IHOR PODOLCHAK PRESS ARCHIVE 2000 - 2001

ІГОР ПОДОЛЬЧАК АРХІВ ПРЕСИ 2000 - 2001

10.02.09 23:35POSTUP/BRAMA - Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"

Page 1 of 6http://postup.brama.com/010216/27_9_1.html

UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення

ADVERTISEMENT

Congratulations President Barack Obama and Vice President Joe Biden!

| Головна сторінка | INDEX 16 ЛЮТОГО 2001 року |

Юрій Онух: "На бієнале у ВенеціїУкраїну представить ФондМазоха"

З Юрієм Онухом, директором Центрусучасного мистецтва при Національномууніверситеті "Києво-Могилянськаакадемія", куратором українськогопреставництва на бієнале у Венеціїрозмовляє Алла Ботанова

ХТО, ЧОМУ І ЗА ЩО?

– Перш за все треба сказати , що Україна перший разбратиме участь у Венеційському бієнале(найпрестижнішому і найвідомішому мистецькомубієнале у світі ), тому все те , що відбувається навколоцієї події , викликає такий ажіотаж . Хоча для поляків,наприклад, це вже не є чимось надзвичайним . Вонидеякою мірою звикли , що кожного року хтось їде доВенеції, аби презентувати Польщу . Хоча вибіркандидатури і там спонукує дискусії.

– Хто саме був рушійною силою в організаціїукраїнської участі в бієнале ?

- Є такий банальний вислів , що успіх має багатобатьків. Усі кажуть: я почав, я зробив. У такій ситуаціїодного героя не буває , має зійтись і збігтися багатоелементів і нюансів , аби щось вийшло . Посприяла,безперечно, ситуація з виставкою Енді Ворхола у Києві,коли на відкритті був весь “політичний бомонд”,починаючи від В.Ющенка , і відтак з’ явився шанс у

POSTUP - ПОСТУП№27 (685),16 ЛЮТОГО 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА·Цитата Поступу·Нація звільнить Кучму?·Василь Куйбіда пожадівсяпослові США

ПОГЛЯД·Чи висловлять люди недовіруПрезидентові?·Львів цього року буде жити запланом·Чи діждемося Маннергейма?

ПОСТУП У ЛЬВОВІ·З 1 березня за житлоплатитимемо більше·На зміну грипу прийшли кір ігепатит·Медичні центридобудовуватимуть гуртом·КІЛЬКА СЛІВ·Представлено нового начальникаУМВС·Очікується реорганізаціякомунальних підприємств·На реставрацію грошіпроситимуть у ЮНЕСКО·Лад у країні наведуть податківці?

НАША СТОЛИЦЯ·АРХІВАРІУС·Стоп, приїхали...

ПОСТУП З КРАЮ·Ющенка, Плюща і Кучмупритягнуть суду?·Юлію Тимошенко тримають унайгіршому СІЗО·Ющенко хоче кадрових змін

10.02.09 23:35POSTUP/BRAMA - Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"

Page 2 of 6http://postup.brama.com/010216/27_9_1.html

світській атмосфері обговорити таку можливість. Потімбула зустріч з М . Жулинським саме щодо бієнале таучасті в ньому України: мовляв, є така імпреза , і требабуло б ... Та й Б.Ступці ця ідея сподобалась . Якби вінбув бюрократом , то ідея , я думаю , не вдалася б. Вінпочав би вишукувати насамперед проблеми . А в нього,як у людини творчої, достатньо уяви, щоби бачити першза все перспективи . Насамперед , для України . І такпочалося... Вже “по дорозі ”, в робочому порядкуз’явились і проблеми , і дещо відозмінилася концепціясамої технології. .

– А співпраця з Євгеном Карасем (радник міністракультури – А.Б.) на якому етапі виникла ?

– З Карасем ми співпрацюємо вже два роки, і хоча в насбагато розбіжностей у поглядах , але ми майже завждиможемо дійти порозуміння . Оскільки я не громадянинУкраїни, то його було призначено офіційним комісаром,а мене – куратором . Процес визначення ролей зайнявблизько двох місяців: з початку липня до моменту, колив кінці серпня Б. Ступка вирішив , що Карась єкомісаром. І саме Карась як комісар мав призначатикуратора – свого заступника , безпосередньоговиконавця. Я в тому моменті відступив на задній план.Наступних десь днів десять провадилося дуже багатоконсультацій, розмов , зустрічей . На одній з них , вмайстерні Карася були і Савадов, і Тістол, і Подольчак,і Сільваші , і я був запрошений . Усі розмовизакручувалися навколо того , хто би мав бутикуратором. Кожен давав якісь поради...

– Якщо не секрет, хто кого пропонував ?

– Тістол висував Раєвського, а Сільваші – мене...

– А Савадов ?

– У нього було своє бачення кандидатури найкращогохудожника. А десь через два дні мені задзвонив Карась ізапропонував бути куратором. Механізм цієї пропозиціїбув такий: він написав до Ступки, що рекомендує мене,а Ступка вже на листі – що підтримує пропозицію . Зтого моменту я вже сам підготував звернення доВенеційського бієнале (то є така офіційна процедура),за візою Ступки , що Україна вирішує взяти участь уВенеційському бієнале... І ми це відправили . Десь задесять днів прийшло повідомлення з бієнале , що насприймають, що ми є офіційно запрошені... І після цього,ви знаєте , що почалось навколо того . Коли ми зробилиперший прес-реліз, в якому подали всю інформацію,

Ющенко хоче кадрових змін·Нація звільнить Кучму?·КРАЙ

ПОСТУП У СВІТ·СВІТООГЛЯД·Над Балтикою таки пахнеракетами·Останній гріх президентаКлінтона·Москва вимре від "коров"ячогосказу"?·Усе менше надій на мир

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП·"АвтоВАЗ-Інвест" ставгосподарем запорізького алюмінію·Європа хоче заборонитинасильницьке поглинаннякомпаній·Добрі наміри "Доброти"·Фінансовому словнику - високуоцінку·ЕКОНОВИНИ

НАС 800 ТИСЯЧ·Адміністративно-територіальнареформа Львова:

АРТ-ПОСТУП·Юрій Онух: "На бієнале у ВенеціїУкраїну представить ФондМазоха"·Фонд Мазоха

АВТО-ПОСТУП·НОВИНКИ·Чемний водій ДАІ не боїться·Автогіганти скорочуютьвиробництво

СПОРТ-ПОСТУП·Кінця світу у футболі ще не буде·Без тренера і без голів·Дзаккероні повиснув на волоску·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM·КАЛЕНДАР·Оголошено номінантів на "Оскар"

10.02.09 23:35POSTUP/BRAMA - Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"

Page 3 of 6http://postup.brama.com/010216/27_9_1.html

з’явилися інші претенденти...

– Але розстановку фігур уже не можна змінити ?

– Теоретично – ні...Але можна скандалити, скаржитися,збирати опозицію з довідок і підписів...

– А далі як відбувалася процедура підбору кандидатуручасників?

– Спершу їх було близько десяти: цікавих, талановитих,самобутніх. Але , враховуючи специфіку Венеційськогобієнале, треба було думати його масштабами ікатегоріями. Відповідно , це не міг бути класик . Та явважав, що зовсім молодих теж не треба . Це мав бутихудожник, який уже відзначився , а Венеційське бієналемогло стати доречним поштовхом до його світовоговизнання і кар’єри . До того ж , наш проект мав бутивисловлений мовою сучасного мистецтва . Тією , якоюсьогодні говорить світ . Щоби не вийшло , що миприїдемо і будемо “співати” гарно , душевно , але тількидля себе , бо нас ніхто не розумітиме...Відповідно дотаких умов підбору до середини грудня у насзалишилось тільки дві кандидатури . Але це не конкурскраси – який художник є найкращим , тому я неназиватиму прізвищ інших.

Скажу тільки , що , не зважаючи на наші особистіконфлікти і досить гострі полеміки з ІгоремПодольчаком, я все ж таки вирішив , що проект ФондуМазоха ( Ігор Подольчак, Ігор Дюрич) – це саме те, щоможе зробити Україну помітною на бієнале у Венеції. Уцього творчого тандему – швидка реакція , надзвичайновисокий інтелект , вміння мислити масштабно і вмінняконструювати шоу. Навіть їх схильність до скандалу, допровокації, але саме до інтелектуального скандалу , доінтелектуальної провокації може стати у пригоді. Аджеу Венеції за три дні відкриється близько 70національних павільйонів . Щоби публіка , яка звиклаходити знайомими стежками , звернула увагу надебютантів, потрібне щось надзвичайне. Тобто мій вибірсаме Подольчака був абсолютно свідомим і точнорозрахованим. Адже презентація на бієнале – це і моятворча кар’ єра також як куратора . Сьогодні нашаспівпраця з Фондом Мазоха є дуже динамічною. Успіх проекту Фонду Мазоха сьогодні залежитьнасамперед від надходження коштів. А їх треба чимало:і на піврічну оренду у Венеції необхідного приміщення, іна власне реалізацію, і на “розкрутку”. Київ – Львів

10.02.09 23:35POSTUP/BRAMA - Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"

Page 4 of 6http://postup.brama.com/010216/27_9_1.html

Коментар фахівця

Бієнале у Венеції відкриється на початку червня ітриватиме півроку. Крім національних павільйонів, йогокуратор Гаральд Зееман формує ще свою авторськуекспозицію, яка буде називатися “Сцена людства ”. Доучасті в ній запрошено ще двох українських митців:фотографа Віктора Марущенка з репортажною серієючорнобильських фото “Неестетизована людськатрагедія” і колишнього одесита Олександра Ройтбурта зйого відео-артом “Психоделічне відторгненняпанцерника “Потьомкін” у тавтологічний галюцинозСергія Ейзенштейна”.

АЛЕ сучасне мистецтво , особливо мистецтвоекспериментальне – ділянка в Україні сьогодні дужетуманно окреслена . А коли , тим більше , це стосуєтьсяучасті в масштабних акціях або державногофінансування, то в дію вступають перевіренірадянськими часами механізми лобіювання своїхінтересів соціально захищенішими академічнимиструктурами. Тому , хоча процедура представництваУкраїни у Венеції узгоджувалась більше , ніж півроку, ібула витримана за всіма правилами офіційноїлегітимації, тепер , коли вже близько і до самої події , ідо фінансів, починає створюватися опозиція. Надходятьлисти до Спілки художників , Спілка пише навзаємвідкриті листи до міністерства культури і навіть досамого президента . Вибір куратора Юрія Онуха єосудженим і розкритикованим.

Організації та установи , які вважаються фахівцями відмистецтва, переконані , по -перше, що сучаснеекспериментальне мистецтво – взагалі не мистецтво . Анавіть якщо це мистецтво , то це не українськемистецтво. І навіть якщо це мистецтво і , можливо,українське, то це не те мистецтво , яке можерепрезентувати Україну . Певні люди , які звикли , щодержавний бюджет перетікає через їхню бухгалтерію,досить болісно сприймають , що цього разу все можевідбутися не так.

ОЧЕВИДНО, що конфлікт навколо учасників ще будейти по висхідній і на цьому рівні одним киданням тортів(про що вже писав “Поступ”) не обмежиться ! І щезовсім не відомо, чим все це завершиться. А шкода.

Те, що могло б творити хоч який-неякий позитивнийімідж України у світі, крім братів Кличків та київського“Динамо”, наразі держава на державному рівні невикористовує. Тому що сучасне мистецтво в сучасному

10.02.09 23:35POSTUP/BRAMA - Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"

Page 5 of 6http://postup.brama.com/010216/27_9_1.html

світі – дуже чутливий індикатор відкритостісуспільства, його свободи , його нормальності,демократичності, можливості в сучасному дискурсівирішувати проблеми , які стоять перед суспільством.Для західного суспільного життя мистецтво – це талабораторія, де відробляються нові ідеї , які потімсуспільство адаптує і ними користується.

А тут все якось...”А яка ж буде “картіна”? А наскількивона буде українська ?..” Наталя Космолінська

БІЄНАЛЕ У ВЕНЕЦІЇ (1895 – 2001) Має стійку репутацію найдавнішого танайавторитетнішого арт-форуму. Масштабна,стратегічно престижна акція , максимальна увагасвітових ЗМІ . Кожен з павільйонів країн-учасницьвідвідує близько 100 000 осіб . Бієнале має всебічнупідтримку італійського уряду та парламенту , а такожміжнародного бізнесу з огляду на його безпрецедентнуважливість та всесвітній розголос.

ХРОНОЛОГІЯ

1895. Уперше бієнале мистецтв проходить у Джардінніді Кастелло у Венеції на честь річниці шлюбу “ЇхніхКоролівських Величностей Умберто та МаргаритиСавойських”. Величезний успіх , близько 200 000відвідувачів. Одразу після виникнення бієнале обираєсамостійний шлях і концентрується саме на новомумистецтві.

1924. Одна з перших масштабних презентаційрадянського мистецтва . Були представлені роботиК.Малевича, О. Екстер та інших художниківукраїнського авангарду.

1928. На 15 бієнале в радянському павільйоніпредставлено секцію українського мистецтва.

1932. Засновано кінофестиваль EsposizioneInternazionale d‘Arte Cinematografica. З 1934 рокупроводиться щорічно.

1934. Відбувся перший Festiwal Internazionale del Teatrodi Prosa (Театральний фестиваль).

1973. На додаток до візуального мистецтва , музики,кіно, театру з’являється секція архітектури.

1980. Уперше на бієнале було проведено секцію

10.02.09 23:35POSTUP/BRAMA - Юрій Онух: "На бієнале у Венеції Україну представить Фонд Мазоха"

Page 6 of 6http://postup.brama.com/010216/27_9_1.html

молодих художників Aperto.

1993. Під час 45 Міжнародної Виставки ВізуальногоМистецтва, де взяло участь 54 країни , на бієналеакредитувалося 2 827 журналістів , 1 744 з яких булипредставниками закордонних періодичних видань (65 %від загальної кількості).

2001. Україна (як незалежна держава ) вперше братимеучасть в бієнале у Венеції.

bigmir)net хиты 3023 хосты 1892

17.01.09 03:12Работы украинского фотохудожника украсят Венецианское биеннале | Електронні вісті

Page 1 of 2http://elvisti.com/node/12738

Культура

Добавить новость в:

19.02.2001, 16 26

Работы украинского фотохудожника украсятВенецианское биеннале

Украинского фотохудожника Виктора Марущенко лично пригласил кураторВенецианского биеннале Гаррольд Шеманн участвовать в главной выставкефестиваля "Плато человечества". (укр.)

Вже наприкінці 80-х Віктор Марущенко "прорвався" на Захід і в 1990 році, урамках масштабної акції "100 фотографів зі східної Європи ", що її проводивЄлісейський музей фотографії у Лозанні (Musee de l'Elysee, Lausanne),показав свою колекцію зі 115 фотографій. Музей її придбав.

1997 року у видавництві "Benteli Verlag" у Берні виходить авторськийфотоальбом "Віктор Марущенко . Україна . Фотографії ", котрий представляввидавництво цього ж року на Франкфуртському книжковому ярмарку.

2000 року куратор з Берліну Дороте Бінерт (Dorothee Bienert) об'єднала водній виставці картини видатної української художниці Марії Приймаченко іроботи фотографа , показавши їх в "Kommunale Galerie" у Берліні. Виставка"Мій світ" ("Meine Welt") мала великий резонанс.

Куратором для своєї частини експозиції у Венеції Марущенко запрошуєвідомого швейцарського художника-кінематографіста та видавця Гуго Шара(Hugo Schar).

Україну на Венеційському бієнале представлятиме Міжнародний ФондМазоха, заснований у Львові 1991 року . Засновники фонду - художники ІгорПодольчак та Ігор Дюрич, режисер Роман Віктюк. Про це повідомляє УКРОП.

Доллар - новости, прогнозы на сайте "Голос Америки". Достоверный источник новостей иинформации!

Обвал на рынке сырья Чем вызвано максимальное за 50 лет падение цены сырья? Мненияэкспертов на

Напиши письмо Президенту РФ Открытые обращения к Президенту РФ ДмитриюАнатольевичу Медведеву!

Газовый спор Украина подписала протокол о контроле за транзитом газа. Подробнее на:

Читайте такжеУкраинский фильм вошел в список лучших картин Берлинского кинофестиваля16.01 2009 - 14 56Винни-Пух возвращается 13.01 2009 - 16:56Названа лучшая кинокартина года 09.01.2009 - 14:25Гребенщикову сделали операцию на сердце 08.01.2009 - 19:18"Мосфильм" выпустил сборник сценариев кинофильмов 08.01.2009 - 17:47Названы лучшие актеры 2008 года 05.01.2009 - 15:07На премию "Оскар" в категории "лучший фильм года" претендует 281 картина31.12 2008 - 15 02Начался выбор лауреатов "Оскара" 25.12.2008 - 14:37Львовский оперный театр принят в Ассоциацию Opera Europa19.12 2008 - 17:38Секрет Караваджо: в основе его картин - фотография 17.12.2008 - 13:56

Все объявленияЯндекс Директ Дать объявление

www.voanews com

kommentarii.ru

www.mailpresident ru

www.inopressa ru

РУБРИКИ

ВЭДОбществоЭкономика УкраиныЗаконодательствоМировая экономикаБанкиТЭКЭкологияЗдравоохранениеИнвестицииПриватизацияНедвижимостьАПКТранспортТуризмМасс-медиаКатастрофыКриминалВПККомпьютерыКоммуникацииНаука и техникаОбразованиеКультураСпортЭто интересно

Location in ItalyProduction Service& LocationAgency Houses for Film & Photoshootwww.lupetta5.it

Торговля акциямиНачните торговать на бирже.Достаточно компьютера иИнтернета!InstaForex.com

Популярное в рубрикеАни Лорак вышла в финал"Евровидения" 23.05.2008 - 11:00Скончалась известная артисткаНина Меньшикова27.12.2007 - 20:45Скончался популярныйроссийский актер БорисХмельницкий 16.02.2008 - 14:11Умер Игорь Дмитриев26.01.2008 - 19:18Скончался 28-летний актер ХитЛеджер 23.01.2008 - 16:13

Популярные статьиВ ШКОЛАХ КИЕВА ОБЪЯВЛЕНКАРАНТИН В СВЯЗИ СЭПИДЕМИЕЙ ГРИППА03.02.2001 - 13:49Президент подписал ряд законов06.01.2009 - 12:37В Киеве пройдет газовый саммит16.01.2009 - 12:36Межбанковский долларпродолжает падать16.01.2009 - 13:11Верховная Рада Украины принялаГосударственный бюджет на 2009год 27.12.2008 - 13:27

АРХИВ

Обзор основных событий дня обновлено в 15:42

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс17 января 2009

RSS

ОДНОЙ СТРОКОЙ МИР ОБ УКРАИНЕ Поиск

© 1999-2009 ElVisti. Все права защищены.При полном или частичном использовании материаловссылка на "Електронні Вісті" обязательна.

О сайтеКонтактная информацияРеклама на сайтеЭкспорт новостей

17.01.09 03:11Епіцентр -- Сюжет Програми

Page 1 of 2http://epicentre.1plus1.tv/latest/?229

сьогодні 17.01.2009

Сюжет програми "Епіцентр" від 01 квітня 2001 року:

Автор: Євген Глібовицький

Криза української культури , яка невідворотно продовжила кризу економічну , в час політичноговипробування знайшла свої прояви. Скандалом #1 останнього часу в культурному житті країни сталазаміна куратора та учасників першої з 1930 року української презентації творів сучасного мистецтвана найпрестижнішому огляді сучасних мистецьких ідей – Венеційському Бієналле.

Криза української культури , яка невідворотно продовжила кризу економічну , в час політичноговипробування знайшла свої прояви. Скандалом #1 останнього часу в культурному житті країни сталазаміна куратора та учасників першої з 1930 року української презентації творів сучасного мистецтвана найпрестижнішому огляді сучасних мистецьких ідей – Венеційському Бієналле . Призначений увересні комісар української презентації Євген Карась та куратор, директор єдиного в Україні Центрусучасного мистецтва Юрій Онух, а також пропоновані ними як учасники художники з Фонду Мазоха,відсторонені. А на їхнє місце прийшли голова Держслужби контролю за переміщенням культурнихцінностей через кордон Олександр Федорук та митець Валентин Раєвський. Формально відбуваєтьсянормальний для мистецького середовища процес суб'єктивного відбору.

Ігор Подольчак , художник "Фонду Мазоха ": "Я думаю , що відлякує. А особливо, знову-таки, з точкизору ідеологічності: як Фонд Мазоха, якогось Мазоха (це щось таке перверсійне), може представлятиУкраїну? Неможливо".

Юрій Онух , директор Центру Сучасного мистецтва : "Україна була би помічена , тобто , українськакультура чи українське мистецтво , українські митці . А проект Фонду Мазоха настільки цікавий,проблемний, актуальний, що він міг би спонукати дискусію".

Формальною причиною відсторонення стала відсутність у розпорядженні Мінкульту проектувиставки. Самі художники кажуть, що в сучасному мистецтві говорити про чіткий матеріальний виразможна не завжди . Крім того , їх обурює , що чиновник стає цензором сучасного мистецтва, часом немаючи про це поняття.

Ігор Дюрич , художник "Фонду Мазоха ": "Скажіть, що можна говорити про проект , коли навітьінтелігенті, досвічені люди , коли заходить мова про художеників , питають : "А где картина?" Вонидумають, що сучасні художники пишуть картини? Це зовсім інші засоби..."

Наріжним каменем протистояння є 800 тисяч бюджетних гривень , які Мінкульт вибив на українськуприсутність в Бієналле. Художники, які тепер презентуватимуть Україну, запевняють, що працювали,аби потрапити на Бієналле , давно . Їхні опоненти закидають , що активізувалися лише після того, якбула названа сума з 5-ма нулями.

Арсен Савадов , член Спілки художників України , художник : "Уже давно люди в Европе и Америкевыбрали нас , только здесь в силу того , что неразвиты культурные стратегии , оно производит ктаким ляпсусам, как по поводу Венецианського биеннале".

Валентин Раєвський, куратор Української національної презентації: "Никаких блатов быть не может.Жулинский принял единственно правильное решение . Он взял , вот в чем надо отдать должноеНиколаю Григорьевичу, он взял на себя ответственность".

Сам віце-прем'єр, який приймав остаточне рішення , каже , що є нормативна проблема з виділеннямтакої суми без тендеру, хоча об'єктивність тендеру у мистецтві сумнівна.

Микола Жулинський , віце-прем΄єр-міністр з гуманітарниої політики : "Я запитав думку голови Спілкихудожників, президента Академії мистецтв, Богдана Сільвестровича Ступки, міністра запитав, кажу:"Що ви думаєте?" Богдан Сільвестрович сказав : "Мене підвели . Я винен , мене підвели . Хотів яккраще, а вийшло як завжди", - це його фраза".

Активність спілок у процесі викликала застороги у відстороненого куратора.

17.01.09 03:11Епіцентр -- Сюжет Програми

Page 2 of 2http://epicentre.1plus1.tv/latest/?229

Юрій Онух , директор Центру сучасного мистецтва : "Альянс номенклатури , чи то номенклатуридержавної, чи то номенклатури спілчанської , чи організацій творчих , з опортуністичними митцямиможе довести просто тільки до ізоляції України з певних культурних процесів".

Відсторонені домагатимуться відставки Жулинського з посади гуманітарного віце-прем'єра. Їх шокуєтакий спосіб реалізації гуманітарної політики.

Євген Карась, радник міністра культури: "В нас немає визначених експертів сучасного мистецтва. Внас немає навіть відділу в художньому музеї. Тобто, у нас сучасне мистецтво в державі взагалі нідене фігурує. Тобто, немає відділу в Міністерстві культури, немає асоціації діячів сучасного мистецтва,спілки діячів сучасного мистецтва".

Скандал в терені сучасного мистецтва став проекцією помітних для кожного українця проблемукраїнської книжки, українського кіно, української музики, українського театру, зрештою, українськоїмови. Про ці проблеми говорили всі гуманітарні чиновники всіх українських урядів. Але створити чіткіта прозорі правила гри в гуманітарній сфері не спромігся ніхто . Легше просто бути привілейованимгравцем.

14.04.10 12:56БИЕННАЛЕ В ВЕНЕЦИИ как зеркало украинских нравов /ДЕНЬ/

Page 1 of 4http://www.day.kiev.ua/79443/

РИСУНОК АНАТОЛИЯ КАЗАНСКОГО / ИЗАРХИВА «Дня»

Утрата

Газета «День»выражает глубокоесоболезнованиепольскому народу

Фотосезоны «Дня»

Весна on-line

Присоединяйтесь

Поддержитеобращение

донецких студентов

РедакцияРекламаПодпискаКонтактыВакансии

ЕЖЕДНЕВНАЯВСЕУКРАИНСКАЯГАЗЕТА

№58, пятница, 30 марта 2001

среда, 14 апреля 2010 года.

ПользователямЗарегистрироватьсяВход

Сегодня в номере1-я страницаПанорама дняNota BeneДень за днемУкраина IncognitaТелевидениеОбществоСпортДень на диване

Фоторепортаж «Дня»

Библиотека «Дня»

Острожский клуб

Нужна помощь

Поиск

Архив "Дня" с 1.08.1998 г.

март 2001 годаПн 5 12 19 26Вт 6 13 20 27Ср 7 14 21 28Чт 1 8 15 22 29Пт 2 9 16 23 30Сб 3 10 17 24 31Вс 4 11 18 25

Предыдущие месяцыГод: 2001

Месяц: март

Перейти

Опросы

УкраинскийEnglish

Общество версия для печати

БИЕННАЛЕ В ВЕНЕЦИИ как зеркало украинских нравов Анна ШЕРЕМЕТ, «День»

Отечественная и, в частности, киевская, какосновное ее средоточение, художественная жизньидет вполне размеренно. Громкие творческиепровокации и даже скандалы, которые вообще-тов определенном смысле могут служитьдвигателем этой самой жизни, ей чужды. А чегоскандалить? Каждый погружен в собственныепроблемы. Художники что-то творят, время отвремени выставляются (это уже от плодовитостикаждого зависит), кто-то это смотрит, иногда дажепокупает. Порой тот или иной художник решаетраздвинуть собственные рамки возможного ипрорывается со своими проектами на Запад.Изредка — вполне успешно. Но и это остаетсячастным делом каждого. Хочется кому-топрилагать усилия, проявлять инициативу иэнергию — пожалуйста. А нам и здесь вполне

покойно. И тут появляется Юрий Онух...

Вернее, с украинским искусством он начал работать с 90-го года (был куратором многихнашумевших выставок), а с 97-го возглавил в Киеве Центр современного искусства, которыйстал едва ли не единственной структурой, целенаправленно проводящей стратегию развитияукраинского современного искусства. Не удивительно, что именно Онух задался вопросом, апочему собственно Украина до сих пор не представлена на Венецианском биеннале —крупнейшей в мире выставке современного искусства. А поскольку инициатива проведениянациональной презентации в Венеции принадлежит правительству (Министерству культуры) тойили иной страны, Юрий Онух с этой идеей и отправился во властные структуры. И убедил, тоесть идея получила государственную поддержку, а сам Онух был назначен кураторомпрезентации, комиссаром — Евгений Карась. Но и тогда художественная общественностьпребывала в полном спокойствии: получится там что-то или нет, еще не известно — так чегораньше времени напрягаться. А тем временем рабочая группа во главе с Онухом началаработать, о чем «День» уже рассказывал. Добавлю только, что работу эту можно сравнить скропотливым выкладыванием замысловатой мозаики. Не надо тешить себя мыслью, что вЕвропе нас ждут с распростертыми объятиями: и знают о нас мало, а то, что знают, зачастуювызывает скорее некую настороженность. Так что приходилось и многочисленные личныеконтакты использовать, искать спонсоров и подолгу убеждать их поддержать презентацию,искать достойное помещение для экспозиции в самой Венеции и опять подолгу уговаривать, вэтом случае — подождать с оплатой аренды, поскольку обещанные деньги еще не сталиреальностью.

14.04.10 12:56БИЕННАЛЕ В ВЕНЕЦИИ как зеркало украинских нравов /ДЕНЬ/

Page 2 of 4http://www.day.kiev.ua/79443/

Опросы

Что вы лично готовыделать для улучшенияэкологической ситуациив вашем регионе?не мусорить на улицахучаствовать в уборке,

озеленении городаэкономить воду,

электроэнергию, газсортировать мусорсократить использование

бытовой химиииспользовать

энергосберегающиетехнологиидругоеничегоне знаю / трудно сказать

результаты архив опросов

проголосовать

Прогноз погоды

Курсы валют

Официальный курс гривны относительно иностранныхвалют на 14.04.10100 долларов США 792.6300100 евро 1076.629310 рублей России 2.7304

Когда же в основном мозаика сложилась, то оказалось, что проект, предложенный командой,готовившей презентацию (его авторы — два художника, основатели Фонда Мазоха, ИгорьПодольчак и Игорь Дюрич), художественную общественность категорически не устраивает.

Вот он — долгожданный скандал: теперь- то схлестнутся художественные амбиции, возникнетувлекательная творческая дискуссия, в которой хоть и не может родиться истина, но поводомдля осмысления нашего отечественного contemporary art — вполне. Впрочем, очень сильносмущал один момент: не поздно ли для дискуссии? Иными словами, когда роженица на сносях,уместно ли сетовать, что не от того зачала? Раз уж мы такие цивилизованные, какими себямним и желаем выглядеть в глазах мирового сообщества, может, еще полгода назад стоиловспомнить, что существует такое понятие, как планированная беременность? Ну, а уж когданикакой творческой дискуссии вообще не возникло, то стало очень грустно, потому что ясно:все, происходящее вокруг Биеннале, не что иное, как обычные аппаратные игры (см. «День» от21. 03. 2001 г. ), в которых правила игры всегда довольно иезуитские, а движущие мотивы могутбыть самыми разными: не потерять власть, удовлетворить амбиции, корысть, наконец... Вобщем, их может быть множество. Только при чем здесь искусство и уж тем более — радение заимидж страны, которыми эти игры объединяются, не очень понятно. То есть — совсем непонятно. Впрочем, чему удивляться? Биеннале — лишь повод. Разве подобные ситуации непроисходят у нас довольно часто в самых разных сферах жизни, при приватизации тех или иныхобъектов, например?

Вы поинтересуетесь, чем завершился скандал с Биеннале? А так ли это важно? Печальнодругое — состоится или нет национальная презентация Украины в Венеции, сегодня вряд ли кто-то сумеет ответить со всей определенностью.

ВМЕСТО ПОСЛЕСЛОВИЯЮрий ОНУХ, куратор презентации (уже бывший):— В сентябре 2000-го господин Евгений Карась, официально назначенный комиссаромпрезентации на Биеннале Министерством культуры и искусств Украины, назначил менякуратором украинской презентации. 22 марта из киевской газеты, которая цитирует пресс-сообщение Кабинета Министров от 20 марта, я узнал, что 15 марта Кабинет назначил новогокомиссара, был избран новый куратор и новый проект, который будет представлять Украину наБиеннале. При этом ни я не был уведомлен, что мое назначение пересмотрено, ни избранныммной художникам не сказано прекратить работу над их проектом.

Эти последние события, касающиеся того, что уже получило название «скандал вокругБиеннале», произошли вслед за публикацией в газете «Литературна Україна» от 15 февраля2000 года открытого письма Союза художников к министру культуры и искусств Украины спризывом освободить официального комиссара и меня, официального куратора презентации наБиеннале. Главным аргументом было мое неукраинское гражданство (я гражданин Польши иКанады, но работаю в Киеве с 1997 года). В письме не вспоминается, что именно я инициировалидею участия Украины в 49-ом Биеннале в Венеции и убедил и министра культуры и искусствБогдана Ступку и вице-премьер-министра по вопросам гуманитарной политики НиколаяЖулинского в необходимости участия Украины в этой важнейшей и наиболее престижноймеждународной выставке современного искусства. В сентябре Министерство культуры иискусств объявило свое решение принять участие в Биеннале и назначило комиссаромсоветника министра культуры Евгения Карася, господин Карась избрал меня куратором,согласовав свой выбор с министром.

Подготовка украинской презентации происходила абсолютно открыто и публично: проводилисьпресс-конференции и рассылались пресс-релизы о каждом этапе подготовки. Но проблемабродила на задворках: не все приняли правила Биеннале. Господин Валентин Раевский и егодрузья пытались выдвинуть другую, так называемую альтернативную презентацию,поддерживаемую Комитетом по вопросам культуры и духовности Верховной Рады. Но послетого, как Министерство культуры и искусств сообщило Комитету, что данный вопрос не лежит впределах его компетенции, Комитет самоустранился. Когда большинство подготовительнойработы уже было сделано, вмешался Союз художников Украины, узурпировав проект имотивируя свои действия тем, что Союз — единственная структура, имеющая исключительноеправо решать, кто должен представлять Украину на международных фестивалях. Интересыструктуры оказались важнее профессионализма и компетентности. Важнее оказалось защититьсобственную контролирующую позицию. Кажется, СХУ и Академия искусств достигли успехов вдавлении на вице-премьер-министра Николая Жулинского с тем, чтобы Кабинет Министроввыдал распоряжение назначить другого комиссара — господина Александра Федорука,председателя Государственной службы контроля за перемещением культурных ценностей черезгосударственную границу Украины, новым куратором стал господин Валентин Раевский.

Инициируя презентацию Украины на Венецианском Биеннале, я хотел продемонстрировать, чтоУкраина может участвовать в творческом дискурсе вместе с остальным миром. К сожалению,оказалось, что это общество имеет много укоренившихся интересов, которые не желаютотказаться от своего контроля советского типа и привилегий.

Галина СКЛЯРЕНКО, искусствовед:— Государственные структуры совершенно не владеют художественной ситуацией. Онипрофессионально некомпетентны ,и у них вообще нет никакой позиции. Именно это приводит к

14.04.10 12:56БИЕННАЛЕ В ВЕНЕЦИИ как зеркало украинских нравов /ДЕНЬ/

Page 3 of 4http://www.day.kiev.ua/79443/

сварам между художниками. Если бы Министерство культуры и искусств сразу заняло чью-тосторону — кто конкретно должен представлять украинское искусство на Венецианскомбиеннале, то этого всего бы не было. Из-за колебаний министерства и желания угодить и«вашим» и «нашим», в зависимости от того, кто на него больше «наедет», конфликт ипроизошел. Ситуация абсурдная и может так случиться, что из-за этой драки вообще никтоникуда не поедет.

Виктор МАРУЩЕНКО, Александр РОЙТБУРД, участники Международной выставки 49-гоВенецианского биеннале:— Действия номенклатур Союза художников и Академии искусств Украины можноквалифицировать как «переворот», целью которого является замена сугубо профессиональноговопроса номенклатурными интересами. Тем более, что члены СХУ, причастные к «перевороту»,не принадлежат к профессионалам современного искусства и не осознают ни спецификиБиеннале, ни веса этого фестиваля в мире искусства. Эта ситуация с большой вероятностьюможет привести:

к отказу Венецианского биеннале сотрудничать с украинской презентацией, как такой, что неследует правилам и традициям фестиваля. А следовательно, первая презентация Украины на49-ом Биеннале не состоится;

к политически окрашенному скандалу вокруг украинской презентации.

Что же касается художников, которые объединяют усилия с номенклатурами для достижениякраткосрочных целей, то их действия блокируют творческие возможности и для них самих, и длявсей нашей творческой среды.

Кестутис КУЗИНАС, директор государственного Центра современного искусства вВильнюсе, комиссар Литовской презентации на Биеннале в Венеции:— Меня очень огорчили сведения о действительном состоянии дел относительно участияУкраины в Венецианским биеннале. Это безумие — остановить процесс на этом этапе развития.Если это произойдет, думаю, Украина не будет иметь ни одного шанса сделать свою первуюпрезентацию в этом году. Во-первых, потому, что будет присутствовать международноенеприятие, которое уже окружает Украинскую презентацию в Венеции, во-вторых, теперь ужетехнически маловато времени, чтобы начать «новый проект».№58, пятница, 30 марта 2001 версия для печати

Другие статьи этой полосы:ЭКОЛОГИЯ И ПОЛИТИКАМолитва и памятьОкраина и балетАРМЕНИЯ — 1700 лет госу дарственному христианству"Камо грядеши", или прогрессивен ли прогресс?Либо обновится наше православие, либо... станем мусульманами

Коментарии читателей:Вы не авторизованы!

На сайте публикуются комментарии только зарегистрированных пользователей.Пожалуйста, введите свои регистрационные данные.

Если Вы не являетесь зарегистрированным пользователем, зарегистрируйтесь здесь.

Логин:

Пароль:

Авторизоваться

УкраинскийEnglish

© 1997-2009, ЗАО "УКРАИНСКАЯ ПРЕСС-ГРУППА" © Концепция дизайна: ЗАО "УКРАИНСКАЯ ПРЕСС-ГРУППА" © Создание сайтов: компания "CiM", © Система управления сайтом - CimWebCenter Текущий номер в формате

Материалы, опубликованные в газете «День», являются собственностьюиздателя, защищены международным и украинским законодательством и немогут быть воспроизведены в какой-либо форме без письменного разрешенияиздателя. При использовании наших публикаций ссылка на газетуобязательна. © День

14.04.10 12:56БИЕННАЛЕ В ВЕНЕЦИИ как зеркало украинских нравов /ДЕНЬ/

Page 4 of 4http://www.day.kiev.ua/79443/

Яндекс Директ

Valentino. Новости. ФотоМаэстро алых рассветов. Все новости Valentino на Интермода.ру

Календарь праздников - здесь!Календарь праздников он-лайн! Все яркие события года! В России и мире!

Поиск вакансий в компаниях!Вакансии в Вакансия от А до Я - новые вакантные места каждый день

Дать объявление

Выбор кондиционера. Кондиционеры напольные.Ваши сплит-системы и кондиционеры. Lite forex этоваш обучающий форекс брокер. Рулонные шторыизолайт. Рулонные шторы кассетного типа.

Нужная работа. Вакансии. Купите жалюзи наGamma-i.Ru. К вашим услугам ремонт офисовот нашей компании. Ландшафтный дизайнцены. Ноутбуки и нетбуки. Купить Dell.

Римские шторы. Шторы в наличии и на заказ.Стоматология форум, zoom отбеливание зубовв Москве. Forex! Теперь обучение forex,доступно каждому. Производство окон пвх

Другий щорічний Україно-Кувейтський бізнес-форум «Нові ринки-нові можливості» буде проходити 22-24 травня 2010 р. в м. Ель-Кувейт,Кувейт (детальніше)

www.intermoda.ru

tours.ru

www.jobsmarket.ru

17.01.09 14:08Собака лает, Бьеннале уплывает

Page 1 of 2http://news2000.org.ua/print?a=/paper/42656

№13 (66) 30 марта - 5 апреля 2001 г. 25.pdf, 31.pdf

http://news2000.org.ua/print?a=/paper/42656

Аспекты • Арт

Собака лает, Бьеннале уплываетВпервые Украина получила возможность представлять свое искусство на крупнейшей и самойпрестижной мировой художественной выставке — Венецианском Бьеннале. Однако этот лакомыйкусочек стал причиной очередной драки внутри страны. Скандал вышел за рамки культурной среды иприобрел политическую окраску.

Венецианское Бьеннале проходит раз в два года на протяжении уже около ста лет. Шаги к тому, чтобы Украинанаконец, впервые в истории, была представлена на этой престижной акции, стали предприниматься в мае 2000года. Тогда Юрий Онух, директор Центра современного искусства, направил министру культуры Богдану Ступкеи вице-премьеру Николаю Жулинскому письмо с предложением организовать украинскую презентацию вВенеции на 49-м Бьеннале. Чиновники положительно отреагировали на это предложение. В августе БогданСтупка приказом назначил комиссаром презентации своего советника Евгения Карася. А в сентябре принялпредложение Карася о назначении куратором презентации Юрия Онуха. Роль куратора заключается в созданииконцепции выставки и аналогична роли режиссера в кино. С октября начинаются рабочие встречипредставителей Украины с руководством Венецианского Бьеннале. Бронируется выставочное помещение вгалерее «Фондационе Леви». Кстати, аренда площадей стоит 50000 долларов. Составляется бюджетукраинской презентации. Юрий Онух ведет переговоры с главой правления и директором Международногофонда «Відрождення», которые соглашаются посодействовать в получении для презентации кредита от МВФ, аименно для аренды. Министерство культуры, как это часто бывает, не торопится с финансовыми гарантиями.

Юрий Онух приглашает для участия в выставке Фонд Мазоха. Руководят им художники Игорь Подольчак иИгорь Дюрич. Творцы фонда прославились не столько живописью, сколько откровенно шокирующимихудожественными акциями-инсталляциями. И тем не менее их кандидатуры утверждены — имена презентантовУкраины передаются президенту Бьеннале и директору визуальной секции выставки. В январе подтверждаетсябюджет на 800 тыс. гривен на участие Украины в 49-м Бьеннале. Средства на украинскую презентациюпотихоньку выделяют зарубежные организации. Фонд «Про Гельвеция» предоставляет грант, «АвстрийскиеАвиалинии» соглашаются быть официальным перевозчиком.

Гром грянул в феврале. Юрий Онух решил отреагировать на политическую ситуацию в стране и высказатьсвою позицию. Директор Центра современного искусства подписывает открытое письмо «от молодойукраинской интеллигенции» о недоверии Президенту. Тон петиции весьма резкий. В свою очередь в«Литературной Украине» публикует открытое письмо министру культуры с требованием смещения комиссара икуратора украинской презентации Союз художников. Членам Союза не нравится видение искусства ЮриемОнухом. Также их раздражает то, что г-н Онух гражданин Канады. А главное — они уверенны, что члены Союзахудожников имеют монопольное право презентовать украинское искусство на международных фестивалях. Тутже Онуху позвонил министр культуры с просьбой определиться со своей позицией относительно власти. Тототказался снять свою подпись с открытого письма. На встрече у министра Богдан Ступка возлагаетответственность за ситуацию на комиссара Карася. Вскоре, на заседании коллегии Министерства культурызамы министра г-жа Чмиль и г-н Новохатько обвиняют Карася в превышении полномочий. Г-жа Чмилькритикует проект Онуха и предлагает рассмотреть другой. Представители Союза художников намереваютсяприсоединить к проекту Онуха и Фонда Мазоха в качестве дополнительного свой. Позже, в марте, с просьбойрасширить проект к Онуху обращается глава Государственной службы контроля за перемещением культурныхценностей через государственную границу Александр Федорук. Его кандидатуру Союз художников предложил вкачестве комиссара выставки. Но директор ЦСИ категорически отказывается от этого «брака по-украински».Понятно, что каждому художнику, и особенно члену Союза хочется выставиться в Венеции. Для некоторых этомечта всей жизни. Юрий Онух убежден, что организация, созданная при Сталине, так же далека от пониманиясовременного искусства, как Земля от Млечного пути. С другой стороны, он уверен, что телодвижения Союзахудожников обусловлены запахом денег, который тот учуял после того, как стало известно о подтверждениибюджета на украинскую презентацию в Венеции почти на миллион гривен.

После встречи министра культуры, его заместителя Корниенко, председателя Союза художников Чепелика,председателя Академии искусств Чебыкина в кабинете вице-премьера Николая Жулинского появляетсяинформация, что Федорук должен заменить Карася в должности комиссара. А совет в составе представителей

17.01.09 14:08Собака лает, Бьеннале уплывает

Page 2 of 2http://news2000.org.ua/print?a=/paper/42656

Союза художников и Академии искусств Украины рекомендует в качестве кандидатов на участие вВенецианском Бьеннале членов Союза Раевского, Сидоренко и Савадова. Последний — непримиримый врагОнуха. Пару месяцев назад он даже прибегнул к такому виду идеологической борьбы, как метание торта вфизиономию оппонента, которое он осуществил на одной из выставок ЦСИ. Тем временем наступило 15 марта— конечная дата отсылки материалов для каталога Бьеннале и подтверждения окончательного составаучастников национальных презентаций. Но только 20 марта г-н Карась получает копию распоряжения КабинетаМинистров с подписью Жулинского, датированного 13 марта, о назначении главы Госслужбы контроля заперемещением культурных ценностей Федорука комиссаром презентации. На это Юрий Онух и Фонд Мазоха влице Игоря Подольчака и Игоря Дюрича отреагировали требованием отставки вице-премьера.

К чему скандал может привести? Г-н Онух ни за что не откажется представлять свой проект в Венеции. Егоможно понять. Во-первых, он до мозга костей предан идее современного искусства, и будет бороться за егопропаганду до последнего. Во-вторых, именно ему принадлежит инициатива презентации Украины на 49-мВенецианском Бьеннале. Однако Союз художников заручился поддержкой вице-премьера. Сугубо теоретически— в Италии могут быть представлены две выставки — Онуха с Фондом Мазоха и Федорука с Союзомхудожников. Но главная сторона — третья, венецианская. Для нее важно вовремя получить все документы изУкраины, напечатать каталог, проспекты, буклеты. Она должна заранее знать, кого будет у себя показывать. Исовершенно не намерена внутренние проблемы украинцев брать на себя. Ей проще обойтись без украинскойэкспозиции, чем нарушать работу Бьеннале. Потому нынче под угрозой сам факт первого в историипредставления Украины на этом художественном мероприятии. И это самый реальный исход скандала.

А выводы отсюда таковы. Союз художников живет реалиями Совдепа, считая себя единственным иполноправным представителем украинского изобразительного искусства. Хотя является всего лишьобщественной организацией. Министры проявляют малодушие и консерватизм, опасаясь представить зарубежом строптивых творцов, предпочитая подстраховаться «проверенными кадрами» и беспринципно меняясвои же решения. А директор Центра современного искусства и Фонд Мазоха смотрят на мир глазами юношей-максималистов. Ведь в Венеции они должны представлять не себя, не свои политические симпатии илиантипатии, а Украину.

Союз художников живет реалиями Совдепа, считая себя единственным и полноправным представителемукраинского изобразительного искусства

Сергей МАРЬИН

Дизайн, стилистика, принципы организации информационного пакета газеты "2000", ее приложений и сайта охраняются украинским имеждународным законодательством . Все права на материалы , находящиеся на этом сайте , охраняются в соответствии сзаконодательством Украины , в том числе , об авторском праве и смежных правах. При перепечатке материалов и использовании ихв любой форме гиперссылка (hyperlink) на www.2000.net.ua обязательна . Авторам статей запрещена их перепечатка без согласияправообладателя, а иное использование - без ссылки на правообладателя.

© www.2000.net.ua, 2007 © Разработка AMT, 2007

3/23/08 1:41 PMAbout us - Rzeczpospolita, Warszawa, 20.01.01

Page 1 of 5http://www.ji-magazine.lviv.ua/vidhuky/pro-nas/rzeczposp.htm

The Independentcultural journal “JI”

Rzeczpospolita, Warszawa, 20.01.2001

UKRAINALwów zmienił się w największą z zachodnioukraińskich wsi.Chudnie tutejsza warstwa kulturalna.Galicja w ciemnościach

IGOR KLECH

BAZAR WE LWOWIE

Jestem rosyjskim pisarzem o korzeniach ukraińskich, polskich i litewskich. Achoć wyjechałem z Galicji i zamieszkałem w Moskwie, nie znaczy to, że nieobchodzą mnie dawne moje strony. Staram się więc przynajmniej raz w rokuje odwiedzić i przekonać się, że... Galicja nie jest najmilszym miejscem natym świecie. Podczas ostatniej podróży nad Dniestrem chcieli mnie zabić, nadworcu autobusowym we Lwowie - okradli, a kiedy wybrałem się w ukochanegóry, okazało się, że w górach jest niewiele lepiej niż "w dołach".

Najpierw nędza czy zdziczenie

Trudno orzec - czy to nędza jest przyczyną obecnego zdziczenia, czy też naodwrót: zdziczenie przywiodło ludzi do nędzy? Najgorsza wydaje siępostępująca atomizacja społeczeństwa. Prawie powszechny udział w drobnymhandlu, brak produkcji i "gastarbeiterstwo" to tylko skutki. Główna przyczynato niemożność dogadania się choćby dwóch sąsiadów co do produkcji isprzedaży czegokolwiek (nie siły roboczej, tylko jakiegoś towaru i to nie sobienawzajem, ale na eksport, bodaj za granice regionu). W całym milionowymLwowie kantory prowadzą wyłącznie skup dolarów, zresztą po zaniżonymkursie.

"Hałyczyna" rustykalizuje się. W połowie lat 90. stwierdzenie, że Lwówzmienił się w największą z zachodnioukraińskich wsi, uważano za złośliwyparadoks. Dziś powtarzają je rubryki humoru w miejscowych gazetach.Miasta, w których dogorywają fabryki i uczelnie, rozrasta się pasożytniczawarstwa niewykwalifikowanych urzędników, a wynoszą się najenergiczniejsi,najzdolniejsi ludzie, czeka nieuchronny upadek. Z braku energii miastaUkrainy pogrążone są w ciemnościach (wszędzie poza stolicą wyłącza sięprąd); gospodarka komunalna, transport, zieleń miejska - wszystko tonieodwołalnie się degeneruje. Tymczasem ze sceny zeszły (z powodu wieku)resztki starej miejskiej inteligencji, pamiętającej jeszcze czasy przedsowieckie,niedościgniony wzór dla ludzi z awansu. Ci z perwersyjną satysfakcjąpowtarzają dowcip szefa lwowskiej administracji: "Wszyscy wyszliśmy ze

3/23/08 1:41 PMAbout us - Rzeczpospolita, Warszawa, 20.01.01

Page 2 of 5http://www.ji-magazine.lviv.ua/vidhuky/pro-nas/rzeczposp.htm

wsi, ale wieś z nas nie wyszła". Co gorsza, większości taki obrót sprawyodpowiada!

Ubożenie wsi wiąże się z kolejną, o wiele potężniejszą, niż poprzednia, faląkryminalizacji. Podczas ostatniego pobytu zrozumiałem, dlaczego maniakalnymorderca Onoprijenko mógł bezkarnie wyrzynać całe rodziny: po zmroku nikttu nie wyściubi nosa za drzwi, cóż mówić o pomocy. Pierwszy raz w życiuwidziałem wsie, gdzie nie szczekają psy. Szosy są zaniedbane, ludzi nie staćna benzynę. Co w takich warunkach robią młodzi? Reklama, która zastąpiłaobecnie ideologię, głosi trzy najważniejsze przykazania: "Bierz od życiawszystko", "Jesteś tego warta" i "Podaruj sobie odrobinę luksusu". Podczasgdy władza troszczy się tylko o utrwalenie własnej pozycji, ludzie zaczynająłamać wszelkie zakazy cywilizacyjne. Miejscowi przywódcy liczyli swegoczasu na napływ z Zachodu amatorów "ekstremalnej turystyki", gotowychpłacić za wątpliwą przyjemność zwiedzenia głuchej środkowoeuropejskiejprowincji, najwyraźniej się jednak zawiedli.

Gutenberg pocieszyciel

Z grubsza biorąc, Ukraina zostaje pięć lat za Rosją (formowanie się burżuazjikompradorskiej, zabójstwa na zamówienie, piramidy finansowe, konfliktprezydenta z parlamentem), i o tyle samo wyprzedza Białoruś, która przeżywaokres "wiecującej demokracji". Ale nie chodzi o analogie. Ludzka cierpliwośćnie jest bezgraniczna. Społeczeństwo musi jakoś funkcjonować,skorumpowana "demokratyczna" elita, nie umiejąca tego zapewnić, zostaniewięc usunięta. Bezhołowie, wstrząsy społeczne i tendencje autorytarnezaowocują w końcu "porządkiem". Nie będzie to "oświecony absolutyzm",raczej coś wręcz przeciwnego, i na pewno nie komunizm (większość zbytdobrze pamięta jego dystrybucyjne rozkosze); można sobie tylko życzyć, byowo coś nie przybrało barwy brunatnej (fakt, że w latach dziewięćdziesiątychskrajna prawica ponosiła haniebne porażki nawet w Galicji, nikogo niepowinien zmylić: zmiany dojrzewają długo, ale zachodzą bardzo szybko).

Chciałem pisać o kulturze, nie o polityce, ale choć wygoniłem politykędrzwiami, wróciła oknem jako ekonomia polityczna. Mówiąc jednak serio -sprawy kultury, choćby działalność wydawnicza - są tym, co się w krajachpostsowieckich najbardziej udało: cokolwiek mówić, dostęp do informacjiuzyskaliśmy w takim zakresie, o jakim nie mogliśmy nawet marzyć. Dla mnieosobiście to jedno równoważy wszystkie mankamenty nowej sytuacji. Duzichłopcy i dziewczęta sami decydują teraz, które książki chcą czytać (i pisać).

Z miast dzisiejszej Ukrainy Lwów jako pierwszy opanował niegdyś wynalazekGutenberga - pewnie dlatego odbywają się tu największe w kraju targi książki"Forum wydawców" (już siódme z kolei). Paradoksem jest, że pomimo wieluprotekcjonistycznych zabiegów, w niepodległej Ukrainie wydaje się poukraińsku mniej niż przedtem, najwyżej dziesięć procent wszystkich druków.Jedynie w Galicji proporcje są odwrotne. Z oficyn lwowskich wyróżniamprzede wszystkim "Kłasykę" (wydaje literaturę piękną i jako jedyna obywa siębez sponsorów), "Litopys", religijno-filozoficzne "Swiczado" i krajoznawczy"Centr Ewropy" (almanach "Hałyćka Brama" i najlepszy chyba zdotychczasowych przewodników po Lwowie). Za to "Proswita" i "Hałyćki

3/23/08 1:41 PMAbout us - Rzeczpospolita, Warszawa, 20.01.01

Page 3 of 5http://www.ji-magazine.lviv.ua/vidhuky/pro-nas/rzeczposp.htm

kontrakty" przeniosły się do Kijowa.

Zostało "Ji"

Migracja do stolicy (niezależnie od tradycyjnej niechęci między obu miastami)to główna przyczyna chudnięcia tutejszej warstwy kulturalnej. Ludziewyjeżdżają ze ściśniętym sercem, ale wyjeżdżają. Byli redaktorzy "Post-postupu", najambitniejszej lwowskiej gazety lat 90., wydają w Kijowienajpoczytniejsze ukraińskie pismo ilustrowane "PiK" ("Połytyka i Kultura").Do Kijowa przeniósł się grafik Ihor Podolczak; do połowy latdziewięćdziesiątych bezskutecznie starał się Lwów uczynić jednym z centrówplastycznych Europy, organizując międzynarodowe wystawy "Interdruk", czyteż zakładając Fundację im. Sacher-Masocha (reakcja radnych: to jużUkraińcy mają się nie tylko męczyć, ale jeszcze czerpać z tego rozkosz?).Trudno uwierzyć, ilu ludzi porzuciło Lwów w ostatnim dziesięcioleciu. A ilupoumierało! Za którymś pobytem uderzył mnie widok mnóstwa kulejącychmężczyzn w średnim wieku - chodzili o lasce, jakby chcieli powiedzieć:"Jestem inwalidą, proszę mnie nie krzywdzić...". Najlepsi lwowscy malarze zLubomyrem Medwidem na czele od roku po dumpingowych cenach ozdabiająściany cerkwi w Ottawie, konserwatorzy wznoszą pod Moskwą pałace dla"nowych ruskich", koryfeusz lwowskiego witrażu Anatolij Czobitko upiększarezydencje tatarskich baronów naftowych w Kijowie i na Krymie. WeLwowie nie ma pracy nawet dla kontrolujących miasto bandytów. Z Zachoduprzyjeżdżają czasem jacyś dziwacy albo ekipy telewizyjne, pragnące rozerwaćczy też nastraszyć widzów postaciami miejscowej bohemy. (No, i słusznie:czym zawojował zachodnie galerie lider światowych rankingówartystycznych, Ilja Kabakow? Estetyką sowieckiej "komunałki".)

Są jednak we Lwowie rzeczy, o których można mówić bez taryfy ulgowej."Ji" (litera ukraińska, "i" z dwiema kropkami) to bez wątpienia najciekawszylwowski periodyk, niemający analogii nie tylko na Ukrainie, ale i w Rosji.Redaktorem jest tłumacz, filozof i politolog Taras Wozniak, swego rodzajuminister spraw zagranicznych Galicji. Pismo zajmuje się problematykąŚrodkowej i w ogóle "nowej" Europy. Nie unika bolesnych tematów, jestmiędzynarodowe i wielojęzyczne. Ma oryginalną szatę graficzną (sztukastosowana to galicyjski konik, uczelnie artystyczne od dawna kładą na niąnacisk). To właśnie "Ji" zachęciło studentów do tłumaczenia zachodnichtekstów filozoficznych i literackich. Młoda humanistyczna elita Lwowa (albojuż przyssana do zachodnich grantów, albo do tego dążąca; samo "Ji" zresztąteż finansuje niemiecka Fundacja im. Heinricha Bšlla), skupiona wokół pisma,co roku organizuje jedną lub dwie konferencje międzynarodowe, co dwatygodnie zaś - seminaria. To popularna forma tutejszego życia intelektualnego:ekumeniczne seminaria w Lwowskiej Akademii Teologicznej prowadzidrohobycki obrońca praw człowieka Myrosław Marynowycz, który teologięstudiował w USA, a na Uniwersytecie Katolickim - Amerykanin BorysGudziak. Na Lwowskim Uniwersytecie Państwowym politologiczneseminarium zorganizował profesor Jarosław Hrycak. Nawet ta uczelnia, ostojasowieckiej i postsowieckiej reakcji, zdawałoby się, z zasady niereformowalna,w związku z wymianą pokoleń ulega pozytywnym zmianom. Niemała w tymzasługa prorektor Mariji Zubryckiej, mocno "zwesternizowanej" pani filolog,poprzednio pracującej na Uniwersytecie w Pensylwanii i krakowskim

3/23/08 1:41 PMAbout us - Rzeczpospolita, Warszawa, 20.01.01

Page 4 of 5http://www.ji-magazine.lviv.ua/vidhuky/pro-nas/rzeczposp.htm

UJ.Wsiadam z kolei do pociągu, bardzo niestety byle jakiego (widywałem jużw galicyjskich wagonach powyrywane półki i drzwi do toalet) i wyruszam doIwano-Frankowska. Tutejszy dworzec wyremontowano w zeszłym roku przedwizytą prezydenta Kuczmy (a pociągi jeżdżą okrężną drogą przez Stryj wzwiązku z katastrofalnym stanem torowiska). Prezydent naturalnie przyleciałsamolotem.

Fenomen Stanisławowa

Ma Iwano-Frankowsk swoją własną i wcale nie ciasną, kulturę, w tylezostawił nie tylko Lwów, ale pod pewnymi względami i Kijów. Ot, zebrało siękilku miejscowych pisarzy, wypisało na sztandarze hasła "Postmodernizm" i"Europa Środkowa", ruszyło do boju i wzięło szturmem twierdzę literaturyukraińskiej. Fenomenem stanisławowskim (Stanisławów - za radzieckichczasów Stanisław, a od 1962 roku Iwano-Frankowsk) zainteresowali się teżPolacy, częściowo Rosjanie, a najbardziej - zachodni slawiści. JurijAndruchowycz debiutował jeszcze za radzieckich czasów, dał się późniejpoznać ze skandalizujących wystąpień w stanisławowsko-lwowsko-kijowskiejgrupie poetyckiej "Bu-Ba-Bu", a trzy powieści, które napisał w latachdziewięćdziesiątych, krytyka uznała za wzorzec ukraińskiegopostmodernizmu. Ale stanisławowski fenomen zaistniał dopiero po tym, jakinżynier z Kałusza, Jurij Izdryk, założył almanach "Czetwer". Izdryk, któryszybko opierzył się i pozbył prowincjonalnych nawyków, według mnie jestdziś najciekawszym z autorów tej szkoły; unika ornamentacji, retoryki, szukaistoty rzeczy i... "nie boi się bać", chociaż w długim rejestrze galicyjskichstrachów z jego ostatniej powieści, brak najważniejszego - obawy przedprzeciągami.

Porządna szkoła winna mieć zaplecze teoretyczne. To zadanie wziął na siebieWołodymyr Jeszkilew - autor i wydawca trudnego w lekturze almanachu"Pleroma", i niezwykle cennej "Małej Encyklopedii Aktualnej LiteraturyUkraińskiej", pięknie wydanej przez miejscową "Liłeję-NW". WStanisławowie czuje się też artystyczny ferment, jawnie kontrastujący zpowszechnym ubóstwem. Zapoczątkowane w 1989 roku międzynarodowewystawy "Impreza" odbywają się, wprawdzie z przeszkodami, do dzisiaj. Ichorganizatorzy zamierzają otworzyć muzeum sztuki współczesnej w gmachukina, które w latach trzydziestych nazywało się "Ton", a za Sowietów -oczywiście im. Iwana Franki (jeśli pisarz, który z woli władzy radzieckiej dałswoje imię miastu, zawadził o nie kiedy, to wyłącznie po drodze w Karpaty,dokąd jechał się leczyć). W sztuce galicyjskiej liczy się przede wszystkimtechnika, materiał, gałęzie mniej lub bardziej stosowane - grafika, tkactwo,ceramika. Takie jest po trosze i tutejsze malarstwo. Twórczość WołodymyraHumennego (Grand Prix w Seulu, indywidualne wystawy w Kanadzie,Niemczech, Hiszpanii) i Wołodymyra Czerniawskiego, malarzy bliskichliterackiej szkole stanisławowskiej, odznacza się przede wszystkimniezwykłym perfekcjonizmem. Za grafikę właśnie obaj zostali nagrodzeni iprzyjęci do Rzymskiej Akademii Sztuki Współczesnej.

Ponury ton, w jakim zacząłem, nieco się rozjaśnił: Iwano-Frankowsk wyszedłz cienia Lwowa i nawet zyskał na jego tle. Ale nadal gnębi mnie problem: jakto jest z tym bytem i świadomością? W Galicji spełnia się zresztą inna

3/23/08 1:41 PMAbout us - Rzeczpospolita, Warszawa, 20.01.01

Page 5 of 5http://www.ji-magazine.lviv.ua/vidhuky/pro-nas/rzeczposp.htm

formuła Marksa: zanika różnica między miastem a wsią. Pytanie tylko, czy towieś pożre i strawi miasto, czy też miastu uda się choć trochę zmienić wieś. Ikto dożyje końca tego procesu?

Przekład Jerzy Czech

Autor jest prozaikiem i eseistą. Młodość spędził we Lwowie. Obecnie mieszkaw Moskwie. Laureat nagrody im. Jurija Kazakowa za najlepsze opowiadanierosyjskie.

(c) Copyright, PRESSPUBLICA Sp z o. o.

1

Від “Степів Європи” до “Бренд “Українське”: реконструкція національного простору в проектах Юрія Онуха Не кожному художньому проекту вдається окреслити тему, яка б несла в собі актуальні проблеми сучасної культури. Не кожен можна розглядати не лише як факт мистецького життя, а й як культурну подію. Та виставці “Бренд “Українське” це вдалося. Адже вона не тільки визначила одну з найгостріших українських проблем — болючий процес самоідентифікації в нових умовах незалежного державотворення, пошук шляхів репрезентації і в зовнішньому, й у “внутрішньому” світі — а й чи не вперше за останні роки висунула надзвичайно перспективну кураторську пропозицію: подивитися на мистецтво як на засіб виокремлення в суспільному просторі національно-культурних вартостей, заново створюваних та звичних іміджів. Може тому виставка несподівано виявилася більшою за саму себе, обійнявши питання, що виходять далеко за межі представлених творів, кожен з яких — лише поштовх до роздумів про непросту вітчизняну історію, парадокси сучасної свідомості, місце мистецтва в сучасній культурі... Тому розмова про неї переступає поріг білих зал Центру Сучасного Мистецтва в Києві, виходить у широкі “національні простори”, де історія і географія, мистецтво й політика, міфологія та реальність, перетинаючись, утворюють дивні парадоксальні візії. Дослідники вважають, що необхідність самоідентифікації стала головною проблемою пострадянських країн, які після розпаду імперії — СРСР — отримали незалежність. Це призвело до жорсткої переоцінки попереднього досвіду, висунуло нові вартості та спрямування. Для України така необхідність очевидна, бо ж вона опинилася у складній ситуації молодої держави з величезним та не досить описаним історичним минулим, яке не тільки вимагає усвідомлення і критичного осмислення, а й стає знаряддям політичних маніпуляцій, вибудовування різних, часто суперечливих, національних моделей. Та, мабуть, в житті кожної країни, народу, людини, епохи настають часи, коли все, що відбувається навколо, втрачає певність, стає відносним, необов’язковим, змушує заново окреслити власні простори та шукати нових засобів самоопису. Борис Ґройс, зокрема, вважає , що ідентичність — поняття ринкове, капіталістичне. Ідентичність, за Ґройсом “функціонує, оскільки функціонує справа, що має певну назву; вона функціонує de facto поки існує фактичність визначених речей.”1 І тут концепція “Бренду “Українське” — існування сучасного мистецтва на перетині культурних процесів та маркетингових стратегій, де поєднання мистецьких тенденцій, ринкових законів і соціальних зацікавлень зумовлює вартість та значимість художнього твору — виявляється надзвичайно співзвучною сучасному баченню художнього процесу, коли поняття бренду стає визначальним. Адже, як вважає Ґройс, “ніякої масової культури немає, ніякого інтертейменту немає. Все це треба забути. Існують індивідуальні проекти, які позначаються власними іменами. Автори цих проектів обмінюються і торгують між собою. В цілому вони утворюють маркірований простір, оскільки самі вони і є марками...”2

1 Б.Гройс — М.Рыклин. Рынок вместо архива\\Искусство кино, 2002, 2, с.111. 2 Там само, с.109.

2

Такий підхід докорінно переструктуровує усталене розуміння культури, висуваючи на перший план проблеми цінності як ідентичності. Його поява закономірна. Це випливає із постмодерністського світогляду, що зняв опозицію між високим і низьким, масовим і елітарним, зрівняв між собою мистецькі вартості різних епох і сфер культури, які тепер наче одночасно присутні у суспільному обігу і майже “рівно доступні”; серед них можна вільно обирати те, що вважається найкращим, найвизначнішим, найцікавішим... Цінності культури перетворилися на бренди — “одиниці” успіху, якості, тотожності, справжності. Тому Фреді Меркурі міг співати з Монсерат Кабалльє, тому сезони моди за суспільними зацікавленнями рівнозначні мистецьким фестивалям... Та чи можна порівняти бренди між собою, як визначити вагомість, впливовість кожного з них на суспільну свідомість та культурні візії? І що сьогодні є “українським брендом”, які цінності в нашому національному просторі отримали свою маркіровку? Але спочатку, певно, варто повернутися на кілька років назад, в часи “Перебудови”, коли саме “нова хвиля “ українського мистецтва чи не вперше у вітчизняній історії привернула увагу до національного простору як до проблеми культури, теми для рефлексії і художнього дослідження. Чи не першими актуальність питання національної ідентичності в сучасному мистецтві відчули і концептуально обґрунтували художники Олег Тістол та Костянтин Рєунов, проголосивши програмну “вольову грань національного постеклектизму” як свою творчу позицію. Пізніше, у 1990-ті роки, Олег Тістол (разом із Миколою Маценком) став автором чи не найпереконливіших у цьому сенсі мистецьких проектів: “Українські гроші” та “Музей архітектури”, що вони аналізували регіональні історико-культурні й естетичні стереотипи, які певною мірою визначають своєрідність українського культурного простору. У 1989 році Олександр Ройтбурд та Михайло Рашковецький оприлюднили один із програмних текстів “нової хвилі” — “Про душевне в мистецтві”3, де іронічно пародіювали традиційну міфологему “України як російської Італії”, що її висунули ще літератори ХІХ сторіччя, зафіксувавши стійкий колоніальний комплекс в українській свідомості. Цей текст окреслив одну з провідних тем сучасного мистецтва — нове осмислення української історії, яка приховує в собі безліч несподіваних колізій, драм, дивних співпадінь та аналогій, що так чи інакше відлунюють у сучасному житті традиціями, стереотипами, звичками, забобонами. У 1992 році відбулася одна з перших представницьких виставок сучасного українського мистецтва — “Постанастезія” у Мюнхені. Процес самовизначення нового покоління митців розглядався тут на тлі нових, пострадянських, реалій, розпаду СРСР, смерті радянського міфу. Варто згадати і виставку групи одеських художників “В котлах, що холонуть” (Одеса, 1992, Ануфрієв, Войцехов, Стьопін, Федоров, Мартинчик, Музиченко, Нужин, Резун, Чацкін та ін.), за концепцією якої молоді митці опинилися тоді у стані “ідеологічних безпритульних”, затиснутих між двома епохами, одна з яких вже закінчилася, залишивши по собі уламки колишніх символів, а друга ще не почалася; художники ж були приречені на іронічний аналіз колишніх стереотипів, які ще недавно здавалися непохитними... Проте, чи не найсерйознішою етапною репрезентацією нового українського мистецтва, що окреслила його обшири та головні спрямування, став проект Юрія

3 Декоративное искусство, 1989, 12.

3

Онуха “Степи Європи. Сучасне мистецтво з України”, показаний у 1993 році у Варшаві в Центрі Сучасного Мистецтва “Уяздовський Замок”. Виставка не тільки зібрала художників, які певною мірою визначили творчий діапазон українського мистецтва кінця 1980-початку 1990-х років (Савадов, Сенченко, Тістол, Ройтбурд, Рябченко, Вишеславський, Раєвський, Голосій, Бажай, Панич, Маценко, Сагайдаковський), а й окреслила особливості регіональної версії постмодернізму, з яким пов’язувало себе нове покоління. Їхні твори вражали вітальною енергією, живою живописною стихією та розмитістю, непевністю, рухливістю концептуальних засад, де перетиналися ідеї трансавангарду, необароко й “нових диких”. Сама ж концепція виставки зафіксувала надзвичайно важливий етап у розвитку українського мистецтва: вихід у європейський простір, необхідність стати зрозумілими для широкого світу, “переказати” мовою міжнародного мистецтва зміст досі майже невідомої культури. “Український контекст” трактувався тут не лише як пострадянський, а й як постколоніальний, регіональний, національно-культурний. В обґрунтуванні концепції виставки Юрій Онух писав: “Степи Європи” є спробою верифікації існуючої системи мистецьких вартостей в Україні. Це одночасно верифікація очікувань та сподівань, які супроводжуватимуть презентації мистецтва з цієї частини світу. ...Мистецтво України, так яскраво відображене у свідомості її мешканців, непомітно тікає від простих заходів класифікації. Бо воно є мистецтвом “Степів Європи”. В нашій історичній мандрівці забули ми, що Європа має свої степові простори, і що Український Степ є також частиною нашої Європи”. Погляд Онуха на мистецтво України був тут поглядом “з-за кордону”, ззовні, поглядом, що фіксував найяскравіше, найпомітніше, репрезентаційне. Він прагнув зацікавити, привернути увагу, показати відмінність та своєрідність. В творах молодих тоді українських митців національний простір поставав передовсім як простір міфологічний, як “драма роздоріжжя”, ситуація перехрестя, де так важко обрати свій шлях, де постійне прагнення удаваних величин, що наче фантоми існують в культурі, визначає її поза- чи надреальність, вічну втечу від дійсності. Тому “історія” виступає тут продовженням і породженням “географії”, де часові й фізичні виміри втрачають свою конкретність, а початки неможливо відрізнити від наслідків, поразки — від перемог... І тут, здавалося би, “зовнішня” концепція виставки несподівано підняла на поверхню глибоко традиційну міфологему “внутрішнього” національного самоусвідомлення, що наскрізно прокреслила українську культуру. Варто згадати хоча би “широкі килими степів”у Надєждіна чи Гоголя, “безкраю далечінь степу” Кульчицького в його “Світовідчутті українця”4 чи “Степову Елладу” Євгена Маланюка, яка трактувалася як підґрунтя, основа національного поступу, де “географія спричиняє складні парадокси історії”, де, як писав Василь Стус, “все і завжди спочатку, якесь постійне гойдання на одному й тому ж місці, мертва хвиля еволюції...”5 Проект “Бренд “Українське”, здійснений через дев’ять років після “Степів Європи”, продовжує визначену тему. Однак, “точка зору” його автора тут інша: тепер він дивиться “із середини” культури, намагаючись через мистецтво визначити її внутрішні протиріччя як проблему дійсних чи вигаданих національних цінностей. Тому невипадково до свого проекту Юрій Онух запросив художників, які вже отримали творче визнання в Україні та за її

4 Кульчицький О. Світовідчуття українця\\Українська душа. Нью-Йорк,1956. 5 Стус В. Феномен доби.К., 1993, с.6.

4

межами, але в українській суспільній свідомості часто не сприймаються як національні “надбання” через незвичність їхнього мистецького висловлювання. Показово, що більшість із цих художників живуть поза межами України, проте найчастіше пов’язують себе саме з українською культурою. Ця колізія знову наголошує на проблемі, котра зараз широко обговорюється в Україні: кого ж саме можна вважати “українським митцем”, що має визначити причетність художника до його культури — місце, мова, національність, традиція?.. І чи не варто час-від-часу згадувати, що в минулому осередками українського життя за різних обставин були Петербург, Варшава, Прага, Будапешт, Відень, Берлін, Париж, Мюнхен, Торонто, Нью-Йорк… Та й зараз “українські цінності” часто повертаються додому з-за кордону. Учасники виставки — це Олег Кулик, киянин, який мешкає у Москві, відомий своїми тваринно-людськими перформансами, це український канадієць Тарас Полатайко, чиї “bed-boy”-акції неодноразово привертали увагу в Північній Америці, це учасник останнього Венеційського Бієннале американський одесит Олександр Ройтбурд, відомий київський живописець Тіберій Сільваші та блискучий харківський фотохудожник, що зараз переїхав до Москви, Сергій Братков, а ще — Ігор Гайдай, Максим Мамсіков, Ілля Чічкан, Віктор Марущенко, Андрій Сагайдаковський і художники львівського Фонду Мазуха — Ігор Подольчак та Ігор Дюрич, відомі в Україні найбільш провокативними творами. За кожним із них уже стоїть власна “творча історія”, багато з них уже окреслили свій простір, що з ним пов’язується їхня діяльність. Та чи можна когось із них вважати “брендом” українського мистецтва? Тому закономірно, що центром виставки стало звернення до безумовного символу України, зафіксованого в інсталяції “Портрет Тараса Шевченка” Ігоря Дюрича й Ігоря Подольчака. Шевченко — головна легенда української культури, її уособлення та святиня, виразник національного духу і зосередження традиції, а крім цього — постійний об’єкт ідеологічних маніпуляцій. Не дарма ще Євген Маланюк писав, що “цитатами з Шевченка, як цитатами з Біблії, можна доводити все”. І кожна з “ідеологій” чи “партій” у нас може — за допомогою цих цитат — з тріумфом проголошувати Шевченка “своїм”6. Він, Тарас Григорович, перетворився на найстійкіший “український бренд”, котрий постійно підтримує навколо себе густу міфологічну ауру. Тому його портрет, досить мляво написаний у скромній реалістичній манері, виставлений у ЦСМ, став тут приводом для роздумів, інспірованих самою історією свого створення: узятий з приватної колекції неназваної особи з Праги на час виставки, портрет був написаний чи не найвідомішим українським авангардистом початку ХХ століття Давидом Бурлюком у 1924 році в Нью-Йорку на еміграції. Що ж це: стара повість про звичайний людський конформізм, де колишній футурист задля заробітку малює прохідний комерційний “бренд”, чи вираз ностальгії козака-Бурлюка за покинутими українськими святинями?.. На початку 1960-х, коли ще живий тоді Бурлюк пропонував київському музею колекцію своїх творів, йому відмовили. Під час теперішньої виставки в пресі точилося жваве обговорення можливостей “повернути портрет Шевченка на Батьківщину”. Щоправда, ходили чутки, що портрет написали самі “мазохісти”, як відомо, охочі до усіляких містифікацій... І все ж, кого хотіли нині повернути в Україну — “Тараса Шевченка” чи “Давида Бурлюка”?

6 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури\\Дніпро, 1991, 1,с. 177.

5

У сусідній залі експонувався інший портрет Шевченка, менш інтригуючий, але не менш вражаючий: він був зроблений на старому українському килимі, відсилаючи глядачів до традицій радянських часів, коли поширеними були зображення відомих осіб на килимах, вазах і тарелях. Шевченко художника Андрія Сагайдаковського — напівстерта маска, мертвий зліпок живого обличчя, де справжній образ перетворився на оздобу інтер’єру, що і сам стає ідеологічним завдяки цьому зображенню. Отже, країна міфологізує поета, а поет — свою країну. Як пише Григорій Грабович, “... у Шевченковому міфі Україна зовсім не місце, територія чи країна, вона — стан буття.Чи якщо точніше, екзистенціальна категорія в теперішньому часі, а в майбутньому, після свого естетичного перетворення — форма ідеального існування”7 Чи не про це фотоінсталяції Олега Кулика, з їхнім ідеальним “райським світом”, котрі відсилають одночасно і до Біблії, і до відомої пісні Бориса Гребєнщикова “Чудесна країна”?.. Показово, що нинішні політичні баталії в Україні точаться, передусім, не навколо тоталітарного чи колоніального минулого або демократичного майбутнього, а саме навколо “національної ідеї”, обираючи для цього парк Шевченка в Києві. Національний міф стійко перекриває усі інші ідеології та шляхи самовизначення. Тим часом, “Бренд “Українське” зачіпає й інші теми: міф про українську вітальність, унаочнений відеофільмом Олександра Ройтбурда, де ритми авангардного кіно Дзиги Вертова трансформують сублімовану еротичну енергію; чи міф про живописність української художньої традиції, гумористично інтерпретований інсталяцією Тіберія Сільваши та фотографа Ігоря Гайдая. Художники не дають відповіді на поставлені питання, а лише пропонують замислитися, уважно подивитися навколо, будуючи мистецький простір, густо насичений виразними та несподіваними асоціаціями, паралелями, метафорами і парадоксами. Так, у перформансі Тараса Полатайка зійшлися цитата з картини Вермеєра Дельфського, копія твору неоавангардиста Лючіо Фонтана і жива, справжня наглядачка з Національного художнього музею в Києві, яка вишивала цю копію нитками на полотні. Художник на свій лад прочитує тут історію мистецтва, де складно переплітаються класичне і модерне, елітарне й фольклорне, нагадуючи про парадокси історичного поступу, коли авангардисти в Україні на початку ХХ століття давали зразки для вишивок майстриням з села Вербівка. Проект “Бренд “Українське” можна продовжувати, залучаючи до нього нові твори та інших художників. Тим більше, що саме сучасне мистецтво стало сьогодні в Україні тою цариною, де не відкидають ті чи інші цінності, розділяючи їх на “ своє” й “чуже”, а аналізують, співставляють, осмислюють, шукаючи плідних, перспективних та живих струменів. Та найважливіший смисл проекту, напевне, криється в іншому. В тому, що він зафіксував новий етап національного самовизначення — необхідність кардинальної переоцінки категорій національної свідомості, де побудова демократичної культури та демократичного суспільства неможливі без інших, тепер уже “ринкових”

7 Грабович Г. Поет як міфотворець. Симантика символів у творчості Тараса Шевченка. К., 1998, с. 77

6

цінностей. Примарність ідеології поступається місцем цілком реальним вартостям, цілком конкретним матеріальним і духовним “продуктам”, чия якість, вага, впливовість і мають визначати “українську марку”. Отже, ідеологія чи обмін, безмежність міфу чи конкретність “маркірованого простору”? Проте, концепція проекту “Бренд “Українське” несе в собі ще багато перспективних ідей, які можуть вирости у нові інтерпретації мистецьких стратегій та національно-культурних спрямувань. Проект Юрія Онуха відкриває в цьому плані широкі можливості. Галина Скляренко Старший нуковий співробітник в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології, Відділ образотворчого мистецтва. Закінчила Київський Художній Інститут, факультет мистецтвознавства в 1977 р. та Аспірантуру Інституту Мистецтвознавства, Фольклористики та Етнології, відділення образотворчого мистецтва. Лауреат премії Української Спілки Художників в 1989 р., премії молодих Художників при Академії Наук України в 1985 р. Автор більш ніж 120 публікацій.