпечення економічної безпеки підприємства розглядалося передусім як захист інформації. Серед

багатьох публікацій того часу треба відзначити роботи [11, 12] та інші. Проблему економічної безпеки в

зазначеному контексті пропонувалося вирішувати, виходячи з того, що ступінь надійності всієї системи

захисту інформації окреслюється рівнем безпеки найслабшого її ланцюга – персоналу. У зв’язку з цим

пропонувалося створювати дворівневу систему захисту інформації. Перший рівень – це захист

комерційних таємниць силами служби безпеки підприємства, а другий – формування відповідної

психологічної атмосфери відповідальності в колективі.

Безсумнівно, захист інформації є одним з основних аспектів економічної безпеки

підприємства, однак вирішення цієї проблеми тільки шляхом захисту комерційної таємниці, на нашу

думку, є спрощеним варіантом, оскільки не враховує всього спектра негативного впливу зовнішнього

середовища на діяльність підприємств. Власне тому пізніше з’явився інший підхід до трактування

поняття економічної безпеки підприємства, котрий змусив по-іншому розглядати проблему економічної

безпеки підприємства, виходячи передусім з того, що економічна безпека підприємства постійно

змінюється і ніколи не є стабільною. У зв’язку з цим при визначенні поняття «економічна безпека» стала

головною думка, що зміст цього поняття відображає такий стан підприємства, котрий забезпечує

можливість протидії негативним зовнішнім впливам. Так, економічна безпека підприємства була

визначена як «захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також як

здатність швидко ліквідувати різноваріантні загрози або пристосуватися до існуючих умов, котрі не

впливають негативно на його діяльність» [2].

Такої думки дотримується автор роботи [4], який визначає економічну безпеку як „«кількісну

і якісну характеристику здатності фірми до «самовиживання» і розвитку в умовах виникнення

зовнішньої і внутрішньої економічної загрози». Його думку поділяє автор роботи [12], який розглядає

80


економічну безпеку підприємства як «стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від

реальних і потенційних джерел загроз небезпеки або економічних загроз». У роботі [6] пропонується

таке визначення: «Економічна безпека підприємства – це захищеність його діяльності від негативного

впливу зовнішнього оточення, а також здатність своєчасно усунути різноманітні загрози або

пристосуватися до існуючих умов, які не відбиваються негативно на його діяльності». Автор роботи [10]

розуміє це поняття так: «Економічна безпека підприємства – комплекс заходів, які сприяють підвищенню

фінансової стійкості господарчих суб'єктів за умов ринкової економіки, які захищають їх комерційні

інтереси від впливу негативних ринкових процесів». У роботі [7] економічна безпека підприємства

визначається, як сукупність чинників, що забезпечують незалежність, стійкість, здатність до прогресу в

умовах дестабілізуючих факторів. Автор роботи [2]тлумачить економічну безпеку підприємства як

захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу від прямих

(активних) або непрямих (пасивних) загроз.

Розглядаючи економічну безпеку підприємства як стан, визначений впливом зовнішнього

середовища, варто відзначити ресурсно-функціональний підхід [6]. Автори цього підходу економічну

безпеку підприємства трактують як «стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів

для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в сьогоденні і в

перспективі». При цьому вони аналізують сім різних функціональних складових: інтелектуально-

кадрову, фінансову, техніко-технологічну, політико-правову, екологічну, інформаційну і силову.

Крім спроб визначити сутність економічної безпеки підприємства, виходячи з визнання

негативного впливу на його діяльність зовнішнього середовища, є q інші точки зору з цього питання.

Так, автор [12] економічну безпеку підприємства розглядає з точки зору мінімізації втрат і збереження

контролю над власністю. Він пропонує як спосіб забезпечення економічної безпеки підприємства

збудувати систему захисту його економічних інтересів, в якій основну увагу буде сконцентровано на

питаннях боротьби з несумлінною конкуренцією, забезпечення інформаційної безпеки і правового

захисту інтелектуальної власності. Заслуговує на увагу, на нашу думку, і твердження цього автора про

необхідність захисту економічних інтересів господарюючих суб’єктів шляхом пошуку правильного

співвідношення між можливими втратами при порушенні економічних інтересів підприємства і

допустимою величиною витрат для запобігання або мінімізації цих втрат.

Є й інші підходи до визначення економічної безпеки підприємства: з позиції вузького

виокремленого аспекта його діяльності. Так, автор роботи [9] обґрунтовує, що облік як одна з основних

функцій управління, спрямований на забезпечення економічної безпеки підприємства, виключає

можливість прямих крадіжок без встановлених законом наслідків.

Висновки

Таким чином, проведений вище аналіз підходів до визначення сутності економічної безпеки

підприємства дає можливість зробити висновок, що вони вирізняються або неповнотою і неясністю, що

не дозволяє чітко визначити сутність економічної безпеки підприємства, або досить широким підходом,

коли економічна безпека підприємства ототожнюється з його ефективною діяльністю. Тому, на нашу

думку, поняття «економічна безпека підприємства»треба визначати так: «Економічна безпека

підприємства – це здатність підприємства забезпечити стабільну реалізацію своїх інтересів». Ми

виходимо з того, що підприємство має свої інтереси, які умовно можна поділити на економічні,

81


соціальні, політико-правові, екологічні. Разом всі ці інтереси мають своєю основною метою досягнення

стійкого фінансового розвитку підприємства і отримання прибутку не тільки сьогодні, а й в стратегічній

перспективі. Безперечно, на нашу думку, при цьому дуже важлива стабільність в забезпеченні інтересів,

від цього залежить рівень економічної безпеки підприємства. Якщо підприємство стабільно забезпечує

реалізацію своїх інтересів, воно має вищий рівень безпеки, а коли епізодично і спонтанно–низький

рівень. На нашу думку, рівнів економічної безпеки може бути три: вищий, середній, низький. Такий

підхід до визначання поняття економічної безпеки підприємства дає чіткі вказівки щодо створення

універсального і повного механізму захисту економічної безпеки підприємства. Це дуже важливо як для

кожного підприємства, так і для держави в цілому, особливо в умовах активної інтеграції української

економіки в світову економічну систему та загострення міжнародної конкуренції в глобальному

масштабі.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Крысин А. Безопасность предпринимательской деятельности. – М.: 1996. – 256 с.

2. Бендиков М. Экономическая безопасность промышленного предприятия (организационно-

методический аспект) // Консультант директора. – 2000. – № 2, – с. 7–13.

3. Евдокимов Ф.И., Мизина Е.В. Экономическая устойчивость предприятия как фактор его

безопасности // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія

економічна. Вип. 37. – Донецьк, ДонНТУ. – 2001.

4. Забродский В., Капустин Н. Теоретические основы оценки экономической безопасности

отрасли и фирмы // Бизнес-информ. – 1999. №15, 16. – С. 35–37.

5. Закон України «Про основи національної безпеки України».// Відомості Верховної Ради

України, 2003. № 39, ст.351.

6. Ковалев Д., Сухорукова Т. Экономическая безопасность предприятия // Экономика Украины. –

1998. – № 10. – c.48–52.

7. Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Бизнес-информ. – 1999. –

№ 11,12, – с. 45–47.

8. Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) / Под.

ред. Е.А. Олейникова. – М.: 1997. – 288 с.

9. Паламарчук O.I. Принципи формування системи господарського обліку – аспект економічної

безпеки // 3бірник наукових праць Одеського держ. екон. ун-ту. – Вип. 4. – Одеса, 1999. –

c. 179–183.

10. Раздина Е. Коммерческая информация и экономическая безопасность предприятия // Бизнес-

информ. – 1997. – № 24. – с. 63–65.

11. Шаваев А.Г. Концептуальные основы обеспечения безопасности негосударственных

объектов экономики. – М.: 1994. – 281 с.

12. Шлыков В.В. Экономическая безопасность предприятия (факторы влияния, анализ

необходимости) // Машиностроитель. — 1995.

13. Ярочкин В.И. Система безопасности фирмы. – М.: 1997. – 185 с.


82


УДК 658; 658.8; 338.2

РИНОК КАВ’ЯРЕНЬ МІСТА КИЄВА В.А. КРИКУН

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

У статті наведено результати маркетингового дослідження ринку кав’ярень міста Києва, розглянуто фактори, які безпосередньо впливають на конкурентоздатність цієї галузі. На основі отриманих результатів запропоновано створити ідеальну кав’ярню

Останнім часом в нашій країні швидких обертів набуває кав’ярний бізнес, зокрема важливий

його сегмент – кав’ярні. Кав’ярний бізнес визнається одним з найбільш привабливих і швидкоокупних.

Відвідування кав’ярні вважається справою не лише приємною, а й модною. Особливо популярні

маленькі затишні кав'ярні, у яких панує не лише особлива атмосфера, а й стиль життя і спілкування

Окрім того, це ще й можливість зробити гарний бізнес.

Отже, світова кав’ярна експансія розпочалася і триває зараз. Навіть в Індії, яку традиційно

вважають «чайною», входять в моду кавові магазинчики. У Росії кав’ярний бум розпочався наприкінці

90-х. Щоденно в 40 московських кав’ярнях 10 тисяч осіб випивають кави не менш як на 30 тисяч

доларів.

В Україні формат кав’ярень сформувався приблизно у 2001 році. Від інших закладів

громадського харчування їх відрізняли широкий асортимент кави і кавових напоїв (більш як 10 видів),

кондитерських виробів, а основне – особлива атмосфера, стильний інтер’єр, чітке позиціонування,

розраховане на особливе коло і тип відвідувачів.

У Києві можна виділити кілька кав’ярень, які особливо популярні серед постійних відвідувачів

таких закладів. Це Бабуїн, Кофе Хаус, Чайкофф, Nescafe, Кафа та Дім кави. Перші три заклади

відповідають трьом основним типам кав’ярень: кав’ярня-читальня, класична кав’ярня і кав’ярня, до

меню яких входять різні страви, а працюють вони цілодобово. Ці види кав’ярень здаються найбільш

привабливими і цікавими на київському ринку. На сьогодні в Києві близько 20 кав’ярень, але з кожним

місяцем їх кількість зростає.


У зв'язку з цими фактами виникає потреба вивчення предмета дослідження інформації про

споживачів цієї категорії, їхні переваги, звички та об’єкта – кав’ярень. Разом з методами маркетингу

використовувалися загальнонаукові методи: аналіз, синтез, порівняння.


Метою статті є вивчення споживчих переваг, рівня прихильності до торговельних марок,

з'ясування мотивів споживачів при виборі кав’ярні. Завданням є вибір оптимального сегмента з

урахуванням можливостей і перспектив замовника, конкурентів на ринку кав'ярень, а також переваг

споживачів.


Що ж потрібно кав’ярні, щоб вона була популярною серед відвідувачів? За даними

маркетингових досліджень та зі слів рестораторів і спеціалістів цього бізнесу відзначаються такі

фактори, як зручне розташування, прийнятні ціни, доступність високоякісного кавового зерна,

використання для приготування напою професійного обладнання, високий професіоналізм баристів,

83


широта асортименту, оригінальність інтер’єру, гарна система кондиціонування і вентиляції та наявність

парковки. Вдале розташування – один з основних факторів, які впливають на успішність та

прибутковість закладу. Адже тут діє принцип «випадкової купівлі»: багато хто, гуляючи містом, хоче

випити кави та відпочити. Найважливішим в асортименті називають вибір кави, солодощів, чаю і

основних страв. Для жінок – вибір солодкого і кави або чаю, для чоловіків – вибір кави або чаю та

основних страв. Серед додаткових послуг великою популярністю користується нині модний кальян.

Серед факторів, які впливають на рішення вперше відвідати ту чи іншу кав’ярню, важливими

виявилися думки і поради друзів, знайомих. Саме тому для кав’ярні важливим є завоювання довіри

відвідувачів, а реклама виявилася останнім фактором, який впливає на рішення споживача.

Постійні відвідувачі кав’ярень – активні, освічені і матеріально забезпечені люди. Дві третини з

них – молоді жінки, 40% яких віком до 22 років. Серед представників сильної статі домінують чоловіки

старші 30 років. За видом заняття ця група представлена студентами, менеджерами та бізнесменами.

Відвідувачів можна поділити на такі групи:

– ті, хто любить зручно і комфортно проводити вільний час (зустрічі з друзями, сидіння за

чашечкою кави і т.д.);

– ділові люди (здебільшого це чоловіки-менеджери або бізнесмени);

закохані ;

– ті, хто прагне смачно, але недорого поїсти.

Отже, для молодих людей актуальними є зустрічі з друзями в кав’ярнях, для людей за сорок – це

місце, де можна випити каву або провести ділову зустріч (для чоловіків ще одна причина – поїсти).

Справжні шанувальники кави заходять до кав’ярні насолодитися напоєм, скуштувати різні його варіанти.

Але таких людей приблизно 4%. Близько 60% відвідувачів кав’ярень віддають перевагу чаю.

0%

5%

10%

15%

20%

25%

30%

35%

40%

1

частіше за 1 раза натиждень1 раз на тиждень

1 раз в 2 тижні

1 раз в місяць

1 раз в декілька місяців

Рис. 1. Частота відвідування кав’ярні

Більшість відвідувачів кав’ярень (відсотків 50) залишають там від 20 до 30 грн., 10% – 10 грн.,

20% – 10–20 грн., 25% – більше 30 грн.

84


0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

1

до 1010-2020-30більше 30

Рис. 2. Сума грошей, яку споживачі залишають у кав’ярні за один раз.

Висновки

Враховуючи всі перелічені вище фактори, можна створити ідеальну кав’ярню, яка

задовольнятиме потреби клієнтів і даватиме немалий прибуток (зі слів рестораторів, рентабельність

кав’ярні іноді становить 40%, що дає можливість окупити витрати за відносно короткий термін – 2,5–3

роки). Уже сьогодні в Києві користувалися б попитом близько 300 кав’ярень різних форматів, тобто

сьогоднішній попит задоволено лише на 10%.

Відкриття кав’ярень на українському ринку входить до планів великих операторів ринку кави.

Так, компанія «Kraft Foods» заявила про свій намір за три роки відкрити в Україні більш як 100 кав’ярень

«Дім кави Jacobs», у Києві вже відкрито 5 Cafe Nescaffe, СП «Галка» створило 6 кав’ярень-магазинів на

Заході України і один – у Києві, а компанія «Future Enterprises Pte». Ltd розробляє проект відкриття

мережі кав’ярень MacCoffee.

Поки що на українському ринку кав’ярень не досить багато, оскільки потрібні високі початкові

вкладення (приблизно $50тис.) і специфіка бізнесу. Цією справою повинні займатися професіонали, які

мають достатньо коштів. І все ж прогнози спеціалістів збігаються – упродовж наступного року кількість

кав’ярень в Україні зросте мінімум утричі.


1. Коршунов В.І. Планування маркетингової діяльності підприємства. – Х.: Основа, 2000. – 304 с.

2. Котлер Ф., Армстронг Г. Основы маркетинга. – М., СПб.,К:, Вильямс, 2003. – 944 с.

3. Крыжановский Р. А., Продиус И. П. Основы маркетинга: Учеб. пособие – К.: УМК, 130, 1992.

– 164с.

4. Ломовських Л.О. Маркетингові дослідження. – Харків, 2004. – 116 с.

5. Черчилль Г., Гилберт А. Маркетинговые исследования. – Питер, 2000. – 752 с.


85


УДК 338.658

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ

РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ К.О. ШІКОВЕЦЬ


У статті розглянуто засади та розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності управління економічним розвитком підприємств на основі проблемно-діагностичного моделювання. Проведено аналітичне дослідження показника економічного розвитку як функції багатьох змінних на існування екстремуму цієї функції. Визначено п’ять рівнів економічного розвитку підприємств та заходи щодо його поліпшення

Сучасний період реформування соціально-економічного розвитку України характеризується

посиленням процесів глобалізації, які потребують більш глибоких знань і вміння практично

використовувати закономірності трансформаційних перетворень в управлінні підприємствами. За цих

умов підвищення ефективності управління економічним розвитком підприємств забезпечується на

підставі використання принципів та інструментарію кібернетичного моделювання. В управлінні

підприємствами легкої промисловості, що працюють, як правило, за давальницькими схемами, проблеми

недопущення банкрутства та забезпечення стабільності розвитку.


Формуванню теоретичних основ і прикладних аспектів моделювання управління економічним

розвитком підприємств присвячено велику кількість досліджень таких вітчизняних та зарубіжних

вчених, як Бір С., Беседін В., Вітлінський В., Геєць В., Глушков В., Друкер П., Каплан Р., Кузьменко В.,

Лавінський Г., Ляшенко І., Михалєвич В., Нортон Д., Сергієнко І., Рубан В., Черняк О., Чубукова О.,

Ястремський О. та інші.

Однак широкий арсенал різноманітних методів та моделей управління економічним розвитком

підприємств базується на встановленні найважливіших причинно-наслідкових зв’язків між традиційними

економічними показниками витрат і результатів. Сьогодні на ефективність підприємства все більше

впливають нематеріальні активи, насамперед знання та досвід працівників, відносини з клієнтами і

партнерами, використання передових технологій тощо.


Саме необхідність враховувати при моделюванні управління економічним розвитком

підприємств ринкових умов і обставин є метою цієї статті.


Сутність та зміст управління економічним розвитком підприємств як управлінської категорії

полягає у визначенні траєкторії розвитку підприємства (формування цілей і шляхів їх досягнення).

Утримання його на цій траєкторії може бути забезпечено системно-ситуаційним підходом до

моделювання управління економічним розвитком підприємств.

Моделювання управління економічним розвитком підприємств з використанням системно-

ситуаційної моделі розвитку дає можливість оцінити функціонування та розвиток підприємства в

просторі його діяльності з урахуванням меж розвитку: нижньої – межа небезпеки та верхньої – межа

досконалості [1]. Наближення до межі небезпеки означає підвищення ймовірності банкрутства та

86


ліквідації підприємства і характеризує регрес розвитку. Наближення економічного розвитку

підприємства до межі досконалості – це наближення до бажаних результатів: зміцнення фінансового

стану, обраної місії, корпоративної культури тощо. Простір бізнес-діяльності в системно-ситуаційній

моделі розвитку доцільно визначати за допомогою складових збалансованої системи показників

(фінансової, клієнтської, бізнес-процесів та навчання і розвитку персоналу), яка об’єднує фінансові

показники та показники розвитку нематеріальних активів [2].

Методичний підхід до вибору показників збалансованої системи для підприємств легкої

промисловості включає логічну схему організаційних етапів їх визначення, яка враховує: місію,

стратегію, стратегічні цілі підприємства, досвід керівника і потенціал кожного окремого працівника

тощо [2].

Логічна схема функціонально-часової оцінки станів підприємства в проблемно-діагностичному

моделюванні має три рівні: концептуально-методологічний (визначення стану об’єкта моделювання);

модельно-математичний (визначення ЕММ, що задають відповідні стани); програмно-технологічний

(вибір пакета програм, за допомогою якого можна здійснити необхідні обчислення), що дозволяє

побудувати імітаційну модель оцінки економічного розвитку підприємства [2].

Результатом діагностичного аналізу економічного розвитку підприємств є розрахунково-

аналітичне визначення інтегрального показника економічного розвитку як інтегральної згортки

коефіцієнтів кореляції між показниками збалансованої системи, що дає можливість визначити ефект

синергії на підприємстві [2].

Наближення інтегрального показника економічного розвитку до одиниці свідчить про

досягнення адекватності обраної стратегії та прогресивний розвиток у напрямі ідеалу. Наближення

показника до нуля свідчить про регресивний рух у напрямі катастрофи.

Проведемо аналітичне дослідження інтегрального показника економічного розвитку

як функції багатьох змінних на існування екстремуму цієї функції. /);...;( 1312 rrFW =

Максимумом (мінімумом) функції ;....);( 1312 rrFW = в точці визнається

таке її значення, яке більше (менше) від усіх інших її значень, що набуваються в точках ,

достатньо близьких до точки і відмінних від неї [3].

;...)r;r(M 013

0120

;...)r;r(M 1312

;...)r;r(M 013

0120

Функція багатьох змінних може мати максимум або мінімум (екстремум) тільки в точках, що

належать її сфері визначення, в яких всі її часткові похідні першого порядку дорівнюють нулю або

взагалі не існують (необхідна умова існування екстремуму). Такі точки є критичними точками

функції [3].

Критична точка буде точкою екстремуму функції 0M ;....);( 1312 rrFW = , якщо для всіх

точок М, достатньо близьких до , приріст функції 0M )()( 0MWMWW −=Δ не змінює знак. є

точкою мінімуму, якщо

0M

0W >Δ ; є точкою максимуму, якщо 0M 0W <Δ [3].

Нехай визначено 15 показників збалансованої системи. Перша, друга і третя множини містять

чотири складові, четверта – три складові:

87


{ }{ }{ }{ }15,14,13IV

12,11,10,9III8,7,6,5II

4,3,2,1I

==

==

Тоді інтегральний показник економічного розвитку можна записати у загальному вигляді:

∑ ∑∑= ==

+++γ++++γ++++γ=15

9i

15

13ii,12i,11i,10i,93i,8i,7i,6i,52

15

5ii,4i,3i,2i,11 )rrrr()rrrr()rrrr(W .

Значення вагових коефіцієнтів визначимо експертно-аналітичним шляхом для різних галузей

легкої промисловості. Розглянемо три види економічної діяльності: пошиття одягу, виробництво взуття

та виготовлення виробів із шкіри та хутра. Вибіркову сукупність підприємств, що шиються одяг,

наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Підприємства – виробники одягу

1γ 2γ 3γ Виробники одягу ТзОВ «ЛІТО» – ЛТД ВТП ««Берегиня» ВАТ Калина» ЗАТ ВО «Астра» ТОВ «Вайсе-Стиль» ЗАТ ВТПФ «Вікторія» ВАТ «Галя» ЗАТ ВТШФ «Дана» ВАТ ВТШП «Елегант» ЛТД «Дністрянка» ЗАТ «Фея» ЗАТ «Любич» ВАТ «Юність» ЗАТ «Зоря» ЗАТ «Темп» ВАТ «Трембіта»

0,020 0,015 0,020 0,020 0,025 0,020

0,012 0,010 0,010 0,010 0,010 0,009

0,015 0,010 0,010 0,009 0,012

0,020 0,015 0,025 0,015 0,012 0,020 0,025 0,025 0,015 0,025

0,009 0,009 0,010 0,009 0,009

0,011 0,011 0,010 0,010 0,011 0,010 0,010 0,011 0,008 0,011 0,011 0,010 0,010 0,008 0,010 0,008

Середні значення вагових коефіцієнтів 0,020 0,010 0,010

Середні значення показників обчислимо за формулою: ∑

∑ γ=γ

ii

iii

ik

k,

де iγ – значення показників; – частота. ik

02,016

02,06015,05025,051 =

⋅+⋅+⋅=γ ;

Для підприємств виробників одягу отримаємо: 01,016

009,0601,07012,032 =

⋅+⋅+⋅=γ ;

01,016

01,07011,06008,033 =

⋅+⋅+⋅=γ .

88


Таким чином, інтегральний показник економічного розвитку для підприємств, що шиють одяг,

буде:

∑ ∑∑= ==

+++++++++++=15

9

15

13,12,11,10,9,8,7,6,5

15

5,4,3,2,1 )(01,0)(01,0)(02,0

i iiiiiiiii

iiiii rrrrrrrrrrrrW .

Вибіркову сукупність підприємств – виробників взуття наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Підприємства – виробники взуття

1γ 2γ 3γ

Виробники взуття:

КВТВП «Київ»

ВАТ «Крок»

ПКВТФ «Крокуль»

СП «Риф-1»

ВАТ «Оріяна»

ЗАТ «Креопто»

ЗАТ «Комекс»

ВАТ «Взутекс»

ВАТ «Бориславська взуттєва фабрика»

Криворізьке взуттєве об’єднання

Запорізька фабрика індпошиву і ремонту взуття

0,022

0,020

0,021

0,020

0,022

0,022

0,021

0,021

0,020

0,021

0,021

0,010

0,010

0,011

0,011

0,012

0,010

0,011

0,010

0,010

0,012

0,012

0,008

0,010

0,010

0,010

0,008

0,012 0,012

0,010

0,010

0,011

0,011


021,011

02,03022,03021,05'1 =

⋅+⋅+⋅=γ ;

Для підприємств – виробників взуття: 01,011

01,07008,02012,02'2 =

⋅+⋅+⋅=γ ;

011,011

011,05012,0301,03'3 =

⋅+⋅+⋅=γ .

Отже, інтегральний показник економічного розвитку для підприємств, що виготовляють

взуття, обчислюється за формулою:

'W

∑ ∑∑= ==

+++++++++++=15

9i

15

13ii,12i,11i,10i,9i,8i,7i,6i,5

15

5ii,4i,3i,2i,1

' )rrrr(011,0)rrrr(01,0)rrrr(021,0W

Вибіркову сукупність підприємств, що виготовляють вироби зі шкіри та хутра, наведено

в табл. 3.

89


Таблиця 3. Підприємства – виробники виробів із шкіри та хутра

1γ 2γ 3γ

Виробники виробів зі шкіри та хутра

Хутрова фабрика «АНТ»

ЗАТ «Возко»

ЗАТ Хутрофірма «Тисмениця»

ЗАТ «Олена»

ТОВ «Імідж-Галант»

СП «Тикаферлюкс»

АТЗТ «Сергій та Надія»

ТЗОВ «Аргола»

ЗАТ «Харківська хутрова база»

ВАТ «Шкіряник»

0,015 0,025 0,010

0,015 0,020 0,009

0,025 0,010 0,020

0,020 0,010 0,015

0,025 0,010 0,015

0,025 0,011 0,015

0,025 0,010 0,010

0,020 0,010 0,010

0,025 0,011 0,010

0,020 0,011 0,020

0,020 0,009 ЗАТ «Кожушок» 0,020

0,015 0,009 ВАТ «Івета» 0,020

0,020 0,009 ВАТ «Краса і мода» 0,020

0,025 0,011 ВАТ «Хутро» 0,010

0,020 0,011 ЗАТ «Ярославна» 0,015

0,025 0,009 ЗАТ «Рось» 0,010


022,016

025,0802,07015,0''1 =

⋅+⋅+=γ ;

015,016

015,06002,0501,05''2 =

⋅+⋅+⋅=γ ; Для підприємств – виробників виробів

із шкіри та хутра:

01,09

011,001,07009,0''3 =

+⋅+=γ .

Отже, інтегральний показник економічного розвитку для підприємств – виробників виробів

із шкіри та хутра буде обчислюватись за формулою:

''W

∑ ∑∑= ==

+++++++++++=15

9

15

13,12,11,10,9,8,7,6,5

15

5,4,3,2,1

'' )()()( 01,0015,0022,0i i

iiiiiiiii

iiii rrrrrrrrrrrrW

Оскільки часткові похідні функцій та не існують, треба дослідити їх поведінку на

межах ділянки визначення.

',WW ''W

Очевидно, що максимальне значення функції будуть набувати при (властивість

коефіцієнтів кореляції). Враховуючи також, що

W 1rij →

10 i <γ< , отримаємо:

9,08,0 max ≤< W ; ; . 91,081,0 'max ≤< W 93,083,0 ''

max ≤< W

Мінімальне значення функції W будуть набувати при , тому: 0rij →

2,01,0 min ≤< W ; ; . 21,011,0 'min ≤< W 23,013,0 ''

min ≤< W

90


Проведене дослідження інтегрального показника економічного розвитку як функції багатьох

змінних надає можливість визначити п’ять рівнів економічного розвитку підприємств (табл.3).

Таблиця 3. Рівні економічного розвитку підприємств

КВЕД І рівень ІІ рівень ІІІ рівень ІVрівень V рівень Виробництво

одягу

1,0W0 ≤< 2,0W1,0 ≤< 8,0W2,0 ≤< 9,0W8,0 ≤< 1W9,0 << Виробництво

взуття

11,0W0 ≤< 21,0W11,0 ≤< 91,0W81,0 ≤< 1W91,0 << 81,0W21,0 ≤< Виробництво шкіряного одягу та виробів з хутра

13,0W0 ≤< 23,0W13,0 ≤< 83,0W23,0 ≤< 93,0W83,0 ≤< 1W93,0 <<

Висновки

Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити їх економічну інтерпретацію і визначити певні

характеристики підприємств для кожного рівня економічного розвитку:

І рівень – підприємства, що мають найвищу ймовірність настання банкрутства;

ІІ рівень – підприємства, яким загрожує банкрутство, вони потребують розроблення

антикризових заходів;

ІІІ рівень – підприємствам банкрутство не загрожує, в динаміці вони характеризуються набуттям

(підтриманням) рівномірності зростання економічного розвитку;

ІV рівень – підприємства характеризуються стійкою динамікою економічного розвитку;

V рівень – високотехнологічні, конкурентоспроможні підприємства, що задовольняють потреби

акціонерів, споживачів і працівників.

За результатами моделювання управління економічним розвитком на підприємствах І та ІІ рівня

необхідно розробляти та впроваджувати програму антикризових заходів.

На підприємствах ІІІ та IV рівнів суттєва увага повинна приділятись організаційно-економічним

заходам зниження ризику в діяльності підприємства.

Підприємства, що мають V рівень економічного розвитку, повинні підтримувати економічну

рівновагу в своїй діяльності. Для подальшого забезпечення стабільного функціонування та розвитку

підприємств цього рівня необхідно раціонально використовувати існуючий досвід і знання, зберігати та

вдосконалювати ключові фактори успіху, підтримувати інновації та зміни.


1. Рубан В.Я. Информатизация и новая информационная технология в управлении научно-

техническим прогрессом. – К. : Знання, 1990. – 24 с.

2. Шіковець К.О. Сучасні погляди на математичне моделювання економічних систем // Держава

та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. №2. – с.207–211.

3. Гусак А.А., Гусак Г.М. Справочник по высшей математике. – Мн. : Наука і тєхніка, 1991.

– 480 с.


91


УДК 675.6:658.562

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ СУДОВО-ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ ХУТРОВО-ХУТРЯНИХ ТОВАРІВ В.В. АРХІПОВ

Київський інституту менеджменту і бізнесу

У статті розглядаються особливості проведення судово товарознавчої експертизи хутрово-хутряних товарів

Останнім часом значно зросла кількість експертних товарознавчих досліджень хутрово-

хутряних виробів. Через відсутність належного контролю хутряних виробів збоку експертних служб

ринок заполонили низькоякісні товари, що призвело до спаду споживчого попиту. Важливу роль зіграло

прийняття Закону «Про захист прав споживачів» [1].


Підстави для призначення судово-товарознавчої експертизи (СТЕ) хутряних виробів в

кримінальному процес, як зазначають автори роботи [2] виникають у випадках, пов’язаних з

розкраданнями, фальсифікацією та незаконним перевезенням товару через митний кордон та ін.

Багато експертиз, на думку автора роботи [3], проводиться у зв’язку з судовим розглядом справ

про неналежне виконання договорів під час готовлення, постачання, приймання, транспортування,

зберігання, купівлі-продажу та встановлення митної вартості хутряних товарів.

Актуальність судово-товарознавчої експертизи в кримінальному і цивільному процесах

пояснюється тим, що більшість порушень скоюється завуальованими способами, спрямованими на

фальсифікацію властивостей хутряних виробів:

– порушення порядку і правил при розбракуванні та сортуванні товару;

– спотворення документальних даних про кількісні та якісні характеристики прийнятих

(відпущених) зіпсованих товарів;

– зміна змісту товарних ярликів та інших способів маркування виробів;

– заниження фактичної кількості товарів, що зіпсувалися через неправильні умови

зберігання, транспортування та під час виникнення аварійних ситуацій.

Разом з тим суди і слідство цікавить не тільки факт зміни якості (псування) виробів і способи

здійснення злочинів (факти порушення правил приймання і випробувань хутрово-хутряних виробів,

завищення (заниження) їх сорту, зміни маркувальних даних товарних ярликів), а й обставин, при яких

відбулася зміна кількісно-якісних характеристик хутрово-хутряних виробів. Зниження якості виробів

може бути зумовлене порушенням технологічного процесу, недотриманням правил збереження виробів

при їх упаковці, транспортуванні, зберіганні, експлуатації, а також при аваріях, пожежах та інших

екстремальних ситуаціях.


Як відзначає автор роботи [4], суттю судово-товарознавчого дослідження, що проводиться, є

вивчення за допомогою спеціальних знань товарних характеристик досліджуваних об’єктів з метою

встановлення класифікаційної належності, фактичного стану і причин (умов, обставин) їх зміни.

При здійсненні експертизи по конкретній справі завдання товарознавчого дослідження

уточнюється залежно від його мети і обставин справи (наприклад, якщо є підстава вважати, що

92


параметри, зафіксовані в сертифікаті якості, не відповідають фактичним характеристикам або фактичні

характеристики досліджуваних об’єктів не відповідають аналогічним даним маркування товару або

зразка).


З’ясування вказаних обставин визначає можливості і межі компетенції експерта-товарознавця.

В рамках судово-товарознавчої експертизи можна визначити обсяг завдань, вирішення яких становить

зміст СТЕ:

– належність окремих одиниць або маси товару до однієї групи (виду, моделі, марки);

– суть зміни якості продукції (наявність дефектів і їх вплив на якість товару, псування

продукції);

– відповідність-невідповідність якості продукції вимогам нормативної документації

(стандартів та ін.), сертифікату якості або зразкам-еталонам;

– відповідність-невідповідність фактичних характеристик товару (сировина, сорт, розмірні

дані та ін.) маркувальним позначенням, зафіксованим на ярлику, етикетці, виробі, упаковці;

– відповідність-невідповідність упаковки (способу, засобу) нормативним даним;

– відповідність-невідповідність умов і термінів транспортування продукції вимогам

нормативної документації (стандартів і ін.);

– відповідність-невідповідність термінів і умов зберігання хутряних товарів нормативним

вимогам;

– відповідність-невідповідність умов експлуатації вказівкам з експлуатації, викладеним в

інформації для споживача;

– впливи конкретних чинників на зміну якості продукції;

– відповідність-невідповідність порядку приймання і випробувань продукції за якістю,

передбаченим нормативною документацією [5].

До завдань судово-товарознавчої експертизи слід віднести встановлення ринкової, митної

вартості об’єкта судово-товарознавчої експертизи і його вартості з урахуванням фактичного стану (рівня

якості продукції, вираженого у вартісних одиницях).

Спеціальні знання експертів використовуються для встановлення обставин, що спричинили

правопорушення або виникнення конфлікту інтересів громадян чи юридичних осіб. До таких слід

віднести:

– порушення діяльності служб метрологічного контролю підприємств і організацій;

– оформлення і зміст нормативних документів, що не забезпечують права споживачів;

– порушення господарської діяльності підприємств, що призвело до виготовлення та

реалізації неякісної продукції.

Під час судово-товарознавчої експертизи мають бути з’ясовані такі питання:

– як можуть бути розшифровані маркувальні позначення представленого на дослідження

виробу;

– чи відповідають фактичні характеристики (модель, сорт, група дефектності, розмірні дані і

ін.) представлених на дослідження виробів, напівфабрикату маркувальним позначенням, вказаним на

ярлику, етикетці, штампі. Якщо ні, то в чому ці відмінності;

93


– чи відповідають позначені на ярлику, етикетці, штампі символи характеристик виробів

(розмір, колір, сорт, група дефектності) вимогам НТД, встановленим для досліджуваного виду виробів.

Якщо ні, то які є відмінності;

– чи є дефекти на досліджуваному виробі. Якщо так, то чи впливають наявні дефекти на

якість, встановлену нормативними актами для цього виду виробів. Якщо так, то на скільки відсотків

знижується якість виробів;

– чи відповідає якість досліджуваних виробів вимогам НТД, встановленим для цього виду

виробів. Якщо ні, то в чому виражені відхилення. Чи можливе подальше використання виробів;

– чи відповідають модель, розмір, сорт, група дефектності і т.д., вказані в супровідних і

інших документах, фактичній моделі, розміру і тощо;

– чи відповідає упаковка виробів вимогам стандартів, ТУ. Якщо ні, то чи могла вона

вплинути на зниження якості;

– чи відповідали умови транспортування виробів встановленим нормативною документацією.

Якщо ні, то як це вплинуло на якість;

– чи могли вплинути конкретні умови зберігання виробів на зниження їх якості;

– чи підібрані шкірки (вид хутра) в набір для виготовлення виробу (пальт, курток і т.д.) по

кількості, розміру, кольору, відтінку і інших показниках відповідно до встановлених правил. Якщо ні, то

чи придатний виріб для подальшого використання;

– чи здійснювалось приймання виробів з дотриманням правил, передбачених НТД. Якщо ні,

то які порушення допущено;

– чи відповідали умови експлуатації виробів передбаченим правилам;

– які причини зниження якості (псування) хутрово-хутряного виробу;

– чи є розбіжності в супровідних документах (товарно-транспортних накладних, рахунку-

фактурі, специфікації і ін.) з актами приймання і розбракування. Якщо так, то в чому відмінності;

– на підставі документальних даних визначити можливість впливу конкретних обставин на

зміну якості виробів.

Як бачимо питання, що можуть бути вирішені за допомогою судово-товарознавчої експертизи,

охоплюють широке коло обставин, які забезпечують збереження продукції і при яких відбувається

зниження якості товару.

Необхідно виділити особливу групу питань, пов'язаних з дослідженням об'єктів, пошкоджених в

результаті екстремальних ситуацій.

Яка вартість виробів з урахуванням зношення на момент їх пошкодження до пожежі,

промочування тощо.

Яка вартість (залишкова) виробів, пошкоджених в результаті промочування, якщо вони придатні

для використання за призначенням?

Який ступінь зниження якості і вартості (збитків) виробів в результаті пошкодження?

Для його вирішення необхідно встановити джерело походження виробу, тобто, яке

підприємство виготувало виріб. Такі питання належать до компетенції експерта-товарознавця, вони

пов'язані з процесом і організацією виробництва. Крім того, вироби однієї і тієї ж моделі випускають

94


різні підприємства. Встановлення джерела походження (підприємства-виробника) виробу можливе лише

шляхом слідства.

Питання про спосіб виготовлення виробів (кустарний чи фабрично-заводський) сьогодні важко

віднести до компетенції експерта-товарознавця. В процесі дослідження останній визначає якість виробу,

встановлюючи ознаки виконання і ступінь впливу їх на естетичні та функціональні властивості виробу.

Рівень виконання кустарного товару може бути дуже високий. Тому для встановлення способу

виготовлення потрібні знання відповідних технології. Отже, це питання належить до компетенції

експерта-технолога, знайомого з технологією виготовлення тих або інших виробів на промислових

підприємствах.

Не належать до компетенції експерта-товарознавця і питання про можливість проведення

ремонтних робіт з відновлення пошкоджених виробів і про вартість ремонту. Ремонтні роботи вимагають

знання технології виготовлення виробів. Разом з тим в межах своїх спеціальних знань експерт-

товарознавець може визначити ступінь зниження якості і вартості виробів з урахуванням наявних

дефектів, вивчаючи комплекс ознак, що свідчать про зміну (погіршення) якості виробу. Об’єктами

судово-товарознавчої експертизи є готові хутрово-хутряні і смушково-шубні вироби (пальта, півпальта,

хутряні головні убори, піджаки, жакети, пелерини, горжетки, палантини; хутряна галантерея, хутряне

взуття).

Об’єктом вивчення при здійсненні СТЕ є маркування виробів (клеймо, штамп), нанесені

безпосередньо на вироби (шкіряну тканину), на ярликах, етикетках, цінниках. Маркування – текст,

умовне позначення, малюнок, що містять дані про виробника, цифрові або буквені показники, що

характеризують товарну належність, розмір, групу дефектності, а також різні маніпуляційні знаки, що

вказують на спосіб поводження з вантажем або догляду за виробом ( наприклад, боїться вологи).

Дослідження маркувальних позначень необхідне при вирішенні низки питань, пов’язаних з

фальсифікацією виробів, наприклад, про відповідність (невідповідність) фактичних властивостей виробів

позначеному на маркуванні сорту, а також при вирішенні питання про відповідність (невідповідність)

досліджуваних виробів групі дефектності, вказаній на маркуванні.

Крім того, при виробництві СТЕ хутрово-хутряних товарів досліджуються упаковка (як

безпосередньо, так і дані про неї, відображені в документах), умови зберігання, транспортування,

експлуатації, оскільки якість товару формується в процесі виробництва, в результаті якого природна

сировина стає виробом, зберігається у сфері обігу і виявляється при споживанні.

Під впливом негативних дій від виробництва до споживання у виробі можуть відбуватися

фізико-механічні, хімічні, мікробіологічні процеси, які змінюють або знижують його споживчі

властивості. Необхідність дослідження упаковки, умов транспортування і зберігання виникає у зв’язку з

тим, що якість виробів залежить від того, наскільки були дотримані вимоги до вказаних процесів.

Важливим чинником при здійсненні СТЕ хутрово-хутряних виробів, як зазначено в роботі [6], є

дослідження упаковки, від якості якої залежить зовнішній вигляд і захист виробу від пошкоджень.

В особливу групу об’єктів слід виділити документи, що містять відомості про якість виробів і

умови їх обігу. За відсутності виробів – це єдине джерело інформації. До таких документів належать дані

про якість виробів на різних етапах, а також про умови їх зберігання:

95


– джерела інформації про особливості походження (виготовлення) виробів (сертифікати,

посвідчення якості, технічні паспорти і ін.);

– товаросупровідні документи, які характеризують якість виробів і пакування перед

здаванням на склад готової продукції і відправкою покупцеві (специфікації, рахунки-фактури, товарно-

транспортні накладні, пакувальні листи, ярлики);

– товарно-транспортні (відвантажувальні документи), що містять інформацію про умови і

терміни транспортування (квитанції про приймання вантажу, залізнична накладна, комерційний акт);

– приймальні документи з характеристиками якості, дані про приймання виробів і методи

випробування, акти розбракування, експертизи, лабораторні дослідження, дефектні відомості, журнали

приймання і розбракування, накладні, акти санепідемстанції (СЕС) і др.;

– складські документи, що містять відомості про умови зберігання виробів;

– процесуальні (протоколи огляду, висновки експерта, різні довідки), а також претензійні

матеріали.

Інструментарієм дослідження документальних даних є стандарти, ТУ та інші нормативні

документи, що регулюють порядок приймання, зберігання, транспортування, експлуатації товару. В

процесі роботи експерт досліджує не реально існуючі об’єкти (річ, процес), а їх подібності, оскільки

інформація (вербальна або цифрова) містить образ об’єкту, що існував в певний відрізок часу. Тому дані

про властивості речей, процеси можуть бути спотворені як через професійну непідготовленість, так і

навмисне.

Здавалося б, що вирішення завдань на підставі документальних даних не вимагає експертного

дослідження у зв’язку з тим, що властивості виробів і процесів вже описано, зміряно, оцінено і зазначено

в документах. Проте вказана інформація може бути використана при з’ясуванні характеристик якості

виробів і процесів, що відбулися, нормативним показникам і про можливі причини зміни якості виробів,

а також про ступінь їх зміни.

При дослідженні аналогічних або взаємопов’язаних показників, відображених в різних

документах, їх незбіг може бути свідченням неправильно проведеного дослідження або фальсифікації.

Наприклад, показники якості виробів, що містяться в приймальних документах (журналі приймання і

розбракування товару) можуть не відповідати характеристикам виробів, відображеним у витратних

накладних.

Для отримання повного об’єктивного і науково обгрунтованого висновку, що відображає

товарну належність, стан конкретного об’єкта в період, що цікавить, важливе значення має правильне

застосування експертом методів і технічних засобів дослідження, раціональне використання матеріалів

справи і нормативних документів. В процесі дослідження експерт за допомогою виділених ознак пізнає

властивості об’єкта, його стан, можливість його зміни за певних умов. При цьому вибір методів і

технічних засобів дослідження залежить від конкретного об’єкта і поставленого завдання.

Для визначення показників властивостей товару застосовують вимірювальний, реєстраційний,

розрахунковий, органолептичний, лабораторний методи, методи експертних оцінок і експерименту.

Для дослідження зовнішніх властивостей виробів застосовується органолептичний метод, що

полягає в безпосередньому сприйнятті ознак виробів, і вимірювальний метод, що припускає

використання технічних засобів.

96


Органолептичний метод простий, не руйнує виріб, проте має суб’єктивний характер. Тому для

повноти дослідження застосовується експеримент, що дає великі можливості для вирішення завдань.

Експертний експеримент є вивченням якого-небудь явища, факту, процесу шляхом активної дії на об'єкт

за допомогою створення аналогічних умов, максимально наближених до події, що відбулася.

Так, для з’ясування причини псування коміра з хутра коричневої норки з виявленим дефектом

(прихований гар – ороговіння міздри) експерт провів експеримент, який грунтувався на припущенні

експерта про характер виявленого дефекту і локальність його розташування. Як з’ясувалося, різний стан

шкіряної тканини (ламкість темної і порівняна міцність світлої) свідчив про термічну обробку ділянки

хутра у момент пришивання коміра. Після термічної обробки хутра коричневої нірки впродовж 5 с.

міздра зразка змінила свій первісний вигляд (розмір, густина, колір), пізніше виявилася ламкість і ще

більше потемніння міздри, тобто ознаки, що підтверджують первинну гіпотезу. При мікроскопічному

дослідженні мікроструктури міздри експериментального зразка і досліджуваного об’єкта в місці

розташування дефекту встановлена одна і та ж причина його появи.

При дослідженні хутрово-хутряних виробів пропонується широко застосовувати інші методи,

наприклад, експертний метод дослідження (метод експертних оцінок), що грунтується на використанні

думок кількох експертів, при комплексній оцінці рівня якості хутрово-хутряних виробів. За допомогою

лабораторного методу (мікроскопії) досліджуються такі показники, як будова шкіряної тканини, волоса.

Реєстраційний метод, заснований на підрахунку числа ознак, наприклад, встановлює групу дефектності

за кількістю реєстрованих дефектів. Метод для визначення кількісних показників окремих властивостей

або їх сукупності (площі шкірок, лекальної площі виробу, кількості шкірок, необхідних для виготовлення

одного виробу) засновано на обчисленні шуканих показників за формулою теоретичних і емпіричних

залежностей. Наприклад, кількість шкірок n, необхідних для виготовлення одного виробу, визначається

за формулою:

2IK

1001In⋅

⋅= ,

де I1 – лекальна площа виробу, дм2; К – коефіцієнт використовування площі шкірок; I2 – площа однієї

шкірки, дм2.

Загальним методом дослідження при виробництві СТЕ, як стверджує автор роботи [7], є метод

порівняння (зіставлення) фактичних характеристик об’єктів з базовими, відображеними в різних

джерелах, що регламентують товарне походження і товарний стан об’єкта.

Залежно від поставлених питань в результаті дослідження експерт може зробити такі висновки:

– про товарну належність досліджуваних об'єктів;

– про відповідність (невідповідність) окремих властивостей виробів даним нормативних

показників;

– про фактичний рівень якості виробу (ступеня його зниження або псування залежно від

дефектів), а також можливості подальшого використання виробу;

– про відповідність (невідповідність) фактичних характеристик товару маркуванню,

супровідним документам.

Оцінка рівня якості може бути самостійним етапом дослідження. Для експерта важливо

встановити характер дефектів і ступінь змін виробу (типи негативних дій, ступінь зниження якості,

97


можливість подальшого використання), а для слідства (суду) – причини і ступінь зниження якості виробу

або його псування.

Теоретичною основою рішення вказаних питань є положення криміналістичної діагностики про

пізнаваність події за її результатами: здатність об’єктів реагувати певним чином на конкретні чинники і

можливості пізнання причини по результату, що наступив. Встановлення характеру дефектів залежно від

типів негативних дій і причин їх виникнення є завершенням дослідження. Одні й ті ж дефекти можуть

виникнути як при формуванні властивостей виробу в процесі виробництва, так і в результаті

недотримання правил пакування, транспортування, зберігання та експлуатації: поверхневі потертості

різного ступеня до дірок (результат механічних дій); різні плями від підмочування, забруднення, іржі

(результат дії води). Тому встановлення фактичних даних про умови, в яких був виріб, їх відповідність

НТД, а також їх вплив на зміну якості виробу (тобто встановлення його можливої причини) також

входить в коло завдань, вирішуваних експертом-товарознавцем.

При безпосередньому дослідженні об’єктів (виробів і упаковки) причина зміни якості виробів

встановлюється з урахуванням фактичного стану пакування: у цьому випадку експерти роблять висновок

про можливий його вплив на якість виробів, оскільки вплив решти чинників (умов транспортування,

зберігання і експлуатації) може бути встановлено при дослідженні інших матеріалів справи.

Специфічною особливістю судово-товарознавчої експертизи є проведення дослідження тільки на

підставі даних, зафіксованих в представлених на дослідження документах.

При цьому можливість проведення експертного дослідження визначається достатністю і

придатністю для дослідження документів.

Висновки

Враховуючи специфіку об’єкта, а саме те що експерт досліджує не сам об’єкт, а тільки

інформацію (відомості) про нього, яка є результатом раніше проведеного дослідження іншими особами і

може бути спотворена як в результаті непрофесійного підходу, так і наміру, обсяг завдань, вирішуваних

експертом при дослідженні документів, полягає у встановленні обставин, пов’язаних з дотриманням-

недотриманням правил приймання, випробувань, умов пакування, транспортування, зберігання,

реалізації продукції і іншими завданнями судово-товарознавчої експертизи.

Типовими завданнями є: встановлення відповідності-невідповідності вимогам нормативної

документації інформації, що є в документах:

– про властивості продукції;

– про операції приймання і випробування продукції (зразків (проб));

– про умови і способи пакування, транспортування, зберігання, реалізації продукції,

експлуатації виробів;

– можливості впливу недотримання правил пакування, транспортування, зберігання,

експлуатації на зміну якості продукції.

Методика дослідження грунтується на виявленні, аналізі, порівнянні і оцінці властивостей,

зафіксованих в документах.

Аналіз інформації, що міститься в документах, дає підстави експертові виявити достатність і

придатність початкових даних для проведення дослідження.

98


При порівняльному аналізі встановлені показники зіставляються з нормативними з метою

визначення рівня якості продукції, відповідного-невідповідного нормі та відповідності-невідповідності

проведених операцій приймання, випробування, транспортування, зберігання нормативним вимогам і з

аналогічними, які є в різних документах, з метою встановлення їх збігу (відмінності). Розбіжність в

інформації може бути підставою для вирішення питання про обставини, що призвели до зміни якості

продукції.

Завершальним етапом проведення дослідження по документах є оцінка результатів

дослідження щодо його повноти і аргументованості, необхідних для формулювання висновків. При

експертному товарознавчому дослідженні документальних даних основними методами дослідження є:

метод документальної перевірки з метою встановлення достатності і придатності інформації, що

міститься в документах, для проведення дослідження; метод зустрічної перевірки, при якому

порівняльному дослідженню підлягають однойменні показники, відображені в різних документах.

Шукані показники досліджуються за всіма взаємопов’язаними документами. Виявлена розбіжність дає

можливість визначити причину, – етап, на якому відбулася втрата якості продукції; метод нормативної

перевірки – оцінка інформації, що міститься в документах, щодо вимог, які пред'являються нормативно-

технічною документацією.

При цьому досліджуються:

– товарні характеристики продукції і їх відповідність-невідповідність аналогічним, що

містяться в нормативно-технічній документації;

– умови приймання (зокрема вибірки), випробувань продукції і їх відповідність-

невідповідність правилам, передбаченим нормативно-технічною документацією;

– умови упаковки, транспортування, зберігання продукції і їх відповідність-невідповідність

нормативним вимогам для вирішення питань про рівень якості, обставини і можливі причини втрати

якості або псування продукції, обгрунтованості списання природного убутку і ін.


1. Роїна О.М. Захист прав споживачів. Нормативно-правове регулювання.– К.: КНТ, 2006.– 232с.

2. Батутіна А.П., Ємченко І.В. Експертиза товарів. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.– 150 с.

3. Морозов Л.П. Использование специальных знаний при разрешении споров о защите прав

потребителей. – СПб: Юридический центр Пресс, 2006. – 147 с.

4. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование: Учебно-

практическое пособие. – Х: Эспада, 2005. – 365 с.

5. Експертизи у судовій практиці / За заг. ред. В.Г.Гончаренка .– К.: Хрінком Інтер, 2004. – 388 с.

6. Церевитинов Б.Ф., Беседин А.М. Товароведение пушно-меховых товаров. – М., 1977.

7. Вилкова С.А. Экспертиза потребительских товаров: Учебник.– М.: Издательско-торговая

корпорация «Дашков и К°», 2007.– 252 с.


99


УДК 658.012.4

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ

ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ І.А. ІГНАТЬЄВА


Статтю присвячено питанням дослідження конкурентних позицій підприємства в ринковому середовищі. Автор запропонував методику дослідження конкурентної позиції підприємства, що базується на дослідженнях конкурентного фону, аналізі конкурентного поля підприємства, побудові його моделі та виділенні основних детермінантів конкурентної сили підприємства на конкурентному полі

Конкурентні умови і необхідність адаптації до них суттєво впливають на діяльність

підприємства на ринку. Завдання стратегічного менеджменту – дати оцінку конкурентних позицій

підприємства та забезпечити пошук нових конкурентних переваг підприємства.

В умовах постійних змін конкурентних ринків підприємства легкої промисловості змушені

здійснювати постійний пошук нових конкурентних переваг з метою утримання або підтримання своєї

позиції на ринку. Проведені дослідження уможливлюють висновок, що моніторинг зовнішнього

середовища підприємств легкої промисловості в кінцевому варіанті повинен мати напрями розвитку

саме конкурентних переваг підприємства.

Об’єкти та методи досліджень

Об’єктом дослідження є конкурентні позиції підприємств легкої промисловості. Основними

методами дослідження стали: синтез, зіставлення, систематизація, узагальнення, системний та

ситуаційний аналіз.


Дослідження наукових підходів з інтерпретування конкурентних переваг, опису суті, видів,

факторів конкурентних переваг дають нам можливість зробити висновки, що в сучасних умовах

розвитку поняття «конкурентні переваги» методологічно важливе [1–4].

Основною метою оцінки конкурентної позиції підприємства є пошук, вибір, формування та

забезпечення пріоритетних переваг над конкурентами. Оскільки, на думку автора, складовими

конкурентної позиції є конкурентні переваги, то виникає потреба побудувати таку методику оцінки

конкурентних переваг підприємства, яка б задовольняла такі вимоги:

– могла бути використана суб’єктами різних підгалузей легкої промисловості;

– була б чітко структурована і таким чином давала б можливість повно та коректно

характеризувати вплив макро- та мікросередовища на визначення позиції промислового підприємства;

– дозволяла б визначати стратегічний напрям діяльності промислового підприємства на ринку;

– дозволяла б досягати високої точності оцінки позиції, яку посідає промислове підприємство на

ринку.

Виходячи з названих вище вимог, визначимо завдання, що будуть вирішені у разі застосування

методики:

– коригування цілей діяльності підприємства;

– здійснення комплексного аналізу похідної економічної ситуації;

– постійний облік факторів невизначеності зовнішнього середовища;

100


– діагностика продуктового портфелю підприємства;

– розрахунок рівня конкурентних переваг підприємства;

– формування пріоритетних стратегій залежно від змін ситуаційних та стратегічних змінних.


Оцінка конкурентних позицій підприємства – це не тільки необхідний крок в алгоритмі

формування стратегії підприємства, а й інструмент стратегічного менеджменту. Від коректності оцінки

позиції залежить напрям стратегії.

У зв’язку з цим ми вважаємо, що запропонована методика повинна базуватися на двох аспектах:

1) на всебічній діагностиці привабливості конкурентного поля;

2) на визначенні рівня конкурентних переваг.

Запропонована методика подана у вигляді структурної схеми (рисунок).

Оскільки конкурентна перевага становить складне багаторівневе поняття, то її аналіз і оцінку

потрібно якнайтісніше пов’язувати з конкурентним фоном, конкурентним полем, а особливо, – його

рівнем.

Оскільки з конкурентним полем ототожнюється певна галузь або сфера, в якій здійснюється

конкурентна боротьба, то велике розмаїття таких галузей визначає різноманіття конкурентних полів.

Зрозуміло, що конкурентне поле може суттєво вплинути на кінцеві висновки при дослідженні

конкурентоспроможності підприємства, його позиції та розробку стратегії підприємства.

Тому важливо чіткіше досліджувати основні складові конкурентного фону. Виділяючи межі

конкурентного поля, необхідно брати до уваги три рівні конкурентних відносин: мікрорівень (конкретні

види продукції підприємства); мезорівень (галузі, корпоративні об’єднання підприємств); макрорівень

(господарство країни).

Внаслідок такого умовного поділу конкурентні характеристики також можуть мати мікро-, мезо-

та макрорівні. Мікрорівневі відображають якість та ціну продукції. Мезорівневі забезпечують стійке

поліпшення показників ефективності використання виробничих ресурсів галузі. Макрорівневі фактори

відображають загальний стан господарської системи, їх збалансованість, інвестиційний клімат,

податковий режим та ін.

Слід зауважити, що таке структурування суб’єктів конкурентної боротьби уможливлює чіткішу

характеристику складу елементів цієї категорії та виявлення їх взаємозв’язків. Це також допомагає

обґрунтувати ефективність підходів до оцінки позиції підприємства залежно від конкурентного поля,

що відкриває додаткові можливості для визначення стратегічних напрямів підвищення

конкурентоспроможності на кожному рівні.

Таке структурування тим важливіше, чим складніше конкурентне поле та взаємозв’язки між

суб’єктами конкуренції.

Підбиваючи підсумок, ми дійшли висновку, що діагностика конкурентного фону – це не тільки

фіксація факторів, які не мають прямого зв’язку з ринком, а й визначення ступеня важливості чинних

факторів для підприємства.

101


Формування цілей

Діагностика конкурентного фону

Виділення конкурентного поля (або СЗГ)

Аналіз і оцінка привабливості конкурентного поля

Побудова моделі конкурентного поля

Визначення поточної конкурентної позиції підприємства на конкурентному полі

Формування альтернативних стратегій

Розробка програми забезпечення стратегії

Оцінка нової конкурентної позиції підприємства

Розробка заходів з утримання або посилення конкурентної позиції підприємства

Пошук нових конкурентних переваг внаслідок зміни конкурентного поля та конкурентної позиції

Структурна схема методики оцінки конкурентної позиції

У зв’язку з цим автор пропонує використовувати такі методи аналізу конкурентного фону:

– ситуаційний аналіз (встановлення макрофакторів та оцінка їх динаміки);

– метод складання профілю конкурентного фону (оцінка відносної значущості для підприємств

встановлених факторів макросередовища);

– метод «сценарію майбутнього» (визначення прогнозу динаміки встановлених компонент).

Слід зауважити, що є велика кількість змінних (компонентів), які описують стан та тенденції

розвитку конкурентного фону об’єкта. Ми дотримуємося думки, що взаємозв’язки компонентів

конкурентного фону, а також факторів, що їх визначають, повинні мати комплексний та системний

характер. Існуючі в економічній літературі «класифікації факторів макросередовища» уможливлюють

повномасштабно, формалізовано здійснити процес дослідження важливих компонентів конкурентного

фону та можуть бути рекомендовані до комплексного аналізу [3, 4].

У результаті досліджень виявлені такі особливості конкурентного фону: важкість кількісного

виміру ступеня взаємного впливу факторів конкурентного фону на діяльність підприємства; динамізм

конкурентного фону; тісна взаємозалежність між факторами; велика кількість факторів, що підлягають

102


аналізу; основні фактори, що визначають компоненти конкурентного фону, є рушійною силою, яка

справляє певний вплив на стійкість ринкової позиції підприємства.

Діагностику конкурентного фону слід завершувати складанням профілю, який дає можливість

оцінювати відносну значущість як для галузі, так і для окремого підприємства. Процес аналізу

конкурентного фону – складна та трудомістка процедура, кінцевими результатами якої є:

1) виділення відносно важливих факторів із загальної сукупності, що можуть вплинути на розвиток

та зміни галузі ринку, а також характер і силу впливу по кожному з цих факторів;

2) розробка сценарію можливого розвитку складових компонент конкурентного фону в межах

періоду;

3) визначення основних конкурентних переваг фону, що є основними умовами функціонування

господарської системи (світової, країни, регіональної).

Виділення конкурентного поля з метою дослідження його привабливості є наступним елементом

методики оцінки конкурентної позиції. Сутність цього елемента зводиться до встановлення стратегічної

зони господарювання (СЗГ) промислового підприємства. Для виділення СЗГ слід раціональніше

використовувати продуктові та географічні обмеження. Метою аналізу конкурентного поля з позицій

стратегічної спрямованості є комплексна оцінка перспектив розвитку конкурентного поля. На основі

вивчених матеріалів з цього питання ми дійшли висновку, що найкращим методом оцінки привабливості

конкурентного фону є індикаторний метод. В його основу закладено систему індикаторів, за допомогою

яких можна дати оцінку об’єкту, що досліджується. Використання індикаторного методу є одним з

досить поширених методів, що використовується у світовій практиці, наприклад, для оцінки

конкурентного потенціалу підприємства тощо.

Виходячи з викладеного вище, оцінка конкурентної позиції підприємства на конкурентному полі

визначається таким чином:

, пркККПП ×=

– інтегральний коефіцієнт конкурентної переваги; кпр –

оефіцієнт привабливості конкурентного поля.

(1)

де КПП – конкурентна позиція підприємства; К

к

21 УУК ×= , (2)

е У1 – рівень зовнішніх конкурентних переваг; У2 – рівень внутрішніх конкурентних переваг. д

лR

ДУ ×=1 , (3)

де Д – частка конкурентного поля, яку займає підприєм

пR

ство; Rп – рентабельність продаж підприємства;

Rл – рен

сть», АТ «Ворскла»

конкурентна позиція підприємства визначена таким чином, як показано в таблиці.

табельність продаж лідера конкурентного поля.

На основі результатів оцінювання конкурентного поля за даними підприємств легкої

промисловості ЗАТ «Дана», ЗАТ «Желань», АТ «Володарка», ВАТ «Юні

103


тати оцінювання ентн иції а

підприємства

ног я,

кпр

тного фону

Rп/Rл

кон их

пер аг

У2

[0–5]

Резуль

частка

конкурент-

конкур

Рівень

конкурен-

ої поз підприємств

У1 – рівень

зовнішніх

курен-тн

Найменування КПП

о пол

ч % ев

ЗАТ «Дана» 2-5 0,25 0,29 0,5 1 0,5 0,25

ЗАТ «Желань» 6-8 0,25 0,36 0,9 5,6 1 1,4

АТ «Володарка» 2-3 0,25 0,29 0,4 0,8 0,2 0,2

ВАТ «Юність» 1-3 0,25 0,26 0 0,2 ,2 0,5 0,05

АТ «Ворскла» 5-8 0,25 0,33 1 5 0,5 2,5

Виходячи з розуміння конкурентосп оможності різними вченими, на цьому етапі дослідження

пропонується за конкурентоспроможність прийняти рейтинг підприємства в галузі. Отже, за

результатами оцінювання ЗАТ «Дана» входить до першої п’ятірки; ЗАТ «Желань» – лідер галузі;

АТ «Володарка» – недостатньо конкуренто

р

спроможне; ВАТ «Юність» – входить до першої десятки,

АТ «Во дить до першої десятки.

дика оцінки позиції підприємства має особливості

практич

в а о

фон (макрорівень), конкурентне поле (галузевий), конкурентні переваги (рівень

підприє

– важливу роль у методиці оцінки відіграє діагностика конкурентного поля та конкурентного

фону;

на конкурентну

позицію атегії;

того, до якого ступеня привабливості віднесене конкурентне поле, є

сис

ципом «матрьошки» дає можливість точніше

визнача ства на конкурентному полі.

1. під час вступу до Світової

4.

ации стратегии: Учебник для вузов/ Пер. с англ. – М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. –

576 с.

рскла» – вхо

Висновки

Таким чином, запропонована мето

ного застосування та такі відмінності:

– запропоно ана методик базується на системному підході до цінки позиції підприємства за

умови врахування додаткових чинників, що належать до трьох рівнів економічної системи:

конкурентний

мства);

– сумарний вплив конкурентного фону та конкурентного поля суттєво впливає

підприємства, що в подальшому позначається на виборі конкурентної стр

– діагностика конкурентного фону базується на складанні його профілю;

– основою для визначення

тематизовані основні критерії;

– методика оцінки конкурентної позиції за прин

ти позицію підприєм


Савельєва О. Деякі проблеми легкої промисловості України

організації торгівлі // Легка промисловість, 2002. – №2. – c.6–7.

2. Матеріали конференції «Конкурентоспроможність українських підприємств – 2000». К.

3. Сухачев Ю.А. Оценка конкурентоспособности продукции.– Калининград, 1992. – 33 с.

Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и

реализ

104



УДК

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЇ В ДОСЯГН КУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Київський націонал ологій та дизайну

тність товарів, послуг і інформації, які пропонує компанія з метою створення споживчої інності

ньому ринках. Основою конку

кільки зниження витрат на отримання, обробку та передачу інформації

змінює

хнологія це значно більше, ніж комп’ютери і розуміння її сутності є вкрай необхідним

та ак

Об

стратегічних заходів реагування. При цьому застосовується метод аналітичної

обро

Інформаційна ре

удосконалення структури галузі і таким чином встановлює нові

правила конкуренції;

002.5/658

ЕННІ КОНО.П. САВВА

ьний університет техн

Повідомлення 1

Однією із умов підвищення конкурентоспроможності підприємств є розширення асортимента і підвищення якості продукції і послуг. Для досягнення цієї мети використовуються інформаційні технології. У статті розглянуто, як інформаційна технологія змінює спосіб здійснення діяльності компанії, впливає на весь процес виробництва продукції, більш того, змінює форму продукції, тобто фізичну суц

Ефективна інтеграція вітчизняної економіки у світову може відбутися лише за умови досягнення високого рівня загальної конкурентоспроможності країни, її господарюючих суб’єктів, а також продукції та послуг, що виробляються останніми, на внутрішньому та зовніш

рентоспроможності є використання сучасної інформаційної технології.

Жодна компанія, фірма сьогодні не може уникнути впливу інформаційної революції, що

охопила всю нашу економіку, ос

спосіб ведення бізнесу.

Економіка стає більш інформаційно насиченою, питання якісного доступу до інформаційних

ресурсів виходить на одне з перших місць у конкурентній боротьбі. Про це відомо багатьом менеджерам,

однак не всі усвідомлюють важливість значення інформаційної революції. Оскільки все більше і більше

часу та інвестицій поглинається інформаційними технологіями і їх результатами, керуючий персонал

усвідомлює, що інформаційна технологія більше не може бути виключно компетенцією підрозділів

електронної обробки даних та інформаційних систем. Зважаючи на те, як конкуренти завдяки інформації

отримують конкурентну перевагу, керівники різних підприємств усвідомлюють необхідність своєї

безпосередньої участі в управлінні новими технологіями. Однак, зіштовхуючись один на один зі

швидкими змінами, вони не знають, як нею управляти. Виникають питання: як досягнення в

інформаційній технології буде впливати на конкуренцію та на джерела конкурентної переваги? Яких

стратегій необхідно дотримуватись фірмі, щоб використовувати певну технологію? Яку діяльність

здійснюють конкуренти в цьому напрямку? Які із численних варіантів інвестицій в інформаційну

технологію вкрай необхідні? Отже, щоб відповісти на ці запитання, менеджери повинні зрозуміти, що

інформаційна те

туальним.

’єкти та методи дослідження

Об’єкт дослідження – інформаційна технологія, фактори її впливу на характер конкуренції та

розробка ефективних

бки інформації.


волюція суттєво впливає на конкуренцію трьома способами:

– впливає на

105


– створює конкурентну перевагу, пропонує компаніям нові можливості

перевершити конкурентів у виробництві;

– породжує нові види бізнесу, часто безпосередньо на основі вже існуючих на

підприємстві процесів та операцій.

Мета статті – визначення причин, через які інформаційна технологія набула стратегічного

значення, з’ясувати, як вона впливає на бізнес в цілому. Пропонується формалізувати знання про

сутність технології, що змінює природу конкуренції, і як підприємства ефективно її використовують.

Особлива увага приділяється процедурам, які дають можливість менеджерам оцінити роль інформаційної

технології в їх бізнесі, встановленню пріоритетного напряму капіталовкладень, завдяки чому

перетвориться технологія в конкурентну перевагу.


Інформаційні технології у XX – XXI ст. стають найважливішим інструментом науково-

технічного та соціально-економічного розвитку суспільства, які відіграють суттєву роль в прискоренні

процесів отримання, поширення й використання нових знань. Впливаючи на якість інтелектуальних

ресурсів соціуму, інформаційні технології підвищують рівень життя. Поняття «технологія» охоплює

систему методів і способів оброблення, зміни побудови, властивостей, форми сировини, матеріалу або

напівфабрикату та способів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Менеджмент тісно пов’язаний зі збиранням, опрацюванням інформації та доведенням прийнятих

рішень. Технологія прийняття рішень завжди мала інформаційну основу. Із застосуванням засобів

обчислювальної техніки в менеджменті з’явився спеціальний термін „інформаційна технологія”.

Поняття інформаційна технологія охоплює як методи оброблення інформації, так і

організаційно-управлінські концепції її формування та споживання, а також сукупність усіх видів

інформаційної техніки. Інформаційна технологія поєднує процедури, що реалізують функції збирання,

накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів. Інформаційна

технологія нерозривно пов’язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано. Основу

технології оброблення даних становлять процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна

інформаційна технологія закінчується створенням інформаційного продукту.

Управління сучасним підприємством в умовах ринкової економіки є складним процесом, що

включає вибір й реалізацію певного набору управлінського впливу на поточних часових відрізках з

метою розв’язання стратегічного завдання забезпечення його стійкого фінансового й соціально-

економічного розвитку. Інформаційні технології, які досягли в останнє десятиріччя нового якісного

рівня, значною мірою розширюють можливості ефективного управління, оскільки надають в

користування менеджерам, фінансистам, маркетологам, керівникам виробництва всіх рангів

найновітніші методи обробки й аналізу економічної інформації, яка необхідна для прийняття

раціональних рішень щодо досягнення конкурентної переваги [3].

Відомий англійський вчений М. Портер вважає, що важливою концепцією, яка допомагає

визначити роль інформаційної технології в конкуренції, є ланцюжок цінності. Згідно з цією концепцією

всю діяльність підприємства можна поділити на технологічні й економічні види діяльності, за

допомогою яких здійснюється комерційна діяльність. По-іншому їх можна назвати цінними видами

діяльності. Цінність підприємства вимірюється тією вартістю, яку покупці готові заплатити за його

106


товари або послуги. Бізнес буде прибутковим, якщо цінність, яку він створює, перевищує витрати,

пов’язані із здійсненням всіх видів діяльності. Щоб досягти конкурентної переваги над своїми

конкурентами, підприємство або повинно здійснювати ці види діяльності з найнижчими витратами, або

здійснювати їх таким чином, що приведе до диференціації.

Цінні види діяльності можна поділити на дев’ять категорій (рис.1). Первинні види діяльності

причетні до фізичного створення продукту, його маркетингу й доставку споживачам, а також сервісу

після продажу. Вторинні, або підтримуючі, види діяльності забезпечують фактори виробництва й

інфраструктуру, завдяки яким і стає можливим здійснення первинної діяльності. Кожний вид діяльності

потребує «покупних» факторів виробництва, людських ресурсів й комбінацій технологій. Інфраструктура

підприємства, включаючи такі функції, як загальний менеджмент, правову діяльність, фінансову

діяльність, підтримує весь ланцюжок. В рамках кожної з цих категорій підприємство здійснює ще кілька

окремих видів діяльності, специфіка яких залежить від конкретного бізнесу. Обслуговування, наприклад,

дуже часто включає такі види діяльності, як установка, наладгодження, модернізація тощо.

Ланцюжок цінності підприємства є системою взаємозалежних видів діяльності, між якими існують

зв’язки. Зв’язки мають місце, коли спосіб виконання одного виду діяльності впливає на витрати або

ефективність інших видів діяльності. Зв’язки часто створюють альтернативи у виконанні окремих видів

діяльності, які потребують оптимізації. Саме оптимізація зумовлює необхідність прийняття

компромісних рішень. Наприклад, найбільш високовартісна розробка товару та найдорожча сировина

можуть знизити вартість його післяпродажного обслуговування. Підприємство повинно бути готовим

йти на такі компроміси відповідно до своєї стратегії, покликаної забезпечити конкурентну перевагу.

За наявності взаємозв’язків необхідно, щоб види діяльності були скоординовані. Своєчасна

доставка забезпечується за рахунок таких операцій, як збут продукції та обслуговування (наприклад,

установка), які повинні бути тісно пов’язані між собою. Скоординованість забезпечить своєчасну

доставку без необхідності проведення дорогого обліку. Ретельний менеджмент взаємозв’язків часто є

потужним джерелом конкурентної переваги через труднощі, які мають суперники в сприйнятті цих

взаємозв’язків і розширенні компромісів через організаційні сфери діяльності.

Зв’язки не тільки об’єднують цінні види діяльності в середині підприємства, а й створюють

взаємозалежність між ланцюжком цінності та ланцюжком цінності постачальників та каналів розподілу.

Підприємство може створити конкурентну перевагу за рахунок оптимізації або координації цих зв’язків

ззовні підприємства [4].

В пошуках конкурентної переваги підприємства часто відрізняються конкурентною широтою

видів своєї діяльності. Масштаб конкуренції має чотири виміри: масштаб сегмента, вертикальний розмах

(ступінь вертикальної інтеграції), географічний масштаб та масштаб галузі (або діапазон

взаємопов’язаних галузей, в яких підприємство веде конкурентну боротьбу).

Масштаб конкуренції є потужним інструментом в створенні конкурентної переваги. Широка

сфера конкуренції дозволяє підприємству використовувати взаємозв’язки між ланцюгами цінності, які

обслуговують різноманітні сегменти галузі, географічні регіони або споріднені галузі. Наприклад, два

дочірні підприємства можуть розділити один торговий персонал для продажу своїх товарів, або

підрозділи можуть координувати постачання спільними компонентами. Національна конкуренція зі

скоординованою стратегією може досягти конкурентної переваги над локальними та внутрішніми

107


конкурентами. Використовуючи широку вертикальну інтеграцію, підприємство може отримати

потенційну вигоду від виконання багатьох видів діяльності на основі внутрішніх ресурсів, відмовившись

від послуг зовнішніх постачальників.

Інформаційна технологія насичує ланцюжок цінності в кожній її ланці, змінюючи способи

виконання цінних видів діяльності та характер зв’язків між ними. Вона також впливає на масштаби

конкуренції та надає нового вигляду або форму продукції для задоволення потреб споживачів. Ці

ключові моменти роз’яснюють, чому інформаційна технологія має настільки важливе стратегічне

значення і чим вона відрізняється від інших технологій, що застосовуються в бізнесі.

Вторинні Інфраструк- види тура фірми діяльності

Управління людськими ресурсами Розвиток технології Матеріально - технічне забезпечення

Забезпечен- Виконан- Забезпечен- Маркетинг Обслугову- ня поставок ня робіт ня збуту вання сировини продукції Первинні Прибуток види діяльності

Рис.1. Ланцюжок цінності Кожний цінний вид діяльності має як фізичний компонент, так і компонент обробки інформації.

Фізичний компонент охоплює всі матеріальні завдання, необхідні для виконання діяльності. Компонент

обробки даних включає діяльність щодо отримання, управління й передачі інформації для здійснення

діяльності.

Кожний цінний вид діяльності формує та використовує інформацію визначеного виду. Для

діяльності з планування та забезпечення матеріально-технічним забезпеченням, наприклад, необхідна

інформація розкладу поставок, тарифів транспортування, планів виробництва продукції, яка сприяє

своєчасній та ефективній по вартості доставки. Діяльність з обслуговування потребує інформацію щодо

потреб на послуги для того, щоб скласти розклад дзвінків та обслуговування замовлень, породжує

інформацію про брак виробів, на основі яких підприємство здатне переглянути конструкцію виробу та

методи його виробництва .

В процесі розвитку індустрії технологічний прогрес справляв принциповий вплив на фізичний

компонент бізнесу. В ході індустріальної революції кінця ХХ – початку ХХІ ст. підприємства досягали

конкурентної переваги шляхом заміни людської праці використанням машин в процесі виробництва.

Обробка інформації на той час була скоріше результатом людських зусиль.

Останнім часом в Україні спостерігається певне уповільнення темпів технологічних змін.

Інформаційна технологія розвивається швидше технологій від фізичної обробки. Вартість

нагромадження, управління й передачі інформації знижується, тоді як межі можливостей інформаційної

108


технології розширюються. Нова технологія позбавляє людину трудомісткого оброблення даних завдяки

введенню спеціальних приладів, які здатні справлятись з цією задачею значно швидше й практично

безпомилково.

Спочатку підприємства використовували інформаційну технологію передусім для функцій

обліку та ведення записів. З метою виконання цих завдань комп’ютери автоматизували повторюючі

конторські функції, наприклад, такі як оброблення замовлень. На сьогодні інформаційна технологія

поширилась на весь ланцюжок цінності та виконує оптимізацію й контрольні функції, а також

найрізноманітніші виконавчі функції. Інформаційна технологія генерує все більше даних по мірі

виконання підприємством своєї діяльності й дозволяє збирати або отримувати інформацію, яка раніше

була недоступна. При цьому ця технологія залишає простір для різнобічного аналізу й використання

розширених даних [1].

Інформаційна технологія перетворює також фізичну обробку компонентів виробництва.

Кероване комп’ютером обладнання працюють значно скоріше, точніше мають більшу гнучкість у

виробництві, ніж старе устаткування, яким керують вручну.

Інформаційна технологія впливає не тільки на виконання окремих видів діяльності, а й

розширює можливості підприємства щодо ефективного використання зв’язків між видами діяльності як в

середині, так і зовні підприємства. Технологія створює нові зв’язки між окремими напрямами діяльності,

і підприємства тепер можуть краще координувати свої зусилля з діяльністю своїх постачальників або

споживачів.

Нова технологія значно впливає на сферу конкуренції. Інформаційні системи дозволяють

підприємствам координувати цінні види діяльності, що зосереджені у віддалених один від одного

географічних регіонах. Інформаційна технологія створює також багато нових взаємозв’язків в бізнесі,

розширюючи число можливих галузей, в яких підприємство зможе отримати конкурентну перевагу.

З іншого боку, поширення інформаційних технологій ставить серйозну проблему перед

виконавцями – занадто багато інформації. Ця проблема створює нові форми застосування інформаційної

технології для них – нагромадження й аналіз потоків інформації.

Більшість товарів складається з фізичних й інформаційних компонентів. Останніми в широкому

розумінні є все те, що покупцеві необхідно знати для того, щоб вигідно придбати й використати цей

товар. Іншими словами, товар включає інформацію щодо своїх характеристик та про те, як вони повинні

використовуватись та підтримуватись. На сьогодні наявність зручної й доступної інформації щодо

підтримки та процедур обслуговування споживчих приладів є одним з найважливіших критеріїв для

споживача.

Історично фізичний компонент товару був найбільш важливим відповідно до інформаційного

компонента. Нова технологія поряд з фізичним компонентом забезпечує більше інформації про нього.

База даних обслуговування приладів компанії «General Electric», наприклад, підтримує «гарячу» лінію

для споживачів, що вигідно відрізняє її службу підтримки від аналогічних служб конкурентів.

Багато товарів обробляють інформацію в процесі свого звичайного функціонування. Сучасну

пральну машину, наприклад, важко сьогодні уявити без контролюючої системи, яка здійснює управління

різноманітними її компонентами в ході всього циклу прання та відображає хід процесу для користувача.

Нова інформаційна технологія підвищує ефективність виробу й дозволяє легко збільшити обсяг

109


інформації, необхідний для експлуатації виробу. Електронний контроль автомобіля, наприклад, стає

нагляднішим завдяки відображенню інформації на приладних панелях, повідомлень діагностики тощо

[5].

Таким чином, можна зробити висновок щодо очевидності тенденції до збільшення обсягу

інформації, яка міститься у виробі. Цей компонент в комбінації зі зміною в ланцюжку цінності

підкреслює зростаючу стратегічну роль інформаційної технології. В цих умовах більш правильніше

говорити не про досконалі галузі, а, швидше, про досконалі способи ведення бізнесу.

У зв’язку зі зниженням вартості продукції та ростом можливостей нової технології в багатьох

галузях підприємства намагаються збільшити обсяг використання інформації як в самому товарі, так і в

процесі його виробництва. Необхідно підкреслити, що інформаційна технологія буде і в подальшому

безперервно й швидко удосконалюватися. Вартість апаратного забезпечення буде падати й менеджери

будуть продовжувати упроваджувати технологію навіть на нижчих рівнях підприємства. Вартість

розвитку програмного забезпечення, яке дуже необхідне в наш час, також буде знижуватись по мірі того,

як стануть доступними більшість пакетів, що пристосовані під ті чи інші потреби споживачів.

Застосування інформаційної технології сьогодні – це тільки початок.

Інформаційна технологія не тільки змінює товари та процеси виробництва, а й характер

конкуренції. Інформаційна технологія змінює правила конкуренції трьома способами. Перший –

досягнення в інформаційній технології змінюють структуру галузі. Другий – інформаційна технологія є

потужним важелем, за допомогою якого підприємства створюють конкурентну перевагу. Пошуки

підприємством конкурентної переваги шляхом застосування інформаційної технології також мають

вплив на структуру галузі, оскільки конкуренти перехоплюють стратегічні інновації лідера. По-третє,

інформаційна революція породжує зовсім нові види бізнесу. Всі три фактори дуже важливі для

розуміння впливу інформаційної технології на окремі галузі та для розробки ефективних стратегічних

заходів реагування [2].

У класичній моделі конкурентного середовища професора М. Портера структура галузі

визначається п’ятьма конкурентними характеристиками, які разом визначають прибутковість галузі

(рис. 2):

1. Вплив покупців.

2. Вплив постачальників.

3. Загроза нових вторгнень.

4. Загроза з боку нових товарів-замінників.

5. Суперництво між існуючими конкурентами.

Розглянемо їх детальніше.

Сили конкуренції центрального рингу. Сила, міць, з якою продавці одного й того ж товару або

послуги борються за сильнішу ринкову позицію в галузі, є найкращим індикатором «пульсу»

конкуренції.

Кожна конкуруюча фірма намагається сформувати ринкову стратегію, яка після реалізації,

принесе той чи інший успіх у вигляді бажаної переваги над суперниками. Спроби фірм-суперників

досягти конкурентних переваг в умовах взаємозалежності їх дій на ринку проявляються в послідовності

серій конкурентних стратегій і маневрів як наступального, так і оборонного характеру. Як довго фірма

110


може діяти без зміни своєї стратегії, залежить ринковий успіх (або невдача), а тривалість конкурентного

протистояння залежить від фірм-суперників і від того, наскільки ефективна стратегія підходить до

конкурентних ринкових умов. У будь-який момент центральним фокусом конкуренції можуть бути ціна,

новий або поліпшений продукт, розширений ряд продуктів, технічне вдосконалення, сервіс, гарантії,

стимулювання покупця тощо.

Сила конкуренції, обумовлена загрозою з боку товарів-замінників. Часто фірми, що належать до

однієї галузі, інтенсивно конкурують з фірмами в інших галузях, тому що їх продукція є добрим

замінником.

Виробники безалкогольних напоїв конкурують з продавцями натуральних соків, молока, кави,

порошкових напоїв, а також з виробниками слабкоалкогольних напоїв (наприклад, пива, легкого вина).

Виробники пластикових контейнерів вважають тих, хто виробляє склотару, своїми потенційними

суперниками.

Нові учасники

ринку

Макроекономіка Технології

3

Покупці 5 4 Постачальники

2

Товари-замінники

Рис. 2. Модель галузі за Портером (модель п’яти сил конкуренції)

Конкурентні сили, що виникають внаслідок наявності близьких замінників товару, зіштовхують

продавців. Особливість дій цих сил полягає: в ціні і доступності товарів-замінників, що обмежують

рівень цін для виробника, в той же час це обмеження лімітує потенційний розмір прибутку; у

збільшенні обсягу продажу товару, що залежить від змін цін замінників; конкуренції з боку замінників,

яка залежить від того, наскільки легко покупці можуть віддати перевагу замінникам.

Ключовим моментом є вартість «перемикання» покупця на товар-замінник. Звичайно ці витрати

включають вартість на підвищення кваліфікації та перепідготовку робітників, витрати на придбання

додаткового оснащення, час і витрати на тестування надійності товару-замінника.

Чим нижче ціна замінників, чим вища якість і зовнішній вигляд основного товару та чим нижча

вартість «перемикання», тим інтенсивніший тиск конкурентних сил з боку замінників.

Сили конкуренції, зумовлені загрозою появи нових конкурентів. Вірогідність загрози з боку

можливої появи на ринку нових конкурентів залежить від двох факторів: бар’єрів для входу і реакції

фірм на «новачків».

Вимоги клієнтів

Конкуренти в

Державне регулювання

111


Основні джерела бар’єрів для входу:

а) наявність виробничих потужностей;

б) ефект життєвого циклу продукції. Нові фірми опиняються в невигідному становищі з точки

зору конкуренції із старими фірмами, які встигли акумулювати більше ноу-хау тощо;

в) смаки і відданість споживачів. Фірми-новачки повинні бути готовими до витрат на рекламу,

просування свого товару тощо;

г) наявність капіталу. Чим більша величина необхідних інвестицій, тим менше бажаючих

проникнути на новий ринок;

д) втрата переваг. Існуючі фірми мають доступ до кращих і дешевших джерел сировини, досвід

виробництва тощо;

е) доступ до каналів розподілу;

ж) державні заходи та політика. Державні служби можуть обмежувати або забороняти вхід на

ринок (ліцензування, встановлення нормативів шкідливих викидів тощо). Уряд може створювати бар’єри

за допомогою таких механізмів, як контроль за стандартами забруднення води і повітря та інших норм

безпеки [3].

Для галузей, які перебувають у кризовому стані, є бар’єри для виходу. Бар’єрами для виходу

може стати велика кількість базових аспектів бізнесу: довгострокові і спеціалізовані активи, високі

витрати на вихід з ринку, стратегічні міркування, брак інформації, опір керівних працівників, соціальні

бар’єри, розміщення активів. Такі бар’єри для виходу можуть виявитися непереборними, особливо якщо

компанія отримує на свої інвестиції доходи нижче від звичайних. Чим вищий рівень бар’єру для виходу,

тим менш сприятливою для функціонування в умовах спаду є галузь.

Економічний потенціал постачальників.

Сильні постачальники можуть зрізати прибуток в галузі, підвищивши ціни, які галузь не може

проігнорувати, або перекласти на плечі власних клієнтів (покупців). Вони також можуть зменшити

прибуток покупців шляхом зменшення якості своєї продукції.

Економічний потенціал покупців.

Покупці можуть мати значну силу, коли їх небагато і коли вони купують велику кількість товару.

Часто покупці домагаються важливих договірних цінових знижок. Особливо, якщо галузь складається із

великої кількості дрібних продавців [6].

Сумарна сила всіх п’ятьох факторів відрізняється від галузі до галузі, відповідно як і середня

прибутковість. Сила кожного з п’яти факторів є також змінною величиною, збільшуючи чи зменшуючи

таким чином привабливість тієї чи іншої галузі.


1. Гончарук Т.В. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та особливості. // Актуальні

проблеми економіки. – 2004. – № 2. – с.130 – 145.

2. Дідківська Л. Формування і розвиток міжнародної системи регулювання конкуренції. //

Економіст. – 2005. – № 9. – с.40 – 43.

3. Портер М.Э. Конкуренция.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – с.85 –

90.

112


4. Ступницький О. Інформаційні технології та корпоративне управління у XXI ст. // Економіка

України, 2005. – № 2. – с.38 – 46.

5. Хомяков В.І., Бакум І.В. Управління потенціалом підприємства. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. –

с.25 – 30.

6. Хунтуа З. Международная конкуренция и национальная экономическая безопасность.

//Общество и экономика. – 2004. – № 2. – с. 69 – 85.


УДК 504:658.562

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ

ЕКОМЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЕКОАУДИТУ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ Р.В. ЛУЦИК, І.В. ПАНАСЮК


Досліджено особливості та проблеми впровадження системи екологічного менеджменту в деяких країнах Європи. Проаналізовано сучасний стан та перспективи впровадження СЕМА в Україні з урахуванням досвіду інших країн

Цю статтю опубліковано в рамках Програми малих екологічних проектів за фінансової

підтримки Британського Фонду «Довкілля для Європи» та сприяння Міністерства у справах охорони

довкілля, харчових продуктів та сільського господарства Великобританії та Британської Ради. Викладені

тут думки належать авторам цієї роботи і не можуть за жодних обставин вважатися такими, що

висловлюють офіційну точку зору Міністерства у справах охорони довкілля, харчових продуктів та

сільського господарства Великобританії та Британської Ради.

Існуюча в світі екологічна ситуація і тенденції до її зміни багато в чому визначаються

промисловим виробництвом і господарською діяльністю в цілому. Незважаючи на окремі успіхи і

досягнення, загальна картина тут продовжує погіршуватися, що призводить до подальшого розвитку

екологічної кризи. Основна причина такого стану полягає в низькій ефективності використовуваних

механізмів екологічного контролю і управління на промисловому виробництві, переважно заснованих на

жорстких адміністративних методах і примусі. Тому все більш очевидним стає необхідність пошуку

нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем промислового виробництва. Основним з

таких шляхів у світі є загальновизнаний екологічний менеджмент та його складова – екологічний аудит.

Відповідно до прийнятого в міжнародних стандартах визначення система екологічного

менеджменту та аудиту (СЕМА) являє собою частину загальної системи менеджменту, що включає

організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також

процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів і

вдосконалення екологічної політики. Екологічний аудит у системі екологічного менеджменту

розглядається як провідний функціональний елемент, котрий забезпечує гармонізацію діяльності

підприємства з навколишнім природним середовищем.

113


Появу серії Міжнародних стандартів ISO 14000 – систем екологічного менеджменту на

підприємствах і в компаніях – називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних

ініціатив. Ключовим поняттям серії ISO 14000 є поняття системи екологічного менеджменту в

організації. Тому центральним документом стандарту вважається ISO 14001 – «Специфікації і посібник з

використання систем екологічного менеджменту». Всі інші документи розглядаються як допоміжні,

наприклад, ISO 14004 містить більш розгорнутий посібник зі створення системи екологічного

менеджменту, серія документів 14010 визначає принципи аудиту СЕМА. Серія 14040 визначає

методологію «оцінки життєвого циклу», що може використовуватися при оцінці екологічних впливів,

пов'язаних із продукцією організації (такої оцінки потребує стандарт ISO 14001).

У вітчизняній літературі, у тому числі при перекладі документів ISO 14000, замість поняття

«екологічний менеджмент» використовується термін «управління якістю навколишнього середовища», а

в деяких випадках – «екологічне управління» (таблиця 1). При цьому сьогодні пропонуються такі

поняття: екологічне управління – діяльність державних органів і економічних суб’єктів в основному

спрямована на дотримання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і

реалізацію відповідних цілей, проектів і програм, а екологічний менеджмент – ініціативна і

результативна діяльність економічних суб’єктів, спрямована на досягнення їхніх власних екологічних

цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності і екосправедливості. Таким

чином, ефективний екологічний менеджмент забезпечує підприємству кредит довіри у відносинах з

усіма зацікавленими в його діяльності сторонами, в чому і вбачається основна перевага екологічного

менеджменту порівняно з традиційним формальним екологічним управлінням. Розглянемо особливості

використання СЕМА в країнах Європи.

1. Великобританія. Ця країна є одним з лідерів апробації нових ринкових інструментів

екологічного менеджменту, де в 1990 році було прийнято новий «Екологічний Акт» (Environmental Act),

за яким в 1992 році послідував Стандарт у сфері систем екологічного менеджменту BS 7750 (Specification

for Environmental Management Systems).

В наш час стандарт BS 7750 втратив свою актуальність. Уряд Великобританії рекомендує, щоб

організації застосовували один з таких офіційно визнаних національних стандартів:

– ISO 14001 є міжнародним стандартом для СЕМА, що визначає ознаки й вимоги, необхідні для

того, щоб допомогти організаціям у систематичному визначенні, оцінці управління шкідливим

впливом на довкілля, спричиненим їх діяльністю, продукцією або послугами, та поліпшити

екологічні характеристики;

– EMAS (Програма екологічного менеджменту та аудиту Європейського Союзу) є добровільною

обширною програмою, яка вимагає, щоб організації публічно звітували про їхню діяльність. Ця

програма вимагає, щоб СЕМА відповідала стандарту ISO 14001 та діючому в країні

законодавству;

– BS 8555 є нещодавнім доповненням до сімейства стандартів, що стосуються СЕМ, і ділить

процес впровадження стандарту ISO 14001 або EMAS на 6 етапів. Інститут екологічного

менеджменту та оцінки стану навколишнього середовища (IEMA) розробив Програму

інспектування Acorn, яка дає можливість компаніям отримати акредитовану перевірку та

114


офіційне визнання за їх досягнення на кожному етапі запровадження стандартів ISO 14001 або

EMAS.

Позиція уряду Великобританії щодо того, яким чином системи екологічного менеджменту (СЕМ)

можуть допомогти підприємствам як приватного,, так і державного секторів економіки знизити

шкідливий вплив на навколишнє середовище складається з таких основних положень:

– організації повинні застосовувати надійну і таку, що заслуговує на довіру СЕМ, допомагає

покращити екологічні та фінансові показники діяльності організацій, у тому числі через систему

постачання;

– організації, що розробляють СЕМА, повинні застосовувати національний чи міжнародний

стандарт або програму;

– будь-яка СЕМА повинна підлягати аудиту з боку незалежного сертифікаційного органу, що

акредитований Службою акредитації Великобританії (UKAS);

– будь-яка СЕМ, що демонструє хороший менеджмент, підпорядкований чинному законодавству,

повинна отримати переваги у вигляді зниження різноманітних платежів.

Уряд Великобританії вважає, що надійна, ефективна та зовнішньо сертифікована СЕМ

забезпечить позитивний вихідний екологічний результат. Будь-яка СЕМ повинна не просто

документувати процедури та адміністративні процеси, а й фокусувати увагу на постійному поліпшенні

екологічних характеристик та підпорядкуванні чинному законодавству.

Розроблені СЕМи можуть допомогти організаціям підвищити ефективність використання

ресурсів та знизити витрати. Вони також можуть допомогти досягнути відповідності вимогам

споживачів (замовників) через систему постачання, дають можливість проводити стійку постачальну

політику, підвищити репутацію організацій та допомогти поліпшити зв’язки з персоналом, акціонерами

та іншими співвласниками підприємств.

Організації Великобританії швидко прогресують у впровадженні систем екоменеджменту за

останні кілька років. Великобританія посідає четверте місце серед країн, що мають найбільшу кількість

сертифікатів відповідності стандарту ISO 14001 (приблизно 6000, хоча не всі з цього числа пройшли

зовнішню сертифікацію). Цей показник робить Великобританію одним зі світових лідерів у застосуванні

цього стандарту. Виявилося, що стандарт EMAS є менш популярним і тільки 63 організації зареєстровані

у Великобританії.

2. Країни ЄС. У 1993 році Рада ЄС ввела у дію «Правила добровільної участі компаній

промислового сектору в Схемі екологічного управління й аудиту Європейського Співтовариства» (Схема

EMAS). Цей документ передбачено для компаній (у тому числі малих і середніх підприємств), які

здійснюють промислову діяльність. Планувалось, що в майбутньому положення по ЕА, встановлені для

промислового сектору, будуть використовуватися в інших сферах діяльності, таких як торгівля і надання

послуг населенню.

Метою введення EMAS було сприяння поліпшенню характеристик навколишнього середовища,

пов'язаного з промисловою діяльністю, за рахунок залучення компаній у процес активного управління

навколишнім середовищем. Ці правила передбачають зниження впливів на навколишнє середовище до

рівня, що відповідає застосуванню економічно обґрунтованої і кращої з доступних технологій. При цьому

115


зазначена схема не повинна суперечити існуючим законам ЄС чи технічним стандартам, що стосуються

управління навколишнім середовищем, і завдавати шкоди діяльності інших компаній.

Компанія, яка вирішила стати учасником EMAS, повинна виконати ряд умов, а саме: офіційно

прийняти політику в галузі навколишнього середовища; перевірити свою діяльність і з урахуванням її

результатів розробити Програму в сфері навколишнього середовища; впровадити Систему управління

навколишнім середовищем; забезпечити проведення ЕА, а також підготувати Заяву по навколишньому

середовищу.

Ефективне застосування системи EMAS почалося з кінця 1995 p., коли європейські підприємці

приєдналися до системи ЕА. Вже в березні 1996 р. у ЄС було зареєстровано 142 фірми, що беруть участь

у реалізації цієї програми, серед яких 114 фірм (80%) були представлені Німеччиною. У 1997 р. система

розвитку ЕА в ЄС за кількістю зареєстрованих фірм, що приєдналися до її проведення, мала такий вигляд

: після Німеччини найбільшу питому вагу за числом фірм, що приєдналися до системи ЕА, мають

Австрія – 8% і Велика Британія (6%). На частку Франції, Голландії, Данії, Бельгії, Швеції та Ірландії

припадає менше 10% зареєстрованих фірм. У таких країнах ЄС як Фінляндія, Греція, Італія, Люксембург,

Португалія й Іспанія за цей період не було зареєстровано жодної підприємницької структури, що

приєдналася до системи ЕА.

EMAS регулює обов’язковий зміст і структуру ЕУ, обсяг і процедури ЕА і завдання

інспекторів-екологів. Однак акредитація і нагляд за інспекторами-екологами та реєстрація об’єктів, що

інспектуються, є прерогативою кожної окремої держави, яка бере участь в схемі, і тому вони можуть

суттєво відрізнятися.

У більшості країн ЄС екологічна політика є ключовим інструментом для інформування

населення та інших зацікавлених сторін про екологічні пріоритети підприємства. Вона задовольняє дві

основні вимоги: відповідність чинному екологічному законодавству і прагнення до постійного

удосконалення. З огляду на це політику в сфері охорони навколишнього середовища регулярно

переглядають. З метою комплексного аналізу стану навколишнього середовища і процесів, що

відбуваються в ньому, на конкретній території проводиться періодичний огляд здійснюваної екологічної

політики. Ця діяльність у першу чергу охоплює такі сфери, як управління енергетикою і сировинними

потоками, мінімізація відходів, оцінка шуму й існуючі аварійні процедури.

Суспільна екологічна заява робиться для інформування населення і всіх інших зацікавлених

організацій про вплив об'єкта на навколишнє середовище і про заходи щодо запобігання його

негативному впливу.

Слід зазначити, що число підприємств, зацікавлених у EMAS, неухильно зростає. Проте

спостерігаються значні розбіжності між числом акредитованих у різних державах фірм і експертів-

екологів в сфері ЕА. Так, в 1998 р. в 11 країнах ЄС було акредитовано 247 екоаудиторських фірм.

Кількість зареєстрованих у цій системі підприємств зросла з 15 у жовтні 1995 р. до 1046 у жовтні 1997 р.

Однак, якщо розглядати число цих підприємств відносно загального числа жителів у цих країнах, то

провідне місце буде належати Австрії.

Як показує аналіз передумов введення EMAS (за мірою їх важливості), вони виявляються таким

чином:

1) поліпшення маркетингу, стабілізація і зростання конкурентоздатності;

116


2) скорочення внутрішніх витрат, визначення і використання потенціалу економії;

3) можливість поєднати охорону навколишнього середовища з економічною вигодою;

4) відповідність правовій базі і довгостроковій гарантії екологічної безпеки;

5) створення чітких організаційних структур в сфері охорони навколишнього середовища;

6) очікування підтримки з боку державних органів і надання відповідних (наприклад, економічних)

пільг.

Досвід показав, що обмеження у використанні ЕА тільки в промисловому секторі звужує

можливості процедури екоаудиту, у зв’язку з чим були започатковані кроки до впровадження EMAS на

рівні територій. Прикладом можуть слугувати німецькі міста Ульм, Тенінген, Бад Дюррхайм і Ерланген.

Ініціатива ЄС впровадження процедури ЕА в непромисловому секторі наразі підтримана

багатьма країнами. Так, у квітні 1995 р. у Великій Британії вийшов закон про підключення до схеми

EMAS органів місцевого самоврядування. Німеччина видала закон про поширення схеми EMAS на

низку сфер діяльності, серед яких – органи регіональної і муніципальної влади.

3. Російська Федерація. У грудні 1997 р. Державний комітет Російської Федерації з охорони

довкілля затвердив основні положення федеральної системи обов'язкової екологічної сертифікації

(ФСОЕС).

Екологічна сертифікація в цій системі розуміється як «діяльність з підтвердження відповідності

об’єкта сертифікації природоохоронним вимогам, встановленим чинним законодавством Російської

Федерації, державними стандартами та іншими нормативними документами, зокрема міжнародними і

національними стандартами інших країн, введеними в установленому порядку».

Об’єктами обов’язкової сертифікації є: системи управління навколишнім середовищем;

виробничі і дослідно-експериментальні об'єкти, підприємства і організації, зокрема оборонної

промисловості, яка використовує екологічно шкідливі технології; продукція, здатна завдати шкідливої дії

навколишньому середовищу; відходи виробництва і споживання та діяльність у сфері поводження з

відходами.

Протягом найближчого часу Керівна Рада ФСОЕС планує розробити і випустити нормативні

документи обов'язкової екологічної сертифікації. Підготовка першої групи фахівців системи була

побудована на вивченні принципів і вимог Міжнародних стандартів серії ISO 14000, перш за все щодо

розробки, впровадження та аудитування систем екологічного менеджменту (в офіційних перекладах –

систем управління навколишнім середовищем або управління якістю навколишнього середовища).

Керівна Рада ФСОЕС видала російською мовою переклад документів з серії ISO 14000, а також проекти

національних стандартів в галузі систем екологічного менеджменту та екологічного аудиту. Ймовірно,

слід чекати подальшого розвитку процесу поетапного введення національних стандартів, близьких до

розроблених Міжнародною Організацією Стандартизації (The International Organization for

Standardization).

4. Україна. Система екоменеджменту в Україні визначається, формується і регламентується

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятим у 1991 р.

Відповідно до цього Закону можна сказати, що державний екоменеджмент має чотири цільові основні

функції. Це, насамперед, дотримання природоохоронного законодавства, контроль екологічної безпеки,

117


забезпечення проведення природоохоронних заходів і досягнення погодженості дій державних і

суспільних органів. З них найбільш розвинуті перші дві цільові функції: реалізація і контроль.

На жаль, законодавство України про екологічний менеджмент розвинуте недостатньо.

Наразі правове регулювання екологічного менеджменту здійснюється в двох напрямах:

а) визначення еколого-правового статусу суб’єктів екологічно небезпечної діяльності; б) впровадження

систем екологічного менеджменту. Істотним ґанджем першого напряму правового регулювання є

розкиданість правових приписів щодо здійснення екологічного менеджменту в численних актах

екологічного законодавства (наприклад, у Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Гірничому законі

України від 6 жовтня 1999 р., Законах України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., «Про підприємства в

Україні» від 27 березня 1991 р., «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня

1991 р., «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.,

«Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від

8 лютого 1995 р., «Про відходи» від 5 березня 1998 р. «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від

18 січня 2001 р., «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 р. тощо).

Кожен із зазначених законів визначає окремі аспекти екологічного менеджменту підприємства

або порядок застосування окремих заходів менеджменту (статистична екологічна звітність, екологічний

облік, інформування, оцінка екологічного впливу тощо). Такий стан справ призводить до неефективності

екологічного законодавства України в частині здійснення екологічного менеджменту підприємств.

Взагалі чинне законодавство України передбачає три форми вимог до системи екологічного

менеджменту:

а) система екологічного менеджменту щодо забезпечення екологічної безпеки підприємств згідно

з ДСТУ 3273-95 «Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги» ДСТУ 3273-95

є вітчизняною розробкою і стосується не всіх екологічних аспектів діяльності підприємства, а лише тих,

що пов'язані із забезпеченням екологічної безпеки. Згідно з цим стандартом система екологічного

менеджменту передбачає ідентифікацію показників, що використовуються для кількісного вимірювання

безпеки і встановлення граничних нормативів цих показників;

б) система екологічного менеджменту відповідно до міжнародного стандарту

ДСТУ ІСО 14001-97 «Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і

настанови щодо їх застосування». Цей стандарт передбачає систему екологічного менеджменту щодо всіх

екологічних характеристик підприємства, а не лише забезпечення екологічної безпеки;

в) система екологічного менеджменту, що вмонтована до системи управління якістю згідно з

Міжнародним стандартом ДСТУ ІСО 9001-2001. Екологічні характеристики є невід'ємною складовою

показників якості продукції, тому загальне управління якістю передбачає врахування й екологічних

характеристик. Через це багато підприємств, які впровадили стандарт якості продукції (в Україні –

близько 700), інтегрують систему екологічного менеджменту у свої системи управління якістю.

Слід зазначити, що всі стандарти, які визначають вимоги до систем екологічного менеджменту,

мають рекомендаційний характер і не є обов’язковими до застосування.

Нині можна стверджувати, що системи спонукальних стимулів впровадження СЕМА в Україні і

за рубежем значно відрізняються. Для Заходу – це усвідомлене бажання підвищити свій імідж і увійти до

числа лідерів на ринку, що дає додаткові шанси одержати гарантію банку на кредит (позичку); в Україні

118


– прагнення підприємства одержати в законодавчому порядку систему пільг

(в оподаткуванні, кредитуванні, інвестуванні, соціальних програмах).

Така ситуація пояснюється: існуючою централізацією в сфері управління природоохоронною

діяльністю в Україні; домінуванням ще донедавна державної форми власності; відсутністю теоретико-

методичних аспектів адаптації міжнародних стандартів у галузі екоменеджменту до реальних умов в

Україні; недостатнім рівнем розвитку екологічної самосвідомості та екологічної культури; низьким

рейтингом вітчизняних виробників на світовому ринку.

Отже, з огляду на те, що нині триває безперервний процес трансформації економіки України в

екологічно безпечну економіку, пошук шляхів реформування в цьому напрямі невід’ємний від механізму

реалізації системи екологічного менеджменту.

Висновки

Із проведеного дослідження випливає висновок, що СЕМА на сучасному етапі розвитку

економіки країн ЄС, за великим рахунком, є одним з найефективніших інструментів підвищення якості

життя як окремої людини, так і суспільства в цілому, переходу від екологічно небезпечної до екологічно

безпечної економіки, захисту конституційних прав людини на екологічно безпечне життя.

Розвиток і поширення процедури СЕМА (або EMAS) за кордоном зумовлено в основному

жорсткістю екологічного законодавства, уніфікацією вимог і стандартів у сфері торгівлі, кредитної і

фінансової політики. Наприклад, Всесвітній банк і Європейський банк реконструкції і розвитку широко

використовують СЕМА для екологічної перевірки й оцінки діяльності компаній і структур, що

фінансуються. Рішення цих банків про виділення інвестицій приймається з урахуванням дотримання

вимог екологічного менеджменту та екологічного аудиту і заходів у сфері охорони навколишнього

середовища.

Законодавство України про екологічний менеджмент потребує вдосконалення, як і державна

політика щодо екологічного менеджменту. При вдосконаленні законодавства необхідно здійснити його

систематизацію для розробки злагодженої системи законів про екологічний менеджмент. Порядок

розробки і впровадження такої системи – предмет подальших наукових досліджень щодо екологічного

менеджменту. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень є також розробка методології

впровадження систем екологічного менеджменту на підприємствах України.

Україна прагне до вступу у Європейський Союз, тому повинна довести право на це адекватними

зобов’язаннями і діями. Передусім це стосується запровадження європейських стандартів виробництва,

охорони природи, мислення, життя. Екологічний менеджмент та аудит і є одними з таких європейських і

міжнародних стандартів забезпечення прав людини на безпечне життя. Отже, запроваджуючи СЕМА,

Україна не тільки декларує своє право на входження в європейську цивілізацію, а й підтверджує свої

наміри практичними діями.


1. ISO 14001. Environmental management systems. Specification with guidance for use. Brussels: ISO,

1996.

2. ISO 14004. Environmental management systems. General guidelines on principles, systems and

supporting techniques (1996). Brussels: ISO, 1996.

3. ISO 14010. Guidelines for Environmental Auditing. Audit.

119


4. ISO 14011. Procedures. Part 1: Auditing of Environmental Management Systems Guidelines for

Environmental Auditing.

5. ISO 14012. Qualification Criteria for Environmental Auditors.

6. ISO 14040. Life Cycle Assessment General Principles and Practices.

7. The European Environmental Management and Audit Scheme (EMAS). EC Regulation 1836/93.

8. The European Federation of Financial Societies. Eco-Efficiency and Financial Analysis View. –

1996.

9. Управление природоохранной деятельностью в Российской Федерации / Под ред.

Осипова Ю.Б. и Львовой Е.М. – М.: Литературное агентство «Варяг». –1996.


120


УДК 677.025 АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ДОВЖИНУ НИТКИ В ПЕТЛІ

КУЛІРНОГО ТРИКОТАЖУ

Ф.А. МОЙСЕЄНКО, Н.П. БУХОНЬКА Київський національний університет технологій та дизайну


Розглянуто фактори, що впливають на довжину нитки в петлі та її рівномірність в кулірному трикотажі, а саме: підготовка ниток (пряжі) до в’язання; вхідний натяг нитки; переміщення нитки по поверхнях робочих органів машини та по нитці в процесі в’язання; технологічний та механічний кути кулірування; переміщення петель разом з голками під дією сил тертя; вплив сили відтягування старої петлі в процесі кулірування; відтягування та розширення полотна на машині

Процес в’язання трикотажу – це дуже складний механічний процес, головним об’єктом якого є

нитка, а продукт цього процесу – петлі, з яких утворюється трикотаж (полотно або виріб).

В процесі в’язання на нитку і петлю діє ряд зовнішніх та внутрішніх факторів, які істотно

змінюють їх структуру і параметри, спричиняючи різні їх деформації (розтягування, згинання, зминання,

розплющення, стирання тощо) та суттєво зміюючи кінематику і динаміку нитки. Довжина нитки в петлі є

найважливішим геометричним параметром петельної структури, від якого залежать інші параметри

структури, фізико-механічні та експлуатаційні властивості трикотажу.

Довжина нитки в петлі та її рівномірність залежать від великої кількості факторів, які можна

об’єднати в чотири групи.

1. Вид, структура, параметри та властивості перероблюваних ниток (пряжі).

2. Якість підготовки ниток (пряжі) до в’язання.

3. Конструкція робочих органів і механізмів в’язання та їх взаємодія в процесі в’язання.

4. Способи виконання процесу в’язання та операцій процесу петлетворення.

Від факторів, які входять в названі групи, залежать також якість та надійність процесу в’язання,

а отже, і якість трикотажу.

Автори більшості наукових робіт, присвячених аналізу процесу в’язання кулірного трикотажу,

основними факторами, від яких залежить довжина нитки в петлі, вважають такі: вхідний натяг нитки,

глибину кулірування та силу відтягування трикотажу або старих петель. У роботі [1] до названих

факторів додано швидкість нитки при куліруванні, а в роботі [2] до факторів, які визначають режим

в’язання, належать: вхідний натяг нитки, зусилля відтягування полотна та швидкість нитки. Автор

роботи [3] провів експериментальні дослідження параметрів структури трикотажу залежно від вхідного

натягу пряжі, сили відтягування полотна та відстані між фонтурами і зробив висновок, що регулювання

довжини нитки в петлі на двофонтурних багатосистемних круглов’язальних машинах доцільно

здійснювати шляхом зміни не лише положення кулірних клинів, а й відстані між фонтурами.

У роботі [4] процес петлетворення розподілено на десять операцій, послідовність яких залежить

від способу їх виконання. Є три способи виконання процесу петлетворення: трикотажний, в’язальний і

основов’язальний. Різниця між трикотажним та в’язальним способом процесу петлетворення полягає в

тому, що при трикотажному способі кулірування здійснюється безпосередньо після

прокладання нитки, а при в’язальному способі кулірування зміщено до моменту виконання операції

скидання і поєднано з операцією формування петлі. Спосіб процесу петлетворення впливає на довжину

нитки в петлі вироблюваного трикотажу.

121


При трикотажному і в’язальному способах всі операції процесу петлетворення виконуються

послідовно. Винятком є трикотажний спосіб петлетворення на котонній машині, на якій операції

прокладання і кулірування нитки виконуються послідовно, а всі інші операції, починаючи з розподілу

(якщо кулірування відбувається з розподілом) і до кінця процесу петлетворення, виконуються одночасно,

що суттєво впливає на рівномірність петельної структури трикотажу.

Основов’язальний спосіб петлетворення істотно відрізняється від двох інших тим, що

виконується одночасно на всіх голках з великої кількості (декілька тисяч) ниток основ.

У роботі [1] наведено результати теоретичних і експериментальних досліджень процесу

петлетворення на круглов’язальних однофонтурних машинах з язичковими голками, описує залежність

довжини нитки в петлі від глибини кулірування з урахуванням сили відтягування петель і перетягування

нитки в петлях. Наведено описи пристроїв, пристосувань та приладів, які застосовувались при

визначенні зусиль та натягів нитки, що виникають в процесі петлетворення.

Одним із найважливіших факторів, від яких залежить довжина нитки в петлі та її рівномірність,

є натяг нитки в процесі в’язання трикотажу, який в свою чергу залежить від багатьох факторів. До цих

факторів передусім належать:

– ступінь підготовки нитки (пряжі) до в’язання;

– вхідний натяг нитки;

– переміщення нитки по поверхнях робочих органів машини та по нитці старої петлі в процесі

петлетворення;

– технологічний і механічний кути кулірування;

– сила відтягування старих петель та ряд інших.

Проведемо короткий аналіз названих факторів.

ПІДГОТОВКА НИТОК (ПРЯЖІ) ДО В’ЯЗАННЯ

В процесі підготовки пряжі та ниток до в’язання (перемотування та снування) з метою

створення необхідних умов роботи в’язальних машин і отримання трикотажу високої якості пряжу по

всій довжині очищають від зовнішніх вад (шишок, великих вузлів та ін.), намотують в компактні

пакування необхідної ємності. Процес перемотування передбачає також поліпшення в’язальної здатності

пряжі та ниток шляхом їх облагороджування, згладжування і зм’якшення парафінуванням,

замаслюванням або емульсуванням, що забезпечує значне зменшення коефіцієнта тертя пряжі та ниток.

Процес формування пакування пряжі є одним з основних і найбільш відповідальних етапів

підготовки пряжі до в’язання. Традиційний спосіб формування пакувань має низку істотних недоліків,

зумовлених принципом дії мотального механізму.

Основним недоліком пакувань хрестового намотування, отриманих на мотальній машині

М-150-2, є нерівномірність розподілу об’ємної щільності по радіусу пакування і по довжині твірної, що

погіршує умови змотування пряжі при її переробці. На розподіл щільності намотування істотно впливає

конструкція і положення механізму прихилу мотальної машини.

Автор дослідження [5] розробив нову конструкцію механізму прихилу мотальної машини М-

150-2 і провів його випробування, в результаті чого зроблено такі основні висновки:

– раціональна структура намотування пряжі на бобіні утворюється при установці механізму

прихилу мотальної машини без зазору між поверхнями намотування і мотального барабанчика. При

122


цьому нерівномірність розподілу щільності пакування вздовж твірної знижується в середньому на 25 % і

зменшується стираюча дія на пряжу;

– для досягнення оптимального рівня об’ємної щільності намотування на торцях пакування і для

запобігання джгутоутворення необхідно здійснювати переміщення пакування вздовж осі мотального

барабанчика не менше ніж на 6 мм (на машині можливо до 12 мм);

– середня об’ємна щільність бобіни збільшується на 10 % за рахунок зменшення нерівномірності

розподілу меридіанної щільності намотування на 43 %;

– маса пакування збільшилась на 15 %.

До підготовки до в’язання належить і мерсеризація бавовняної пряжі. Мерсеризацією називають

процес обробки целюлозних матеріалів концентрованими розчинами їдкого натру з подальшим

промиванням для вилучення слідів лугу. В результаті мерсеризації пряжа набуває підвищеної міцності і

еластичності, здатності до швидкого і глибокого фарбування. Пряжа, яка мерсеризована під натягом,

набуває стійкого шовковистого блиску.

В 50–60 роках XX ст. мерсеризована бавовняна пряжа використовувалась для виготовлення

високоякісних жіночих панчіх, але в наступні десятиліття використання мерсеризованої пряжі зведено

нанівець, чому частково сприяла поява нових видів ниток і пряжі.

ВХІДНИЙ НАТЯГ НИТКИ

Вхідний натяг нитки, з яким вона подається в зону петлетворення, складається з натягу, що

виникає при змотуванні її з пакування, та сил опору нитки, які виникають при проходженні нею через

різні пристрої. При сході з нерухомої бобіни конічної форми нитка обертається навколо неї зі змінною

кутовою швидкістю і під дією відцентрової сили віддаляється від бобіни, утворюючи балон, який

створює додатковий нерівномірний натяг нитки, при цьому коливання натягу нитки збільшується з

пониженням місця сходу нитки та зменшенням розмірів бобіни.

Дуже мала величина натягу нитки при змотуванні її з пакування недостатня для того, щоб

забезпечити роботу різних пристроїв, які контролюють переміщення нитки, а крім того, нестабільність

натягу нитки при малому його рівні суттєво впливає на нерівномірність петельної структури трикотажу

та обрив нитки. Тому на в’язальних машинах застосовують різні нитконатягувачі та компенсатори з

метою збільшення рівня натягу нитки і його стабілізації.

На характеристики вхідного натягу нитки істотно впливають умови переміщення нитки по

елементах ниткопровідної системи, які утворюють складну заправочну лінію, що неодноразово

переломлюється. Така заправка нитки необхідна для забезпечення таких технологічних та

експлуатаційних функцій [2]:

– забезпечення оптимальних умов змотування нитки з пакування, що вимагає розміщення

вхідного нитконапрямляча на певній висоті відносно бобіни співвісно її осі;

– розміщення на траєкторії руху нитки пристроїв для контролю нитки і зупинки машини при її

сході з бобіни та при обриві або надмірному збільшенні натягу нитки;

– своєчасну зупинку машини, що зумовлює необхідність створення певного резерву нитки від

датчика її контролю до зони петлетворення. Цей резерв залежить від швидкості нитки в процесі

петлетворення, тривалості спрацювання датчиків контролю нитки і зупинника машини та вибігу машини

при її зупинці;

123


– контроль натягу нитки при вході її в зону петлетворення;

– в’язання при реверсивному режимі роботи машини, при якому виникає необхідність установки

на шляху руху нитки нитконатягувача (компенсатора);

– застосування виносного шпулярника з метою зменшення трудомісткості обслуговування і

розвантаження станини багатосистемної в’язальної машини. Заправочна лінія нитки при цьому

ускладнюється: збільшуються як кути обхвату ниткою нитконапрямлячів, так і довжина заправної лінії.

Аналіз конструкцій існуючих нитконатягачів та компенсаторів при пасивній (негативній)

ниткоподачі показує, що принципи їх роботи не дають підстав усунути нерівномірність і зменшити

рівень натягу нитки. Фрикційний характер взаємодії нитки з елементами ниткопровідної системи

призводить до того, що рівень натягу нитки при вході в зону петлетворення і його відхилення значно

збільшуються.

Застосування різних видів пристроїв активної (примусової) ниткоподачі забезпечує достатню

стабілізацію вхідного натягу нитки і, як результат, більшу рівномірність петельної структури трикотажу.

ПЕРЕМІЩЕННЯ НИТКИ ПО ПОВЕРХНЯХ РОБОЧИХ ОРГАНІВ МАШИНИ ТА ПО НИТЦІ ПРИ КУЛІРУВАННІ

Від глибини кулірування великою мірою залежить довжина нитки в петлі. У виконанні операції

кулірування звичайно беруть участь кілька голок і кілька платин, тобто нитка одночасно кулірується в

кілька петель. Таке кулірування називають куліруванням з защемленням.

Нехтуючи силами пружності і жорсткості нитки, натяг нитки при куліруванні можна визначити

за формулою Ейлера:

при трикотажному способі петлетворення:

Т = То еμ1 (Σαі + Σβі) ; (1)

при в’язальному способі:

Т = То еμ1 (Σαі + Σβі) + μ2 Σγі , (2)

де То – вхідний натяг нитки; μ1 – коефіцієнт тертя нитки об голки і платини; μ2 – коефіцієнт тертя

нитки об нитку; α, β, γ – кути обхвату ниткою відповідно платини, голок і нитки старих петель.

Кути α, β, γ зростають зі збільшенням глибини кулірування, а кількість голок і платин, які

одночасно беруть участь у куліруванні, залежить як від глибини кулірування, так і від величини

технологічного кута кулірування. Чим менший цей кут, тим більше голок і платин одночасно беруть

участь у куліруванні, тобто тим більший натяг нитки.

Коефіцієнти тертя нитки μ1, μ2 залежать від виду нитки (пряжі), якості підготовки їх до в’язання,

швидкості нитки при переміщенні по петлетвірних органах тощо.

При обгинанні ниткою циліндричних поверхонь дуже малого діаметра, що має місце при

обгинанні ниткою голок і платин при виконанні операції кулірування, на величину натягу нитки великою

мірою впливає жорсткість нитки. Рівняння (1) і (2) з урахуванням жорсткості нитки мають такий вигляд:

Т = То еμ1 (Σαі + Σβі) + (ЕІ / dо2) [е μ1 (Σαі + Σβі) - 1]; (3)

Т = То еμ1 (Σαі + Σβі) + μ2 Σγі + (ЕІ / dо2) [е μ1 (Σαі + Σβі) + μ2 Σγі - 1], (4)

де Е – модуль пружності матеріалу нитки; І = πdн4 / 64 – осьовий момент інерції перерізу нитки; ЕІ –

жорсткість нитки; dо = d + dн – розрахунковий діаметр, що враховує діаметр нитки dн і діаметр

циліндричної поверхні d.

124


Максимальний натяг нитки при куліруванні, розрахований за формулами (3), (4), приблизно на

20 % більший, ніж розрахований відповідно за формулами (1), (2) [6].

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТА МЕХАНІЧНИЙ КУТИ КУЛІРУВАННЯ Отже, для зменшення натягу нитки при куліруванні необхідно зменшувати сумарну величину

кутів α, β і γ, тобто кількість голок і платин, які одночасно кулірують нитку, повинна бути мінімальною,

або щоб кулірування було без защемлення, для чого необхідно мати якомога більший технологічний кут

кулірування.

Технологічним кутом кулірування αкт називається кут, який при прямолінійному профілі

кулірного клина утворюється лінією внутрішніх контурів головок голок при куліруванні з лінією,

паралельною лінії відбою. Але лінія внутрішніх контурів головок голок паралельна робочій кромці

кулірного клина, кут нахилу якої зветься механічним кутом кулірування αкм. При цьому механічний і

технологічний кути кулірування рівні між собою, але вимоги до них пред’являються протилежні.

Від механічного кута кулірування залежить ступінь удару п’ятки голки об клин при їх зустрічі і

сила тиску клина на п’ятку голки, яка необхідна для переміщення голки в пазу голечниці. При цьому в

разі збільшення кута αкм удар і сила тиску клина збільшуються і при досягненні критичної величини

механічного кута кулірування відбувається поломка п’яток голок. Тому необхідно розробляти такі

в’язальні механізми, які забезпечували б нерівність αкт > αкм.

Для зменшення ступеню защемлення нитки при куліруванні, тобто для задоволення

технологічних вимог, що пред’являються до кута кулірування, і зменшення удару п’яток голок об клин,

тобто для задоволення механічних вимог було запропоновано різні конструкції в’язальних механізмів,

які можуть бути зведені до таких принципових схем [6]: кулірні клини з ламаним або криволінійним

профілем; конічні голечниці; важільна передача між клином замкової системи і голкою; зустрічні рухи

петлетвірних органів; антиударні голки; клини з пружними елементами.

Детально це питання розглянуто в роботі [6].


1. Лазаренко В.М. Процессы петлеобразования. – М.: Легпромбытиздат, 1986. – 136 с.

2. Цитович И.Г. Технологическое обеспечение качества и эффективности процессов вязания

поперечновязаного трикотажа. – М.: Легпромбытиздат, 1992. – 240 с.

3. Бухонька Н.П. Розробка технології в’язання трикотажу комбінованого переплетення з

льномісткої та льняної пряжі. Автореф. канд. дис. –К.: КНУТД. – 2004. – 18 с.

4. Далидович А.С. Основы теории вязания. – М.: Легкая индустрия, 1970. – 432 с.

5. Закора О.В. Удосконалення технології формування пакувань хрестового намотування.

Автореф. канд. дис. – К.: – 2005. – 19 с.

6. Мойсеєнко Ф.А. Проектування в’язальних машин. – Харків: Основа, 1994. – 336 с.


УДК 687.016.5:687.12

125


ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРУ КРИВИХ ДЛЯ ДІЛЯНОК

ПРОЙМИ ЖІНОЧОГО ОДЯГУ

М.С.ВИННИЧУК, А.Т.СУШАН


У роботі проведено порівняльний аналіз методик побудови розімкнутої пройми. Показано, що при зведенні їх до визначених однакових умов,у квадрантах 2 та 3 криві пройми будуть близькими. Це уможливлює побудову узагальненої кривої пройми. Наведено характеристики узагальненої кривої та співвідношення для критичних точок пройми

Одним із найскладніших і найважливіших етапів розробки нових моделей одягу є визначення

лінійних параметрів і геометрії криволінійних контурів його деталей. Якість швейного виробу великою

мірою залежить від правильного визначення форми контурних ліній членувань, ліній спряження деталей,

а також однойменних ліній різних деталей. Це набуває особливого значення при проектуванні вузла

пройма–рукав, який є одним із основних формотвірних вузлів виробу. Саме ця ділянка суттєво впливає

на посадку виробу на фігурі людини, що є одним з основних критеріїв оцінки якості виробу в цілому

[1–3].

При формуванні цього вузла необхідно враховувати вплив таких чинників: об’ємно-просторову

форму нового виробу, особливості фігури та фізико-механічні властивості матеріалів. З одного боку від

досконалості форми виробу, який змінюється під впливом моди, залежить його естетичне сприйняття.

Властивості матеріалів мають значення при технологічних операціях монтажу виробу. З іншого боку,

об’ємна форма залежить від геометрії зрізів, які після суміщення контрольних знаків у плоских деталях

визначають форму готового виробу, а в той же час геометричні основи проектування заданої форми

одягу з текстилю пов’язані з фізико-механічними основами деформації текстильних матеріалів. Отже,

при формоутворенні деталей визначення геометрії ліній деталей є найважливішим.


Відомо, що вузол пройма–рукав утворюється в результаті поєднання кількох ліній,

найважливішими з яких є крива окату рукава та пройми. При цьому побудова лінії окату рукава тісно

пов’язана з конфігурацією лінії пройми. Зв’язок між конфігураціями цих ліній може визначатися

по-різному, залежно від методу конструювання. Але традиційно лінія окату рукава є похідною від форми

лінії пройми. Аналіз існуючих методик показав, що вони дають загальні правила побудови пройми, при

цьому сама лінія пройми проводиться інтуїтивно під час оформлення на кресленні на основі деяких

загальних характеристик [4–10]. Побудована таким способом пройма завжди потребує перевірки в макеті

[11]. Отже, існує проблема оптимізації проектування вузла пройма–окат рукава та способів апроксимації

лінії пройми для ручного та автоматизованого проектування.


Для вирішення зазначеної проблеми необхідне проведення досліджень, спрямованих на

формалізацію параметрів лінії пройми та пошук чіткого математичного опису її побудови в

автоматизованому режимі. Це можливо за умов вирішення таких завдань:

– дослідження критичних точок пройми та криволінійних ділянок, на які вона поділяється;

– визначення характеру кривих для опису різних ділянок пройми.

126


Це дослідження проведено на прикладі конструкцій жіночого плечового одягу [4–10], а саме

суконь жіночих. На користь цього асортиментного виду одягу свідчить велике розмаїття форм та

покроїв. Щодо особливостей конструктивної розробки, то слід зазначити, що сукня належить до одягу

другого шару і не має внутрішнього пакета, а отже, необхідності його врахування при визначенні

величини прибавки на вільне облягання. При цьому які об’єкт дослідження взято конструкції на базі

вшивного рукава, побудовані на типову фігуру з розмірними ознаками 164-88-96.


В загальному випадку розімкнуту пройму можна розглядати як криву, що визначається

трьома критичними точками (B, C, D) та двома плечовими точками (А, Е) (рис.1), які ділять

пройму на чотири ділянки, кожна з яких буде належати до квадранта з таким же номером.

В результаті порівняння конструкцій пройми шляхом суміщення по лінії грудей та середині

ширини пройми (рис.2) отримано таке:

– в нижній частині пройми спинки та переду (2-й та 3-й квадранти) спостерігається схожий характер ліній; – ширина пройми у конструкціях відрізняється не більш як на 5%, що можна вважати несуттєвою похибкою; – для різних методик конструювання одягу виявлено невеликі розбіжності в розташуванні критичних точок пройми B, C, D.

Рис.2. Порівняння конструкцій пройми,

суміщених по лінії грудей Рис.1. Схема пройми

Отже, результати проведеного дослідження дають можливість сформувати типову структуру нижньої частини пройми, оскільки величина ширини пройми і розміщення її критичних точок B, C, D є близькими.

При аналізі ділянок нижньої частини пройми можна зазначити, що в 2-му та 3-му квадрантах характер кривих є умовно близьким. Отже, можна визначити деяке їхнє середнє положення, що уможливить побудову узагальненої кривої для нижньої частини пройми.

Для верхніх ділянок пройми спинки та пілочки проведене зіставлення по їх критичних

точках, яке показує, що характер отриманих кривих виявляє відмінності у їх розташуванні, які можна

пояснити різноманітністю форм плечових ділянок суконь в різні періоди [4–10].

127


Для виявлення залежностей, що описують характер кривих на ділянках пройми, застосовується

методика, наведена в роботі [12]. В основу методики покладено визначення характеристик кривизни

ділянок, на основі яких їх можна віднести до нормалізованих кривих другого порядку (параболічного,

гіперболічного чи еліпсоїдного типу).

Здебільшого крива другого порядку задається трьома точками (початковою, проміжною,

кінцевою) та двома дотичними в початковій та кінцевій точках (п’ять геометричних умов).

Точка М (рис.3) задається як точка перетину медіани NK трикутника BNC з кривою пройми.

Вона описується за допомогою коефіцієнта KNKMf = , що називається проекційним дискримінантом

кривої. Дискримінант характеризує ступінь випуклості кривої таким чином:

для f < 0,5 – крива є частиною еліпса,

для f = 0,5 – параболічна крива;

для f > 0,5 – гіперболічна крива.

В результаті аналізу значень проекційного дискримінанта для ділянок кривої пройми в другому

та третьому квадрантах отримуємо деяку їх розбіжність, хоча умова f<0,5 завжди виконується. Отже, для

різних методик побудови пройми її ділянки в квадрантах 2 і 3 описуються частиною кривої еліпса.

Аналіз методик побудови пройми [4–10] (1968 – 2001 рр.) показав, що значення коефіцієнта f

були в діапазоні:

2-й квадрант – f= 0,366–0,450 (середнє значення 0,413); 3-й квадрант – f =0,409–0,489 (середнє значення 0,450).

Маючи координати критичних точок B, C, D пройми та за умови, що пройма розміщується в прямокутнику (що має місце для всіх досліджуваних методик), а також при відомому узагальненому проекційному дискримінанті кривизни, можна побудувати узагальнену криву (рис.4), оскільки для кривої другого порядку відомі п’ять геометричних умов [12].

Аналіз проекційних дискримінантів кривих у першому (f=0,214÷0,571) та четвертому

(f=0,441÷0,674) квадрантах показує значну розбіжність, що не дає можливості сформувати для них

середнє значення, або хоча б визначити тип кривої другого порядку. Ймовірно такі величини будуть

більш близькими між собою для закритої пройми, що потребує проведення подальших досліджень.

На основі результатів проведеного дослідження можна розробити схематичну структуру

узагальненої відкритої пройми за визначеним положенням критичних точок та значеннями

проекційного дискримінанта кривизни для ділянок пройми у всіх чотирьох квадрантах (рис.4), де

точки А і Е не фіксуються, а визначаються з урахуванням форм плечових ділянок суконь.

128


Рис.4. Характеристики апроксимуючої

лінії пройми Рис. 3. Визначення кривизни узагальнених

нижніх частин пройми Враховуючи, що в різних методиках конструювання одягу виявлено незначні розбіжності у

розташуванні критичних точок пройми B, C, D, можна однозначно визначити їх положення через

співвідношення довжин відрізків DG і BF до ширини пройми GF.

Висновки

На основі аналізу різних методик побудови лінії пройми суконь жіночих при визначених

однакових умовах встановлено, що здебільшого криві, які описують пройму, близькі між собою у

другому і третьому квадрантах (нижня частина пройми). Усі вони є кривими еліптичного типу, тому

можуть бути представлені єдиною типовою структурою нижньої частини пройми, що допускає

приведення їх до спільної узагальненої кривої. Для узагальненої кривої визначено положення

критичних точок пройми В, C і D через відношення довжин відрізків CG, DG і BF до ширини пройми

GF, які для отриманої кривої становлять 0,6; 0,67 та 0,43 відповідно.

Для частин кривої пройми у виділених другому та третьому квадрантах можуть бути визначені

проекційні дискримінанти. Отримані значення не перевищують 0,5, тобто виділені ділянки подібні до

частин еліпса. Дослідження верхніх частин пройми (квадранти 1-й і 4-й) показали, що проекційні

дискримінанти у різних методиках побудови пройми суттєво відрізняються, тому неможливо визначити

їх середнє значення або тип кривої другого порядку. Отже, подальше дослідження цих ділянок потребує

їх попередньої систематизації із застосуванням фундаментальних та суміжних наук.


1. Шершнева Л.П., Рогова А.П. Проектирование и производство женского платья. – М.: Легкая

и пищевая пром-сть, 1983. – 223 с.

2. Коблякова Е.Б. Основы проектирования рациональных размеров и формы одежды. – М.:

Легкая и пищевая пром.с-ть, 1984. – 254 с.

129


3. Богушко О.А. Геометрія поверхонь одягу. – К.: – 2004. – 152 с.

4. Сердюкова Т.С. Конструирование легкого платья и белья. – М.: Легкая индустрия, 1968. –

496 с.

5. Янчевская Е.А. Конструирование одежды. Учеб. пособие. – М.: Моск. текст. ин-тут, 1986.

– 444 с.

6. Сивак В.І., Калініна О.К., Харламова Г.М. Легке плаття. – К.: Час, 1992. – 336 с.

7. Амирова Э.К., Сакулина О.В., Сакулин Б.С., Труханова А.Т. Конструирование одежды.– М.:

Мастерство. Высшая школа, 2001. – 496 с.

8. Короткова Е.И. Легкая женская одежда – М.: Легкая индустрия, 1971. – 224 с.

9. Жак Лин. Техника кроя: Пер. с франц. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1991.

– 96 с.

10. Методика конструирования женской верхней одежды. – М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1980.

– 127 с.

11. Коблякова Е.Б., Ивлева Г.С., Романов В.Е. и др. Конструирование с элементами САПР / Под

ред. Е.Б. Кобляковой. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 464 с.

12. Лабораторный практикум по конструированию одежды. Учебное пособие для студентов

вузов легкой пром-сти. Под ред. Е.Б.Кобляковой. – М.: Легкая индустрия, 1976. – 320 с.


УДК 685.341.8

ОСНОВНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ПРОИЗВОДСТВА ОБУВИ ДЛЯ ПОДРОСТКОВ И ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯ

Л.С. ГУРЬЯНОВА, И.И. МРУЗ Южно-Российский государственный университет экономики и сервиса

У статті розкрито основні проблеми, що виникають при виробництві взуття для підлітків

Основные проблемы в производстве обуви для подростков в большинстве случаев связаны с

невыполнением требований к изделиям для данной группы потребителей. Для определения основных

требований к производимой продукции необходимо исследовать все аспекты, которые учитывают

подростки при выборе обуви, и учесть факторы, влияющие на выбор исследуемой группы потребителей.

Определение основных требований к обуви для подростков имеет очень большое значение.

Наметившаяся тенденция роста экономических показателей, которая отражается непосредственно на

отрасли обувного производства, указывает на острую необходимость поиска новых подходов в научном

развитии предприятия, изготавливающего обувь, а это влечет повышение требований к выпускаемой

продукции, при этом цена изделия должна оставаться приемлемой для достаточно широкого круга

потребителей.

Важный фактор успешной деятельности предприятия – полное соответствие предлагаемой

продукции спросу потребителя, поэтому при рассмотрении требований к изделиям для любого

ассортимента необходимо сопоставлять их с реальными возможностями предприятия, производящего

продукцию, его возможностями по удовлетворению требований своей потребительской группы.

130


Зачастую формирование ассортимента предприятия зависит от производственных возможностей,

опыта и квалификации конструкторов и технологов, а также особенностей производства. Однако

предприятия зачастую не ведут статистических исследований, выявляющих потребности и желания

потребителей, хотя процесс разработки ассортиментной политики любого обувного производства

должен базироваться на желаниях и потребностях покупателей, а также на маркетинговых

исследованиях сегмента рынка.

Одним из основных требований к обуви для данной возрастной группы является правильная

конструкция обуви, которая при эксплуатации не препятствует осуществлению нормальных опорно-

двигательных функций и не вызывает физиологические изменения в организме, поскольку он находится

в процессе формирования и чрезвычайно чувствителен к негативным воздействиям.

Остальные требования, предъявляемые к обуви, можно отнести к группе эстетических,

поскольку при покупке готовой обуви качество модели, материалов, применяемых в данной обуви,

высота каблука оцениваются покупателем визуально, в соответствии с индивидуальными особенностями

восприятия.

Основой для социологического обоснования и формирования эстетических требований

послужил анкетный опрос девушек в возрасте от 16 до 18 лет. Данный метод был выбран, потому что

именно с помощью статистических исследований можно получить наиболее точные сведения как о

существующих эстетических представлениях респондентов данной возрастной группы, так и об их

изменениях и тенденциях, что имеет большое значение для разработки ассортимента выпускаемой

продукции.

Для выявления наиболее важных критериев при выборе обуви в исследуемой группе был

проведен статистический опрос, результаты которого представлены на рис. 1.

Рис. 1. График наиболее важных критериев при выборе обуви

Большинство респондентов отдали предпочтение цене, качеству обуви и соответствию

направлениям моды. Таким образом, очевидно, что предприятия, выпускающие обувь, должны

постоянно усовершенствовать качество производимой продукции в целях сохранения

конкурентоспособности своего товара, но при этом цена изделия должна оставаться приемлемой, а также

разрабатывать модели, соответствующие модным тенденциям. Качество изготавливаемой обуви в

большей степени зависит от используемых материалов и оборудования, основного и вспомогательного.

Для производства модной обуви производителю необходимо постоянно обновлять колодочный

131


ассортимент и проводить социологические исследования на предмет предпочтений своих потенциальных

потребителей.

Требования к материалу, из которого изготавливается обувь, также необходимо учитывать при

производстве. Необходимо найти оптимальное сочетание цены и качества используемого сырья, что

обеспечит конкурентоспособность произведенной продукции и востребованность на рынке потребителей

и как следствие – максимальную прибыль предприятию-производителю.

Результат исследований в области предпочтений материала среди выбранной группы

потребителей представлен на рис. 2.

Рис. 2. График предпочтения материала для изготовления обуви

Как показал результат опроса, подавляющее большинство людей выбирают обувь из

натуральной кожи, поскольку изделия из данного материала удобны в эксплуатации и достаточно

долговечны.

Производство обуви из натуральной кожи является дорогостоящим, это связано со стоимостью основного сырья, а также со сложностями в подготовке производственных материалов и сборке обуви. Вышеперечисленные факторы непосредственно отражаются на цене готовой обуви. Уменьшить затраты на производство продукции из натуральных кож можно путем максимальной механизации производства, снизив цену на готовую обувь за счет уменьшения трудовых затрат на сборку и отделку продукции.

Возвращаясь к вопросу о наиболее рациональной конструкции обуви, что подразумевает такие

факторы, как соответствие изделия антропометрическим особенностям стопы, высота каблука и т.д.,

необходимо учитывать особенности основной группы потребителей.

Одним из основных факторов, влияющих на выбор обуви потребителей данной группы,

являются модные тенденции, которые зачастую диктуют производство обуви на высоком и особо

высоком каблуке. Приведенные данные подтверждаются опросом, результаты которого представлены на

рис. 3.

Большинство респондентов предпочитают обувь на высоком и особо высоком каблуке.

Характерной особенностью исследуемой потребительской группы является то, что обувь на высоком и

особо высоком каблуке используется для повседневной носки, однако данная обувь проектируется как

модельная, не предназначенная для повседневной эксплуатации. Такое несоответствие в эксплуатации и

проектировании приводит к раннему развитию антропометрических отклонений стопы у подростков и

серьезным заболеваниям опорно-двигательного аппарата.

132


Рис. 3. График выбора высоты каблука или платформы

Для снижения риска приведенных последствий необходимо разрабатывать колодки,

полностью соответствующие форме и размерам стопы, то есть обеспечивающие максимальное удобство

при эксплуатации.

Подводя итог проведенным исследованиям, необходимо сформулировать основные требования к

обуви для подростков, которые заключаются в первую очередь в рациональной конструкции, то есть в

полном соответствии обуви антропометрическим особенностям стопы, высоком качестве изделия,

соответствии его направлениям моды, а также выборе основных и вспомогательных материалов.

Данные требования можно удовлетворить путем совершенствования методов производства,

внедрением современных методик, использования высококачественных материалов и комплектующих.

Для решения основной проблемы предприятия, а именно соответствия предлагаемой продукции

требованиям и спросу покупателей, необходимо вести статистические исследования, которые позволяют

не только определить существующие потребности покупателей, но и тенденции их изменения, что имеет

большое значение для формирования прибыльного и конкурентоспособного ассортимента.


УДК 658.512.011.56:681.03.06

АНАЛИЗ ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ ВОЗМОЖНОСТЕЙ САПР ОБУВИ И

КОЖГАЛАНТЕРЕЙНЫХ ИЗДЕЛИЙ

И.В. ПОНОМАРЕВА, И.И. МРУЗ

Южно-Российский государственный университет экономики и сервиса

Целью данной работы является анализ функциональных возможностей наиболее используемых

программ в обувной и кожгалантерейной промышленности. К ним относятся: 3d studio MAX, CorelDrаw, АССОЛЬ, АСКО-2Д и т.д.

В настоящее время большое распространение получили системы автоматического

проектирования (САПР) и компьютерные программы, позволяющие по-новому подойти к процессу

проектирования изделий из кожи и технологии их производства.

133


Autodesk® 3ds Max® 8 предоставляет новые средства управления ресурсами, разработки

персонажей и использования проекционных координат UV.

Это программное обеспечение позволяет применять инструменты сценариев, которые призваны

максимально повысить производительность, обеспечивает распространение, контроль и управление

ресурсами разрабатываемого проекта с использованием Asset Tracker (система слежения за ресурсами),

которая является новым решением для контроля исходных данных. Она совместима с уже

существующими аналогичными системами.

Можно создавать невероятно реалистичные модели с помощью передовых средств

редактирования многоугольников. Используя новые средства проецирования оболочки и инструменты

растягивания координат, можно сократить время, затрачиваемое на точную регулировку проекционных

координат UV.

С помощью нового отладчика MAXScript можно быстро и просто создавать цельные сценарии

MAXScript, собственные решения и дополнительные программные модули, чтобы ввести совершенный

поток команд и улучшить рабочий процесс, используя широкий набор инструментальных средств

разработки программного обеспечения (SDK), содержащего подробную справочную информацию.

Расширяя набор инструментов, программа 3ds Max 8 предлагает новые усовершенствованные

функциональные возможности проектирования персонажей и управления ресурсами, а также позволяет

применять собственные скрипты.

Широкий набор передовых средств работы с полигонами используется для моделирования как с

низким, так и с высоким разрешением. Новые мощные средства полигонального моделирования

ускоряют процесс добавления деталей в геометрические объекты. С помощью быстрых и уникальных

инструментов Edit Poly (редактирование полигонов) можно создавать самые сложные модели.

Система АССОЛЬ позволяет строить трехмерную модель изделия по реальным размерам,

добавлять декоративные элементы, просматривать построенную модель под разными углами и в разных

проекциях. Лекала смоделированного трехмерного изделия получаются автоматически – с

использованием специальных команд автоматической развертки поверхностей на плоскость. В системе

можно натягивать реальные материалы на построенную трехмерную модель, регулировать освещение,

что позволяет оценить внешний вид изделия со всеми элементами декора еще на этапе проектирования.

Богатый инструментарий АССОЛЬ позволяет строить лекала изделия сразу на плоскости,

снимая размеры с эскиза изделия. При этом система автоматизирует основные операции оформления

лекал и создания технической документации.

САПР помогает решить одну из важнейших задач снижения себестоимости – задачу экономии

сырья. Для этого предлагается программа раскладки лекал на рулонных материалах, обеспечивающая

плотные раскладки с учетом технологических ограничений, а также программа расчета кусков для

оптимального использования рулонов материалов при раскрое. Для предприятий, предпочитающих

создавать лекала вручную, но желающих использовать преимущества, которые дает автоматическая

раскладка лекал, разработана специальная технология ввода лекал в компьютер. Готовые лекала

фотографируются цифровым фотоаппаратом, затем в программе «Фотодигитайзер» автоматически

устраняются искажения и определяются контуры лекал. Это позволяет быстро и с высокой точностью

вводить в компьютер любые картонные или бумажные лекала.

134


САПР изделий из кожи может включать средства для проектирования или ввода поверхностей

колодки в компьютер и средства автоматической развертки для получения УРК.

Но в настоящий момент обувные САПР в основном используются для выполнения градирования

обуви и создания технической документации на модель.

АССОЛЬ-ОБУВЬ обеспечивает следующие функциональные возможности:

– ввод средней копии или грунтмодели в компьютер с помощью дигитайзера или сканера. На

ввод затрачивается не более 15-30 мин;

– построение модели на основе УРК, автоматически сориентированной в требуемых системах

координат. Специализированные команды конструирования задают необходимые связи на грунте,

позволяют ускорить и упростить процесс моделирования. Прошедший обучение конструктор

затрачивает на разработку чертежа модели не более одного часа;

– выполнение деталировки с грунтмодели. При выполнении деталировки автоматически

создаются необходимые связи между деталями и грунтмоделью, обеспечивающие точность градации. И

в то же время на любом этапе можно легко внести необходимые изменения или выполнить

дополнительные построения. Примерно за 30 мин. конструктор может построить все детали верха,

подкладки, отделочных материалов, сборочных шаблонов и т.п. В системе присутствуют специальные

команды сборки деталей, просмотра описания созданных построений и другие сервисные команды;

– автоматическое размножение по стандартным системам: штихмассовой и метрической, а также

любым другим приращениям, по желанию конструктора, что обеспечивает гибкость при градации

специальной обуви. Поддерживается выполнение градации по полнотам и половинным размерам;

– автоматическая маркировка деталей по заданному пользователем шаблону, в соответствии с

принятыми на предприятии требованиями;

– автоматический расчет площадей и периметров. Как только конструктор сформировал деталь,

вся информация о ней автоматически заносится в специальную таблицу, доступную для просмотра в

любой момент;

– автоматический расчет укладываемости. После выполнения деталировки автоматически

подсчитывается максимальный процент укладываемости для каждой детали. Эта информация заносится

в сводную информационную таблицу деталей, где хранятся площади, периметры и другая информация о

деталях, а также паспорт моделей. Кроме этого, есть команда графического отображения всех

возможных способов укладываемости для выбранной детали или выбранного набора деталей одной или

нескольких моделей. Данные функции гарантируют абсолютно точный результат и помогают экономить

сырье;

– автоматическая корректировка деталей при внесении изменений в грунтмодель;

– автоматическое создание паспорта и другой сопроводительной документации на модель по

заданной пользователем форме. Конструктор может выводить информацию из САПР-АССОЛЬ в

документы WORD, таблицы EXСEL для дальнейшего использования в плановом отделе предприятия;

– вывод деталей на печать или вырезающее устройство. Автоматическая подготовка шаблона

вывода. Конструктор задает размер листа (для картона) или ширину рулона (для бумаги), выбирает

детали и диапазон размеров – система автоматически чертит экономную конфигурацию расположения

деталей на листах (рулоне) и выдает необходимое число листов картона или длину рулона.

135


И самое очевидное преимущество АССОЛЬ-ОБУВЬ – ее стоимость намного ниже зарубежных

аналогов.

САПР «АСКО-2Д» для автоматизации процесса подготовки производства обуви. Программа

разработана под Windows 95/98 и не требует сложного технического обеспечения. Кроме компьютера

для работы необходим принтер, графический планшет (дигитайзер) и одно из устройств для вывода

графической информации (графопостроитель, режущий плоттер).

Программный комплекс АСКО-2Д обеспечивает:

– разработку моделей обуви любых видов и конструкций;

– получение деталей верха базового размера с автоматическим обмером и оценкой процента

укладываемости шаблонов;

– построение плоских деталей низа;

– создание серии шаблонов деталей с использованием различных систем градирования;

– расчёт основных технологических и экономических характеристик модели;

– изготовление комплекта технической документации изделия;

– изображение графического эскиза модели обуви.

Удобная и простая в использовании АСКО-2Д существенно сокращает время на разработку

модели, повышает точность и качество исполнения чертежей, предоставив конструктору возможность

сосредоточиться на творческой стороне своей деятельности. Имея в своем арсенале большой выбор

специализированных средств и приемов, модельер может действовать по произвольному сценарию и

практически не менять обычного стиля работы.

АСКО-2Д позволяет оперативно создать и проанализировать различные варианты

укладываемости деталей, рассчитать процент использования и расход основных материалов, а также

определить себестоимость одной пары или партии обуви с указанием стоимости каждого компонента

изделия.

Самый трудоёмкий процесс – градирование осуществляется в автоматическом режиме и

занимает считанные секунды. Система АСКО-2Д разработана с учётом специфики отечественного

производства обуви, кожгалантерейных изделий и может быть адаптирована к условиям конкретного

предприятия.

В результате проведенного анализа сравнительных характеристик наиболее используемых

программ в обувной и кожгалантерейной промышленности очевидно, что программа 3d studio MAX

является максимально многофункциональной и наиболее распространенной. Основной ее недостаток

состоит в сложности использования в обувной промышленности. В отличие от нее АСКО-2Д и АССОЛЬ

созданы непосредственно для проектирования обуви и кожгалантерейных изделий. Но их недостатком

является ограниченность информации и высокие требования к аппаратному оборудованию.


136


УДК [677.074:61]:677.017

ПІДБІР ТКАНИН МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ НА ОСНОВІ

ЕКСПЕРТИЗИ ЯКОСТІ МАТЕРІАЛІВ Н.В. БІЛЕЙ-РУБАН, О.В. СІДОР Мукачівський технологічний інститут

Л.Б. БІЛОЦЬКА Київський національний університет технологій та дизайну


Розглядається завдання підбору матеріалів медичного призначення на основі якісних характеристик з максимально можливим врахуванням спеціалізації та умов експлуатації медичного одягу. Запропоновано класифікацію тканин медичного призначення, для яких здійснено експертизу якості, подано рекомендації щодо сфери та особливостей застосування вибраних матеріалів

Аналіз діяльності виробництв швейної галузі України за останнє десятиріччя свідчить про те, що

інтенсивна поява нового асортименту тканин, яким притаманні специфічні властивості, потребує

знаходження можливостей для врахування змін цих властивостей в процесі виготовлення, а також

опанування інформації про умови експлуатації. Ситуація ускладнюється ще й тим, що умови

давальницьких схем не потребують ведення проектних розробок будь-якого асортименту. В результаті

цього підприємства не гнучкі щодо врахування вимог споживача, оскільки йдеться лише про безумовне

виконання вимог контрактів на стадії життєвого циклу «виробництво».

У галузі виробництва захисного одягу ситуація ускладнюється ще й тим, що на ринку

текстильних матеріалів представлене велике розмаїття текстильних матеріалів із новими спеціальними

захисними властивостями. Ускладнює справу ще й те, що в основному в Україні його виготовляють

підприємства малої та середньої потужності і досить часто не на умовах «толінгу», а для внутрішнього

споживання. З огляду на це залишається відкритою проблема добору матеріалів для одягу спеціального

призначення.

Виготовлення тканин медичного призначення є справою важливої соціальної ваги. Але

заохочення розробки та виробництва вибраного асортименту не менш важливим є інвестування наукових

досліджень цієї сфери. Слід брати до уваги й те, що якісного одягу медичного призначення, який би

повністю задовольняв вимоги медперсоналу, зараз немає.

Визначений рівень якості відповідного асортименту одягу повинен формуватися на основі знань

про потреби споживача, а також факторів, які впливають на працівника в процесі його діяльності.

Аналізуючи доступні інформаційні матеріали про проектування і виготовлення одягу медичного

призначення, зроблено висновок про недостатнє обґрунтування вимог до цієї групи одягу. З іншого боку,

нормативна база, що регламентує вимоги до матеріалів та одягу (ГОСТ 1168-76, ГОСТ 7138-73,

ГОСТ 1287-77), потребує оновлення. Як наслідок працівники сфери охорони здоров’я часто

відмовляються від одягу із непрактичних тканин, що не забезпечує достатньої захисної функції.

Оскільки на зарубіжних ринках щороку збільшується асортимент матеріалів медичного

призначення внаслідок інтенсивного розвитку текстильної промисловості, а також розширюються

137


виробництва сучасної фурнітури, доцільною є розробка методики добору матеріалів для виготовлення

комплектів одягу для медпрацівників з максимальним врахуванням призначення, спеціалізації та умов

його експлуатації.

Об’єкти та методи дослідженя

Як об’єкт досліджень взято умови експлуатації виробів та показники якості медичних тканин.


Автори ставили завдання, пов’язані з розробкою класифікації тканин медичного призначення,

яка б максимально враховувала медичні спеціалізації, та з особливостями проведення експертизи якості

матеріалів, що формує рекомендації як до сфери застосування цих тканин, так і для їх добору в

комплекти одягу.


Вивчаючи умови професійної діяльності медичних працівників, визначено, що фактори, які

впливають на медичний одяг, можна поділити на забруднювачі та руйнівники. До забруднювачів

належать хімічні, фізичні, біологічні, мікробіологічні фактори. У групі руйнівників виділяють лише

хімічні та механічні. Звичайно, залежно від спеціалізації медичного працівника будуть домінувати ті чи

інші фактори. Проте завжди умови експлуатації є визначальними при вжитку готових виробів. Виходячи

з цього, пропонується класифікувати умови експлуатації на дві групи:

– пов’язані з безпосереднім виконанням професійних обов’язків;

– пов’язані з доглядом за виробом та підготовкою саме до експлуатації.

Умови експлуатації, пов’язані з безпосереднім виконанням професійних обов’язків: дія крові,

різноманітних гнійничкових організмів, бактерій, вірусів, гельмінтів, хімічних розчинів та різноманітних

препаратів, які можуть містити кислоти, луги тощо [1].

До умов експлуатації, пов’язаних з доглядом за виробом та підготовкою його до експлуатації,

належить прання, відбілювання, хлорування, кип’ятіння, дезінфекція або автоклавування.

До речі, автоклавування одягу використовується за таких умов: тиск 2,5 атм., температура 132°С

протягом 20 хв (для надійності до 30 хв). Крім цього, в медичних закладах специфіка обробки

санітарно-гігієнічного одягу полягає ще й у тому, що прання здійснюється в циклічному режимі з

мийними засобами, антистатиками, крохмальом, з подальшою сушкою та прасуванням.

Таким чином, тканини для медичного одягу повинні мати високу міцність не лише в сухому, а й

у вологому стані, бути стійкими до високих температур, не змінювати лінійні розміри після прання,

зберігати стійкість пофарбування після багаторазової дії хлору, мийних засобів [2].

Враховуючи всі фактори, що впливають на умови експлуатації та особливості різних

спеціалізацій, розроблено загальну класифікацію матеріалів для медичного одягу ( рисунок). На основі

класифікації медичного одягу та матеріалів здійснено підбір тканин. Перевагу віддано тканинам із

змішаним та синтетичним волокнистим складом. Це зумовлено низкою переваг, пов’язаних зі

стабільністю їх властивостей в умовах інтенсивного догляду.

Переваги та недоліки тканин різного волокнистого складу за їхніми основними властивостями

наведені в табл.1.

138


Класифікація медичного одягу та тканин медичного призначення з урахуванням професійного

поділу медичного персоналу

139


Таблиця 1. Властивості та показники якості для медичних тканин різного волокнистого складу

Застосування властивостей та показників для тканин різного волокнистого складу Тканини з натуральним складом Найменування властивостей та

показників якості волокнистим синтетичним змішаним

Захисні властивості: виділення текстильного пилу* стійкість матеріалу до дії хімічних розчинів

+ - -

+

Ергономічні властивості: + + +

повітрепроникність + вологопоглинання -

- +

+ +

паропроникність + електризування* - - Властивості надійності: довговічність зминальність* зсідання* формостійкість

+ + + -

+ - - +

+ - - +

Властивості естетики: яскравість пофарбування широка кольорова гама

- -

+ +

+ +

Властивості безпеки: стійкість пофарбування: • до дії поту • стійкість до дії мікроорганізмів

- -

+ +

+ +

Експлуатаційні властивості: стійкість матеріалів: • до механічного тертя • до дії умов автоклавування • до гниття • до багаторазових циклів прання

+ - - -

+ +- + +

+ + + +

Примітки: * - позначення негативних показників; + - показники, що мають значення на стадії життєвого циклу «експлуатація».

Як видно із табл. 1, тканини з натуральних волокон не витримують багаторазових циклів прання,

автоклавів, зминаються та мають значне зсідання. Крім того, натуральні тканини виділяють текстильний

пил, що є неприпустимим для хірургічних та багатьох терапевтичних відділень, а особливо для

спеціалізованих на легеневих захворюваннях. Йдеться не про повну відмову від натуральних тканин, а

лише про те, що доцільним є виготовлення медичного одягу із тканин змішаного волокнистого складу

(з обов’язковим вмістом бавовни), оскільки за рахунок варіювання процентного вмісту і тих, і інших

можна досягнути максимального споживчого ефекту, оскільки недоліки одних компенсуються

перевагами інших. Для вибраних тканин було проведено експертизу якості з обов’язкових та

рекомендованих фізико-механічних показників. Також проведено оцінку по екологічних показниках та

показниках безпеки. Дані про етапи проведення експертизи якості та результати наведені в табл. 2 та 3.

140


Таблиця 2. Етапи проведення експертизи якості медичних тканин М1 - М5 та її результати

Зовнішній вигляд тканин, їх кодове позначення, країна-виробник М1 М2 М3 М4 М5

Найменування показників

НД, що регламен-тують

методику визначення показників

(Китай) (Корея) (Польща) (Корея) (Китай) I-й етап ВИЗНАЧЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ

Поверхнева щільність,г/м2

ГОСТ 3811-72 240 113 121 116,5 157

Лінійна густина пряжі,текс

ГОСТ 6611.1-73

О-30 П-40

О-18 П-18

О-25 П-22

О-18 П-18

О-25 П-14

Число ниток по основі та

пітканню на 10см

ГОСТ 3812-72

О-234 О-175 П-306

О-240 П-403

О-184 П-316

О-460 П-426 П-263

Товщина, мм ГОСТ 12023-93 0.35 0.2 0.26 0.27 0.23

Зсідання,% ГОСТ 12867-77

О-2 П-0

О-0,4 П-1

О-2,4 П-0,7

О-0,4 П-1,2

О-2,4 П-1,3

Гігроскопічність, %

ГОСТ 3816-91 9 6 7 6 8

Капілярність, мм ГОСТ 3816-91

О-7,5 П-7,8

О-12,0 П-12,2

О-8,0 П-8,4

О-12,1 П-12,3

О-8,6 П-8,8

Повітропро-никність, дм3/м2•с

ГОСТ 11209-85 30 90 80 90 50

О-145 П> 250

О-180 П> 250

ГОСТ 3813-72

О-200 П > 250

О-130 О-110 Розривне навантаження, кгс П-230 П> 250

II-й етап ВИЗНАЧЕННЯ РЕКОМЕНДОВАНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ Коефіцієнт жорсткості

ГОСТ 10550-93 1,2 0,8 1,0 0,88 1,02

Розривне видовження, мм

ГОСТ 3813-72

О-40 П>44

О-39 П>41

О-34 О-50 О-41 П-56 П>55 П>56

Відносна паро проникність,%

ГОСТ 3816-91 41 34 37 35 60,6

Стійкість матеріалів до

стирання, цикли

ГОСТ 381391 880 370 545

470

245

III-й етап ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТА ПОКАЗНИКІВ БЕЗПЕКИ Стійкість

пофарбування до дії поту, бали

ГОСТ 9733.4-83 - - - 4 5

Стійкість матеріалу до дії cтерилізації,

бали

ГОСТ 12.4.016-

83

1)5 2)5

1)5 2)4

1)5 2)4

1)5 2)5

1)5 2)5

Сировинний склад,%

ГОСТ 25617-83

65% бавовна35% ПЕФ 100% ПЕФ 50% бавовна

50%ПЕФ 100% ПЕФ 30% бавовна 70% ПЕФ

Вміст солей важких металів

ГОСТ 25617-83 не виявлено - не виявлено - не виявлено

Масова частка апрету,%

ГОСТ 25617-83 2,4 1,2 1,6 1,2 1,6

Наявність вільного хлору

ГОСТ 25617-83 не виявлено не виявлено не виявлено - -

141


Таблиця 3. Етапи проведення експертизи якості медичних тканин М6 – М10 та її результати

Зовнішній вигляд тканин, їх кодове позначення, артикул, країна-виробникМ6 М7 М8 М9 М10

9515/ 96432

1668/ 26281

1667/ 25381

9541/ 95653

9541/ 95568

Найменування показників

НД, що регламен- тують

методику визначення показників

(ГОЛЛАНДІЯ) Поверхнева

щільність, г/м2 ГОСТ 3811-

72 195 205 195 156 156

Лінійна густина пряжі,текс

ГОСТ 6611.1-73

О-30 П-32

О-28 П-28

О-32 П-30

О-28 П-24

О-28 П-32

Число ниток по основі та пітканню

на 10см

ГОСТ 3812-72

О-400 О-400 П-200 П-250

О-410 П-260

О-400 П-210

О-380 П-190

Товщина, мм ГОСТ 12023-93 0.25 0.27 0.24 0.21 0.22

Зсідання,% ГОСТ 12867-77

О-1 П-0,5

О-0,42 П-1

О-1,4 П-1

О-0,5 П-1

О-1,4 П-1,3

Гігроскопічність, %

ГОСТ 3816-91 7,5 9,5 10 8 8

Капілярність, мм ГОСТ 3816-91

О-7,1 П-8

О-8,0 П-8,2

О-7,5 П-7,8

О-10 П-9,5

О-8,9 П-9,2

Повітропро-никність, дм3/м2•с

ГОСТ 11209-85 75 52 85 135 110

Розривне навантаження, кгс

ГОСТ 3813-72

О-250 О-185 П -120 П-100

О-215 П-130

О-155 П-90

О-180 П-110

II-й етап ВИЗНАЧЕННЯ РЕКОМЕНДОВАНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ Коефіцієнт жорсткості

ГОСТ 10550-93 1,02 1,2 1,2 0,92 1,02

ГОСТ 3813-72 Розривне

видовження, мм О-56 О-30

П-31 П-25 О-36 П-43

О-36 П-30

О-40 П-31

Відносна паро- проникність,%

ГОСТ 30 43 3816-91 43 31 30

ГОСТ Стійкість матеріалів до

стирання, цикли 9913-72

1320 245 1200

310 220

III-й етап ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ТА ПОКАЗНИКІВ БЕЗПЕКИ Стійкість

пофарбування до дії поту,бали

ГОСТ 9933.27-83 5 5 5 5 5

Стійкість матеріа-лу до дії

стерилізації, бали

ГОСТ 12.4.016-83

1) 5 1) 5 2) 5 2) 4

1) 5 2) 4

1) 5 2) 5

1) 5 2) 5

Сировинний склад,%

ГОСТ 25617-83

65% ПЕ 100 % бавовни 35% бавовни

100 % бавовни

65% ПЕ 35% бавовни

65% ПЕ 35% бавовни

Вміст солей важких металів

ГОСТ 25617-83 не виявлено не виявлено не виявлено не виявлено не виявлено

Масова частка апрету,%

ГОСТ 25617-83 1,3 1,6 1,6 1,2 1,25

142


Аналізуючи результати експертизи якості та керуючись такими характеристиками тканин, як

характеристики щільності, сировинний склад, властивостями сорбції, характеристиками міцності, а

також екологічності та безпеки, було зроблено висновок, що тканини М1(Китай), М6, М9, М10

(Голландія) доцільно використовувати для виготовлення одягу працівникам старшого медичного

персоналу. Ці тканини мають гарніпоказники повітропроникності, що лежать у межах від

30 до 100 дм3/м2·с, гігроскопічність, у них непогані показники розривного навантаження та видовження.

Їм властиве мінімальне зсідання по основі та пітканню, гарна паропроникність, вони достатньо

формостійкі. Позитивним є те, що запропоновані тканини не містять солей важких металів та вільного

хлору, мають стійке пофарбування до дії тертя, поту, до багаторазового прання та стерилізації. Відомо,

що умови роботи старшого медичного персоналу потребують найкращого забезпечення комфорту, який є

можливим при задоволенні споживчих вимог. Для одягу старшого медичного персоналу можна

використовувати також тканини М7, М8 за умови, що вони не будуть використовуватися для

виготовлення одягу лікарів хірургічних та терапевтичних відділень. Це обґрунтовується тим, що

натуральні бавовняні тканини виділяють текстильний пил. Оскільки одяг лікарів хірургів та терапевтів

найчастіше підлягає автоклавуванню, а тканини М7 та М8, за результатами експертизи якості, вже після

другого циклу автоклавування набувають жовтуватого відтінку, чим і погіршуються їх естетичні

показники.

Запропоновані вище тканини можуть застосовуватися і для виготовлення одягу середнього

медичного персоналу із використанням як оздоблювальних матеріалів (конструктивно-декоративних

елементів) тканин М2 та М4 (Корея). Проте, враховуючи вартісні характеристики досліджуваних

матеріалів для виготовлення медичного одягу середнього медперсоналу, рекомендуються такі тканини:

М3 (Польща), М5 (Китай).

Також слід зауважити, що тканини М2 та М4 мають дуже гарні характеристики міцності і не

піддаються мікробіологічному руйнуванню, тому не слід повністю відмовлятися від їх застосування для

виготовлення медичного одягу. Їх доцільно використовувати як основний матеріал для виготовлення

одягу молодшого медичного персоналу (санітарів, обслуговуючого персоналу та одягу для відвідувачів).

Хоча вони і не забезпечують відповідних гігієнічних властивостей, проте можуть бути цілком

придатними для цієї категорії персоналу за рахунок особливостей умов експлуатації – медичний одяг не

контактує безпосередньо з тілом працюючого або відвідувача.

Висновки Автори виконали поставлені завдання, а саме: розробили класифікацію медичного одягу та

тканин для його виготовлення з урахуванням спеціалізації медичних працівників, розробили етапи

проведення експертизи якості десяти зразків тканин медичного призначення, на основі якої зроблено

висновки та подано рекомендації щодо сфери застосування конкретних тканин.


1. Гігієна праці. Під ред. Шевченка А.М. – К.: Інфротекс. – 2000. – 356 с.

2. Сухова Т.Н., Доценко О.В, Сухов А.Н. Совершенствование процесса проектирования одежды

медицинского назначения // Швейная пром-сть, 2005. – №3 . – 33 с.


143


УДК 677.8 =83

ОБЛАСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГЕОТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

С.О. ПОЛІЩУК

Східноукраїнський національний університет ім.. В.Даля (Рубіжанський філіал)

Розглянуто області використання геотекстильних матеріалів та їх основні функції

Ще 40 років тому геотекстильні матеріали практично не використовувались в будівництві.

Сьогодні не представляється можливим якісне будівництво і реконструкція автомобільних, залізничних

доріг, тунелів, аеродромів, природоохоронних об’єктів, трубопроводів, промислових і цивільних споруд,

дренажних систем без використання сучасних геосинтетичних матеріалів. Нетканні геотекстильні

матеріали на основі синтетичних полімерних волокон одержують все більш широке використання в

світовій практиці будівництва. Їх широкий спектр використання показаний в таблиці.

Геотекстильні матеріали являються екологічно безпечними нетканними матеріалами, які

виготовляються голкопробивним методом із текстильних волокон (в більшості поліпропіленових).

Волокна можуть бути додатково термозміцненими чи термоскріпленими. Це забезпечує їм високу

стійкість до хімічних і бактеріологічних впливів та термоокислювального старіння. Геотекстильний

матеріал не схильний до гниття, дії грибків і плісені, гризунів і комах, проростанню коренів. Структура

матеріалу забезпечує хороші фільтруючі властивості і міцність. Геотекстильні матеріали дозволяють

виконувати задачі дренажу, армування, захисту, розділення, водовідводу.

Основні властивості геотекстильних матеріалів

Високий модуль пружності. Завдяки йому матеріал сприймає значні навантаження і виконує

функцію армування при відносно малих деформаціях.

Велике видовження при розриві. В залежності від параметрів волокна геотекстильний матеріал

має відносне видовження під дією максимального навантаження до 45%. Таким чином, місцеве

пошкодження не приводить до руйнування геотекстильного матеріалу і він продовжує виконувати свої

функції.

Фільтрувальна здатність зумовлена специфічною структурою геотекстильного матеріалу, яка

виключає укорінення частинок грунту в пори і їх забруднення. Це дозволяє забезпечувати стійку

фільтруючу здатність матеріалу під тиском грунту і в умовах сильної вібрації.

Високий опір до роздирання і проколювання. Ця властивість геотекстильних матеріалів

особливо важлива при викладанні матеріалу. Слід зазначити, що ці матеріали прості в процесі

викладання: рулони невеликі і легкі, завдячуючи чому зменшуються транспортні і складські витрати,

затрати праці. Рулони матеріалу можуть бути розрізані прямо на місці ланцюговою чи ручною пилкою.

Геотекстильні матеріали не поглинають воду: при використанні в сирих умовах вага рулонів залишається

незмінною.

Розглянемо області використання геотекстильних матеріалів та їх основні функції (таблиця).

144


Дорожнє будівництво

В зв’язку з ростом інтенсивності транспортного руху і підвищення ваги автомобілів різко

проявляється залежність надійності доріг від їх міцності. Недостатня міцність дорожніх конструкцій

приводить до надлишку експлуатаційних і транспортних витрат, передчасному виходу доріг із строю. Без

якісної і міцної основи покриття любої товщини не гарантує хороший транспортно-експлуатаційний стан

дороги. Одним із найефективніших шляхів підвищення міцності і довговічності доріг може служити

армування несучого шару основи із гравію геотекстильними матеріалами (полотно, сітки).

Геотекстильні матеріали в дорожньому будівництві виконують наступні функції:

− запобігають заливанню насипного матеріалу (гравій, пісок, щебінь) частинками грунту. При

цьому насипний матеріал зберігає функцію розподілення навантаження в основі насипу і забезпечує

стабільність дорожнього покриття;

− перешкоджає нерівномірному проникненню насипного матеріалу в грунт, що сприяє

зменшенню витрат матеріалу;

− забезпечує підвищену ступінь ущільнення так, що насипний матеріал не проникає в грунт,

запобігаючи вдавлюванню щебеню в м’яку підоснову;

− використовується в якості фільтру між ґрунтом і дренажним заповнювачем;

− перешкоджає заливанню дренажного заповнювача чи дренажної труби частинками грунту;

− утворює армуючий шар і дозволяє вести будівництво доріг навіть на м’якому слабо несучому

грунту (наприклад, торф). При цьому грунт відсипають на полотно геотекстильного матеріалу вище

торфу на 0,5 метра. Перемішування грунту з торфом не проходить, осадження торфу проходить

рівномірно;

− знижує деформацію дорожнього полотна і його руйнування під дією морозу;

− перешкоджає обрушенню відкотів.

Будівництво тунелів

Геотекстильні матеріали в будівництві тунелів виконують наступні функції:

− захищають ізоляційні покриття від пошкоджень жорсткою поверхнею бетону та гострим

наповнювачем;

− зменшують напругу між бетонним оздобленням і гірською породою;

− відводять ґрунтові і ливневі води до дренажу.

Гідротехнічне будівництво

Геотекстильні матеріали в гідротехнічному будівництві виконують наступні функції:

− перешкоджають водній ерозії грунту;

− запобігають виникненню ерозії без додаткового берегового укріплення в невеликих руслах або під

час повені;

− забезпечують достатнє водопроникнення берегового укріплення;

− перешкоджають руйнуванню гідроізоляційного шару.

Житлове і технічне будівництво

Геотекстильні матеріали в житловому і технічному будівництві виконують наступні функції:

145


− функціонують в якості роздільного шару і перешкоджають заливанню дренажного щебеню або

дренажних труб частинками грунту (засміченню дренажної системи) та забезпечують її ефективну

роботу;

− володіють високими водопроникаючими показниками, завдячуючи чому вода швидко

відводиться дренажною системою;

− перешкоджають змішуванню щебеню з грунтом і виконують тим самим функції захисту,

фільтрації і розподілення навантаження;

− розвантажує несучі конструкції та легко вкладається завдячуючи легкій вазі;

− при вкладанні бетонних підлог запобігають засміченню ізоляційного шару (наприклад керамзиту)

м’якими грунтами та не допускають проникнення свіжого бетону в шар керамзиту;

− забезпечують термічне розширення при внутрішньому армуванні бітумними емульсіями та в

конструкціях інверсійного даху;

− дають можливість створювати штучний ландшафт на виснажених грунтах шляхом розділення

плодородючого шару і виснаженого грунту.

Будівництво залізничних доріг

Геотекстильні матеріали в будівництві залізничних доріг виконують ті ж функції, що і при

дорожньому будівництві. Але ж основна їх функція при будівництві залізничних доріг –

посилення баластної призми і основної площини земляного полотна.

Будівництво шляхопроводів для транспортування рідин і газів

Геотекстильні матеріали в будівництві шляхопроводів виконують наступні функції:

− утворюють роздільний шар між ґрунтами, перешкоджають забрудненню баластного матеріалу,

завдячуючи чому його здатність розподіляти навантаження не змінюється;

− захищають корозійну ізоляцію від пошкоджень при вкладанні труб та в процесі експлуатації.

Будівництво дренажів і спортивних споруд

Геотекстильні матеріали в будівництві дренажів та спортивних споруд виконують наступні

функції:

− перешкоджають заливанню дренажного заповнювача або дренажної труби частинками грунту;

− дозволяють воді без перешкод проходити дренажну систему;

− виконують функції роздільного шару між заповнювачем і грунтом або спортивним покриттям

(газон, пісок тощо);

− перешкоджають змішуванню наповнювача з грунтом або покриттям і виконують функції відводу

води або розподілення навантаження;

− дозволяють зменшити виймання грунту при будівництві із-за невеликої товщини конструкції.

Укріплення насипів та відкосів

Геотекстильні матеріали при укріпленні насипів та відкосів виконують наступні функції:

– армування мілко зернистого зв’язного грунту;

– перешкоджає обрушенню відкосів;

– знижує підвищений поровий тиск грунту.

146


Використання геотекстильних матеріалів дозволяє в 3 – 4 рази продовжити строк служби

тимчасових доріг на болотах, значно покращити збереження дорожнього полотна в процесі експлуатації,

а також скоротити кількість традиційних матеріалів, що використовуються при зведенні насипу.

Таблиця. Області використання геотекстильних матеріалів та функції, які вони виконують

Області використання Функції геотекстилю

геотекстилю

Дорожнє будівництво Утворює роздільний фільтруючий і армуючий шар між

нижнім ґрунтом і насипним матеріалом

Будівництво тунелів Утворює захисний і дренажний шар між скальною

породою та ізолюючим покриттям

Гідротехнічне будівництво Виконує функції фільтру під береговим укріпленням, або

захистний шар гідроізоляційних матеріалів

Житлове і технічне будівництво Використовується в якості фільтруючого шару в різних

дренажних системах (дренаж підвальних приміщень,

дренаж плоских дахів)

Будівництво залізничних доріг і

трамвайних ліній

Утворює роздільний і фільтруючий шар між нижнім

грунтом і баластом

Будівництво шляхопроводів для

транспортування рідин і газів

Утворює роздільний шар між грунтами

Укріплення насипів та відкосів від

водної та вітрової ерозії

Використовується як армуючий матеріал для грунту в

протиерозійних конструкціях

Будівництво дренажів і спортивних

майданчиків

Використовується в якості фільтрів в різних дренажних

системах


УДК 685.341.85

О НЕОБХОДИМОСТИ РАЗРАБОТКИ АЛЬТЕРНАТИВНЫХ СПОСОБОВ

ЗАКРЕПЛЕНИЯ НА НОГЕ ОБУВИ ДЛЯ ДЕТЕЙ О.А. КАПЛИЕВА


В статье наводятся предпосылки для для разработки регулируемых и прочных способов

закрепления на ноге ребенка обуви, обеспечивающей удобство ее для снятия и надевания

С самых первых дней ребенка одежда и обувь влияют на его восприятие и служат способом

познания окружающего мира. Осознавая это, ответственная роль выпадает инженеру-

конструктору детской обуви, так как создаваемые изделия должны быть не только красивыми,

147


комфортными и гигиеничными, но и нести воспитательную нагрузку. В частности, особое

внимание следует обратить на фурнитуру и применяемые методы закрепления обуви на стопе.

Анализ современных конструкций обуви для детей позволяет констатировать, что

предлагаемые методы ее закрепления на ноге не позволяют обеспечить удобное одевание обуви

ребенку и доставляют определенные трудности при примерке изделия. Возможно следует

несколько абстрагироваться от традиционных способов застегивания (шнуровка, застежка-

«велькро», застежка-молния) и рассмотреть альтернативные.

Кроме того, желательно обратить внимание на места их расположения. Это вызвано тем,

что наблюдение за поведением и позами ребенка в процессе застегивания обуви позволило сделать

вывод об определенном неудобстве выполнения данной операции, если застежка располагается на

наружной стороне модели. Предлагается переместить застежку в область носочной части или

выполнить ее в виде ремня, перемещающегося в шлевках вокруг канта. Данные изменения

позволят ребенку самостоятельно производить застегивание своих любимых «башмачков».

Однако к этой проблеме следует отнестись более детально.

Безопасность и надежность способов закрепления смогут легко гармонировать с

обучающими функциями обуви данного назначения. Так, в носочной части обуви можно

посоветовать применять сменные элементы на застежке-«велькро» с цифрами от 1 до 10, днями

недели, временами года, месяцами, часами с двигающимися стрелками и проч. Учитывая возраст

детей, можно рекомендовать различные по форме наконечники для шнурков, если используется

шнуровка, как способ закрепления на стопе (шар, куб, цилиндр и др.). Для этих целей в упаковке

обуви следует предусмотреть средства для комплектования перечисленных сменных элементов,

(например, в виде шкатулок), которые в дальнейшем можно использовать в игровых целях. Эти

дополнения повлекут за собой конструктивные изменения обуви для детей и ее ассортимент можно

будет дополнить новыми изделиями.

Выводы

Таким образом, предлагается еще раз обратить внимание на обувь для младшей возрастной

группы. Существуют предпосылки для разработки регулируемых и прочных способов

закрепления на ноге обуви, обеспечивающих удобство ее для снятия и надевания.


УДК 687.1.004.12:667.017.8 (075.8) СЕРТИФИКАЦИОННЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ДЕТСКОЙ ОДЕЖДЫ ИЗ НАТУРАЛЬНОГО МЕХА

С.В. ГАГАРИНА Южно-Российский государственный университет экономики и сервиса

В статье указывается о необходимо разрабатывать новые и эффективно использовать уже существующие методы оценки качества пушно-меховых изделий при их сертификации

Обеспечение детского населения России изделиями из натурального меха находится в центре

внимания промышленных производителей пушно-меховых изделий. Эти изделия остаются одним из

148


популярных видов одежды, как в нашей стране, так и во всем мире. Однако сырье для их изготовления

имеет ряд свойств, которые обязательно должны быть проверены при проведении сертификационных

испытаний детской одежды.

Уровень качества одежды из натурального меха для детей может быть оценен как качеством

модельно-конструкторских, скорняжно-пошивочных и других работ, так и показателями соответствия,

подтверждаемыми при сертификации данного вида изделий.

Качество изделий из натурального меха во многом зависит от требований, предъявляемых к ним

технической документацией. Основными документами, по которым производится контроль качества

меховых изделий при их сертификации, остаются государственные, отраслевые стандарты, технические

условия и другая нормативная документация.

Лабораторный анализ и оценка качества одежды из натурального меха включает

микроскопический, химический и физико-механический анализы.

Разработанные нами таблицы могут быть рекомендованы в качестве справочного материала для

проведения испытаний пушно-мехового полуфабриката на соответствие требованиям стандартов. Что, в

конечном итоге, позволит получить достоверные результаты измерений для обеспечения и оценки

качества продукции и услуг через стандарты, метрологическое обеспечение производства и испытаний.

В настоящее время сертификацией меховых изделий занимаются соответствующие органы

только в Германии, в остальных странах мира этим вопросом нигде не занимаются. Поэтому необходимо

углубление познаний в этой области. Россия издавна славится многообразием пушных зверей, изделия из

которых пользовались и пользуются постоянным спросом у потребителя, учитывая различные

климатические пояса нашего государства. Поэтому необходимо разрабатывать новые и эффективно

использовать уже существующие методы оценки качества продукции при ее сертификации, принять все

необходимые меры по защите интересов российских потребителей от товаров низкого уровня качества.


УДК 378.147

НОВЫЕ ФОРМАТЫ ОБУЧЕНИЯ ХУДОЖНИКОВ СТИЛИСТОВ

А.А. КУЛЕШОВА, А.А КУЛЕШОВ


В статье говорится о совокупности традиционные и инновационных формах профессионального образования в ЮРГУЭС, которые обеспечивают высокий уровень квалификации студентов

В ЮРГУЭС программы обучения художников-стилистов ориентируются на необходимость

обеспечивать промышленность специалистами в соответствии с новыми тенденциями развития

индустрии моды. Системы обучения, адаптированные к требованиям времени, означают и подготовку

149


специалистов для отрасли производства одежды, и сотрудничество с ведущими предприятиями модной

индустрии, и профориентирование выпускников к современным условиям рынка труда, и налаживание

контактов для сотрудничества с зарубежными партнерами по организации совместных семинаров,

мастер-классов.

Можно утверждать, что отличительной особенностью подготовки квалифицированных

специалистов для индустрии моды в России становится идеология стиля, основанная на знаниях

исторических ценностей культуры. Формирование творческих способностей молодых специалистов -

одна из главных задач в образовательном процессе, решается не только в классических формах обучения,

но и в их развитии, в синтезе с новыми: в организации для студентов мастер-классов, выставочной

деятельности, исследовательской и экспериментальных видов работ.

Курсовое и дипломное проектирование как классические виды обучения дают необходимые

знания выпускникам вузов. Выполнение проектов в материале с демонстрацией коллекций моделей на

конкурсах различного уровня может выступать как новый формат обучения. При подготовке работ на

конкурс студенты узнают новые технологии современной профессиональной деятельности стилиста.

Участие в конкурсе одновременно решает задачи и выставочной деятельности, и прохождения

студентами производственной практики на предприятиях швейной отрасли.

Международные конкурсы молодых дизайнеров становятся ежегодно трамплином в большой

мир моды для самых одаренных студентов технологического факультета ЮРГУЭС. Атмосфера

конкурса «Подиум», который проводится в ЮРГУЭС с 1997 года, позволяет также получить

творческий заряд от романтики путешествий. В разные годы Международный конкурс молодых

дизайнеров и модельеров «Подиум» проходил в таких городах России как Пятигорск, Ростов-на-

Дону, Сочи, а в 2005 году- за рубежом в г. Шарм-эль Шейх (Египет). Авторы лучших коллекций,

награжденные главным призом конкурса, проходят ежегодно стажировки в парижских

международных школах моды Мод Арт и Эсмод.

В совокупности традиционные и инновационные формы профессионального образования в

ЮРГУЭС обеспечивают высокий уровень квалификации студентов.


УДК 338.2

К ВОПРОСУ ОБЕСПЕЧЕННОСТИ ПОТРЕБИТЕЛЬСКОГО РЫНКА

ОБУВЬЮ ДЛЯ ПОЖИЛЫХ ЛЮДЕЙ

Э.И. ЭЛЬМАН


В настоящей работе приведены маркетинговые исследования обеспеченности

потребительского рынка г.Шахты (Россия) зимней обувью для лиц пожилого возраста. Основным исследовательским методом является анкетный опрос посредством интервью Пожилые люди – часть общества, желающая жить полноценной жизнью, вести активный образ

жизни. Как потребители рынка они нуждаются в комфортной обуви. Производство специальной обуви

для лиц пожилого возраста – дело невыгодное и убыточное, так как требует обеспечения низкой цены

150


изделия, выполнения особых требований, предъявляемых к конструкции обуви и материалам. К тому же

эта обувь должна быть модной и привлекательной.

Обувь для лиц пожилого возраста должна выпускаться с индексом «П» на специальных колодках

средней и широкой полнот с учетом анатомо-физиологических особенностей стоп для лиц пожилого

возраста, с высотой приподнятости пяточной части не более 40 мм для женской обуви и 20 мм – для

мужской. Процесс исследования показал, что обуви с пометкой «П» на прилавках магазинов не

оказалось. Люди пожилого возраста в основном обращают внимание на обувь. материалы верха которой

выполнены из натуральной кожи. с широкой носочной частью, с низкой приподнятостью пяточной

части. с регулируемым способом закрепления на стопе (застежка «молния», липкая лента «велькро»,

резинка). По результатам проведенных исследований предпочтение отдается обуви с минимальным

количеством швов и отсутствием их в пучковой части, с мягкими пркладками по линии канта. Особое

внимание уделяют пожилые люди обуви с невысокими голенищами – полусапожкам или ботинкам. Они

удобны в эксплуатации. не требуют больших физических усилий при обувании и снятии с ноги. К тому

же такая обувь по цене имеет значительные преимущества перед сапогами. С особой тщательностью

пожилые люди «проверяют» подошву на гибкость, отдавая предпочтение формованной подошве с

повышенной рифленностью с неходовой стороны.

Проведенное анкетирование показало, что производители обуви должны уделить особое

внимание такой социальнонезащищенной группе. как пожилые люди, обеспечив эту группу населения

специальной обувью. При этом необходимо предусмотреть низкую цену изделий и макисмальный их

комфорт.


УДК 685.34.01

ВОЗМОЖНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ТРИКОТАЖА В ОБУВИ

И.А.ШЕСТАКОВА


Широкое использование трикотажа в ансамблях современного костюма – характерная примета нашего времени. Практичность, удобство в эксплуатации, богатство фактурных решений и колористических возможностей обусловили его популярность в изделиях для всех половозрастных групп населения Одним из направлений в создании молодежного и детского костюмов является комбинирование

орнаментально оформленного трикотажа с натуральной или синтетической кожей. Такие комбинации

нашли широкое применение в композиционном решении курток, пальто, головных уборов и

кожгалантерейных изделий. В обуви использование трикотажа встречается крайне редко. В основном,

это – вязаные манжеты в моделях влагозащитной, специальной и домашней обуви. Однако изучение

возможностей применения трикотажа в обуви показало, что этот материал может быть использован в

заготовках верха современной обуви. При этом достигается экономия дорогостоящего кожсырья и

151


создается оригинальный внешний вид изделий из кожи, в которых сочетаются практичность и

надежность кожи с мягкостью и декоративностью трикотажа.

Трикотаж не обладает достаточной прочностью и формоустойчивостью, поэтому в обуви он

может использоваться только в виде отдельных деталей, не попадающих в область деформации

заготовки верха обуви при формовании. Это могут быть вставки на голенищах сапожек, полусапожек

и берцах ботинок осенне-весеннего и зимнего назначения, а также мягкие язычки и детали по линии

верхнего канта. Каждая деталь из трикотажа, независимо от ее положения в конструкции заготовки верха

обуви, должна быть укреплена межподкладкой из термопластического материала с односторонним

прерывистым покрытием на основе поливинилацетатной эмульсии и других материалов (ТУ 17-21-92-

76). Контур межподкладки должен точно повторять конфигурацию детали из трикотажа без каких-либо

изменений для четкой фиксации ее краев. Благодаря межподкладке деталь из трикотажа приобретает

прочность и не деформируется при сборке заготовки верха обуви.

Наружные края деталей из трикотажа в заготовке должны быть закрыты деталями из кожи или

окантованы кожей во избежание осыпания краев. Необходимо исключить применение тачных швов на

деталях из трикотажа по линии пяточного закругления, так как при этом не обеспечивается требуемая

прочность заготовки верха обуви. Таким образом, в пяточной части заготовок обуви с верхом из кожи в

комбинации с трикотажем надо предусмотреть наличие отрезных задинок, задних наружных ремней или

других деталей, закрывающих края трикотажных вставок. Кроме того, детали из трикотажа должны

иметь припуски под настрочные двухрядные швы не менее 10 – 12 мм. Для изготовления деталей из

трикотажа рекомендуется использовать ручные вязальные машины.

В соответствии с указанными особенностями художественно-конст-руктивного решения обуви с

верхом из кожи в комбинации с трикотажем студентами ЮРГУЭС было разработано несколько

коллекций молодежной обуви с использованием различных творческих источников. Обувь

разрабатывалась в ансамбле с головными уборами, шалями, а также с верхней одеждой. В качестве

источников творчества были использованы работы художников – абстракционистов, а также

произведения русского зодчества 17 – 19 веков: ансамбль Крутицкого подворья, расположенного на

левом берегу Москва-реки, Покровский Собор в Измайлово, Преображенский монастырь на Воробьевых

горах в Москве. На основе трансформации впечатлений от изучения источников творчества были

созданы оригинальные, отличающиеся индивидуальностью и неповторимостью внешнего вида и

художественно-декоративного решения модели обуви для молодежи, представленные на рисунке 1.

Экономия натуральной кожи при использовании трикотажных деталей на больших площадях голенищ

составила 40 – 45% на пару обуви.

152


Рис. 1. Рис. 2.

Применение трикотажа в обуви не исчерпывается только заменой кожаных деталей

трикотажными. Менее традиционно смотрятся модели ботинок и сапожек с трикотажными деталями,

которые вставляются между наружными деталями верха и деталями подкладки. Благодаря эластичности

трикотажа, эти модели плотно облегают ногу, что соответствует тенденциям моды. На рисунке 2

представлены модели обуви данного направления в художественно-конструктивном решении. Обувь

для лета должна быть максимально открытой, что возможно при использовании для заготовок верха

ажурной вязки из льняных и хлопчатобумажных нитей. Такая обувь имеет эластичный верх, который

легко принимает форму стопы. Благодаря ажурной вязке осуществляется свободный доступ воздуха к

стопе и она в такой обуви чувствует себя комфортно.

Изготовление обуви с верхом из кожи в комбинации с трикотажными деталями не требует

специального оборудования и не вызывает затруднений при сборке. Технологический процесс сборки

заготовки верха обуви максимально приближен к типовому. Однако эти модели можно рекомендовать

для внедрения в небольших по объему выпускаемой продукции дизайн-ателье, занимающихся

преимущественно изготовлением эксклюзивных изделий, так как они все-таки требуют применения

ручного труда, что не соответствует мировым тенденциям в области совершенствования технологии

обувного производства.


УДК 617.3;616-089.23;615.47:616-072

КОМПЛЕКСНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ АНАЛИЗА ДВИЖЕНИЙ В СИСТЕМЕ

ОРТОПЕДОТРАВМАТОЛОГИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ И.И. МРУЗ

Южно-Российский государственный унмверситет экономики и сервиса

153


В статье раскрыт проведенный анализ методов исследования и восстановления двигательной

функции, применяемых в настоящее время, а также позволяющий изучить двигательно-координатные нарушения у взрослых и детей

Укорочение нижней конечности – деформация, сопровождающаяся нарушениями толчковой,

рессорной и балансировочной функций нижней конечности, которые влияют на взаимодействие стопы с

поверхностью опоры как в статике, так и в динамике.

Согласно действующей технической документации ТУ 8820-016-03161318-97 «Обувь

ортопедическая. Технические условия» компенсация укорочения конечности осуществляется

межстелечным слоем (косок. клиновидная пробка. равномерная пробка), причем при укорочении

конечности от 10 до 25 мм назначается вкладная ортопедическая стелька с коском в стандартную

обувь [1].

Для оценки степени комфортности системы стопа–стандартная обувь – корригирующий элемент,

а также для изучения происходящих изменений положения стрпы в обуви и усилий, действующих на

стопу при добавлении в стандартную обувь корригирующего элемента, возникает необходимость

проведения комплексного исследования анализа движений.

Для изучения кинематики походки в настоящее время применяются различные анализаторы

движения, наиболее современными из них являются оптиэлектронные компьютеризованные системы,

такие как Selspot и McReflex (Sweden), Elite (Italy), VICON-370 и Coda (UK) и др. [2].

Аппаратно-программные диагностические и реабилитационные комплексы на базе IBM-совместимых

персональных компьютеров применяются в настоящее время для исследования и встановления

двигательной функции:

– «ДиаСлед-О» – педаграфический анализатор для изучения пространственно-временного

распределения давлений зон стопы на опору в условиях статики и различных локомоторных актов,

позволяющий анализировать распеределение нагрузки по опорной поверхности стопы в статике и

динамике, последовательность и продолжительность включения различных участков стопы в опору,

расположение траектории центра давления под стопами. структуру графиков суммарной нагрузки;

– «Вибросенсор» – реабилитационный комплекс для многоточечной вибростимуляции опрных

зон стопы в режиме циклограммы нормальной ходьбы различных возрастных групп (моделирование

сенсорного образа ходьбы у пациентов с различной степенью опорности стоп);

– «Видеоанализ движений» – биомеханический комплекс для дистанционного изучения

кинематики движений и мышечной активности, а также математического моделирования

восстановительной терапии двигательных нарушений;

– «Биомеханика» – первый в России промышленный программноаппаратный комплекс

клинического анализа движений, включающий все классические методы исследования движений по

временным, пространственным, кинематическим, динамическим параметрам и биоэлектрической

активности мышц;

– «Мультимиостим-аккорд-08» – восьмиканальный программируемый электростимулятор мышц

для эффективного восстановительного лечения двигательно-координаторных нарушений у взрослых и

детей, а также для гармонизации пластики движений у здоровых лиц.

Комплексное изучение клинического анализа движений включает в себя проведение пяти

основных методик исследования:

154


– электромиографии – регистрации поверхностной ЭМГ;

– подометрии – измерения временных характеристик шага;

– динамометрии – регистрации реакций опоры;

– гониометрии – изменения кинематических характеристик движений в суставах;

– стабилометрии – регистрации положения и движений общего центра давления на

плоскость опоры в статике.

Проведение комплексного исследования анализа движений в системе ортопедотравматической

помощи и реабилитации позволит выполнить следующие задачи:

– диагностику двигательной патологии, определение ее ключевого звена; определение механики

патологической локомоции, количественных и качественных показателей нарушенной функции;

установления последовательности включения различных составляющих локомотрной цепи в

двигательный акт;

– динамическое наблюдение, проведение периодического, возможно, ежедневного, контроля

проводимого лечения для своевременной корректировки; последовательное изменение лечебного

процесса в зависимости от индивидуального эффекта, управление процессом реабилитации на основе

принципа обратной связи с получаемым результатом;

– планирование процесса реабилитации, решение вопросов о характере и последовательности

лечебных воздействий в зависимости от имеющейся двигательной патологии с целью оптимальной ее

корректировки, прогнозирование результата лечения;

– оценка и исследование отдаленного результат лечения, проведение соответствующих

корректировок у данного пациента, а также экстраполирование результата на аналогичные клинические

случаи.

По результатам проведенного сравнительного анализа технических характеристик различных

полноформатных диагностических комплексов анализа движений, предлагаемых для клинических целей

на базе IBM, применяемых в настоящее время МВН (Россия) имеет ряд преимуществ и позволяет

получать наиболее точную информацию и обширную выборку измеряемых параметров [3].

Для проведения комплексных биохимических исследований нами выбран педаграфический

анализатор «ДиаСлед-О», позволяющий анализировать распределение нагрузки по опорной поверхности

стопы в статике и динамике, последовательность и продолжительность включения различных участков

стопы в опору, расположение траектории центра давлеия под стопами, структуру графиков суммарной

нагрузки.

Данное устройство позволяет получить наиболее точную информацию, а также упростить как

принципиальную схему, так и методический подход к решению задач комплексной диагностики.

Программное обеспечение данной системы разработано в операционной среде WINDOWS-98

для пользователя-врача, что позволяет использовать данную программу без углубленных знаний ПК.

Пакет дает возможность проводить исследования с накоплением и отбраковкой информации, содержит

внутреннюю базу данных.

Проведенный анализ методов исследования и восстановления двигательной функции,

применяемых в настоящее время, показывает, что данные методы позволяют в полной мере изучить

двигательно-координатные нарушения как у взрослых, так и у детей.

155


Выводы

Полученные данные исследований позволяют оценить степень комфортности системы

стопа–стандартная обувь – корригирующий элемент и разработать рекомендации по

усовершенствованию конструкции обуви в зависимости от величины укорочения конечности и

параметров корригирующего элементов.

Данные факторы учтены при разработке конструкций экспериментальных образцов обуви для

детей с укорочением конечности до 25 мм.

ЛИТЕРАТУРА

1. ТУ8820-016-03161318-98. Обувь ортопедическая. Технические условия.

2. Миронов С.П. Клинический анализ движений – организационные, общие и методические

аспекты // Кремлевская медицина. Клинический вестник. 1999, № 4.

3. Скворцов Д.В. Клинический анализ движений: анализ походки. – М.: НМФ «МБН», 1996,

– 344 с.


УДК 677.025

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛАСТИЧНОГО В’ЯЗАНОГО ВИРОБУ

РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

В.Д. ОМЕЛЬЧЕНКО, Н.М. СКЛЯР, С.Ю. БОБРОВА Київський державний науково-дослідний інститут текстильно-галантерейної промисловості

Розрахунок тиску пружної оболонки на тіло людини зводиться до вирішення двох задач, які тотожно пов’язані одна з однією, – геометричної та фізико-механічної. За допомогою таблиці величин обхвату стегон, побудованої на основі комп’ютерної програми Mathcad, та з урахованням фізико-механічних властивостей еластичного полотна можна спроектувати допологовий бандажний виріб, який би відповідав розмірам та формі тіла жінки та чинив корисний терапевтичний тиск

Як відомо [1], при проектуванні виробів реабілітаційного призначення основну увагу необхідно

приділяти деформаційним властивостям еластичного полотна. В умовах експлуатації еластичний виріб

розтягується, набуваючи складних геометричних форм тіла. Залежно від ділянки виробу величина

розтягу і деформації різна. Високоеластичний виріб найбільше тисне на випуклі ділянки тіла. Щодо

виробів реабілітаційного призначення поясної групи, то найбільшої деформації, а отже, найбільшого

тиску зазнають ділянки тіла з максимальною кривизною поверхні – бокові поверхні стегон та поверхня

великого м’язу сідниці. Тому при проектуванні виробу реабілітаційного призначення необхідно

орієнтуватися на ділянку найбільшого тиску виробу на тіло людини. Але, наприклад, невідомо, якому

тиску підлягає ділянка живота жінки в період вагітності, тому це питання розглянуто в статті.


Стискання різних частин тіла людини відбувається відповідно до законів механіки, які

забезпечують нелінійно розподілений дозований тиск по тілу людини. Сила тиску виробу

реабілітаційного призначення змінюється залежно від конфігурації як самого виробу, так і від

156


геометричних форм тіла [2]. Допологові бандажі, передусім, повинні забезпечувати підтримку живота, не

стискати його, водночас допомагаючи дитині зайняти правильне положення. При правильній конструкції

бандажу він знімає навантаження з хребта, запобігаючи тим самим появі болі в попереку.

Розташовуючись на тілі людини під нахилом, бандаж підтримує живіт майбутньої мами та запобігає

появі розтяжок.


Розглянемо приклад, коли з подвійного еластичного філейного трикотажу розроблено

допологовий бандаж. Величина тиску буде залежати від різниці між лінійними розмірами виробу і тіла у

відповідних точках та від пружних властивостей самого трикотажу.

Таким чином, сила тиску допологового бандажного виробу на тіло жінки визначається не лише силами розтягнення полотна, а й геометрєю виробу. Із усіх геометричних параметрів у цьому випадку має значення лише кривизна поверхні. Тому потрібно розробити формулу, яка б дала можливість визначити тиск пружної оболонки на тіло жінки в період вагітності, та розглянути основні механічні та геометричні фактори, що впливають на величину тиску.

При побудові механічної системи, яка складається з взаємодіючих тіл – текстильної оболонки, що одягнута з деяким натягом на тіло, і самого тіла, потрібно розглянути не весь виріб і все тіло повністю, а лише невеликий елемент поверхні навколо точки, яка нас цікавить [3].


Ми знайшли різницю тисків 12 PPP −=Δ з обох боків криволінійної поверхні за формулою

Лапласа, що дорівнює [4]:

2

2

1

1

Rf

Rf

P +=Δ , (1)

де PΔ – різниця тисків;

R1 та R2 – радіуси кривизни перерізів текстильної оболонки;

та – зусилля натягу, які припадають на одиницю довжини вздовж відповідного напрямку. 1f 2f

Таким чином, тиск, який розвивається, пропорційний зусиллям натягу і обернено пропорційний

радіусам кривизни. Цю формулу можна використовувати як для еластичних оболонок, так і для інших

матеріалів, тому що механічні характеристики матеріалу не увійшли в шуканий вираз.

Якщо оболонка одягнута на тіло таким чином, що зусилля натягу рівні f1=f2=f, то що відповідає

сталим положення про тиск текстильних виробів на тіло людини.

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛+=Δ

21

11RR

fP . (2)

Застосування формул (1) і (2) на практиці викликає деякі труднощі, пов’язані з труднощами

визначення радіуса кривизни тіла. Тому доцільно розглянути застосування формули Лапласа при

проектуванні бандажних виробів поясної групи.

Вибираємо взаємноперпендикулярні перерізи циліндричної поверхні вздовж твірної, тоді один

із радіусів наближається до безмежності ( ∞), а перпендикулярна до твірної (площина еліпса) – ⇒2R

)(RR 11 ϕ= . Тоді формула Лапласа дає визначення тиску як функції )(R1 ϕ :

)(RfP

1

1ϕ

Δ = . (3)

157


Виконавши деякі перетворення, знайдемо залежність )(R1 ϕ та матимемо вираз:

⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛⋅−⋅

⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜

⎝

⎛⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛+⎟⎟

⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛

=

ϕϕϕϕ

ϕϕϕ

ddx

dyd

ddy

dxd

ddy

ddx

)(R

2

2

2

2

2/322

1 (4)

У нашому випадку при використанні допологового бандажу найбільший інтерес становлять

ділянки бічної поверхні стегон та живота з максимальною кривизною поверхні. Ці ділянки є

циліндричними з перпендикулярним до твірної перерізом у вигляді еліпса (рис.1, 2). Оскільки

допологовий бандаж розташований на тілі людини під кутом, тому що він повинен забезпечувати

підтримку живота, не стискати його, а допомагати дитині зайняти правильне положення в животі, то

ділянка тіла буде апроксимована циліндром, розташованим під кутом.

Рис.1. Вигляд виробу в ділянці стегон Рис.2. Переріз виробу

Тоді еліпс можна параметризувати формулами:

⎪⎪

⎩

⎪⎪

⎨

⎧

=

=

ϕ

ϕα

sinby

coscos

ax , де 0≤ϕ ≤ 2π, (5)

оскільки 1sincosby

ax 22

2

2

2

2=+=+ ϕϕ – канонічне рівняння еліпса;

де а – напіввісь еліпса по осі Х, мм;

b – напіввісь еліпса по осі У, мм;

ϕ – кут між віссю Х та будь-якою точкою на дузі еліпса, рад;

α – кут розташування бандажного виробу на тілі людини (кут між віссю Х та горизонтальною

прямою), рад.

Для визначення радіуса кривизни з загальної формули (4) продиференціюємо формули системи (5).

Для нашого випадку

⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ −

=α

αϕϕαϕ 2cos

cossincossinaddx ;

158


( ) ⎟⎟⎠

⎞⎜⎜⎝

⎛ +−++⎟

⎠⎞

⎜⎝⎛ −=

αϕϕαα

αϕ

αϕαϕ

αα

ϕ cossincostgsin21

coscos

cossintgcos2

costga

dxd

222

2;

ϕϕ

cosbddy

= ; ϕϕ

sinbd

yd2

2−= .

Для простішого розрахунку позначимо gddx

=ϕ

, vd

xd2

2=

ϕ. Підставляючи ці вирази у формулу (4)

для радіуса кривизни R1(ϕ), одержуємо:

( )ϕϕϕϕsingcosvb

)cosbg()(R2/3222

1 ++

= . (6)

Зокрема для напрямку напівосі а для еліпса (рис.1) при куті α = 6π , кут φ в межах ⎟

⎠⎞

⎜⎝⎛≤≤

20 πϕ ,

тобто вздовж напіввісі а одержуємо ab95,0

bа3,0)0(R33

1+

= , а вздовж напрямку напівосі

b – b

a32,12

R2

1 =⎟⎠⎞

⎜⎝⎛ π .

Зі збільшенням величини кута φ (кута між віссю Х та будь-якою точкою на дузі еліпса) величина

кривизни збільшується, а отже, тиск зменшується.

Аналізуючи ці рівняння доходимо висновку, що в цьому випадку відношення тиску в ділянці

живота до тиску в ділянці бічної поверхні стегон може становити, наприклад, при а=16см, b=22,5см:

33

3332

bа3,0а25,1

ab95,0bа3,0:

ba32,1

+=

+ .

У нашому випадку отримуємо =+⋅

⋅=

+100

155,223,05,2225,1

3,025,1

33

3

33

3

bаа 40 %.

Отже, для цього прикладу тиск в ділянці живота на 40 відсотків більший, ніж в ділянці стегон.

Використовуючи це відношення напівосей для виробів реабілітаційного призначення, наприклад, для

допологових бандажних виробів та післяпологових, можна визначити, в якій ділянці та в скільки разів

тиск в ділянці стегон чи в ділянці живота більший, особливо на будь-яких стадіях вагітності, що важливо

для здоров’я та комфорту жінки.

Оскільки загальноприйнятим виміром в цій ділянці є обхват стегон, то визначимо формулу для

розрахунку довжини еліпса (обхвату стегон) через напівосі еліпса.

Позначимо відношення довжин напівосей еліпса k1=ba

і будемо характеризувати його двома

числами b і k1, тоді а= k1b. Використовуючи параметричні рівняння ϕα

coscos

ax = , ϕsinby = ,

знаходимо, що довжина обхвату стегон (довжина допологового бандажного виробу) дорівнює [5]:

159


( ) ( ) ( ) ϕπ

dyx4b,al2/

0

22∫ ′+′= = ϕφπ

dcosbg42/

0

222∫ + . (7)

Для вирішення поставленої задачі використаємо розроблену комп’ютерну програму. За

допомогою ЕОМ знайдемо апроксиметричні значення довжини еліпса l (a,b).

Суть цієї програми полягає в тому, що, надаючи параметрам k1 і b різні значення: нехай k1

приймає значення від 0,5 до 2,5 з кроком 0,5, тобто 4 значення, а b приймає значення від 7 до 15 з

кроком 0,5, тобто 17 значень, при введенні формули для обчислення довжини еліпса одержуємо

таблицю з величинами довжини еліпса (обхвату стегон), що відповідає певним значенням k1 і b.

Визначення величини обхвату стегон жінки в період вагітності, l(a,b)

b к1=ab

1,0 1,5 2,0 2,5

1 2 3 4 7,0 1 47,63 61,46 76,07 91,12 7,5 2 51,03 65,85 81,50 97,63 8,0 3 54,43 70,24 86,94 104,13 8,5 4 57,84 74,63 92,37 110,64 9,0 5 61,24 79,02 97,80 117,15 9,5 6 64,64 83,41 103.24 123,66

10,0 7 68,04 87,80 108,67 130,17 10,5 8 71,44 92,19 114,10 136,68 11,0 9 74,85 96,58 119,54 143,18 11,5 10 78,25 100.97 124,97 149,69 12,0 11 81,65 105,36 130,40 156,20 12,5 12 85,05 109,76 135,84 162,71 13,0 13 88,46 114,15 141,27 169,22 13,5 14 91,86 118.54 146,70 175,73 14,0 15 95,26 122.93 152,14 182,24 14,5 16 98,66 127.32 157,57 188,74 15,0 17 102,06 131,71 163,00 195,25

Висновки

Формула (7) довжини обхвату стегон вагітної жінки та дані таблиці дають можливість знайти

напівосі еліпса. За допомогою напівосей еліпса з формул (6) отримаємо радіус кривизни тіла людини,

визначення якого на практиці пов’язане з деякими труднощами. Радіус кривизни тіла та величина

обхвату стегон визначають тиск еластичного виробу на тіло людини, що є важливим для комфорту та

здоров’я людини.

Надалі задача визначення тиску компресійного вибору на тіло людини зводиться до визначення

зусиль натягу, які виникають у виробі при його деформації. Розрахунок зусиль, що виникають в оболонці

при пружному натягу її на тіло, буде визначатися безпосередньо фізико-механічними властивостями

матеріалу оболонки, в нашому випадку – властивостями еластичного матеріалу [2].


160


1. Филатов В.Н. Проектирование эластомерных изделий. – М.: Лёгкая индустрия, 1979. – 119 с.

2. Скляр Н.М., Омельченко В.Д. Оптимізація проектування трикотажних бандажних виробів / –

КДНДІТГП. – 2005. – 10 с. – Укр. – Деп. в ДНТБ України 07.11.2005, №65 – Ук2005.

3. Филатов В.Н. Моделирование и расчёт эластомерных текстильных оболочек медицинского

назначения: Автореф.дис. – М.: 1981 – 649 с.

4. Бронштейн И.Н., Семендеяев К.А. Справочник по математике для инженеров, учащихся

ВТУЗОВ.– М., 1962 – 608 с.

5. Корн Г., Корн Т. Справочник по математике для научных работников и инженеров. –М.:

Наука, 1978. – 832 с.


161


УДК 504:658.562

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ

ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЯ»

О.О. ШЕВЧУК, І.В. ПАНАСЮК , Р.В. ЛУЦИК


Запропоновано різнорівневий підхід до екологічних проблем на практичних заняттях з «екології», застосування інтерактивних методів, у тому числі обговорення ситуаційних завдань, проведення невеликих рольових ігор

Цю статтю опубліковано в рамках Програми малих екологічних проектів за фінансової

підтримки Британського Фонду «Довкілля для Європи» та сприяння Міністерства у справах охорони

довкілля, харчових продуктів та сільського господарства Великобританії та Британської Ради. Думки, які

викладені тут, належать авторам цієї роботи і не можуть за жодних обставин вважатися такими, що

виражають офіційну точку зору Міністерства у справах охорони довкілля, харчових продуктів та

сільського господарства Великобританії та Британської Ради.


Лекції і практичні заняття з дисципліни «екологія» спрямовані на здобуття студентами знань і

навичок, на формування інженера як фахівця, здатного використовувати теоретичні знання про

навколишній світ в інженерній діяльності, спрямованій на охорону довкілля і здійснення

народногосподарської активності відповідно до принципів сталого розвитку держави та суспільства. Але

часто при вивченні теоретичних основ ми забуваємо про те, що знання тільки тоді стають діючими та

успішно застосовуються на практиці, коли, проходячи через емоційну сферу людини, торкаються її

повсякденних інтересів, спонукають до активного ставлення, стають глибоким переконанням, що

допомагає формуванню загального світогляду студентів ВНЗ.


Мета статті – обґрунтувати можливість використання інтерактивних методів навчання і

запропонувати методику їх застосування при вивченні «екології».


На практичних заняттях необхідно запропонувати майбутнім спеціалістам різнорівневий підхід

до екологічних проблем, тобто навчити розглядати їх з різної висоти. Це дає можливість не тільки

осягнути всю багатогранність екологічних питань, а й розширити межі світосприйняття, підвести до

глобального, планетарного мислення, і основне, навчити прогнозуванню наслідків антропогенної

діяльності не тільки на сьогодення, а й на далеке майбутнє.

На першому етапі очевидна необхідність наведення численних прикладів із повсякденного

життя, що доводять актуальність екологічних проблем для збереження здоров’я конкретної особи.

Використання інтерактивних методів при виконанні занять, у тому числі обговорення ситуаційних

завдань (case study), проведення невеликих рольових ігор, дає можливість увійти в емоційну сферу

студента; зацікавити й привернути його увагу до вирішення цих життєво важливих питань, пов’язаних з

екологією. На наступному етапі доцільно говорити про проблеми міст, розкриваючи вплив транспорту та

промисловості на довкілля.

162


На завершальному етапі бажано застосовувати глобальний підхід у просторі та часі, оцінюючи

антропогенний вплив на нашу планету в цілому. При цьому необхідно торкатися не тільки

загальнонаукових, а й філософських аспектів, у тому числі такого поняття як ноосфера, яке було

розвинуте нашим співвітчизником академіком В.І. Вернадським.

Зокрема, при вивченні питань викиду шкідливих речовин в атмосферу від пересувних джерел

забруднення пропонується завдання, пов’язане з такою ситуацією, яка є першим етапом сприйняття. Ви

батьки і тримаючи за руку свою дитину, очікуєте автобус на міській зупинці. При цьому ви можете

вибрати місце для очікування:

1 – стояти безпосередньо на узбіччі магістралі, виглядаючи появу автобуса;

2 – очікувати на відведеній для цього зупинці;

3 – відійти якомога далі від дороги до зелених насаджень.

Дати відповідь на запитання: «Чому ваше місце перебування важливе для вашого здоров’я, й особливо

для вашої дитини? ».

Мета завдання: у процесі аналізу запропонованої ситуації повторити й закріпити поняття

концентрації забруднюючих речовин на одиницю маси.

Обсяг інформації. Розкрити істотну різницю впливу токсичних речовин на дорослу людину і

дитячий організм (особливо до 12-річного віку). Ознайомити студентів із впливом генетичних факторів

на нагромадження й виведення шкідливих речовин з організму. Крім того, пояснити суть терміну –

«важкі метали» і навести дані про швидкість осідання різних хімічних сполук від їхнього складу і

фазово-дисперсного стану. Представити методи їх видалення з повітря, при цьому розкрити роль зелених

насаджень. На цьому етапі можна запропонувати рольову гру «Заплати податки», яка є досить простою

за своїми розрахунками, але в той же час дає можливість зацікавити студентів і має велике виховне

значення. Умова гри. Ви – бізнесмен, що займається транспортними перевезеннями пасажирів по місту

Києву. У своєму розпорядженні маєте парк з N мікроавтобусів, кожен з яких на добу витрачає n літрів

бензину і працює в середньому X днів на рік. Використовують пальне – етилований бензин з густиною ρ.

Підрахуйте величину квартальної сплати збору за викиди в атмосферу, що треба внести вам як

юридичній особі у державну податкову інспекцію. На другому етапі пропонується подивитися на вулицю

з більшої висоти і оцінити забруднення атмосфери від автотранспорту на ній, наприклад розв’язується

така задача. У місті Києві 2,6 млн. населення і 500 тис. транспортних засобів. Припустимо, що на вулиці

Хрещатик цілодобово перебуває у русі в середньому 20 тис. легкових автомашин з потужністю двигунів

у, яка повністю реалізується. Вони використовують пальне, в складі якого 85% С і 15%Н, що має густину

ρ, і питому теплоту згоряння q при цьому коефіцієнт конверсії енергії пального в роботу двигуна η.

Визначити:

1. кількість пального, витраченого цими машинами за добу;

2. кількість тепла від згоряння пального, що надійде на вулицю міста;

3. кількість повітря, що буде пропущено через двигуни автомашин і забруднено токсичними

сполуками;

4. об’єм діоксиду вуглецю у вихлопних газах,

5. кількість вихлопних газів на добу та вміст у них діоксиду вуглецю на кожного мешканця міста

Києва, якщо у русі перебуває 200 тис. транспортних засобів. На третьому етапі наводяться результати

163


моделювання та довгострокового прогнозування наслідків забруднення повітряного басейну [1,2].

Студентам можна запропонувати рольову гру «Придбання житла у м. Києві», пов’язану з експертною

оцінкою навколишнього середовища, що полягає у виборі найкращого з поданих варіантів місця

проживання у м. Києві. Рієлтер пропонує вам три варіанти квартир, розташованих у різних районах. Він

показує вам карту міста з позначеними на ній основними промисловими підприємствами.

Мета гри – навчитися збирати й аналізувати інформацію, а також застосовувати її на практиці з

метою вироблення експертної оцінки та прийняття оптимального під кутом зору екології рішення [2,3].

Обсяг інформації: 1. Ознайомити студентів з особливостями екологічної ситуації у великих містах. Розкрити

доцільність проживання у містах з населенням до 100 тис. жителів. Навести значення коригуючих коефіцієнтів для різних населених пунктів, що враховують територіальні соціально-економічні особливості та народногосподарське значення міста чи селища; 2. Подати інформацію про багаторічні метеорологічні спостереження. Вводяться поняття категорії небезпечності промислових підприємств і умови створення санітарних зон навколо них. Розкрити важливість проведення моніторингу по окремих хімічних сполуках і пояснити ефект їхньої сумації при виконанні розрахунків.

Наприклад, пропонується провести порівняльну оцінку екологічного стану трьох мікрорайонів

м. Києва. Два з них розташовані на лівому березі р. Дніпро у Дарницькому районі міста – це Харківська

площа та Ленінградська площі. Третій – на правому березі р. Дніпро, у Солом’янському районі, на

бульварі ім. Лепсе (біля заводу «Трактородеталь»). Необхідно врахувати викиди на транспортних

магістралях (Київ–Бориспіль ) і викиди в атмосферу таких промислових гігантів як ТЕЦ-4 і ТЕЦ-5,

заводів ДШК, «Вулкан», «Енергія» (сміттєспалювальний завод). Після проведення цієї гри можна робити

розрахунки нормативів гранично допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарного

джерела, а також розрахунки з визначення категорії небезпечності підприємства і величини санітарно-

захисної зони.

Висновки

Таким чином, поетапне ускладнення завдань, тобто різнорівневий підхід до екологічних проблем

на практичних заняттях, застосування інтерактивних методів при виконанні занять, у тому числі

обговорення ситуаційних завдань, проведення невеликих рольових ігор уможливить ефективніше

формувати інженера як фахівця, здатного використовувати знання про навколишній світ у своїй

діяльності, спрямованій на охорону навколишнього середовища, і народногосподарській активності

відповідно до принципів сталого розвитку держави, розширити межі світосприйняття, підвести до

глобального, планетарного мислення.


1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К.:

Каравела, Львів «Новий Світ-2000», 2001. – 320 с.

2. Ковальчук П.І. Моделювання і прогнозування стану навколишнього середовища: Навч.

посібник. – К.: Либідь, 2003. – 208 с.

3. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології: Навч. посібник. – К.: Либідь,

1997.– 160 с.


164


Аннотации Пипа Б.Ф., Федоров Ю.Д., Олейник Е.Ю. Стабилизация усилия накатки полотна кругловязальной машины / Вісник КНУТД №3, 2007, с.7–11. Представлены результаты исследований по усовершенствованию механизма накатки полотна кругловязальных машин с целью повышения коэффициента стабильности усилия накатки полотна в рулон. Предложена новая конструкция механизма с приводом, что позволяет значительно повысить коэффициент стабильности усилия накатки полотна, и методика выбора его рабочих параметров. Приведен пример выбора рабочих параметров механизма с использованием его в составе кругловязальной машины КО-2. Пипа Б.Ф., Тарасенко А.И., Марченко А.И. Влияние конструкции привода кругловязальной машины на долговечность опоры игольного цилиндра / Вісник КНУТД №3, 2007, с. 11–16.

Приведены результаты исследований по усовершенствованию приводов кругловязальных машин

с целью повышения долговечности опоры игольного цилиндра, обеспечивающее повышение

эффективности работы кругловязальной машины, в частности, качество трикотажного полотна.

Приведена методика оценки влияния радиального давления в опоре игольного цилиндра на

долговечность ее работы.

Горобец В.А.. Манойленко А.П. Диаграми подачи верхней нити при образовании стежков класса 400 с учетом ее деформации / Вісник КНУТД №3, 2007, с.16–22. В работе «Диаграммы подачи верхней нити при образовании стежков класса 400 с учетом ее деформации» получены значения функции необходимой и действительной подачи верхней нити в швейной машине 876 кл. ПМЗ с учетом максимально возможной величины упругой деформации каждого с отрезков контуров подачи и расхода нити. Демковская Т.И., Демковский Е.А. Построение модели временного ряда с детерминнированым трендом / Вісник КНУТД №3, 2007, с.22–28.

Приведено два подхода к моделированию та прогнозированию нестационарных относительно

тренда временных рядов. Предложено общую схему моделирования и прогнозирования нестационарных

временных рядов. Рассмотрено условия использования коэффициента Тейла для определения

возможности полученных моделей для прогнозирования

Химичева А.И., Билей-Рубан Н.В., Демиденко О.А., Химич В.И. Квалиметрическая оценка

нормативных составляющих процессно-ориентированой системы управления / Вісник КНУТД №3,

2007, с.29–35.

В статье рассматриваются нормативные составляющие процессно-ориентированных стандартов

(ДСТУ ІSO 9001, 14001; ДСТУ OHSAS 18001; SA 8001; ДСТУ 4161) и предлагаются механизмы и

инструменты их квалиметрической оценки.

Цеслив О.В. Оптимизация плана реализации запасов продукции при условиях риска

/ Вісник КНУТД №3, 2007, с.35–40.

В этой работе будут приведены результаты исследования математических методов поддержки

принятия решений, которые используются для определения оптимального плана реализации запасов

продукции при условиях недетерминированных цен на продукцию и производственные ресурсы.

165


Мисяць В.П., Бурмистенков А.П., Гладчук А.З. Моделирование процессов разрушения

полимерных материалов при измельчении / Вісник КНУТД №3, 2007, с.40–45.

Рассмотрен теоретический подход к прогнозированию прочности полимерных материалов и

отображения процесса их множественного разрушения при механическом измельчении. Предложены

уравнения, которые выражают предельное состояние полимеров при хрупком, высокоэластичном и

пластичном механизмах разрушения. Полученные уравнения позволяют определить приращение

свободной поверхности в полимерном материале при измельчении в поле механических сил.

Павленко В.Н., Петко И.В, Головко Д.Б. Определение влияния напряжения и деформации

на качество соединения с натяжением / Вісник КНУТД №3, 2007, с. 46–54.

Проведенные экспериментальные исследования дали возможность определить значительное

влияние напряжений и деформаций на качество соединений с гарантированным натяжением. Показано,

что напряжения, возникающие в зоне контакта соединений с гарантированным натягом, вызывают

деформации на валу вне зоны контакта, которые имеют неравномерный характер как по длинне, так и по

диаметру.

Защепкина Н.Н., Шандровская Л.И., Бахур Я.О. Влияние технолого-конструктивных параметров при изготовлении холста / Вісник КНУТД №3, 2007, с. 54–59. В статье рассмотрено проблемы прогнозирования свойств хоста от сырьевого состава и

технолого-конструктивных параметров оборудования. Результаты эксперных оценок подтверждены

экспериментальными исследованиями.

Скрипник Ю.А., Шевченко К.Л. Оценка метрологических характеристик

радиометрических приборов / Вісник КНУТД №3, 2007, с. 59–63.

В статье предложено методику оценки составных погрешности радиометрических

измерительных приборов без отключения измерительного сигнала. Учет составных погрешности

позволяет повысить вероятность результатов измерения высокочувствительных радиометрических

приборов.

Мельник И.А., Цебренко М.В. Микро- и макрореологические свойства расплавов смесей

полипропилена и сополиамида с бактерицидными добавками / Вісник КНУТД №3, 2007, с.64–67.

Исследовано влияние бактерицидных веществ на реологические свойства, процессы

волокнообразования, и на температурные характеристики процессов плавления и кристаллизации в

смесях полипропилен/сополиамид. Показано модифицирующее действие этих добавок на микроволокна

и материалы на их основе. Чурсин В.И. Полимеризация акриламида в присутствии растительных экстрактов / Вісник

КНУТД №3, 2007, с.68–72.

Исследованы условия реакции сополимеризации акриламида и растительных экстрактов.

Показано влияние вида растительного компонента на кожевенно-технологические характеристики и

свойства полимерных дубителей

Гавриш О.А., Гриценко В.В. Интеллектуальный потенциал как главный фактор

повышения конкурентоспособности полиграфических предприятий / Вісник КНУТД №3, 2007,

с.73–76.

166


В статтье рассмотрены основные показатели воздействия интеллектуального потенциалу на параметры

конкурентоспособности полиграфических предприятий.

Буренков А.В. Экономическая безопасность предприятия: понятие, суть и эволюция в

современных условиях / Вісник КНУТД №3, 2007, с.76–80.

В статье раскрываются актуальные вопросы и проблемы экономической безопасности

предприятий в Украине и дается новое определение термина «экономическая безопасность

предприятия».

Крикун В.А. Рынок кофеен / Вісник КНУТД №3, 2007, с.81–83.

В статье представлены результаты маркетингового исследования кофеен города Киева,

рассмотрены факторы, которые прямо влияют на конкурентоспособность данной отрасли и на основе

полученных результатов предложено создать идеальную кофейню

Шиковец К.О. Повышение ефективности управления экономическим развитием

предприятий / Вісник КНУТД №3, 2007, с.84–89.

В статье рассмотрены основы и разработаны рекомендации по повышению эффективности

управления экономическим развитием предприятий на основе проблемно-диагностического

моделирования. Проведено аналитическое исследование интегрального показателя экономического

развития как функции многих переменных на существование экстремума этой функции. Определено

пять уровней экономического развития предприятий, а также предложены методы его повышения.

Архипов В.В. Общие основы судебно-товароведческой экспертизы при исследовании

предметов мех- меховых изделий / Вісник КНУТД №3, 2007, с.90–97.

В статье поднимаются и исследуются вопросы проведения судебно-товароведческой экспертизы

мех-меховых изделий. Приведен алгоритм и отмечены особенности проведения судебно-

товароведческой экспертизы мех- меховых изделий.

Игнатьева И.А. Методические основы оценки конкурентных позиций предприятий легкой

промышленности /Вісник КНУТД №3, 2007, с.98–102.

Статья посвящена вопросам исследования конкурентных позиций предприятий в рыночной

среде. Автором предложена методика исследования конкурентной позиции предприятия, которая

основывается на исследованиях конкурентного фона, анализе конкурентного поля предприятия и

построение его модели, выделении основных детерминантов конкурентной силы предприятия на

конкурентном поле.

Савва О.П. Роль информации в достижении конкурентоспособности / Вісник КНУТД №3, 2007, с.103–111.

Одним из условий повышения конкурентоспособности предприятий является расширение

ассортимента и повышения качества производимой продукции и услуг. Для достижения этой цели

перспективным будет использование информационной технологии. Поэтому в этой статье рассмотрено

каким образом информационная технология изменяет способ осуществления деятельности компани,

влияет на весь процесс производства продукции, более того, меняет форму самой продукции, то есть

физическую сущность товаров, услуг и информации, представляемых компанией в целях создания

потребительской ценности.

167


Луцик Р.В., Панасюк И.В. Особенности использования системы экоменеджмента и

экоаудита в странах Европы / Вісник КНУТД №3, 2007, с. 111–118.

Исследовано особенности и проблемы внедрения системы экологического менеджмента в

некоторых странах Европы. Проанализирован современное состояние и перспективы внедрения СЕМА в

Украине с учетом опыта других стран.

Мойсеенко Ф.А., Бухонька Н.П. Анализ факторов, влияющих на длину нитки в петле

кулирного трикотажа. Сообщение 1 / Вісник КНУТД №3, 2007, с.119–123.

Рассмотрены факторы, влияющие на длину нити в петле и ее равномерность в кулирном

трикотаже, а именно: подготовка нитей (пряжи) до вязания; входный натяг нити; перемещение нити по

поверхности рабочих органов машины и по нити в процессе вязания; технологический и механический

углы кулирования; перемещение петель вместе с иголками под действием сил трения; влияние силы

оттягивания старой петли в процессе кулирования; оттягивание и расширение полотна на машине.

Винничук М.С., Сушан А.Т. К проблеме определения характера кривых для участков

проймы женской одежды / Вісник КНУТД № 3, 2007, с. 124–128.

В работе проведен сравнительный анализ методик построения разомкнутой проймы. Показано,

что при сведении их к определенным одинаковым условиям, в квадрантах 2 и 3 кривые проймы будут

близкими. Это позволяет построить обобщенную кривую проймы. Приведены характеристики

обобщенной кривой и соотношения для критических точек проймы.

Гурьянова Л.С., Мруз И.И. Основные проблемы производства обуви для подростков и пути

их решения / Вісник КНУТД № 3, 2007, с. 128–131.

В статье раскрыто основые проблемы при изготовленииобуви для подростков.

Пономарева И.В., Мруз И.И. Анализ функциональных возможностей сапр обуви и

кожгалантерейных изделий / Вісник КНУТД № 3, 2007, с. 131–134.

Целью данной работы является анализ функциональных возможностей наиболее используемых

программ в обувной и кожгалантерейной промышленности. К ним относятся: 3d studio MAX, CorelDrаw,

АССОЛЬ, АСКО-2Д и т.д.

Билей-Рубан Н.В., Сидор Е.В., Билоцкая Л.Б. Подбор тканей медицинского назначения на

основе експертизы качества материалов / Вісник КНУТД № 3, 2007, с. 135–141.

Рассматривается задача подбора материалов медицинского назначения на основе качественных

характеристик с максимально возможным учетом специализации и условий эксплуатации медицинской

одежды. Предложена классификация тканей медицинского назначения для которых осуществлена

экспертиза качеств, поданы рекомендации относительно сферы и особенностей применения выбранных

материалов.

Полищук С.О. Области использования геотекстильных материалов / Вісник КНУТД № 3,

2007, с.142 145.–

Рассмотрены области использования геотекстильных материалов и их основные функции.

Каплиева О.А. О необходимости разработки альтернативных способов закрепления на

ноге обуви для детей / Вісник КНУТД № 3, 2007, с. 145–146.

168


В статье наводятся предпосылки для для разработки регулируемых и прочных способов

закрепления на ноге ребенка обуви, обеспечивающей удобство ее для снятия и надевания.

Гагарина С.В. Сертификационные исследования детской одежды из натурального меха

/ Вісник КНУТД № 3, 2007, с. 146–147.

В статье указывается о необходимо разрабатывать новые и эффективно использовать уже

существующие методы оценки качества пушно-меховых изделий при их сертификации

Кулешова А.А., Кулешов А.А. Новые форматы обучения художников стилистов

/ Вісник КНУТД № , 2007, с. 147–148.

В статье сообщается о совокупности традиционных и инновационных формах

профессионального образования в ЮРГУЭС, которые обеспечивают высокий уровень квалификации

студентов.

Эльман Э.И. К вопросу обеспеченности потребительского рынка

обувью для пожилых людей / Вісник КНУТД №3, 2007, с.148– 149.

В работе приведены маркетинговые исследования обеспеченности потребительского рынка

г.Шахты (Россия) зимней обувью для лиц пожилого возраста. Основным исследовательским методом

является анкетный опрос посредством интервью.

Шестакова И.А. Возможности использования трикотажа в обуви / Вісник КНУТД №3, 2007,

с.149 151.–

Широкое использование трикотажа в ансамблях современного костюма – характерная примета

нашего времени. Практичность, удобство в эксплуатации, богатство фактурных решений и

колористических возможностей обусловили его популярность в изделиях для всех половозрастных групп

населения.

Мруз И.И. Комплексное исследование анализа движений в системе

ортопедотравматологической помощи / Вісник КНУТД №3, 2007, с. 151–153.

В статье раскрыт проведенный анализ методов исследования и восстановления двигательной

функции, применяемых в настоящее время, а также позволяющий изучить двигательно-координатные

нарушения у взрослых и детей.

Омельченко В.Д., Скляр Н.М., Боброва С.Ю. Оптимизация проектирования эластичного

вязаного изделия реабилитационного назначения / Вісник КНУТД №3, 2007, с.154–158.

Расчет давления упругой оболочки на тело человека сводится к решению двух задач, которые

тождественно связаны друг с другом – геометрической и физико-механической. С помощью таблиц

величин обхвата бедер, которая построена на основе компьютерной программы Mathcad, и вщитывая

физико-механические свойства эластичного полотна возможно спроектировать дородовое бандажное

изделие, которое б соответствовало размерам и форме тела женщины и создавало полезное

терапевтическое давление. Шевчук О.О., Панасюк И.В., Луцик Р.В. Использование интерактивных методов обучения

при изучении дисциплины «Экология» / Вісник КНУТД №3, 2007, с.159–161.

Предложен разноуровневой подход к экологическим проблемам на практических занятиях с

«Экологии», применение интерактивных методов, в том числе обсуждение ситуационных заданий,

проведение небольших ролевых игр.

169


Summaru

Pipa B.F., Fedorov J.D., Оliynik O.Y. Stabilization of effort rolled-up cloths circular knitters machines / Вісник КНУТД №3, 2007, c. The results of researches on improvement of the mechanism rolled-up cloths circular knitters with the purpose of increase of factor of stability of effort rolled-up cloths to a roll are presented. The new design of the mechanism with a drive that allows to raise considerably factor of stability of effort rolled-up cloths, and a technogue of a choice of its working parameters is offered. The example of a choice of working parameters of the mechanism rolled-up cloths is resulted at its use in structure of circular knitter KO-2.

Pipa B.F., Tarasenko A.I., Marchenko A.I. Influence of a design of a drive of a circular-knitting

machine on durability of a support of a needle cylinder / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

The results of researches on improvement of drives of circular-knitting machines are given with the

purpose of increase of durability of a support of the needle cylinder ensuring increase of an overall performance

of a circular-knitting machine, in particular, quality of a knitted cloth. The technique of an estimation of

influence of radial pressure in a support of the needle cylinder on durability of its job is given.

Gorobets V.A., Manojlenko A.P. Diagrami of submission of the top string at formation of stitches of a class 400 in view of her deformation / Вісник КНУТД №3, 2007, c. In work « Diagrams of submission of the top string at formation{education} of stitches of a class 400 in view of its deformation » are received values of function of necessary and valid submission of the top string in the sewing machine 876 кл. PMZ in view of the greatest possible size of elastic deformation of everyone from pieces of contours of submission and the charge of a string.

Demkivska T.I., Demkivskiy E.O. Construction of the temporal series with the deterministic trend

model / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

Two approaches are considered to modeling and forecasting of trend stationary time series. A general

modeling and forecasting schema is proposed for nonstationary time series that is distingnished with a

simultaneous analysis of possibilities for mathematical description of trend as well as its elimination ming

differences. A possibility of their coefficient use is considered to determine applicability of models to

forecasting. Himicheva A.I., Biley-Ruban N.V., Demidenko O.A. Kvalymetrycheskaya estimation of normative

constituents of the protsessno-oryentyrovanoy control system / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

In the article the normative constituents of the process-oriented standards (ДСТУ ІSO 9001, 14001;

ДСТУ OHSAS 18001; SA 8001; ДСТУ 4161) are examined and mechanisms and instruments of their

kvalymetrycheskoy estimation are offered. Tsesliv O.V. Production stocks realization plan optimization under conditions of risk / Вісник

КНУТД №3, 2007, с.

In this work will be given research results on decision-making support mathematical methods which are

used for optimum plan definition of the production stocks realization under not determined prices for production

and industrial resources conditions.

Misiats V.P., Burmistenkov A.P., Gladchuk A.Z. Design of destruction processes of polymeric

materials at growing shallow / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

170


Theoretical approach is considered to prognostication of durability of polymeric materials and reflection

of process of their plural destruction at the mechanical growing shallow. Equalizations which express the

maximum state of polymers at the fragile, high-elastic and plastic mechanisms of destruction are offered. The

got equalizations allow to define the increase of free surface in polymeric material at growing shallow in the

field of mechanical forces.

Zashchepkina N.N., Shandrovskaja L.I., Бахур J.O. Influence of технолого-design data at

manufacturing a canvas / Вісник КНУТД №3, 2007, with.

In clause it is considered problems of forecasting of properties of a host from raw structure and технолого-design data of the equipment. Results estimations are confirmed with experimental researches.

Pavlenko V.N., Petko I.V., Golovko D.B. Definition of influence of a pressure and deformation on

quality of connection with a tension / Вісник КНУТД №3, 2007, c.

The lead out experimental researches have enabled to define significant influence of pressure and

deformations on quality of connections with a guaranteed tension. It is shown, that the pressure arising in a zone

of contact of connections with the guaranteed tightness, cause deformations on a shaft outside of a zone of

contact which have non-uniform character both on and on diameter.

Melnik I.A., Tsebrenko M.V. Mikro- and macrorheological property of polymer mixture melts of

polypropylene and copolyamide with anti-bacterium additives / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

The influence is investigated anti-bacterium of substances on rheological behavior, processes

fiberformation, and on the temperature characteristics of processes of melting and crystallization in mixes

polypropylene / copolyamide is investigated. The modifying action of these additives on microfibers and

materials on their basis is shown.

Chyrsin V.I. Polymerization at the presence of vegetative extracts / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

Conditions of reaction of copolymerization and vegetative extracts are investigated. Influence of a kind

of a vegetative component on technical characteristics and properties polymeric is shown.

Moiseenko F.A., Bukhonka N.P. Analysis of the factors, influencing on the loop yarn length in

weft knitted fabric. The message 1 / Вісник КНУТД №3, 2007, c.

In investigation of the factors, influencing on yarn length in the loop and loops uniformity in a weft

knitted fabric, the following factors are considered: preparing the yarn to knitting; input tension of the yarn;

movement a yarn across metal surfaces of the working machine parts and across the other yarn in the process of

knitting; technological and mechanical angle of loop forming; displacement of loops together with needles under

the influence of frictional forces; influence take down tension forces of old loop in process of loop forming; take

down tension and widening of the fabric.

Vinnichuk M.S., Sushan A.T. Ad problem to type definition curve for armhole area woman's clothes /

Вісник КНУТД №3, 2007, с.

In work to construct the analysis of design technique the open-ended armhole. Showed, that by

intelligence they to definite equal conditions, in second and third quadrants the armhole curves to be near

resemblance. It was solved to build the foundation the generalized armhole curve. To result behaviour the

overall curve and correlation for armhole critical points.

Guryanov H.P., Мruz I.I. Basic of a problem of manufacture of footwear for teenagers and a way

of their decision / Вісник КНУТД № 3, 2007, c.

In clause it is opened основые problems at for teenagers.

171


Ponomareva I.V., Мruz I.I. Analys of functionalities сапр footwear and products / Вісник

КНУТД № 3, 2007, c.

The purpose of the given work is the analysis of functionalities of the most used programs in shoe and

the industries. To them concern: 3d studio MAX, CorelDrаw, АССОЛЬ, АСКО-2Д, etc.

Biley-Ruban N.V., Е.V.Sidor., Bilotska L.B. Selection of fabrics of the medical setting on the basis

of examination of quality of materials / Вісник КНУТД № 3, 2007, с. –

The task of selection of materials of the medical setting is examined on the basis of high-quality

descriptions recognition maximally possible specialization and external environments of medical clothes.

Classification of fabrics of the medical setting is offered which examination of internalss is carried out for,

recommendations are given in relation to a sphere and features of application of the chosen materials.

Polizhuk C.O. Areas of use of geotextile materials and their basic functions are considered / Вісник КНУТД № 3, 2007, c.

Areas of use of geotextile materials and their basic functions are considered.

Kaplieva O.A. About necessity of development of alternative ways of fastening on a foot of

footwear for children / Вісник КНУТД № 3, 2007, c.

In clause preconditions for for development of adjustable and strong ways of fastening on a foot of the

child of the footwear providing her convenience to removal and putting on are directed.

Gagarina S.V. Certified of research of children's clothes from natural fur / Вісник КНУТД № 3,

2007, c.

In clause it is underlined about it is necessary to develop new and effectively to use already existing

methods of an estimation of quality of fur products at their certification.

Kuleshova A.A., Kuleshov A.A. New formats of training of artists of stylists / Вісник КНУТД № 3,

2007, c.

In clause it is informed set traditional and innovational forms of vocational training in which provide a

high level of qualification of students.

Elman E. I. To a question of security of the consumer market footwear for older persons / Вісник

КНУТД №3, 2007, c.

In work marketing researches of security of the consumer market of are resulted Shafts (Russia) winter

footwear for persons of advanced age. The basic research method is questionnaire by means of interview

Shestakova I.A. Opportunit of use of jersey in footwear / Вісник КНУТД №3, 2007, c.

Wide use of jersey in ensembles of a modern suit - a characteristic sign of our time. The practicality,

convenience in operation, riches of invoice decisions and колористических opportunities have caused his

popularity in products for all groups of the population.

Мruz I.I. Complex research of the analysis of movements in system the help / Вісник КНУТД

№3, 2007, c.

In clause the lead{carried out} analysis of methods of research and restoration of the impellent

function, used now is opened, and also allowing to study -coordinate infringements at adults and children.

Omelchenko V.D., Sklyar N.M., Bobrova S.U. Influence of an elastic knitted product of

rehabilitation purpose on health of women during pregnancy / Вісник КНУТД №3, 2007.

Calculation of pressure of an elastic environment on a body of the person is reduced to the decision of

two problems which are identically connected with each other – geometrical physicomechanical. By means of

172


tables of sizes of a grasp бедер, which constructed on the basis of computer program Mathcad, and вщитывая

physicomechanical properties of an elastic cloth probably to design an antenatal bandage product which would

correspond time to measures and the form of a body of the woman and created useful therapeutic pressure.

Gavrish O.A., Gritsenko V.V. Intellectual potential as a main factor of competitiveness of

poligrafic enterprises / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

In statte basic indexes are considered of influence intellectual to potential on the parameters of competitiveness of

poligrafic enterprises

Burenkov A. V. Economic security of company: conception, sense and evolution in modern

conditions / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

This article focuses on actual questions and problems of economic security of companies in Ukraine and

gives a new definition of the term of economic security of companies.

Krikun V.A. Market of coffee houses / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

In article results of marketing research of coffee houses of Kiev are presented, factors, which influence

directly the competitiveness of this branch are considered and on the basis of received results it is proposed to

create ideal coffee house.

Shikovets K. O. Modelling of management of economic development of the enterprises

/ Вісник КНУТД №3, 2007, с.

In the state the analysis of existing method of modelling of enterprise activities together with estimates

of their economical development is carried out.

In the state integration of system-situational model of development and the balanced system of

parameters is offered.The pattern of making choice of economic-mathematical methods and the software for

carrying out of a functional – time rating of statuses of the enterprises is developed.

Arkhipov V.V. General bases of commodity judicial-expert examination at research of fur-fur

commodities / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

The questions of conducting of court commodity expert examination of fur-fur commodities rise in the

article and is explored . An algorithm is resulted and the features of conducting of commodity judicial-expert

examination of fur-fur commodities are marked

Ignateva I.A. Methodological fumdamentals estimate competitive position the enterprises of light

industrial / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

The article consist the analysis problems diagnostic competitive advantages of the industrial enterprise.

Author proposed the method competitive position of the industrial enterprise, diagnostic competitive field and

was constructed it model.

Savva O.P. Role of information in improving competitive position / Вісник КНУТД №3, 2007, с.

One of the ways to improve the competitive position of enterprises in Ukraine is to enlarge the

assortment and to enhance the quality of produced goods and services. To achieve this goal it is of great

importance to use informational technologies. The author examines how informational technology changes the

way of performing company’s activity and effects the production process. Furthermore, it alters the form of

goods, i.e. physical form of goods, services and information produced by a company in order to build up a

consumer’s value.

173


Lutsik R.V., Panasuyk I.V. Feature of use of system ecological management and ecologicalaudyt

in the countries of Europe / Вісник КНУТД №3, 2007, c.

It is investigated features and problems of introduction of system of ecological management in some

countries of Europe. It is analysed a modern condition and prospects of introduction СЕМА in Ukraine in view

of experience of other countries.

Shevchuk O.O., Panasjuk I.V., Луцик R.V. Use of interactive methods training at studying

discipline «Ecology» / Вісник КНУТД №3, 2007, with.

It is offered the approach to environmental problems on practical employment from «Ecology»,

application of interactive methods, including discussion of situational tasks, carrying out of small role games.

174


Відійшов у Вічність один із видатних діячів Київського національного університету технологій

та дизайну, доктор технічних наук, професор, академік Академії інженерних наук, заслужений працівник

народної освіти України, завідувач кафедри тепломасообмінних процесів Луцик Ростислав

Володимирович.

Ростислав Володимирович народився 29 червня 1940 року в м. Києві. У 1962 році закінчив

Київський технологічний інститут легкої промисловості (нині КНУТД) за спеціальністю «Автоматизація

виробництв легкої та текстильної промисловості».

Відтоді все життя Ростислава Володимировича пов’язане з нашим університетом. Спочатку він

працював асистентом кафедри фізики, а після закінчення аспірантури, поступово підіймався службовими

щаблями, тут формувався як науковець.

У 1969 році захистив кандидатську, у 1988 – докторську дисертацію. У 1991 році Луцика Р.В. було

обрано дійсним членом Академії інженерних наук України. Професор Луцик Р.В. став відомим фахівцем

у галузі матеріалознавства та тепломасообмінних процесів виробництв товарів широкого вжитку. Він є

засновником напряму наукової школи – прогнозування та оптимізація структурних, тепломасообмінних і

фізико-механічних властивостей матеріалів легкої промисловості та суміжних галузей. Здійснював

наукове керівництво аспірантами, докторантами та проблемною науково-дослідною лабораторією

інженерної теплофізики КНУТД.

Великий науковий доробок залишив по собі Ростислав Володимирович. Він автор трьох монографій,

п’яти навчальних посібників, 379 наукових робіт, у тому числі авторських свідоцтв та патентів, опублікованих

як в Україні, так і за кордоном (у наукових часописах США, Великобританії, Греції та ін.)

Під керівництвом доктора технічних наук, професора Луцика Р.В. підготовлено та захищено три

докторські та чотири кандидатські дисертації, проведено фундаментальні наукові дослідження в галузі

теплофізики та фізико-хімічної механіки сушіння–зволоження капілярно-пористих колоїдних матеріалів.

175


Наукові досягнення професора Луцика Р.В. впроваджено у багатьох галузях промисловості, зокрема

в авіаційній при розробці нових матеріалів для літальних апаратів типу «Руслан» та виконанні проекту

«Буран-Енергія».

Особливо важлива діяльність Ростислава Володимировича в галузі охорони довкілля. Він брав

активну участь у виконанні Національної програми екологічного оздоровлення басейну р. Дніпра та

поліпшення якості питної води, виконував грант від Розвитково-дослідного центру (Оттава, Канада),

працював над впровадженням системи екологічного менеджменту на підприємствах України, був керівником

університетської комплексної програми «Охорона навколишнього середовища та створення систем захисту

людини від шкідливих впливів на виробництві».

Активну наукову та педагогічну діяльність професор Луцик Р.В. успішно поєднував із

громадською роботою. Він був членом Вченої та спеціалізованих рад КНУТД, членом експертної ради з

проблем легкої промисловості України, членом редколегії журналу «Вісник Академії інженерних наук»,

заступником голови науково-методичної комісії зтеплотехнічних дисциплін Міністерства освіти і науки

України.

Світла пам’ять про надзвичайно добру, щиру, чуйну людину, талановитого, принципового,

вимогливого організатора науково-педагогічної роботи у вищій школі назавжди залишиться в серцях

рідних, друзів, колег та вдячних учнів.

Ректорат, профком, співробітники КНУТД

176


ВІСНИК

Київського національного університету технологій та дизайну

Наталушко Н.І. Технічний редактор Відповідальний секретар Крупа І.М.

Відповідальна за Назаревич Т.А. друкарські роботи

Підп. до друку р. ISSN 1813-6796, Формат 60x84 1/8. Папір офіс. Друк цифровий. Умов. др. арк. Умовн. фарбо-відб. .

Обл.- вид.арк. . Тираж 100 пр. Зам . Дільниця оперативної поліграфії при КНУТД.

01601, ДСП, Київ-11, вул. Немировича-Данченка, 2.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК №993 від 24. 07. 2002 р.

Адреса редакції: 01011, Україна, Київ, вул. Немировича-Данченка, 2,

корп.8, кім. 216 тел. (044) 256-84-23, 280-16-03, 256-29-86

моб. тел. 8(067) 599-49-48

Передплатний індекс журналу – 91443

177

Date post:	27-Jun-2021
Category:	Documents
Upload:	others
View:	1 times
Download:	0 times

en.knutd.edu.ua KNUTD_2007_3.pdf · 2014. 8. 19. · Журнал «Вісник...

Documents